АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Догляд за хворими в хірургічному відділенні. Підготовка хворих до операції

Прочитайте:
  1. Визначення догляд за хворими, основні обов’язки медсестри.
  2. Вимірювання температури тіла, догляд за пацієнтами з гарячкою.
  3. ВІДПОВІДІ на тести по ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ
  4. Гігієнічний догляд і антропометрія у дітей.
  5. Деонтологія догляду. Роль молодшого медичного персоналу в психосоматичній підготовці хворого до операції. Організація дозвілля хворих.
  6. Дитяча медична сестра, навчає матір новонародженої дитини щодо догляду за
  7. Для лікування хворих зі зниженою кислотоутворюючою функцією шлунку показані мінеральні
  8. Догляд за дитиною під час блювання.
  9. Догляд за дітьми з гемолітичною хворобою новонароджених
  10. Догляд за дітьми з недостатністю живлення (гіпотрофією)

План

1.Лікарський план обстеження і лікування хворого.

2.Режим у хірургічному відділенні. Профілактика внутрішньо- лікарняної інфекції. Види і способи прибирання приміщень. Прибирання перев'язочної та операційного блоку.

3.Показання та протипоказання до операції (абсолютні, відносні)- Передопераційна підготовка. Особливості підготовки хворих до екстрених операцій.

4.Транспортування хворого в операційну.

Лікарський план обстеження і лікування хворого включає: опитування (скарги, збирання анамнезу), об'єктивне обстеження, насамперед оцінку загального стану хворого, обстеження ура­женого органа чи системи (огляд, пальпація, перкусія, аускуль­тація, спеціальні методи дослідження). План лікування включає виконання внутрішньовенних, внутрішньом'язових чи підшкір­них ін'єкцій, пероральне приймання ліків, промивання шлунку, катетеризацію і промивання сечового міхура, виконання клізм та найпростіших фізіотерапевтичних процедур, підготовку хворого до операції. Ознайомившись з лікарським планом обстеження і лікування хворого, медсестра чи фельдшер можуть правильно провести передопераційну підготовку хворого, виконати всі при­значення лікаря.

Режим у хірургічному відділенні — це комплекс заходів, спрямованих на профілактику внутрішньолікарняної інфекції, а також організація праці медперсоналу, що забезпечує оптимі- зацію лікувально-діагностичного процесу і створення найкращих умов для одужання хворих. У кожному лікувальному закладі дотримуються певного режиму.

Лікувально-охоронний режим забезпечує хворому фізичний і психічний спокій. Розрізняють суворий постільний режим, ко­ли хворому забороняється активно рухатися в ліжку; постільний режим, коли хворому дозволяється повертатися в ліжку; і напів- постільний режим, коли хворому дозволяється вставати з ліжка, ходити до туалету. Загальний режим — це такий режим, коли хворому дозволяється ходити по відділенню.

Режим призначає лікар залежно від стану хворого. У відді­ленні не можна голосно розмовляти, порушувати спокій хворих. Прибирання палат слід проводити в суворо визначений час. Меб­лі й обладнання треба пересувати обережно. Допускається тіль­ки світлова сигналізація.

Хірургічне відділення розраховане на 60 ліжок. У ньому є "чиста" і "гнійна" перев'язочні, маніпуляційні, буфет, ванні кім­нати, санітарний вузол, який з'єднується з відділенням через тамбур, кімната для білизни, окремі приміщення для брудної бі­лизни, кімнати медперсоналу. Операційний блок може бути у відділенні або розміщуватися в окремому приміщенні.

У хірургічному відділенні є також пост медсестри, який розмі­щується так, щоб вона могла побачити чи почути сигнал з палати.

Медичний персонал повинен дотримуватися правил особистої гігієни. Усі медичні працівники повинні ретельно слідкувати за чистотою свого тіла. Особливе значення має догляд за руками. Мити руки необхідно не тільки перед їдою і після відвідування туалету, але й перед кожною медичною маніпуляцією і після неї. Миють руки щіткою, щоб добре очистити від бруду навколоніг- тьові простори і нігті. Для догляду за шкірою застосовуються та­кож спеціальні креми і дезінфекційні розчини. Мити підлогу і прибирати санітарний вузол потрібно в гумових рукавичках. Ніг­ті слід коротко остригати. Не рекомендується фарбувати нігті лаком.

