АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Амбулаторна хірургічна допомога

План

1. Організація хірургічної допомоги на селі. Основні напрямки роботи фельдшера ФАПу.

2. Хірургічна допомога на здоровпункті та травмпункті.

3. Оснащення хірургічного кабінету поліклініки. Обсяг консер­вативного та оперативного лікування хворих. Порядок госпіта­лізації хворих, які потребують планових і екстрених операцій.

4. Диспансеризація і реабілітація хворих, які перенесли хірур­гічне втручання.

5. Документація хірургічного кабінету поліклініки. Робота ме­дичної сестри хірургічного кабінету поліклініки.

Медичне обслуговування сільського населення здійснюєть­ся за дільничним принципом. Фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП) є первинною ланкою медичної служби. Тут надається долікарська допомога. Хірургічну службу району очолює район­ний хірург — завідуючий хірургічним відділенням центральної районної лікарні (ЦРЛ). Йому підпорядковані хірурги лікарні, а також районний травматолог, уролог і онколог.

Робота ФАПу регламентується "Положенням про фельдшер­сько-акушерський пункт". ФАП може обслуговувати кілька на­селених пунктів, розміщених у радіусі не більше ніж 3 — 4 км, з чисельністю населення не більше ніж 3 000. Надаючи хірургічну допомогу сільському населенню, фельдшер ФАПу керується вка­зівками районного хірурга ЦРЛ і працює під безпосереднім керів­ництвом одного з хірургів цієї або дільничної лікарні. Основні напрямки роботи фельдшера такі: профілактика захворювань, що потребують хірургічного лі­кування, і запобігання травматизму;

діагностика цих захворювань і своєчасна госпіталізація хворих; амбулаторне лікування хворих, у тому числі виписаних зі ста­ціонару;

диспансеризація хворих, які перенесли хірургічне втручання. Фельдшер має право самостійно виконувати такі маніпуляції: внутрішньом'язові і внутрішньовенні ін'єкції; малі хірургічні операції (розтин поверхневих абсцесів, вида­лення поверхнево розміщених сторонніх тіл, первинна хірургіч­на обробка поверхневих ран і т.д.); тампонаду при носових кровотечах; катетеризацію сечового міхура м'яким катетером; промивання шлунка; вправлення нескладних вивихів.

Здоровпункт — медичний пункт, який організують на про­мислових підприємствах, у навчальних закладах і колективних господарствах для надання долікарської або першої лікарської допомоги при травмах, гострих захворюваннях та ін. Здоров­пунктвходить до складу медико-санітарних частин або міських чи районних лікарень, поліклінік. Фельдшер здоровпункту ви­дає не лікарняні листки, а довідку, з якою хворий після надання йому долікарської допомоги звертається в поліклініку.

При травмі на здоровпункті накладають джгут чи асептичну пов'язку, фіксують ушкоджену кінцівку, організовують транс­портування хворого в лікувальний заклад. За необхідності про­водять стимуляцію серцевої діяльності, уводять протиправцеву сироватку, протишокові засоби.

На здоровпункті обов'язково має бути запас перев'язувально­го матеріалу, шин і медикаментів (на випадок надання допомоги при аваріях).

Найдосконалішою формою організації травматологічної служ­би є травматологічний пункт, де хворим цілодобово надається невідкладна допомога. У травмпункті має бути не менше ніж З кімнати: перев'язочна, операційна і гіпсувальна. У районному травматологічному пункті є операційна, перев'язочна, гіпсуваль­на кімната і рентгенкабінет.

Поліклініка є провідною ланкою в системі лікувально-профі­лактичних закладів охорони здоров'я. Саме тут розпочинають і закінчують лікування близько 80 % хворих. Структура хірургіч­ного відділення поліклініки може бути різною. У сільській міс­цевості амбулаторія складається з 4 — 6 кабінетів, у тому числі хірургічного, перев'язочної, операційної, стерилізаційної та ав- токлавної. У хірургічному відділенні поліклініки ЦРЛ є також травматологічний і урологічний кабінети. У міських поліклініках функціонують і інші структурні підрозділи.

