АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

АГА, ПОВ’ЯЗАНІ З ТЕПЛОВИМИ АНТИТІЛАМИ

Клінічні прояви хвороби однакові як при ідіопатичній, так і при симптоматичній формах. За клінічним перебігом діляться на 2 групи. Перша група представлена гострим транзиторним типом анемії, яка переважно відмічається у дітей раннього віку і часто з’являється після інфекції, як правило, респіраторного тракту. Клінічно цій формі притаманні ознаки внутрішньосудинного гемолізу. Початок захворювання гострий, супроводжується лихоманкою, блюванням, слабкістю, головокружінням, появою блідості шкіри, іктеричності, болю в животі і попереку, гемоглобінурії. У хворих цієї групи будь-яких основних системних захворювань не спостерігається. Характерними ознаками гострої форми АГА є відповідь на кортикостероїдну терапію, низька летальність і повне одужання протягом 2-3 місяців після початку захворювання. Ця форма АГА обумовлена тепловими гемолізинами.

Для другого типу характерний тривалий хронічний перебіг з ведучим клінічним синдромом жовтяниці і спленомегалії. Ознаки гемолізу зберігаються протягом багатьох місяців або навіть років. Часто виявляються порушення з боку інших формених елементів крові. Відповідь на кортикостероїдну терапію виражений в різному ступені і необов’язковий. Летальність складає 10% і часто пов’язана з перебігом основного системного захворювання. Ця форма АГА пов’язана з тепловими аглютинінами.

ДІАГНОСТИКА

Для АГА з тепловими антитілами характерна важка анемія. В периферійній крові знаходять сфероцитів, які формуються в результаті дії макрофагів селезінки на мембрану еритроцитів, вкритих антитілами. Відмічається ретикулоцитоз, інколи з’являються нормоцити (ядровмісні клітини). В деяких випадках початково низький рівень ретикулоцитів свідчить про гостроту процесу, при якому кістковий мозок ще не встиг відреагувати на нього або антитіла направлені також і проти ретикулоцитів (рідко) і/або у хворих може мати місце супутній дефіцит фолієвої кислоти або заліза. Часто відмічається лейкоцитоз зі зсувом нейтрофілів вліво, рідше виявляється лейкопенія. Кількість тромбоцитів або не міняється, або спостерігається тромбоцитопенія. В ряді випадків можливий розвиток імунної панцитопенії. Рівень гаптоглобіну знижується; при вираженому внутрішньосудинному компоненті гемолізу підвищується рівень плазмового Нb.

Вирішальним в діагностиці є результати прямої проби Кумбса, основаної на виявленні антитіл, фіксованих на мембрані еритроцитів хворого. Позитивна пряма проба Кумбса спостерігається у 70-80% випадках АГА з тепловими аглютинінами. Активність цих антитіл проявляється при температурі 37°С («теплові» аглютиніни); вони відносяться до класу IgG. Для прояву їх активності не потрібно присутність комплементу, але підкласи IgG-IgG1 і IgG3 можуть активувати комплемент; інколи комплемент (С3d) також виявляється на мембрані еритроцитів. Проба Кумбса при гемолізінових формах АГА нерідко буває негативною. Негативна проба Кумбса може бути пов’язана з невеликою кількістю антитіл на поверхні клітини (для позитивної реакції на поверхні мембрани еритроциту повинно знаходитись не менше 250-500 молекул IgG) як при легкому перебізі хвороби, так і при різкому загостренні, коли після гемолітичної кризи виявляється велика кількість пошкоджених еритроцитів. В теперішній час розроблені імуноферментний і радіоімунологічний методи, які дозволяють кількісно визначати антиеритроцитарні аутоантитіла і саме вони є основним методом в діагностиці Кумбс-негативних АГА. Використання анти-Ig і антикомплементарних антисироваток дозволяє визначити наявність на поверхні еритроцитів різних класів і типів Ig-компонентів комплементу. Метод ELISA дозволяє моніторувати рівень антитіл в процесі лікування.

АГА, ПОВ’ЯЗАНІ З „ХОЛОДОВИМИ” АНТИТІЛАМИ

Еритроцитарні антитіла, які більш активні при низькій температурі тіла, отримали назву «холодових» антитіл. Ці антитіла відносяться до класу IgM, для прояву їх активності необхідна присутність комплементу, IgМ активують комплемент в кінцівках (кисті, стопи), де температура нижче, ніж в інших частинах тіла; каскад реакцій комплементу переривається, коли еритроцити переміщаються в більш теплі зони організму. У 95% здорових людей виявлються природні холодові аглютиніни в низьких титрах (1:1, 1:8, 1:64). При наявності вкрай високого титру «холодових» антитіл при переохолодженні хворого можуть розвиватися важкі епізоди внутрішньосудинного гемолізу з гемоглобінемією і гемоглобінурією і оклюзією мікроциркуляторного русла.

АГА з повними холодовими аглютинінами виникає при наявності ідіопатичного парапротеїну або як наслідок мікоплазменної інфекції, інфікування вірусом Епштейна-Барр, в тому числі інфекційного мононуклеозу, цитомегаловірусної інфекції, епідемічного паротиту або лімфоми. Холодові аглютиніни, як правило, поліклональні і направлені проти антигенів еритроцитів I (при інфекціях, викликаних Мусорlasma рnеumoniae) або/і (при інфекціях, викликаних вірусом Епштейна-Барр). Поліклональні холодові аглютиніни, окрім того, можуть вироблятися при цитомегаловірусній інфекції, лістериозі, епідемічному паротиті, сифилісі, системних захворюваннях сполучної тканини. Моноклональні холодові антитіла продукуються при макроглобулінемії Вальденстрема, лімфомі, хронічному лімфолейкозі, саркомі Капоші, мієломі. Гемоліз самообмежений, лікування симптоматичне.

Пароксизмальна холодова гемоглобінурія – це рідка форма гемолітичної анемії, при якій присутні «холодові» антитіла специфічного типу (гемолізини Доната-Ландштейнера), які мають анти-Р-специфічністю. Захворювання може бути як ідіопатичним, так і викликаним вірусними інфекціями (паротит, кір) або третинним сифілісом. Головне в лікуванні – виключити можливість переохолодження.

У людей віком 50-80 років може спостерігатись хронічне захворювання з синдромом холодових аглютинінів, яке часто пов’язано з утворенням моноклональних антитіл IgМ і лімфопроліферативними порушеннями (хронічний лімфолейкоз, макроглобулінемія Вальденстрема). Як правило, виникає легка анемія, але інколи розвивається важкий внутрішньосудинний гемоліз і ниркова недостатність. В усіх випадках необхідно виключити переохолодження; можуть бути призначені кортикостероїди. Проведення спленектомії не рекомендується, оскільки еритроцити, вкриті С_3b, елімінуються в основному в печінці, а не в селезінці.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 391 | Нарушение авторских прав