Голову потрібно мити не рідше ніж 1 раз на тиждень. На го­лову обов'язково треба надягати шапочку або косинку. Не реко­мендується користуватися косметикою і надягати прикраси.

Велике значення має догляд за ротовою порожниною. Чисти­ти зуби потрібно 2 рази на добу. Після їди треба полоскати рот.

По відділенню потрібно ходити в змінному взутті. Не можна ходити у взутті на підборах.

Відвідувати хворих можна лише з дозволу завідуючого відді­ленням або лікаря в дні і години, які встановлені розпорядком лікувального закладу. Бажано, щоб до хворого приходили не більше ніж 2 відвідувачі. Візит у середньому повинен тривати 10 — 15 хв. Якщо відвідувачі приходять із дітьми, необхідно, щоб вони також поводили себе стримано, не бігали по палаті чи коридору.

Медична сестра (постова, палатна) стаціонару виконує дуже важливу роботу. Одним з її функціональних обов'язків є догляд за хворими. Вона повинна ознайомити хворих з правилами внут­рішнього розпорядку і режимом, умивати і годувати важкохворих, слідкувати за своєчасним прийманням гігієнічних ванн і заміною білизни, здійснювати контроль за чистотою палат і організацією їх прибирання. Палатній медсестрі доводиться спілкуватися з родичами хворих. Розмовляти з ними треба чемно. Відвідувачів, які перебувають у нетверезому стані, а також з респіраторними та іншими захворюваннями вона не повинна допускати у відді­лення.

Одяг медичного персоналу повинен бути пошитий з бавов­няної тканини. У хірургічному відділенні бажано носити штани зеленого або білого кольору та спеціальну курточку. Співробіт-

ники відділення можуть бути носіями антибіотикорезистентних штамів стафілококів. Тому кожний співробітник повинен пройти бактеріологічне обстеження на носійство патогенних мікроорга­нізмів (беруть мазки з носової частини глотки).Особи з гостри­ми і хронічними запальними захворюваннями не допускаються до роботи у хірургічному відділенні до повного одужання. Об­стеження персоналу на носійство патогенного стафілокока про­водять 1 раз на 3 міс. У разі виявлення носійства патогенного стафілокока проводять санацію медичного персоналу. З цією ме­тою застосовують розчини фурациліну, риванолу, калію перман­ганату чи борної кислоти, настій листків евкаліпту, водний роз­чин Люголя, стафілококовий бактеріофаг, лізоцим, хлоргексидин, хлорфіліпт тощо. Після завершення санації знову проводять бак­теріологічні дослідження.

Гігієнічний режим у хірургічному стаціонарі забезпечує про­філактику внутрішньолікарняної інфекції. Профілактика внут- рішньолікарняної інфекції в усіх країнах є досить актуальною проблемою. За останні 10 років, за даними ВООЗ, кількість ви­падків внутрішньолікарняної інфекції значно зросла. Внутріш­ньо лікарняні інфекції можуть призвести до смерті пацієнта, а при відносно сприятливому перебігу хвороби збільшують термін перебування пацієнта в стаціонарі. За визначенням Європейсь­кого регіонального бюро ВООЗ, внутрішньолікарняна інфек­ція — це будь-яке клінічно розпізнане інфекційне захворюван­ня, що уражує хворого під час перебування його в лікарні, або ж інфекційне захворювання медичних працівників унаслідок їх ро­боти в даному лікувальному закладі. Внутрішньолікарняна ін­фекція найчастіше поширюється гювітряно-краплинним шляхом. З метою профілактики внутрішньолікарняної інфекції проводять заходи, спрямовані на забезпечення чистоти повітря. Важливе значення має правильний і постійний повітрообмін у приміщен­нях хірургічного стаціонару. Вентиляція найкраще здійснюється за допомогою кондиціонерів, а за їх відсутності — за допомогою систематичного провітрювання приміщень через вікна і фраму­ги. У сучасних лікарнях широко використовується припливно- витяжна вентиляція із застосуванням повітряних фільтрів. Для дезінфекції повітря застосовують УФ-опромінення. Бактерицид­ні лампи в перев'язочних і операційних вмикають за 1 год до по­чатку операції і перев'язок, а також після процедур або приби-

рання. Можна також проводити хімічну дезінфекцію повітря шляхом розпилення спеціального аерозолю. Асептичності повіт­ря хірургічних приміщень можна досягти використанням матері­алів, які мають бактерицидну дію (похідні фенолу і трихлорфе- нолу, хлорамін, формальдегід, срібло та ін.). їх застосовують для імпрегнації постільної і натільної білизни, халатів, перев'я­зувального матеріалу (бактерицидність зберігається від кількох тижнів до 1 року). Ефективним є нанесення на поверхню стін та інших предметів плівки, різних лаків і фарб, що містять бакте­рицидні речовини. До методів дезінфекції повітря також відно­сять прибирання приміщень.

