АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Організація надання медичної допомоги при радіаційних аваріях

Надання медичної допомоги особам, які потерпіли при радіаційних аваріях включає: долікарську допомогу; лікарську медичну допомогу; кваліфіковане (спеціалізоване) медичне обстеження і лікування в повному обсязі у гострий період; подальше динамічне медичне спостереження в окремі терміни після аварії; проведення загальних і спеціальних лікувально-профілактичних і оздоровчих заходів; військово-лікарську експертизу.

Медичному обстеженню підлягають потерпілі при опроміненні в дозах, які перевищують:

§ 0,25 Гр (25 рад) загального одноразового зовнішнього рівномірного чи нерівномірного опромінення;

§ 1,5-3,0 Гр (150-300 рад) локального одноразового опромінення;

§ при перевищенні річного гранично-допустимого надходження радіонуклідів у короткий час.

Медичне обстеження і медичне спостереження можуть проводитись як у стаціонарі, так і амбулаторно. При дозах, які не перевищують 0,5 Гр загального зовнішнього опромінення чи 3 Гр локального опромінення, медичне обстеження проводиться, як правило в амбулаторних умовах.

Долікарська і лікарська допомога надається потерпілим при гострому отруєнні радіонуклідами і одноразовому зовнішньому опроміненні в дозах, які перевищують 1 Гр загального і 10 Гр локального опромінення. Потерпілий з ознаками гострої променевої хвороби через 1-3 години госпіталізується для проведення медичного обстеження і лікування в повному обсязі. Таким потерпілим допомога надається на етапі кваліфікованої чи спеціалізованої медичної допомоги, в залежності від ступеня важкості ураження.

Таким чином, при організації лікувально-евакуаційних заходів у разі техногенних катастроф обов'язковою умовою є врахування особливостей формування медико-санітарної обстановки в осереднику надзвичайної ситуації, що забезпечує медичний захист населення й учасників ліквідації її наслідків, а також підвищує ефективність цих заходів, сприяє зниженню смертності та інвалідності серед потерпілих і дозволяє скоротити лікування, не знижуючи його якості.

Ѵ.ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ ЛЮДЕЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ. МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ПСИХО-ЕМОЩЙНИХ РОЗЛАДАХ.

При всіх без виключення стихійних лихах,аваріях і катастрофах характерне виникнення в найближчий час не менше ніж у 90% учасників цих подій тих чи інших психічних розладів,які найчастіше спостерігаються на протязі першої доби,але іноді зберігаються і на більш тривалий проміжок часу,про що не треба забувати при наданні першої допомоги,а,отже,психіатрична і медико-психологічна допомога необхідна у всіх без винятку випадках: безпосередньо в осередку ураження, на різних етапах евакуації, при обстеженні та наданні медичної допомоги потерпілим. Крім того, обстеженню і корекції (психологічній, психотерапевтичній, психофар- макологічній, психогігієнічній) підлягають рятувальники, управлінці, медичний персонал, близькі та родичі загиблих.

Психопатологічні розлади в екстремальних умовах мають багато спільного з клінікою психічних порушень, які виникають у звичайних обставинах. Однак, є і принципові відмінності. Внаслідок раптовості діючих психотравмуючих факторів психічні порушення виникають одномоментно у великої кількості людей. Клінічна картина в таких випадках не має строго індивідуального характеру, а обмежується невеликою кількістю достатньо типових проявів.

Вивчення психічних розладів, які виникають в екстремальних ситуаціях, а також аналіз всього комплексу рятувальних і медичних заходів дають змогу схематично виділяти три періоди розвитку ситуації, в яких спосте­рігаються різні психічні порушення.

Перший - гострий період - характеризується раптово виникаючою загрозою особистому життю та життю близьких людей. Він триває до початку проведення рятувальних робіт. Екстремальна ситуація торкає головним чином в цей період вітальні інстинкти (самозбереження) і призводить до розвитку неспецифічних позаособистих психогенних реакцій, основу яких складає страх різної інтенсивності. Спостерігаються переважно психогенні реакції.

З урахуванням можливого розвитку тих чи інших психічних порушень в цьому періоді мають значення наявність або відсутність видимих, сенсорно відчутних проявів катастрофи. Так, під час ураганів, сильних землетрусів або вибухів життєво-небезпечна ситуація конкретна. Вона визначається розумінням невідворотності катастрофічного фіналу, що породжує специфічні позаособисностні афективно-шокові реакції. Інша ситуація спостерігається при відсутності під час аварії зовнішніх проявів загрози життю і здоров'ю. При цьому психогенні реакції розвиваються тільки при усвідомленні потерпілим тої ситуації, яка склалась (в перший період аварії на Чорнобильській АЕС гострі реактивні стани спостерігались головним чином у тих мешканців, які були обмежені конкретною інформацією, але мали певні професіональні знання про можливості радіаційного ураження).

