АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КНИГА ЖИТТЯ

Після екзамену з десяти заповідей Божих дозволено було мені зазирнути до Книги мого життя. Починалася вона від зачаття. Я побачила іскру, яка при цьому з'явилася, і здивувалася, що з такої малої експлозії світла виникла душа, моя душа, що була захищена люблячими і ніжними долонями Бога Отця. 24 години на добу Він був зі мною, тримав мене за руку, турбувався про мене, оберігав. Ніколи не полишав мене саму і не спускав з мене очей. І все, що колись здавалося мені карою чи невдачею, насправді було виявом Його любові і турботи про мене, бо Він дивився не на мій зовнішній вигляд, не на моє гарно сформоване тіло - лише на мою душу і бачив, як поступово я сходила з Його дороги, відмовлялася від Його турботи та опіки.

Гортаючи сторінки своєї Книги життя, я знову переживала те, що відбувалося колись, бачила наслідки моїх вчинків і вибору моєї вільної волі. Наведу лише кілька прикладів, аби ви краще зрозуміли, що таке Книга життя. Я вже згадувала, що не була відкритою і щирою людиною. Часто лестила своїм знайомим і подругам, казала: "О, як ти гарно виглядаєш! А твоя сукня просто чудова і так тобі до лиця!". Однак в Книзі життя видно і чути не лише те, що робиш і говориш, але й те, що ти при цьому думаєш. "Гірше виглядати, мабуть, не можна, — подумала я тоді про свою знайому. - а ще вважає себе королевою краси!". Це дуже нагадувало показ фільму із субтитрами або іншомовним перекладом, при чому чути було обидві "звукові доріжки": те, що я казала, і те, про що думала.

Так я побачила своє справжнє обличчя. Уся моя брехня була на ньому, наче макіяж. Тепер мені здавалося, що кожен може побачити те, що було приховано під ретельним нашару­ванням макіяжу, бо сама бачила все, що приховувала тоді. Бачила, як брехала своїй мамі, коли вона забороняла мені зустрічатися з "поганими" друзями. "Та я ж не до них, я - до шкільної бібліотеки!" - казала, і мама вірила моїй брехні. О, як часто я крала сама у себе свій час, просиджуючи в барах за пляшкою пива чи переглядаючи з приятельками порнографічні фільми, а згодом моя мама побачила усе це в моїй Книзі життя!

Ще один приклад з мого підліткового віку. Мої батьки жили тоді дуже бідно, тож могли щодня давати мені до школи лише кілька бананів, щоб я з'їдала їх під час перерви, але я встигала впоратись з ними ще по дорозі до школи, а шкірки розкидала де завгодно. І ось Господь показав мені, до чого спричинилися недбало розкидані мною шкірки: кілька людей послизнулися на них і боляче забилися. А могли б і загинути на дорозі, під колесами випадкового автомобіля, і тоді я була би винна у їхній смерті. І це могло статися через мою легковажність, безвідпо­відальність і відсутність милосердя до ближнього.

А якось касирка супермаркету видала мені на 4 500 песо більше, але я зауважила це вже по дорозі додому, в автомобілі. "Та дурна корова не дорахується 4 500 песо, тож я мушу повертатися, щоб віддати їй гроші", - подумала тоді. До речі, наш батько завжди вчив нас, дітей, бути гоноровими і ніколи не привласнювати собі чужих грошей, навіть якщо це лише копійки... І ось на зворотній дорозі до супермаркету я чую оголошення по радіо, що скрізь затори, тож розумію, що доведеться витратити не одну годину свого дорогоцінного часу лише через те, що якась дурна корова не могла добре порахувати гроші. "Ніхто їй не винен!" - вирішую і повертаю машину додому, але протягом кількох днів ніяк не можу позбутися докорів сумління, тож наступної неділі іду до сповіді і з жалем розповідаю священикові, що сталося. "Отче, - кажу, - я згрішила, бо привласнила 4 500 песо, не повернула їх касирці в супермаркеті".

Не пам'ятаю, що відповів священик, але коли побачила цей епізод в Книзі свого життя, зрозуміла, що диявол не зміг звинуватити мене в злодійстві, бо я визнала свій гріх під час сповіді. А ось що сказав з цього приводу Господь:"Ти не по­вернула тій жінці 4 500 песо, бо для тебе це були дрібні ки­шенькові гроші, а вона змушена була залишати своїх дітей без догляду на півдня, аби заробити хоч щось на утримання своєї родини". Господь показав мені, як через мою легковажність уся родина тієї жінки недоїдала кілька днів, щоб зібрати і повернути в касу мій борг - 4 500 песо. І так Він робить з кож­ним, показуючи нам в потойбіччі не лише наші вчинки, але й наслідки цих вчинків; тих, кого ми скривдили, хто постраждав чи поніс втрату через нас.

Останнє питання

На завершення Господь запитав мене:"Які духовні скарби принесла ти Мені?", і я знову не знала, що відповісти, адже руки мої були порожні. А Господь продовжував:"Ти була власницею кількох будинків, мала приватний кабінет і хизувалася своєю високою кваліфікацією як лікар-стоматолог, але навіть пилу з цегли тих будинків не змогла принести сюди, ані чекової книжки, ані своєї, набитої різними паперами, течки...То що ти зробила з талантами, які Я дав тобі?".

