АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Патогенетично

1. ТІН з гуморально-імунним механізмом ураження нирок

2. ТІН з клітинними імунними реакціями, що викликані аутологічними і екзогенними факторами.

Відповідно етіологічному чиннику виділяють наступні етіологічні фактори розвитку інтерстиціального нефриту:

1. ТІН внаслідок дії лікарських препаратів (у порядку зменшення нефротоксичної дії):

антибіотики: пеніциліни, цефалоспорини, гентаміцин, тетра­цикліни, рифампіцин, доксициклін, лінкоміцин та ін.; сульфаніламіди; нестероїдні протизапальні препарати; ізотопні препарати; протисудомні препарати; антикоагулянти (варфарин); діуретики: тіазиди, фуросемід, тріамтерен; імунодепресанти: азатіоприн, сандимун; інші: алопуринол, ІАПФ, клофібрат, ацетилсаліцилова кислота, препарати золота, літія, рекомбінантний інтерлейкін-2; гіпервітаміноз D.

2. ТІН при інфекціях внаслідок:

§ прямої ушкоджуючої дії: b-гемолітичний стрептокок, дифтерійна палочка, віруси інфекційного мононуклеозу, корі, грипу, парагрипу, аденовірусу, цитомегаловірусу, СНІДу, вірус герпеса, мікобактерії туберкульозу, лепто­спіроз, бруцельоз, кандидоз, гострий вісцеральний лейшманіоз;

§ непрямої ушкоджуючої дії: сепсис будь-якої етіології.

3. ТІН при системних ураженнях можуть спричинювати:

§ імунні захворювання: первинні (системний червоний вовчак, криз відторгнення транспланта­та, синдром Шегрена, синдром Гудпасчера, змішана кріоглобулінемія, гранулематоз Вегенера);

§ метаболічні зрушення (підвищення концентрації у крові ура­тів, оксалатів, кальцію, калію, сімейний інтерстиціальний нефрит з гіпокаліємією);

§ інтоксикації важкими металами, етиленгліколем, оцтовою кислотою, аніліном;

§ лімфопроліферативні хвороби;

§ хвороби гемопоезу: гемоглобінопатії;

§ інтоксикації внаслідок дії гепатотоксинів (отрута блідої поганки), формальдегіду, хлорованих вуглеводнів;

§ природжені хвороби: вроджений нефрит, «губчата» моз­кова речовина нирки, хвороба медулярних кіст, полікістоз;

§ уропатії, в тому числі везикоуретральний рефлюкс, меха­нічна обструкція;

§ ендемічні хвороби: балканська нефропатія;

4. Ідіопатичний тубуло-інтерстиціальний нефрит.

Виходячи із частоти етіологічних чинників, пропонують класифікувати інтерстиціальний нефрит на токсико-алергічний, дисметаболічний, поствірусний, лептоспірозний, інтерстиціальний нефрит на фоні ниркового дисембріогенезу, циркуляторний (зміни інтерстицію у хворих на гіпертонічну хворобу, інші захворювання, які супроводжуються підвищенням артеріального тиску), аутоімунний.

Мета розробки: підвищення ефективності лікування хворих на гострий тубуло-інтерстиціальний нефрит (ГТІН) та хронічний тубуло-інтерстиціальний нефрит (ХТІН).

Завдання розробки:

1. Визначити алгоритм діагностики ГТІН та ХТІН.

1. Розробити протокол лікування хворих на ГТІН та ХТІН.

2. Визначити критерії ефективності лікування, реабілітаційні заходи та принципи диспансеризації хворих на тубуло-інтерстиціальний нефрит.

Сфера застосування протоколу: міські та обласні нефрологічні стаціонари, міські та обласні нефрологічні центри, Інститут нефрології.

Приклади формування клінічного діагнозу:

Гострий тубуло-інтерстиціальний нефрит на тлі інфекційного мононуклеозу з порушенням азотовидільної функції нирок 2-го ступеня, фаза відновлення функції нирок.

Хронічний тубуло-інтерстиціальний нефрит на тлі туберкульозу легень, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність II-ступеня, анемія.

Дата добавления: 2014-12-12 | Просмотры: 1014 | Нарушение авторских прав