АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

І.2.Мета створення ДСМК, її основні завдання та заходи щодо їх реалізації

Указом Президента України №1694/2005 від 6 грудня 2005р.”Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення ” передбачено підготувати програму створення в Україні єдиної системи надання екстреної медичної допомоги (ЕМД).

Екстрена медична допомога(ЕМД) – це вид медичної допомоги, що надається хворим та постраждалим, які перебувають у невідкладному стані. До невідкладного відносять стан організму хворого або постраждалого, якій безпосередньо загрожує життю або призводить до значного погіршення здоров’я при відсутності або при запізненні адекватної медичної допомоги. Як свідчить статистика, ефективність ЕМД в Україні ще не досягає світового рівня, асмертність на порядок вище, ніж в розвинених країнах світу. З всієї кількості загиблих тільки 13,5тис. осіб(19%) від усіх загиблих) померли в лікарнях. Тобто 81% померли, не дочекавшись екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі, чи під час її надання.

Державна служба медицини катастроф України (ДСМК) юридично була утворена законодавчими та нормативними актами України, серед яких основними є:Закон України „Про захист населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру”, 2000(ст.3-8, 11, 13-15,21-23,25-28,30,32-36), Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 343“ Про утворення Державної служби медицини катастроф ”, інших документів на базі існуючих медичних закладів і в межах виділених коштів, як підсистема єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру. ДСМК функціонально об’єднує медичні сили і засоби, лікувальні заклади системи МОЗ, МНС, Міноборони, МВС, Міністерством транспорту та зв’язку, підсистем охорони здоров’я АРК, областей України, міст Києва та Севастополя, які визначені МОЗ України для ліквідації медико-санітарних наслідків НС.

Згідно „Положення про Державну службу Медицини катастроф ” (постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2001. № 827) основним завданням ДСМК є надання безоплатної медичної допомоги постраждалим в НС (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, хімічне забруднення тощо). Цим же документом встановлено, що медицина катастроф є галуззю охорони здоров’я, ведучими завданнями якої є:

§ взаємодія медичних сил, засобів та лікувальних закладів відповідно на державному та територіальному рівнях у сфері медичного захисту населення на території України у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

§ прогнозування медико-санітарних наслідків екстремальних ситуацій та розроблення рекомендацій щодо здійснення конкретних скоординованих заходів для зниження їх негативного впливу;

§ ліквідація медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій медичними силами і засобами насамперед спеціалізованих бригад постійної готовності ДСМК.

Служба відповідно до покладених на неї завдань:

§ надає постраждалим в надзвичайних ситуаціях безоплатну екстрену медичну допомогу на до госпітальному та госпітальному етапах;

§ організує і проводить комплекс санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у районах надзвичайних ситуацій;

§ координує роботу, спрямовану на забезпечення готовності органів охорони здоров’я, визначених МОЗ України лікувальних закладів, системи зв’язку та оповіщення, медичних та спеціалізованих формувань і закладів ДСМК до дій в надзвичайних ситуаціях;

§ здійснює збір, аналіз, облік і надання інформації про медико-санітарні наслідки надзвичайних ситуацій;

§ забезпечує збереження здоров’я персоналу, який бере участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

§ забезпечує створення та раціональне використання резерву матеріально-технічних ресурсів для проведення заходів Служби відповідно на центральному та територіальному рівнях;

§ бере участь у підготовці медичних і немедичних працівників, на яких відповідно до законодавства покладено надання медичної допомоги у випадках виникнення надзвичайних ситуацій;

§ проводить науково-дослідну роботу, пов’язану з удосконаленням форм і методів організації надання екстреної медичної допомоги;

§ бере участь у міжнародному співробітництві з проблем медицини катастроф.

Заходи служби медицини катастроф складаються з п’яти розділів:

1. Удосконалення структури державної служби медицини катастроф.

2. Організація роботи з надання екстреної медичної допомоги

населенню в екстремаль них ситуаціях.

3. Санітарно-протиепідемічні заходи.

4. Організація наукового, кадрового і матеріально-технічного

забезпечення (створення у містах Дніпропетровську, Сімферополі,

Одесі, Харкові центрів підготовки й удосконалення знань медичних

працівників служби медицини катастроф, зокрема інструкторів з

надання медичної допомоги в екстремальних ситуаціях).

5. Міжнародне співробітництво.

Служба медицини катастроф діє згідно з планами медико-санітарного забезпечення в разі виникнення екстремальних ситуацій. (Планування медико-санітарного забезпечення -- див. розділ ѴІІ.)

І.3.Організація взаємодії ДСМК з іншими аварійно-рятувальними службами.

У зв’язку з тим, що до складу сил ДСМК як державного так і територіального рівня входять медичні заклади різного підпорядкування, координацію діяльності їх у разі виникнення екстремальних ситуацій здійснюють координаційні комісії,які є постійно діючим дорадчим позаштатним органом, утвореним з метою узгодження складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів служби медицини катастроф.

До складу комісій входять представники всіх міністерств і відомств відповідних рівнів служби медицини катастроф. Головою центральної координаційної комісії є Міністр охорони здоров’я України, а територіальних координаційних комісій - начальники управлінь охорони здоров’я відповідних адміністративних територій.

Склад центральної координаційної комісії визначається рішенням Кабінету Міністрів України, а персональний склад затверджується її головою. Склад територіальних координаційних комісій визначається відповідними територіальними органами виконавчої влади, а персональний затверджується її головою.

