АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПІСЛЯМОВА

6 жовтня 2006 року мій чоловік Фернандо з важким передчуттям на серці вирушив до Квіндіо - однієї з частин Колумбії. Поїхав відвідати свого двоюрідного брата Джоржа, якого дуже любив. Хотів встигнути на Перше причастя його донечки, адже був її хресним батьком і мав виконати свій християнський обов'язок.

7 жовтня, о 14 годині дня, коли я записувала для радіопе­редачі "Хвилина з Богом" своє свідоцтво віри, зателефонував на мій мобільний телефон і повідомив, що був на Першому причасті своєї похресниці і під час Богослужіння сам прийняв Святе причастя. Відтак поїхав з Джоржем до нього додому. Хотів ще щось сказати, але я вибачилась, що не можу довше розмовляти, бо перебуваю в студії, і попросила, аби зателе­фонував після 18-ої години. Відповів, що дуже мене любить й обов'язково зателефонує.

О 17.30 я ще була в крамниці разом з моїм 17-річним сином, яким Фернандо дуже пишався, та найменшою донечкою Марією Хосе. Раптом земля попливла у мене з-під ніг і я мало не зомліла. "Мабуть, в цій крамниці багато чарівниць і зачарованих предметів, тому ти почуваєшся так погано", - зауважила донечка, бо жила ще у світі казок. "Нічого, минеться",- відповіла я, але о 18-ій мені стало зовсім зле. З'явилося відчуття, ніби хтось тягне мене за плечі, а відтак зсувається вздовж мого тіла на підлогу. Здалося мені, що помираю: сильно боліло серце, не вистачало повітря. "Що з тобою, мамо?" - турботливо обійняв мене син.

Вже коли ми були в машині, по дорозі додому, задзвонив мій мобільний телефон і мені сповістили, що у мого чоловіка стався інфаркт. Не минуло й хвилини, ж зателефонували знову і повідомили, що Фернандо помер. Тієї миті я була за кермом, тож зібрала усю свою волю і почала молитися. "Боже, - сказала - передаю в Твої милосердні руки свого дорого чоловіка. Жертвую Тобі велике, безмірне страждання моєї душі і з усією моєю родиною співстраждаю з Тобою на хресті, аби Ти, Всемогутній, цією жертвою міг врятувати багато душ". Я не могла стримати сліз, не могла приховати від дітей нашого спільного горя, але в душі відчувала спокій, бо знала, що мій чоловік з Богом і невдовзі спізнає невимовну радість та щастя у вічній Божій Любові.

Дата добавления: 2015-07-23 | Просмотры: 513 | Нарушение авторских прав