Розрізняють щоденне дворазове (планове) прибирання, поточ­не прибирання після перев'язок чи заміни білизни і щотижневе генеральне прибирання. Прибирання повинне бути вологим із застосуванням мильно-содового розчину. За наявності внутріш- ньолікарняної інфекції застосовують мийні і дезінфекційні засоби.

Для дезінфекції приміщень хірургічного стаціонару застосовують такі засоби: 1 % розчин хлораміну Б, 0,75 % розчин хло- раміну з 0,5 % мийним засобом, 0,2 % розчин дезоксону-1, 2 % розчин дихлору-1, препарат С-4, хлорангіон, гембар, бацилоцид расант, бацилол, бацилол плюс, мікробак-форте, сокрена, сані- фект-128, клорсепт, одо-бан, дескозал, мельсепт СФ та ін.

Ліжка, тумбочки, столи та стільці обробляють 1 % розчином хлораміну не рідше ніж 1 раз на тиждень. Крім того, проводять щоденне вологе прибирання столів, стільців, тумбочок і підлоги; З рази на тиждень — телевізорів і ліжок.

Тумбочки протирають серветкою, змоченою дезінфекційним розчином. Металеві частини меблів протирають засобом, який містить фенол, і етиловим спиртом. Стільці й інші меблі, окрім; синтетичних матеріалів, обробляють 1 % розчином хлораміну а меблі з обшивкою з тканин — 3 % розчином формальдегіду; Для обробки поверхонь застосовують сучасні дезінфекційні "засоби: лізоформін спеціальний деконекс, гембар, бацилоцид расант, мікробак-форте, саніфект-128, клорсепт тощо.

Ванни, раковини, крани і бачки протирають серветкою, змо­ченою мийно-дезінфекційними засобами або двічі протирають освітленим розчином хлорного вапна, 1 % розчином хлораміну. Можна застосовувати також сучасні дезінфектанти: мельсепт СФ, одо-бан, клорсепт тощо.

Лікувально-діагностичну апаратуру, штативи для інфузій, ша­фи, медичні столики, операційні столи обробляють 1 % розчи­ном хлораміну, крісла і каталки — 0,5 % освітленим розчином хлорного вапна. Тапочки та інше взуття протирають тампоном, змоченим 25 % розчином формаліну або 40 % розчином оцтової кислоти і кладуть на 3 год у поліетиленові мішки, після чого ви­ймають і провітрюють протягом 10—12 год.

Для обробки лікувально-діагностичної апаратури також засто­совують такі дезінфектанти: деконекс, дезоформ, лізоформін-3000, дисмозон пур тощо.

За відсутності протипоказань хворі проходять санітарну об­робку із заміною натільної і постільної білизни не рідше ніж 1 раз на 10 днів. Голити хворих треба двічі на тиждень, підстри­гати їм волосся — у разі необхідності.

Хворі, яким був призначений загальний режим, приймають їжу в їдальні. Важкохворих годує палатна медсестра. Якщо хво­рі самі не можуть їсти, медсестра годує їх з ложки, піднявши го­ловний кінець ліжка або притримуючи голову хворого рукою. Рідку їжу хворому дають з поїльника. Якщо хворий не може приймати їжу через рот, застосовують штучне ентеральне зондо- ве і парентеральне годування. Для дезінфекції посуду застосо­вують сучасні дезінфектанти (хлорангіон, скорена, одо-бан, мель- септ СФ).

Після їди хворий повинен прополоскати рот кип'яченою во­дою. Якщо він не в змозі зробити це самостійно, медсестра очи­щає йому рот марлевим тампоном, змоченим у воді. Технічний персонал до роздачі їжі не допускається.