У другому періоді, з початком рятувальних робіт, в формуванні стану психічної дезадаптації і психічних розладів велике значення мають властивості постраждалої особи, усвідомлення ним того, що обстановка, яка складається, є для нього життєнебезпечною. Виникають нові стресові ситуації, які пов'язані з втратою родичів, втратою майна, житла, інше. Важливим еле­ментом пролонгованого стресу в цей період є очікування повторних впливів, неспівпадання очікування з результатами рятувальних робіт, необхідність ідентифікації загиблих родичів. Психоемоціональне напруження, яке характерне для початку другого періоду змінюється підвищеною стомленістю з астено-депресивними проявами.

В цьому періоді визначаються більш різноманітні, ніж в момент катастрофи та після неї психічні розлади. Причому провідне місце займають не афективно-шокові, а адаптаційні реакції, поліморфні невротичні розлади (серед яких переважали фобії), а також особистностні декомпенсації (особливо при наявності істеричних акцентуацій характеру).

В третьому періоді (який починається після евакуації потерпілих в безпечне місце) у багатьох з'являється складна емоційна та когнетивна переробка ситуації, оцінка особистих хвилювань і відчуттів, своєрідна "калькуляція" втрат. При цьому набувають актуальність психогенно-травмуючі фактори, які обумовлені зміною життєвого стереотипу, перебуванням в зруйнованому районі або в місці евакуації. Становлячись хронічними, вказані фак­тори сприяють формуванню відносно стійких психогенних порушень. В даних випадках спостерігається як "соматизація" багатьох невротичних роз­ладів, так і протилежні цьому процеси "невротизація" і "психопатизація", які пов'язані з усвідомленням важкості і наслідків наявних травматичних ушкод­жень та травматичних захворювань. В третьому періоді переважають різні стійкі погранічні форми психічних розладів та психо-соматичних порушень. При цьому розвиваються різноманітні невротичні та неврозоподібні стани. При обстеженні 300 мешканців сільських районів Білорусії, які проживали на протязі трьох років в забруднених від Чорнобильської аварії регіонах, вияв­лено, що лише у 5% з них були відсутні психогенні розлади.

У 38% випадків виявлені атипові так звані посттравматичні стресові розлади (ПТСР). Вони проявлялись у зниженні ініціативи, загострених реакціях на різноманітні подразники, у формуванні стійких ідей обвинувачення винуватців трагедій. На відміну від класичних варіантів ПТСР у потерпілих відсутнє відчуття провини та повторне переживання гострої психогенної травми.

Досвід ліквідації різного роду стихійних лих свідчить про те, що найбільші проблеми виникають при організації першої медичної та долікарської допомоги потерпілим. Першочерговим завданням у таких випадках є виявлення потерпілих з гострим психомоторним збудженням, забезпечення безпеки їх та оточуючих, ліквідація обстановки загубленості, виключення можливості виникнення масових панічних реакцій. Спокійні, впевнені дії осіб, які надають допомогу, мають безумовно "заспокійливу" дію для тої частини населення, у якій можуть виникнути субшокові (субафектні) психогенні реакції.

Всіх потерпілих з психічними розладами, і в першу чергу осіб, які знаходяться у стані психомоторного збудження бажано евакуйовувати сані­тарним транспортом в положенні лежачи, фіксованими до ношів у супроводі середнього медичного працівника. На перший етап медичної евакуації пост-раждалі можуть поступати в стані фізичного обмеження. Досвід свідчить, що потерпілі з психогеніями неадекватно реагують на міри обмеження, які необхідно застосовувати тільки при крайній необхідності (агресивна поведін­ка, виражене збудження, самоушкодження).

В таких випадках рекомендовані медикаментозні засоби, які блокують збудження: 2,5% аміназину - 2,0-3,0 мл; 2,5% тізерцину - 2,0-3,0 мл; 0,1% феназепаму - 2,0 мл; 0,5% діазепаму -

Серед всіх постраждалих з розладами психіки слід виділити групу людей з яскраво вираженими істеричними реакціями,які своє збудження розповсюджують на оточуючих. Такі люди в осередку катастрофи являють певну небезпеку,оскільки можуть викликати ланцюгову реакцію в розповсюдженні паніки і їх необхідно,по можливості, ізолювати.

ѴІ.САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ І ПРОТИЕПІДЕМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В ОСЕРЕДКУ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ.