Кабінет хірурга повинен бути добре освітленим і сполучатися

з перев'язочною. Його площа має становити 15 — 18 м^г. Рецеп­турні бланки, направлення на лабораторні та інструментальні дослідження, а також на ЛКК, ЛТЕК і санаторно-курортне ліку­вання знаходяться в медичної сестри, яка їх заповнює.

Перев'язочні (чиста і гнійна) мають бути поза операційним блоком. Для полегшення вологого прибирання приміщення стіни і підлогу перев'язочних потрібно обложити кахельною плиткою світлих тонів. У перев'язочних постійно повинна бути холодна і гаряча вода. Столи, стільці та інші меблі мають бути зручними і підлягати дезінфекції.

У кожній перев'язочній зранку щодня медсестра готує набір стерильних інструментів, дренажних трубок, шприців і лотків, а також перев'язувального матеріалу (запас на добу). Хірургічний інструментарій медсестра викладає на стіл у певному порядку.

Для надання невідкладної допомоги (припинення кровотечі, трахеотомія, інтубація) у перев'язочній повинен бути окремий набір інструментів, а також невеликий запас медикаментів, необ­хідних для лікування серцево-легеневої недостатності, протишо­кових і анестезувальних засобів.

Операційний блок поліклініки бажано розмістити в окремому крилі споруди. Він складається з передопераційної, операційної, стерилізаційної, автоклавної і кімнати для зберігання перев'язу­вальних матеріалів. В амбулаторіях для виконання оперативних втручань виділяється лише операційна. В операційній має бути таке обладнання: операційний стіл, безтіньова лампа, 2 пересув­ні лампи-рефлектори, гвинтові металеві стільці, стіл операційної сестри, столик для інструментів, наркозний апарат, наркозний столик, бікси, стерилізатори. Потрібно також мати запас меди­каментів. У великих поліклініках може бути невелика передопе­раційна кімната, в якій здійснюється підготовка до оперативного втручання: обробка рук хірурга, надягання стерильних халатів, підготовка операційного поля та ін. Тому передопераційна по­винна бути забезпечена гарячою і холодною водою, оснащена ру­комийниками, тазами, шафами для інструментів і медикаментів, стерилізаторами. Повинні бути стандартні бланки (направлення на гістологічне дослідження). В операційній поліклініки також ведеться журнал обліку біопсій і відправлених у гістологічну ла­бораторію видалених тканин. Передопераційну і операційну слід регулярно прибирати. Стерилізаційну кімнату краще обладнати поруч з операційною (стерильні інструменти подаються в остан­ню через вікно).

Травматологічний кабінет слід розмістити поруч із перев'язо­чною і гіпсувальною кімнатою. Операційна для "чистих" опера­цій може бути спільною для хірурга і травмотолога.

У гіпсувальній кімнаті має бути спеціальне обладнання та ін­струментарій. Тут слід розмістити стіл для приготування гіпсових бинтів, стіл для накладання гіпсових пов'язок, круглі гвинтові стільці. Гіпс треба зберігати в скляному посуді або металевих ящиках, щоб запобігти його зволоженню. У гіпсувальній кімнаті повинні бути тази для змочування і віджимання гіпсових бинтів, спеціальні ножиці, ножі і пили для моделювання і зняття гіпсо­вих пов'язок, а також відра, підставки і валики для накладання гіпсових пов'язок.

у поліклініці можна також відкрити урологічний, онкологіч­ний, нейрохірургічний та інші кабінети.

Хірург поліклініки здійснює відбір хворих для стаціонарного лікування. Показання до термінової госпіталізації:

гостра хірургічна інфекція, що потребує оперативного втру­чання і постійного спостереження за хворим;

гострі захворювання органів грудної і черевної порожнин, які потребують оперативного втручання і постійного спостереження за хворим;

ушкодження і гострі захворювання судин (гострий тромбоз); неможливість амбулаторної діагностики хірургічних захво­рювань.

Плановій госпіталізації підлягають хворі: із захворюваннями, що потребують складного оперативного втручання, яке не може бути виконане в поліклініці;

із хронічними захворюваннями, лікування яких у поліклініці виявилося неефективним;

з патологією, яка потребує надання спеціалізованої хірургіч­ної допомоги.