Перев'язочну прибирають щоденно, підлогу і меблі обробля­ють дезінфекційними розчинами, 1 раз на місяць проводять бак­теріологічні дослідження (посіви з повітря, перев'язувального матеріалу, інструментарію). Медсестри щодня обробляють руки, надягають стерильний халат, маску і гумові рукавички, розклада­ють стерильні інструменти і перев'язувальний матеріал. У пере­в'язочній увесь персонал і лікарі повинні працювати в масках.

Палати повинні бути на 1 —4 ліжка. У них встановлюють лю­мінесцентну лампу денного світла або електричну з матовим пла­фоном, нічники.

Ліжка повинні бути нікельованими або пофарбованими олій­ною фарбою. Для важкохворих потрібні функціональні ліжка,

до яких підводиться кисень. Такі ліжка оснащені радіоприйма­чем з навушниками. Повинна бути кнопка для електричного або звукового сигналу.

В операційному блоці проводять усі необхідні заходи, щоб за­побігти занесенню екзогенної інфекції. У ньому виділяють такі зони: стерильну зону — операційну, стерилізаційну; зону суворо­го режиму — передопераційну, наркозну, приміщення для миття; зону обмеженого режиму — приміщення для медсестер і хірургів, для зберігання крові і переносної апаратури, чистої білизни; зону загального режиму — кабінети завідуючого, старшої медсестри, приміщення для брудної білизни. Співробітники операційного блоку ^повинні бути одягнені в спеціальний одяг. Виходити за межі операційного блоку в такому одязі суворо заборонено.

Стіни приміщення операційного блоку фарбують до стелі олій­ною фарбою або покривають кахельною плиткою. Підлога повин­на бути покритою метлахською плиткою.

В операційному блоці проводять попереднє (зранку), поточне (під час операції), заключне (після операції) і генеральне (1 раз на тиждень) прибирання.

В операційних блоках використовують повітроочищувачі, при­пливно-витяжну вентиляцію. Повітря дезінфікують УФ-проме- нями, настінними або стельовими бактерицидними опромінюва- чами. Кондиціонування повітря здійснюють місцево або центра­лізовано.

Мета передопераційної підготовки — зниження ризику роз­витку інтра- і післяопераційних ускладнень.

Показання до операції можуть бути абсолютними і відносними.

Абсолютними показаннями до операції є захворюван­ня (або стани), які загрожують життю хворого і можуть бути ліквідовані тільки хірургічним методом. Абсолютні, показання, за якими виконують екстрені операції, називають життєвими. До цієї групи показань відносять асфіксію, кровотечу будь-якої етіо­логії, гострі захворювання органів черевної порожнини.

Абсолютними показаннями до планової операції є злоякісні новоутворення, стеноз стравоходу, стеноз вихідного відділу шлун­ка, механічна жовтяниця тощо.

Відносними показаннями до операції є захворювання, які можна вилікувати лише хірургічним методом, але такі, що не загрожують життю хворого (незащемлені грижі живота,жовчно-

кам'яна хвороба, доброякісні пухлини); захворювання, лікуван­ня яких можна проводити як хірургічним, так і консервативним методами (неускладнена виразкова хвороба шлунка і дванадця­типалої кишки, облітераційні захворювання судин нижніх кінці­вок з ішемією І —III ступеня тощо).

Протипоказання до операції теж можуть бути абсолютними і відносними. До абсолютних протипоказань відносять стан шоку (крім геморагічного шоку при невпинній кровотечі), гостру стадію інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. До відносних протипоказань відносять будь-яке супутнє за­хворювання, але найбільшу небезпеку становлять захворювання серцево-судинної (ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, гіпертонічна хвороба, аритмії) і дихальної систем (хронічний брон­хіт, емфізема легень, бронхіальна астма), нирок (хронічна нирко­ва недостатність, хронічний пієлонефрит або гломерулонефрит), печінки (гострий і хронічний гепатит, печінкова недостатність, цироз печінки), а також ожиріння, цукровий діабет, деякі захво­рювання системи крові.

Виділяють такі види передопераційної підготовки: психологіч­ну, загальносоматичну і спеціальну.

Психологічна підготовка. Лікар зобов'язаний заспо­коїти хворого, допомогти йому пересилити страх перед операці­єю та наркозом. Особам з нестійкою психікою і дітям за 1 —2 дні до операції слід призначити транквілізатори і снодійні.