У осередках НС і стихійних лих, місцях тимчасового розселення евакуйованого населення і розміщення рятувальників може утворюватися неблагополучна санітарно-гігієнічна й епідеміологічна обстановка, що сприяє виникненню і поширенню серед різноманітних контингентів населення групових і навіть масових інфекційних захворювань (епідемій). У період стихійного лиха можливе порушення екологічних систем, “пожвавлення” природ- них осередків особливо небезпечних інфекцій (холери, чуми, сибіркової виразки й ін.) і їхнє поширення. У низці надзвичайних ситуацій погіршення епідеміологічної обстановки набуває першорядного значення для населення регіону.

Проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів в осередках катастроф, на шляхах і в районах евакуації населення з є важливою складовою частиною діяльності ДСМК.

Основними принципами організації цих заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій є:

§ єдиний підхід до організації санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

§ відповідність змісту та обсягу заходів, що здійснюються, санітарно-епідемічному стану у районі катастрофи;

§ участь усіх ланок галузі охорони здоров’я в організації та проведенні заходів щодо ліквідації епідемічних осередків;

§ постійна взаємодія служби медицини катастроф з іншими службами, міністерствами та відомствами під час ліквідації санітарно-гігієнічних і епідеміологічних наслідків катастроф.

Під осередком бактеріологічного зараження розуміють територію з населенням, що там мешкає, тваринами, рослинами, місцевими предметами, спорудами, які піддалися зараженню бактеріальними засобами.

Отже, осередок бактеріологічного зараження характеризується як загальними для всіх осередків масового ураження, так і специфічними ознаками.

Загальними для всіх осередків ознаками є одночасність, масовість ураження і територіальні масштаби первинного формування осередку.

Розвиток (чи затухання) осередку бактеріологічного ураження визначається специфічними ознаками протибактеріологічного захисту населення.

В осередку бактеріологічного ураження спочатку випадків захворювання не спостерігається, тому що з моменту зараження до виявлення перших ознак захворювання серед жителів минає деякий час (інкубаційний період). Тривалість цього періоду залежить від стійкості організму, виду та дози збудників і способу застосування бактеріальних засобів..

В разі утворення осередку бактеріологічного зараження, крім масових уражень бактеріальними аерозолями (штучна епідемія), має місце епідемічне розповсюдження хвороб від хворих до здорових (природна епідемія). Особливу небезпеку для людини в цьому разі складає чума, холера, натуральна віспа, а для тварин – ящур, сап, чума великої рогатої худоби, чума свиней, віспа овець та інші.

Важливою специфічною особливістю осередку бактеріоло- гічного ураження є тривалість його дії. Вона залежить від повноти, своєчасності та ефективності протиепідемічних заходів, а також від тривалості збереження збудників у навколишньому середовищі, інкубаційного періоду, заразного періоду хвороби і можливості наступного епідемічного (чи епізоотичного) розповсюдження захворю- вань від первинно заражених та хворих до здорових.

Як вже відзначалося, захист населення від бактеріологічного зараження і ліквідація осередку забезпечується медичною службою в поєднанні з іншими службами ЦО.

Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи являють собою єдину систему, яка направлена на збереження та зміцнення здоров’я населення, підвищення працездатності особового складу формувань, на запобігання і ліквідацію інфекційних захворювань.

Швидка зміна районів та умов розміщення населення, несприятлива в епідемічному відношенні місцевість, фізичне і психоемоційне навантаження, стомлення, порушення в організації харчування, водопостачання, недотримання правил особистої та громадської гігієни – це якраз ті фактори, що сприяють виникненню епідемій та інших захворювань.

Тому реалізація комплексу санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів має виключно важливе значення для збереження та зміцнення здоров’я населення, підтримання стійкого санітарно-епідеміологічного благополуччя в районах НС.

ѴІ.1.Санітарно-гігієнічні заходи в осередку надзвичайної ситуації..

Основна мета санітарно-гігієнічних заходів – збереження здоров’я людини і попередження інфекційних, фахових та інших захворювань.

У разі виникнення аварії (катастрофи) будь-якого типу для всього населення, що опинилося в екстремальній ситуації, неодмінною умовою збереження здоров’я є суворе виконання правил особистої і колективної гігієни.

Якщо дотримання норм і правил особистої гігієни насамперед залежить від конкретної особистості, то у виконанні норм і правил колективної гігієни бере участь як населення, так і місцеві органи влади і управління, а також медичні працівники.

Для якісного контролю за дотриманням санітарно-гігієнічних норм та правил колективної гігієни,прогнозування санітарно-епідемічних наслідків,які можуть виникнути внаслідок стихійних лих та техногенних катастроф, проводиться нагляд за санітарно-епідемічною обстановкою.

