АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Деонтологія в хірургії

План

1.Поняття про медичну деонтологію. Специфічність хірургічної деонтології. Професійна медична етика в хірургії.

2.Завдання хірургічної деонтології.

3.Взаємовідносини медичних працівників.

4.Ятрогенна патологія в хірургії.

Медична деонтологія — наука про обов'язок медика перед хворим і суспільством, причому йдеться не тільки про професій­ні обов'язки, але й про моральні аспекти його діяльності, духов-

ність, людяність. "Деонтологія — моральна стратегія і тактика лікаря, фельдшера, медичної сестри, душа медицини і мудрість лікування", — писав А.Ф. Білібін.

Великий хірург М.І. Пирогов говорив: "Бути щасливим щас­тям інших — ось дійсне щастя і земний ідеал життя кожного, хто вибирає лікарську професію". Споконвіків лікарською емб­лемою вважається змія — носителька здоров'я і мудрості, але по­ряд з нею існує менш відомий символ, який відображує вже внут­рішню суть діяльності медичного працівника — це запалена свіч­ка, "Aliis inserviendo consumor" — "Згоряю, слугуючи іншим".

Термін "деонтологія" походить від двох грецьких слів: deon - "належне", "потрібне" і logos — "слово", "учення". Отже, цей термін означає "учення про належне", "учення про обов'язок".

Термін "деонтологія" був уведений наприкінці XVII ст. Однак основні положення цього вчення були сформульовані давно, ще великим лікарем і мислителем Гіппократом.

Виділення хірургічної деонтології, як окремого вчення, зумов­лене специфічними особливостями хірургічної діяльності. В уяві хворих хірург, скальпель і біль — нероздільні. Тому медичний персонал завжди повинен підтримувати у хворих віру в щасли­вий кінець операції і одужання. Немає сумніву в тому, що хірур­гія має свої деонтологічні особливості. Найважливіше завдання хірургічної деонтології — переконати хворого в необхідності опе­ративного лікування і отримати від нього згоду на операцію. До­віра хворого до хірурга та медичних сестер, прагнення до життя сприяють його одужанню, значною мірою гарантують успіх лі­кування. Вселити надію на одужання, підтримати хворого пси­хологічно — надзвичайно важливе завдання.

Фельдшеру і медичній сестрі повинні бути притаманні такі моральні принципи і риси характеру, як точність і обов'язковість, милосердя, привітність, витримка, уміння володіти собою, спо­стережливість, рішучість, терпіння і терпимість, самокритичність, безкорисливість.

Спілкування медичної сестри хірургічного стаціонару з хворим, медичних працівників з родичами хворого — одна з найважливі­ших проблем деонтології. "Хірург — це людина, яка озброєна ножем, і як усяка озброєна особа він становить небезпеку для оточуючих, якщо застосовує свою зброю не там, де це потрібно, і не так, як це дозволено", — писав A.B. Byляєв. Медичний пра-

ці вник, спілкуючись із хворим, повинен пам ятати, що людина завжди відчуває страх перед операцією. Зняти цей страх — пер­ше завдання медичного працівника. Але не можна запевняти в тому, що операція буде простою і ніяких проблем не буде. Не­правдоподібність таких фраз може ще більше стурбувати хворого. Потрібно пояснити хворому необхідність проведення операції. Обов'язково слід сказати, що подібні операції в даній клініці були успішними. Саме це і заспокоїть пацієнта.

Взаємовідносини медичних працівників також мають певні деонтологічні аспекти. Заздрість, дрібне злорадство (з приводу помилок колег) створюють украй несприятливий клімат у колек­тиві і, безсумнівно, негативно впливають на результати лікуван­ня хворих. У колективі не допустиме "критиканство". Хірурги повинні з повагою ставитися до медичних сестер. Лікар і медич­на сестра виконують загальну справу — лікування хворих і до­гляд за ними. Особливої поваги заслуговують операційні сест­ри — помічниці хірурга під час операції. їх робота складна, важ­ка і дуже відповідальна.

Ятрогенні захворювання — психогенні або соматичні пато­логічні стани, які прямо або опосередковано пов'язані з діями лікаря. Серед ятрогенних захворювань раніше переважали пси­хогенні. I.A. Косірський визначив ятрогенні хвороби як "хворо­би функціональні й органічні, безпосередньою причиною яких є дії медичного працівника".

Бурхливий розвиток хірургії, анестезіології і реаніматології відкриває нові можливості для лікування хворих із найважчою патологією. Великі успіхи досягнуті в хірургії новонароджених і трансплантології. Однак перед хірургами постала ціла низка складних етичних і деонтологічних проблем. Останніми роками все більше уваги приділяється правам хворого — праву на інформацію про стан його здоров'я, праву на участь в обговоренні плану ліку­вання тощо. Так, кодекс Американської медичної асоціації та Європейська конвенція про права людини передбачають право хворого на участь у вирішенні питань, пов'язаних із програмою лі­кування та операції. Право кожного лікаря — вирішувати, яку са­ме інформацію можна надати пацієнту. Але медична сестра і фельд­шер повинні пам'ятати, що всі відомості про діагноз, стан хворого, °б'єм оперативного втручання і хід операції має право давати хво­рому та його родичам тільки лікар.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 694 | Нарушение авторских прав