Загальносоматична підготовка. її проводять з ура­хуванням даних обстеження пацієнта.

При функціональних розладах серцево-судинної системи ліку­вання проводять разом з терапевтом або кардіологом. Необхідно стежити за тим, щоб у хворого був нормальний AT. Призначати можна лише такі гіпотензивні препарати, які не впливають на пе­ребіг наркозу. Погано переносять операцію хворі з анемією, тому при планових операціях хворим переливають кров, кровозамінни­ки, уводять препарати заліза, вітаміни В^ та ін. При екстрених операціях переливання компонентів крові здійснюють безпосеред­ньо перед операцією, під час неї і в післяопераційний період.

Легеневі ускладнення спостерігаються в 5 —10 % оперованих хворих. Тому перед операцією слід провести лікування гострого та хронічного бронхіту, запальних процесів у верхніх дихальних шляхах.

Чимало захворювань травного каналу супроводжуються кро­вотечею, непрохідністю кишок та диспептичиими розладами, щ0 призводить до втрати рідини, анемії, авітамінозу, гіпопротеїне- мії, дефіциту електролітів тощо. Ці порушення слід усунути до операції шляхом парентерального введення електролітів, білко­вих препаратів та інших лікарських засобів, що забезпечують відновлення об'єму циркулюючої крові та гомеостазу.

Напередодні і в день операції (за 3 — 4 год) необхідно очисти­ти товсту кишку за допомогою очисної клізми.

За день до операції хворим дають лише легкозасвоювану їжу, а при екстрених операціях, якщо між прийманням їжі і почат­ком операції пройшло менше ніж 5 год, необхідно промити шлу­нок через зонд (щоб запобігти блюванню і регургітації під час наркозу).

Грізним післяопераційним ускладненням є печінкова і нирко­ва недостатність. Щоб запобігти йому, треба ретельно дослідити функції печінки і нирок. Передопераційна підготовка повинна усунути порушення, виявлені під час цих досліджень. Напри­клад, за наявності жовтяниці доцільно ввести вітамін К. При гі- попротеїнемії парентерально вводять білкові препарати та аміно­кислотні суміші.

Спеціальна підготовка. Вона проводиться при деяких оперативних втручаннях. Наприклад, при варикозній хворобі нижніх кінцівок, яка ускладнилася трофічною виразкою, у перед­операційний період проводять спеціальну підготовку з метою знищення на дні виразки бактерій, зменшення індурації тканин і запальних змін у них. Хворим призначають перев'язки, ферменти й антисептики, фізіотерапевтичні процедури протягом 7 —10 днів, а потім виконують хірургічне втручання. Перед плановою опера­цією необхідно здійснити повну санітарну обробку. Для цього ввечері напередодні операції хворий повинен прийняти душ або ванну, надягти чисту білизну. Йому замінюють також постільну білизну. Зранку у день операції медична сестра сухим способом голить волосяний покрив у зоні операції.

Готуючи хворого до екстреної операції, як правило, обмежу­ються тільки голінням волосяного покриву в зоні операції. За необхідності може бути виконана часткова санітарна обробка.

Премедикація — це введення лікарських препаратів до опе­рації. Її проводять з метою профілактики низки ускладнень і

створення найкращих умов для виконання анестезії. Це питання детально розглянуто в розділі "Знеболювання".

Транспортування хворого в операційну і палату здійснюєть­ся носилками, каталками або кріслами-каталками, які накри­вають поліетиленовою плівкою або клейонкою, протирають мар­лею, змоченою 3 % розчином перекису водню з 0,5 % мийним розчином. Після цього їх прикривають чистим простирадлом і покривалом. Перенести хворого на руках можуть дві або три людини. У першому випадку один з них підводить руки під ло­патки хворого, ближче до шиї, а другий — під сідниці і гомілки. Важкохворого переносять так: одна людина тримає голову і гру­ди хворого, друга — поперек і стегно, а третя — гомілки.

З палати хірургічного відділення в операційну хворого транс­портують тільки на каталці. В передопераційній хворого пере­кладають на каталку операційного блоку і перевозять до опера­ційного стола. Після операції хворого транспортують у відділен­ня інтенсивної терапії. Його обов'язково повинен супроводжувати лікар-анестезіолог. Хворого переносять на функціональне ліжко.


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 2004 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)