АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Креатинін крові (мкмоль /л) х 0,8

Більш об’єктивним підходом для визначення ШКФ є спосіб, який враховує екскреторну функцію нирок, кліренс сечовини та креатиніну і стандартизується до площі поверхні тіла:

ШКФ= V сечі U сечі + Cr сечі 1.73

^{2t U сироватки Cr сироватки ППТ}

де:

t - час збору сечі, хв. (доцільно застосовувати показник за добу)

V – об’єм сечі в мл;

U – концентрація сечовини;

Cr – концентрація креатиніну;

ППТ – площа поверхні тіла, яку можна визначати за номограмою або за формулою Gehan та George:

ППТ(м²) = 0,0235 х вага (кг)^0,51456 х зріст (см)^0,42246.

Діагностика ХНН може здійснюватись на всіх етапах медичної допомоги, однак спостерігати і визначати лікувальну тактику таким пацієнтам, особливо за умов вперше виявленого ХЗН з нирковою недостатністю необхідно в умовах спеціалізованих нефрологічних відділень. Надалі диспансерне спостереження здійснюється нефрологом чи терапевтом поліклініки, а симптоматичне лікування може проводитись як амбулаторно так і в умовах терапевтичних чи нефрологічних стаціонарів.

Експертами NKF [1,4], окремо виділені фактори ризику розвитку та прогресування ХЗН. Усі фактори поділені на незмінні: вік, стать (чол.), раса, вроджене зменшення кількості нефронів, генетичні фактори та фактори, які потенційно можна модифікувати: активність основного захворювання (за рівнем протеїнурії); зменшення кількості функціонуючих нефронів (гіпертрофія, гіперфільтрація, внутрішньогломерулярна гіпертензія); системна артеріальна гіпертензія; гіперактивність симпатичної нервової системи; вживання високобілкової дієти; дисліпопротеїдемія; наявність в нирках солей кальцію, фосфору, уратів; супутні захворювання (інфекції, обструкція сечової системи, ожиріння); вагітність; надмірне вживання анальгетиків, нефротоксичних препаратів та речовин, тютюнопаління.

В Україні ми продовжуємо користуватися класифікацією, де в першу чергу виділяємо нозологічну форму захворювання, синдром, фазу та стадію. Останнім наказом МОЗ та АМН України від 30 вересня 2003 року (табл.3) прийнята класифікація ХНН, в якій врахована відповідність показників ШКФ і креатиніну крові.

Таблиця 3-Класифікація ступенів ХНН згідно наказу МОЗ та АМН України № 65/462 від 30.09.2003

Слід зазначити, що ця класифікація та класифікація NKF принципово не відрізняються одна від одної, особливо, якщо брати до уваги їх тлумачення. Четвертий ступінь ХНН у класифікації МОЗ та АМН України, відповідає У ст. ниркової недостатності в класифікаціі NKF, а хворі з відповідними показниками повинні лікуватись методами ниркової замісної терапії (НЗТ).

За МКХ –10 ХНН класифікують таким чином:

N18 Хронічна ниркова недостатність

N18.0 -Термінальна стадія ураження нирок

N 18.8- Інша хронічна ниркова недостатність

N 18.9- Хронічна ниркова недостатність неуточнена

N 19 - Неуточнена ниркова недостатність

Мета розробки: підвищення ефективності лікування хворих з ХНН.

Завдання розробки:

1. Стандартизувати критерії діагностики і лікування хворих з ХНН на всіх етапах надання медичної допомоги

2. Визначити основні направлення ренопротекції;

3. Визначити критерії ефективності лікування, реабілітаційні заходи та принципи диспансеризації.

Сфера застосування: міські та обласні нефрологічні та терапевтичні стаціонари, міські та обласні нефрологічні центри, Інститут нефрології.

Впровадження даного протоколу: міський нефрологічний центр, Інститут нефрології АМН України, кафедра нефрології КМАПО.

Модель клінічного випадку:

хронічний гломерулонефрит, сечовий синдром, хронічна ниркова недостатність ІІ ступеня;

хронічний гломерулонефрит, нефротичний синдром, ХНН-IVступеня;

хронічна ниркова недостастатність ІІ ст. неуточненого генезу;

вперше виявлена ниркова недостатність.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ (рис.1)

Клінічні критерії:

· Основні прояви

· симптоми ендогенної інтоксикації

· олігурія

· набряки

· нудота

· блювота

· Можливі прояви

· артеріальна гіпертензія

· макрогематурія чи мікрогематурія

· порушення сечопуску

· свербіння шкіри

· крововиливи

3.2. Лабораторні критерії:

· Аналіз сечі

· протеїнурія

· гіпоізостенурія

· циліндрурія

· можлива абактеріальна лейкоцитурія

· можлива гематурія

· Аналіз крові

· клінічний

- анемія

- збільшення швидкості зсідання еритроцитів (ШЗЕ)

- можливий помірний лейкоцитоз

- можливе зрушення лейкоцитарної формулі вліво

- можлива тромбоцитопенія

· біохімічний

- збільшення рівнів сечовини, креатиніну, залишкового азоту в крові

- збільшення загальних ліпідів, В-ліпопротеїдів

- гіперкаліемія

- гіпокоагуляція

- гіпокальціемія

- гіперфосфатемія

- можлива гіподиспротеїнемія

- гіперхолестеринемія

Дата добавления: 2014-12-12 | Просмотры: 1247 | Нарушение авторских прав