АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Плазмаферез, лімфосорбція, плазмосорбція, гемосорбція в лікуванні ГН, НС

До ви­користання медикаментів у адекватних дозах при будь-якій клі­нічній формі ГН з високою активністю захворювання, а особливо за наявності мезангіокапілярного, швидкопрогресуючого та фо­кально-сегментарного ГН, у комплексній терапії необхідно засто­совувати один із апаратних еферентних методів лікування (плазмаферез, лімфосорбція, плазмосорбція, гемосорбція).

Протипока­зання до використання апаратної еференції: концентрація гемогло­біну нижче ніж 80 г/л, артеріальна гіпотензія, тромбоцитопенія (менше ніж 100Х10⁶), лейкопенія (менше ніж 4х10⁹), алергія на білкові препарати, геморагічні ускладнення, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.

Плазмаферез(ПФ) (будь-яку його модифікацію) виконують 5-7 ра­зів, видаляючи 30-40 мл плазми на 1 кг маси тіла за сеанс, з інтер­валом сеансів у 2-3 дні. З метою плазмозаміщення використовують білкові препарати (насамперед свіжозаморожену плазму або 5-10 % розчин альбуміну), сольові розчини, полі- та реополіглюкін тощо.

За умови концентрації білка у плазмі крові хворого більше як 50 г/л білкові плазмозамінники мають становити 50 % усуненої плазми, за концентрації, меншої 50 г/л, - більше.

Якщо застосування плазмаферезу неможливе, використовують лімфосорбцію(ЛС). Для цього необхідно задренувати грудну лімфатич­ну протоку. Виводиться 500-2000 мл центральної лімфи, 50 % якої сорбується через сорбент і реінфузується хворому. Середня три­валість лімфодренажа – 5-8 днів. За умови щоденної втрати лім­фи більше як 800 мл білкозамінники переливають хворим так само, як при виконанні плазмаферезу.

Гемосорбцію (ГС) використовують, якщо не можливе застосування попередніх методик. Виконують 5-8 сеансів гемосорбції через день.

Паралельно хворі отримують глюкокортикоїди (0,5-1,0 мг/кг), цитостатики (циклофосфан – 2-3 мг/кг), гепарин (10000-40000 ОД), аспірин (300-400 мг), курантил (200-400 мг) у по­єднаннях, індивідуальних для кожного хворого і обумовлених мор­фологічною формою ГН, показаннями та протипоказаннями до пе­релічених препаратів.

5.4. Алгоритм лікування ГН,НС поданий у схемі.

На кожному з етапів запропонованої схеми, за умови неефективності попереднього та наявності протипоказань, лікування можна припинити та віддати перевагу менш агресивним методам. Однак, за умови відсутності протипоказань, лікування ГН з НС має бути проведено в повному об’ємі з метою поліпшення перебігу захворювання та досягнення ефективності.

При призначенні ГК перевага надається метил-преднізолону. Менша чутливість хворих старшого віку (понад 40 років) до преднізолону, повільніша відповідь на преднізолон, більша ефективність цитостатиків вимагають (за умови неефективності преднізолону та цитостатиків) ретельного виконання алгоритму лікування з акцентом на пульс-терапію цитостатиками, селл-септом та циклоспорином-А. Необхідно підкреслити, що за умови відсутності ефекту від імунодепресивної терапії (цитостатиків, преднізолону, селл-септу та циклоспорину) хворим з метою впливу на системну, внутрішньониркову гемодинаміку, досягнення помірного гіпопротеїнуричного ефекту доцільно призначати інгібітори АПФ.

		Диспансерне спостереження

Дата добавления: 2014-12-12 | Просмотры: 1450 | Нарушение авторских прав