Під цим терміномрозуміють заходи,що проводяться в зоні НС, і реалізуються в загальному комплексі санітарно-гігієнічного і проти- епідемічного забезпечення з метою збереження здоров’я населення і формувань, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Вони включають:

§ проведення санітарно-гігієнічного контролю за умовами розміщення, харчування, водопостачання населення і рятувальних формувань;

§ контроль за санітарним станом території, прибиранням рідких і твердих відходів, похованням трупів загиблих людей і тварин;

§ оцінку санітарного стану зони НС;

§ проведення гігієнічної експертизи продовольства і води,;

§ прогнозування впливу несприятливих факторів на стан здоров’я населення та особовий склад формувань, що беруть участь у ліквідації НС;

§ розробка пропозицій щодо покращення, гігієнічного виховання і санітарної освіти.

ѴІ.1.1.Організація заходів санітарного нагляду за розміщенням, пересуванням, харчуванням, водопостачанням, лазнево-пральним обслуговуванням і умовами праці.

Основним завданням гігієнічного забезпечення розміщення є створення найбільш сприятливих умов для відпочинку та відновлення працездатності населення і особового складу формувань.

Розміщення як евакуйованого населення,так і рятівників під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій може бути в будівлях (в населених пунктах) та тимчасовим — польовим.

Польове розміщення — всі види тимчасового розміщення поза межами стаціонарних об'єктів (населених пунктів). Цей вид розміщення застосовується як в мирний, так і у воєнний час. В мирний час у польових умовах формування розташовуються під час навчань, ліквідації наслідків стихійних лих та техногенних аварій тощо.

Санітарний нагляд за розміщенням особового складу формувань та евакуйованого населення складається з контролю за виконанням гігієнічних норм та санітарних правил і включає гігієнічну оцінку умов розміщення та санітарного стану споруд та навколишньої території. З цією метою представники медичної,ветеринарної і санітарно-епідеміологічної служб беруть активну участь у виборі безпечного району для розміщення евакуйованого населення.

При цьому звертається особлива увага на забрудненість довкілля радіаційними та хімічно-небезпечними речовинами,наявність осередків інфекційних захворювань серед людей і тварин,наявність і стан сміттєзвалищ, скотомогильників,виявляються можливі джерела забруднення довкілля. Виявляються джерела водопостачання,встановлюється їх дебіт,проводиться контроль санітарного стану,а також лабораторним методом визначаються хімічні і бактеріологічні показники якості води.

Наслідком цієї роботи є висновок про придатність району для проживання населення або розробка рекомендацій щодо покращення санітарно-епідемічного стану району.

Розміщення в будівлях.

При можливості евакуйоване населення і особовий склад рятувальних формувань розміщується в будинках житлового фонду і пристосованих будівлях і спорудах. Незалежно від виду споруди або будинку в них повинні бути створені необхідні санітарно-гігієнічні умови,які забезпечують комфортне проживання людей.

Не допускається розміщення евакуйованих у виробничих приміщеннях, на складах та базах, поблизу місць зберігання сильнодіючих отруйних речовин, пально-мастильних матеріалів, отрутохімікатів та інших небезпечних та шкідливих для здоров`я людей речовин.

Підібраний житловий фонд повинен забезпечувати нормальні санітарно-гігієнічні та культурно-побутові умови, мати теплопостачання та водопостачання, місце приготування та приймання їжі, відпочинку.

При розміщенні евакуйованих у будинках та приміщеннях, які не мають центрального опалення, необхідно передбачити забезпечення їх твердим паливом (відповідно до встановлених розцінок та добових норм):

В приміщеннях на одну особу повинна відводитись площа 2,5-4 м² з об'ємом повітря 9-12 м³. Кожна людина забезпечується ліжком та комплектом постільної білизни. В холодну пору року температура повітря в приміщеннях повинна бути не нижчою 18 °С.

В туалеті промивного типу розраховують 1 вічко на 10-12 осіб. Зовнішні туалети обладнують водонепроникними вигрібами не ближче 75 м від житлових приміщень та об'єктів харчування. Як внутрішні,так і зовнішні туалети повинні регулярно прибиратись і дезінфікуватись.

Підтримання чистоти з вологим прибиранням в приміщеннях та місцях загального користування покладається на самих мешканців. Генеральне прибирання приміщень здійснюється 1 раз на тиждень.

Поточний санітарний нагляд за санітарним станом житлових, службових та спеціальних приміщень та споруд складається з систематичної перевірки підтримання встановленої чистоти та порядку в приміщеннях та на території, ефективної роботи системи водопостачання, каналізації, опалення, вентиляції та видалення твердих відходів і сміття.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1090 | Нарушение авторских прав