 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ПЕРІОДИ. Інкубаційний період триває 5-25 днів (10 - 15)
Інкубаційний період триває 5-25 днів (10 - 15). Початковий період. Симптоми цього періоду дають змогу встановити ранній діагноз.На 4 -5 день є достатня кількість ознак, щоб запідозрити
черевний тиф. Починається поступово зі східчастим підвищенням температури, яка на 5 -7 день може досягти 39 - 40С. Основні скарги: головний біль і порушення сну, слабкість, нездужання, погіршення аппетиту, швидка втомлюваність. Блідість, млявість, адинамія, схильність до запору. Язик збільшений, з відбитками зубів, має білий або сірий наліт, чистий кінчик і краї- черевнотифозний язик. Збільшені печінка і селезінка, феномен пальпаторної крепітації та гіперестезія шкіри (симптом Котляренка 1) в правій здухвинній ділянці. Відносна брадикардія з дикротією, прояви бронхіту, іноді носові кровотечі. Період повного розвитку. Температура встановлюється на сталому рівні з добовим коливанням в 1С, інтоксикація і всі наведені вище симптоми. У окремих хворих тифозний стан - типовий розеольний висип, симптом Падалки, метеоризм. Запор змінюється проносом. Від хворого запах аміаку (симптом Котляренка 2). Період найвищого напруження. Значна інтоксикація нервової системи та органів кровообігу, ураження травного каналу, інших органів і систем. Небезпечний розвитком ускладнень. Період згасання основних симптомів. Температура літично знижується, інтоксикація зменшується, висип зникає, зменшується печінка і селезінка, посилюється діурез і пітливість.- Період реконвалісценції. Відновлення порушених функцій організму. Висип на 8-10 день в невеликій кількості - важлива ознака черевного тифу. Він мономорфний за розмірами, формою і за кольором (рожевий) розеольний висип, переважно на передній стінці живота, грудей, внутрішніх поверхонь стегон, пліч, передпліччя, рідше спини; дещо підвищуються над рівнем шкіри. У хворих на паратиф А температура часто набуває ремітуючого характеру, часом з ознобом і пітливістю; на початку хвороби нежить, вологий кашель, гіперемія лиця, герпес на губах. Перебіг триваліший, частіше рецидиви, лейкоцитоз, реакція Відаля зі специфічним антигеном може бути негативною. У хворих на паратиф В спостерігаються ознаки гастроентериту (блювання, пронос). Раніше збільшується селезінка і печінка, відносна брадикардія відзначається рідше. Перебіг легший і коротший. М/с процес при черевному тифі передбачає наступніетапи: 1 етап. Збір скарг, анамнезу життя та хвороби, епідемічний анамнез. Скарги: слабкість, головний біль, підвищення температури до 39-40С, порушення сну, апатія, метеоризм, висипка на шкірі живота, схильність до закрепів. Анамнез: Контакт із хворим на черевний тиф або бактеріоносієм. Вживання забрудненої води, молочних та м»ясних продуктів. Чинники, що сприяють захворюванню: імунодефіцит, гіпо- та антацидні гастрити, сприятлива сезонність у літньо-осінній період.
2 етап. При постановці діагнозу звернути увагу на об»активні дані. Загальний стан хворого залежить від ступеня тяжкості хвороби. Температура протягом першого тижня 39-40С. Хворі бліді, мляві, адинамічні. Язик обкладений білим нальотом із відбитками зубів по краях. На шкірі живота, грудей поодинокі розеоли. Збільшені печінка, селезінка. При пальпації клубово-сліпокишкової ділянки урчання, при перкусії- притуплення звуку. Додаткові методи: • Аналіз крові: лейкопенія, нейтропенія, анеозинофілія, ШОЕ помірно підвищене. • Бактеріологічне дослідження: крові, калу, сечі, жовчі. • Серологічне дослідження: реакція Відаля, РНГА з еритроцитарними діагностикумами О, Н, Уі-антигенами. На основі цього ставиться діагноз: бактеріоносійство, стерта форма, абортивна форма, типова форма. 3 етап. Планування втручань на основі отриманих даних. 4 етап. М/с втручання. Суворе дотримання постільного режиму (до 10 дня нормальної температури), догляд за порожниною рота, шкірою, роботою кишок. Дієта має бути достатньо енергетично цінною і механічно та хімічно щадною, не посилювати перистальтику кишок, бродильні та гнильні процеси (дієти 4, 46). Левоміцетин усередину по 0,5г залежно від тяжкості хвороби 4-6 разів на добу. З 4-5 дня нормальної температури дозу можна зменшити до 1,5-2г на добу. Якщо не можна приймати всередину - левоміцетину сукцинат в/м по 1г 3-4 рази на добу. Усередину і в/м ампіцилін, бактрим (бісептол), препарати тетрацикліну. В гострому періоді застосовують тифо- паратифозні вакцини, а краще Уі-антигену по 400 мкг підшкірно з інтервалами 7 днів. Якщо потрібно - дезінтоксикаційна та симптоматична терапія. При кишковій кровотечі - суворий постільний режим, заборонити прийом їжі на 12-16 годин, холод на ділянку живота, гемостатичні засоби - вікасол, етамзилат, 10% розчин желатину під шкіру живота, кріопреципітат, альгостат, антигемофільна і свіжозаморожена плазма. При перфорації кишок - хірургічне втручання (термінове). При тяжкому перебігу - короткий курс глюкокортикостероїдів, реологічно активні препарати, інгібітори протеолізу та інші. 5 етап. Оцінювання результатів лікування. Якщо потрібно (при неефективності), скласти новий план втручань Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 1100 | Нарушение авторских прав |