АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дренуваня ран і порожнин тіла

План

1.Дренування ран і порожнин тіла — сучасний метод лікування в хірургії.

2.Види дренажів і засоби дренування з метою декомпресії та видалення вмісту гнійних ран і порожнин тіла. Матеріали та інструменти, що застосовуються для перев'язок. Проточно- аспіраційне, пасивне та активне сифонне дренування грудної і черевної порожнин.

3.Техніка введення антибіотиків через дренажі і мікроіригатори в рани та порожнини тіла.

4.Ознаки, що свідчать про ефективність дренування. Догляд за дренажами. Перитонеальний діаліз — метод лікування пери­тоніту. Видалення дренажу.

Дренування ран і порожнин тіла — сучасний метод лікуван­ня в хірургії. Його здійснюють з метою декомпресії та видален­ня вмісту гнійних ран, продуктів розпаду тканин з рани, гнояків і порожнин тіла. Уведення антисептиків та антибіотиків через дренажі сприяє швидкому очищенню і загоєнню ран.

Дренування може бути пасивним і активним.

Під час пасивного дренування відтік виділень з ранової порож­нини по дренажній трубці здійснюється пасивно, якщо дренаж роз­міщується в найнижчій ділянці порожнини, або завдяки капіляр­но-всмоктувальним властивостям дренажу (марлевого тампона).

Під час активного дренування порожнин у дренажній систе­мі створюється дозоване розрідження (проточно-аспіраційне дренування).

Дренажі бувають відкриті і закриті.

Закритий дренаж використовується для періодичного вида­лення виділень з рани або порожнини через герметично закриту дренажну трубку.

Відкритий дренаж застосовується для постійного видаленн виділень з рани або порожнини через дренажну трубку, вільний

кінець якої занурюють у посуд з антисептичним розчином або підключають до аспіраційної системи.

Дренування здійснюють за допомогою дренажів, виготовле­них з перев'язувального матеріалу, гумових смужок, порожнис­тих трубок.

Трубчасті дренажі мають різні розміри та форму. їх виготов­ляють з різних матеріалів. Застосовують дренажі короткі і довгі, діаметром від 2 — 3 до 10 — 20 мм (із прорізаними на бічних по­верхнях одиничними чи множинними отворами). Дренажі можуть бути одинарними, подвійними, множинними і складними.

Дренажі виготовлюють із червоної силіконової гуми, хлорві­нілу, фторопласту тощо.

Для дренування використовують і тампони. При цьому тампонаду рани або порожнини виконують нещільно і на термін не більше ніж на добу. Тампони виготовляють із лляної тканини, бавовни, дерева (марля, вата, лігнін), а спеціальні (біологічні) — з тканин тварин.

Для кращого дренування глибоких гнійних ран дренажі вво­дять у рану через основний чи додатковий розріз та контрапертури. Для дренування хворим надають положення, яке сприяє видаленню вмісту рани.

Сифонний дренаж застосовують, наприклад, при дренуванні жовчовивідних шляхів. При дренуванні плевральної порожнини застосовують сифонний дренаж за Бюлау. Після резекції легені та при лікуванні емпієми плеври застосовують відсмоктувальний дренаж за методом Суботіна—Пертеса, водоструминний чи елек­тричний вакуумний пристрій, а також сифонну дренажну систе­му зі зворотним клапаном пелюсткового типу, який уміщують у прозорий пластмасовий циліндр зі щільно насадженими перехід- никами на кінцях.

Для дренування грудної та черевної порожнин застосовують троакарні катетери, виготовлені з полівінілхлоридної пластмаси чи силіконових гум у комплекті з троакар-стилетом для однора­зового (в стерильній упаковці) чи багаторазового застосування. Ці катетери вводять одночасно з троакаром у порожнину тіла і приєднують до закритої дренажної системи після виймання тро- акару. Уведення гумових чи пластмасових дренажів у черевну порожнину часто поєднують із підведенням марлевих тампонів. Застосовують також сигарні дренажі, які складаються з марле-

вого тампона, уміщуваного в палець гумової рукавички зі зрізаним кінцем. Для поліпшення відходження вмісту в гумовій обо­лонці роблять кілька отворів. Сигарні дренажі, на відміну від марлевих тампонів, видаляються легко, без ушкодження тканин. Іноді дренування застосовується для введення лікарських засо­бів, найчастіше антибіотиків. Для цього використовують мікро- іригатори або тонкі трубки (катетери), які залишають у порож­нині після екстреної операції. Трубка виводиться назовні через окремий отвір у передній черевній стінці або через операційну рану і служить провідником для введення в порожнину антибіо­тиків. Якщо вільний кінець її після операції зав'язують, то для введення розчину антибіотиків трубку (катетер) після обробки етиловим спиртом проколюють голкою шприца і вводять ліки. Якщо використовують мікроіригатори, лікарські засоби вводять за допомогою шприца, дотримуючись правил асептики і не пору­шуючи герметичності. Після введення препарату необхідно за­тиснути трубку на 1—2 год, щоб він не витік. Для полегшення подальшої заміни і стерилізації частин дренажної системи, яка розміщується поза межами рани, у дренажній системі роблять контрольні віконця з невеличких скляних чи пластмасових тру­бок — перехідників. Для профілактики проникнення інфекції в рану через дренаж необхідно систематично замінювати на сте­рильну периферійну частину дренажної системи, у тому числі градуйовану посудину для збирання гною. Дно посудини зали­вають розчином антисептика (фурацилін 1:5000, діоцид 1:100). За відсутності активної аспірації трубки нерідко заповнюються фібрином, змертвілими тканинами, згустками крові. Тому час від часу потрібно перевіряти прохідність дренажу. Цей контроль здійснюється шляхом стиснення трубки або введення невеликої кількості розчину антисептика. Шкіру навколо трубки щодня об­робляють розчином антисептика. При перитоніті проводять перитонеальний діаліз — дренування підпечінкового і піддіафрагмового просторів, ділянки малого таза і промивання через дренажі черевної порожнини розчинами антисептиків.

Дренаж видаляють, як правило, на 8 — 14-й день після операції. Цей термін визначається клінічним перебігом ранового процесу і ре­зультатами бактеріологічного дослідження. Дренажі видаляє лікар.

Фельдшер повинен здійснювати контроль за ефективністю дренування і догляд за шкірою навколо дренажу, а також асис­тувати лікареві під час його видалення.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1831 | Нарушение авторских прав