"З талантами?" - здивувалася я, бо знову не розуміла про що йдеться. Аж раптом згадала: та я ж отримала завдання поширювати й оберігати Царство Любові, Царство Боже! Я мала бути знаряддям Милосердя Божого, бо саме таким талантом нагородив мене Бог. Але я забула про це. Забула про свою безсмертну душу. Занедбала даний Богом талант і завдала Йому багато болю через це.

А Господь продовжував: "Скільки добра могла ти зробити завдяки тим грошам, які витрачала на косметику! А різноманітні дієти, які ти випробовувала на своєму організмі, доводячи його до виснаження? Зі свого тіла і з себе самої витворила божка - золотого тільця, і що від нього залишилося?.. Любила обдаровувати інших, це правда, але чекала компліментів, подяки, хотіла, аби про твою доброту говорили. Хотіла маніпулювати людьми, тож використо­вувала для цього свої гроші...Відповідай: що ти принесла у вічність?..Скажеш, що не маєш нічого, що збанкрутувала, що Я покарав тебе банкрутством - але то було благословення, а не кара. Твоє банкрутство повинно було звільнити тебе від твого божка - золотого тільця, якому ти слугувала, і повернути до Мене. Але ти бунтувала, не хотіла позбуватися свого високого становища в суспільстві - шаленіла, металася, проклинала! Ти - невільниця грошей, невільниця мамони! Думала, що до всього дійдеш власним розумом, власними зусиллями. Була самовпевнена, завжди вважала себе кращою за інших. Але ж - ні! Он скільки є розумніших й освіченіших за тебе! Вони також намагалися чогось досягти у своєму житті, але їм це не вдавалося, попри усі їхні здібності і зусилля. Так, тобі багато дано, тому й багато від тебе вимагається".

І Господь зажадав, аби я відзвітувала Йому за все, що отримала й змарнувала у своєму житті - до найменшого шматка хліба! В Книзі життя я побачила один епізод з дитинства, коли потайки від мами викинула свою порцію квасолі у смітник, бо не любила її. Жили ми тоді дуже бідно, тож коли мама побачила, що моя тарілка швидко спорожніла, подумала, що я дуже голодна і віддала мені ще й свою порцію. До речі, вона так часто робила: давала, що мала, кожному жебракові, який постукав у двері - але так, щоб ніхто з домашніх не зауважив. І завжди усміхалася, хоч не доїдала.

Господь показав мені, як пізніше, коли у мене вже було багато грошей і я часто влаштовувала гостини, добру половину неспожитої їжі викидала в смітник - а навколо стільки людей голодували! "Я був голодний, а ти мене не нагодувала!" - мало не крикнув Господь, і я відчула, як болить Йому марнотрат­ність та байдужість одних і злиденність інших. "Я не мав в що зодягнутися, - продовжував дорікати, - а ти жила в достатку, мала багато дорогих речей, що були тобі зайві, але поділитися ними з ближнім не здогадалася".

Так, це була правда. Я скуповувала дорогі речі із заздрості, а не тому, що вони мені були дуже потрібні. "Ти була зарозуміла, -мовив Господь. - Завжди порівнювала себе з тими, хто мав більше за тебе, і хотіла перевершити їх. Поки ще бідувала, ділилася усім, що мала, з іншими - від щирого серця віддавала навіть ті речі, що були тобі потрібні. А стала багатою - зовсім забула про ближніх твоїх". І Господь показав мені, як новісінькі кросівки віддала я колись незнайомому хлопцеві на вулиці, бо той не мав в що взутися. Я побачила, як сварив мене батько за це, бо їм з мамою довелося довго заощаджувати, щоб придбати для мене ті кросівки. Але Господь вважав, що я зробила правильно, віддавши їх бідному хлопцеві. А ще показав мені, скільки ласк приготував для мене і якою була б я благословенною, якби не зійшла з Його дороги і продовжувала допомагати бідним. "Дивися, - сказав Господь, -отой чоловік не вчинив би самогубства, а та жінка не померла би покинутою і всіма забутою, якби ти за них помолилася. Я промовляв до тебе, але ти затуляла вуха, щоб не чути голосу сумління у своїй душі. Тому не знайшлося нікого, хто би вивів цих людей з їхніх складних ситуацій".

І це також була правда. Дух Святий не міг промовити до мене через моє скам'яніле серце. Я не могла і не хотіла відкривати його Господу та господнім ласкам. "Дивися, -суворо мовив Господь, - лише тоді ти навчилася співчувати хворим, коли на рак захворів хтось із твоєї родини, а співчувати ув'язненим почала, коли твій чоловік був під арештом. Та ти не людина, ти камінь! - мало не крикнув Господь. - Для тебе просто не існувало любові!"

Так, я не відчувала любові до ближніх своїх і була поганою донькою. Насміхалася з батька, називаючи його "Педро Флінстон", бо так звався негативний персонаж одного з популярних телефільмів, а мами соромилась, і навіть зайшла так далеко, що зрікалася її, бо була вона малоосвічена, бідна і не належала до верхівки суспільства. Але мама, знаючи про моє ставлення до неї, ще більше за мене молилася. Я навіть не здогадувалася, що стільки ласк одержала завдяки своїй мамі і її молитвам. Та й не тільки я. У мене була мама, котра всі свої терпіння віддавала Ісусові, котра вірила Йому і проводила багато часу на адорації Найсвятіших Тайн. Саме тому вона стала для мене посередницею багатьох ласк. "Ніхто не любив тебе так сильно, як твоя мама, - сказав Господь. - Ніхто і ніколи не любитиме тебе так, як вона".

Дата добавления: 2015-07-23 | Просмотры: 604 | Нарушение авторских прав