ДИЗЕРИТРОПОЕТИЧНІ АНЕМІЇ
Під дизеритропоезом розуміють патологічно змінене співвідношення процесів проліферації і дозрівання еритроїдних клітин в кістковому мозку.
Етіологія і патогенез
Основними особливостями кістковомозкового кровотворення при дизеритропоетичних анеміях (ДЕА) є:
1) виражений неефективний еритропоез (тобто передчасний внутрішньокістковомозковий розпад клітин еритроїдного ряду);
2) різке подразнення еритроїдного ростка при невисокому ретикулоцитозі, співвідношення лейкоцити/еритроцити дорівнює або менше 1:3 (при нормі 4:1);
3) внутрішньокістковомозковий гемоліз еритроїдних клітин;
4) наявність характерних багатоядерних форм еритрокаріоцитів.
Тривалість життя еритроцитів нормальна або дещо знижена. Рівень фетального Hb підвищений, еритропоез носить деякі фетальні риси.
Описано 6 варіантів спадкових дизеритропоетичних анемій.
I тип (16% випадків) – успадковується по аутосомно-рецесивному типу. Клініка може відміачтись з перших днів життя дитини у вигляді жовтяниці, анемії. Характерна низька маса тіла при народженні, і в подальшому також спостерігається затримка фізичного і психомоторного розвитку. Характерний макроцитоз. В мієлограмі – гіперплазія еритроїдного ростка; морфологічно еритробласти не відрізняються від нормальних, поліхроматофільні і оксифільні нормоцити нагадують мегалобласти, часто з 2 ядрами.
II – тип (62% випадків) (HEMPAS – за першими буквами англійських слів, які означають спадкову багатоядерність еритробластних клітин з позитивним тестом на підкислену сироватку) – успадковується по аутосомно-рецесивному типу. Анемічний синдром рання ознака хвороби, анемія нормохромна, нормоцитарна, кількість ретикулоцитів нормальна або дещо підвищена. Характерні серологічні особливості – позитивний кислотно-сироватковий тест Хема, виявлення HEMPAS-антитіл. В мієлограмі: гіперплазія еритроїдного ростка, еритробласти нормальні, в поліхроматофільних і оксифільних нормоцитах міститься по 2 і більше ядер різної форми (у вигляді трилистника) – Гоше-подібні клітини, подвійні цитоплазматичні мембрани.
III тип (17% випадків) – успадковується по аутосомно-домінантному типу. Анемія макроцитарна. В мієлограмі – гіперплазія еритроїдного ростка, еритробласти гігантські (діаметр 50-60мкм) і багатоядерні (10-12 ядер).
IV тип (5% випадків) – успадковується по аутосомно-домінантному типу. За клініко-гематологічним ознакам нагадує ІІ тип ДЕА, але при IV типі відсутні серологічні зміни. В мієлограмі – багатоядерність еритробластів, подвійні цитоплазматичні мембрани.
V-VI типи – зустрічаються зрідка, описані одиничні випадки.
Клініка
Клінічні ознаки ДЕА виникають зазвичай в ранньому віці – періоді новонародженості, на першому році життя, рідше – в періоді пубертату. Клінічно діагностується: помірна блідість шкіри, періодична жовтуха, іктеричність склер, темна сеча. Спадкові ДЕА супроводжуються порушенням обміну Fe, що призводить до гемохроматозу і гемосидерозу, особливо на фоні повторних гемотрансфузій. Розвиток гемосидерозу супроводжується помірним збільшенням розмірів печінки і селезінки, розвитком жовчокам’яної хвороби. Можуть бути гіпотиреоїдизм, гіпогеніталізм, затримка статевого розвитку, несімейний цукровий діабет. Можливі ознаки диспластичності: високе піднебіння, башнеподібний череп, викривлення мізинця та інші.
Гемограма – анемія різного ступеня важкості, кількість ретикулоцитів помірно підвищена до 20-40‰. Кількість тромбоцитів, лейкоцитів, лейкоцитарна формула в межах норми. Біохімічно визначається помірна гіпербілірубінемія, рівень сироваткового Fe помірно підвищений.
діагностика
Діагноз спадкових дизеритропоетичних анемій може бути встановлений тільки після виключення інших причин дизеритропоезу, таких як таласемічні синдроми і спадкові сидеробластні анемії.
План обстеження хворого зі спадковими дизеритропоетичними анеміями
І. Аналізи, які підтверджують наявність спадкових ДЕА:
1. Загальний аналіз крові з визначенням MCV, RDW, числа ретикулоцитів і морфологічної характеристики еритроцитів.
2. Біохімічний аналіз крові: залізокомплекс, ферритин, білірубін.
3. Мієлограма з визначенням кількості сидеробластів.
4. Визначення концентрації вітаміну В12 в сироватці крові і концентрації фолієвої кислоти в еритроцитах.
5. Електрофорез гемоглобінів: HbA2, HbF.
6. Визначення ферментів еритроцитів: піруваткіназа, глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа.
7. Десфералова проба.
ІІ. Аналізи, які уточнюють тип спадкових ДЕА:
1. Електронна мікроскопія і цитогенетичне дослідження клітин кісткового мозку.
2. Кислотно-сироватковий тест Хема.
3. Електрофорез білків еритроцитарної мембрани в поліакриламідному гелі з добавкою додецил-сульфата натрію.
4. Дослідження синтезу глобінових ланцюгів.
Лікування
Легкий перебіг спадкових ДЕА терапії не потребує. При вираженому гемолітичному компоненті і значному збільшенні селезінки можливе виконання спленектомії, яка дає частковий гематологічний ефект. Трансфузії еритроцитарної маси проводять з обережністю, так як, з одного боку, вони пригнічують еритропоез, з іншої – підсилюють гемосидероз.
При гемосидерозі проводять курси десфералу – при підвищеному рівні сироваткового ферритину до 1500мг/л і більше.
Можливо призначення фолієвої кислоти по 1мг щотижня.
При спадковій ДЕА І типу використовують рекомбінантний α-інтерферон 2α, під впливом якого підвищується концентрація Hb, зменшується MCV, знижується рівень білірубіну, покращується морфологія еритроцитів, неефективний еритропоез стає менш інтенсивним.
При спадковій ДЕА ІІ типу призначають вітамін Е для збільшення тривалості життя еритроцитів, зниження рівня білірубіна і зменшення ретикулоцитозу.
Призначення вітаміну В12, В6, кортикостероїдів – нееффективне. Печінкова дисфункція і холелітіаз – часті прояви хвороби та інколи потребують холецистектомії.
Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 748 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |
|