Хворого слід обстежити на догоспітальному етапі і лише після цього направити в стаціонар. Обов'язково проводять загальний аналіз крові і сечі, реакцію Вассерманна, реакцію на ВІЛ-інфі- кованість. Визначають групу крові та її резус-належність, дослі­джують коагулограму. Проводять флюорографію та електрокар­діографію. Хворих, які потребують екстрених втручань, хірург поліклініки негайно направляє в хірургічний стаціонар.

Диспансеризація. Хірург проводить огляд хворих з метою виявлення онкологічних захворювань, тромбофлебіту, ендарте­ріїту, варикозного розширення вен нижніх кінцівок та інших за­хворювань. Огляд хворого включає:

а) пальпацію регіонарних лімфатичних вузлів, щитоподібної залози, молочних залоз і органів черевної порожнини, пальцеве обстеження прямої кишки і пахвинного каналу;

б) огляд артерій і вен (доступних огляду);

в) визначення стану опорно-рухового апарату.

Після огляду дані про виявлену патологію заносять у медич­ну карту амбулаторного хворого. Заповнюють також контрольну карту диспансерного спостереження, зазначають обсяг і харак­тер лікувально-оздоровчих заходів, які необхідно провести.

Диспансерне спостереження за хворими здійснюють за такою схемою:

Таблиця 5. Схема диспансерного спостереження за хворими

Реабілітація хворих на поліклінічному етапі включає меди­каментозне і фізіотерапевтичне лікування, лікувальну фізкуль­туру імасаж, психотерапію та інші лікувальні заходи, спрямова ­ ні на швидке відновлення порушених функцій організму і праце­здатності.

Основним медичним документом у поліклініці є медична карта амбулаторного хворого. Паспортні дані в цю карту запи-

сує медична сестра, дані медичного огляду — лікар. Медична картаєдина для всіх фахівців поліклініки і передається в той ка­бінет,куди направляється хворий. У карту записують результа­ти обстеження хворого (ЕКГ, ендоскопічні, рентгенологічні і ла­бораторні дані і т.д.), протоколи операцій, висновки після кон­сультацій удома та ін.

Крім медичної карти, ведеться кілька реєстраційних журна­лів: операційний, витрати перев'язувального матеріалу, етилово­го спирту, лікарських засобів та ін.

Робота медичної сестри хірургічного кабінету поліклініки до­волі різноманітна. Передусім вона бере активну участь у прийомі хворих, виконуючи одночасно функції медичної сестри приймаль­ного відділення, перев'язочної й операційної. Вона повинна вміти робити перев'язки, ін'єкції і венепункції, знати обов'язки операцій­ної сестри, володіти методами профілактики хірургічної інфекції-

Свою щоденну роботу медична сестра повинна розпочинати з підготовки робочого місця.

Слід перевірити наявність необхідних медикаментів (емульсії, мазі, розчини, антисептичні й анестетичні засоби, медичний клей) і виставити їх на столик, накрити стерильний столик для стериль­них інструментів і перев'язувального матеріалу (на 5—10 пере­в'язок і екстрених операцій).

Потрібно впевнитися, що в хірургічному кабінеті є гіпсові бин­ти і шини, медичні бинти і всі препарати, необхідні для надання екстреної допомоги (серцеві глікозиди, спазмолітичні засоби, анальгетики та ін.).

Підготувавши робоче місце, медична сестра отримує з реєстра­тури медичні карти.

Медична сестра знімає пов'язки, подає хірургу стерильний інструментарій і необхідні лікарські засоби, накладає пов'язки. Під час операції (як планової, так і екстреної) медична сестра хірургічного кабінету виконує роль операційної сестри: підбирає інструментарій для наступних операцій, накриває столик для ін­струментів і активно асистує під час операцій.

Після закінчення прийому хворих медична сестра прибирає операційну і перев'язочну, миє і висушує хірургічний інструмен­тарій, поповнює запаси медикаментів, пише статистичний звіт про проведену роботу.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 3024 | Нарушение авторских прав