До складу територіальної координаційної комісії входять представники територіальних органів управління охорони здоров’я, територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медичних закладів як Міністерства охорони здоров’я, так і відомчого підпорядкування, а також інші представники.

Роботою територіальної комісії керує її голова, а в разі відсутності голови – за його дорученням один із його заступників. Головою територіальної комісії є відповідно міністр охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальники управлінь (відділів) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Заступники голови комісії призначаються її головою.

В компетенції координаційних комісій є узгодження:

§ складу й порядку використання в разі НС медичних сил і засобів,

що входять до складу служби медицини катастроф;

§ програми розвитку служби медицини катастроф відповідних рівнів;

§ планів медико-санітарного забезпечення населення на випадок

виникнення НС;

§ заходів щодо удосконалення організаційної структури та

функціонування служби медицини катастроф відповідного рівня;

§ планів заходів щодо забезпечення постійної готовності служби медицини катастроф до виконання покладених на неї завдань;

§ заходів щодо підготовки фахівців для служби медицини катастроф;

§ планів координаційної роботи стосовно створення й використання

резервів, медичних і матеріально-технічних ресурсів служби медицини

катастроф на відповідному рівні.

Комісії здійснюють свої повноваження у взаємодії з централь ними або місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування.

У Положенні про координаційні комісії державної служби медицини катастроф передбачено, що основна їх діяльність припадає на період планування медичних сил і заходів щодо охорони здоров’я населення під час ліквідації наслідків катастроф.

У період виникнення НС при органі управління охорони здоров’я створюється оперативний штаб, завданням якого є розроблення й забезпечення виконання заходів щодо ліквідації медико-санітарних наслідків за конкретних умов з урахуванням факторів, що спричинили цю подію. Крім того, на оперативні штаби покладаються завдання забезпечення взаємодії не лише медичних сил, що є складовими частинами державної служби медицини катастроф, але й органів управління інших галузей, задіяних у ліквідації наслідків катастрофи.

Базою розгортання оперативних штабів є центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. До складу оперативних штабів, крім представників органу управління охорони здоров’я відповідної адміністративної території, можуть входити й члени координаційної комісії тих міністерств і відомств, медичні сили й засоби яких залучаються до роботи в даному разі.

За великомасштабних катастроф територія, на якій виникла НС, поділяється на оперативні зони, які в свою чергу можуть поділятися на сектори. Такий розподіл дозволяє оперативно реагувати на швидкоплинні зміни на окремих ділянках роботи, раціонально використовувати людський і матеріально-технічний потенціал, забезпечити скорочення часу виконання необхідних заходів через швидке прийняття й реалізацію управлінських рішень.

Для забезпечення управління та координації дій між медичними силами, що беруть участь у ліквідації наслідків катастроф у відповідній зоні, територіальні органи управління охорони здоров’я можуть створювати оперативні групи, що вирішують питання медичної розвідки, визначають необхідну кількість і структуру медичних сил і засобів, шляхи й порядок евакуації постраждалих. Надто важливою є робота цих груп у районах зі складною невизначеною обстановкою або на адміністративних територіях, значно віддалених від обласного центру. Крім того, завданнями оперативних груп є забезпечення зв’язку між зоною катастрофи й оперативним штабом, а також координація рішень з місцевими органами виконавчої влади, органами й установами інших міністерств і відомств для забезпечення узгодження дій усіх учасників ліквідації наслідків катастрофи.

До складу оперативної групи територіального органу управління охорони здоров’я можуть входити:

§ заступник начальника територіального органу управління охорони здоров’я;

§ заступник головного лікаря обласної санепідстанції;

§ головний спеціаліст територіального органу управління охорони здоров’я (у залежності від характеру катастрофи визначається потреба в кожному спеціалісті);

§ заступник директора чи представник територіального центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;

§ спеціаліст, що забезпечує систему зв’язку;

§ водій.

Залежно від конкретної обстановки склад оперативної групи може змінююватись і доповнюватися необхідними спеціалістами.

Оперативна група забезпечується спеціально оснащеним транспортом підвищеної прохідності, обладнаним системою телекомунікації. Її керівник може приймати управлінські рішення в межах наданих йому повноважень, реалізувати рішення вищих управлінських інстанцій та контролювати хід виконання заходів щодо медичного забезпечення населення в зоні відповідальності.

Для координації дій медичних сил і засобів у НС у масштабах країни створюється оперативна група МОЗ України, яку очолює заступник міністра.

До її складу входять начальники або заступники начальників профільних управлінь, спеціалісти, залучення яких визначається характером катастрофи, представник Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Оперативна група МОЗ працює, як правило, на базі управління охорони здоров’я на тій адміністративній території, де виникла НС. Представники оперативної групи забезпечуються автотранспортом або іншим видом транспорту (мотодрезини, вертольоти), обладнаними телекомунікаційними системами.

Оперативна група:

§ керує всіма силами й засобами служби медицини катастроф держав- ного рівня, що залучаються до роботи;

§ визначає потребу в силах і засобах посилення й спеціалізації,

§ координує дії територіальної системи охорони здоров’я силами й засобами інших міністерств і відомств центрального підпорядкування, що працюють в осередку катастрофи;

§ реалізує управлінські рішення МОЗ України, контролює хід їх виконання;

§ постійно інформує керівництво міністерства про медико-санітарну обстановку в зоні НС і хід ліквідації наслідків катастрофи.

Для забезпечення ефективної роботи оперативних груп МОЗ України важливою є попередня підготовка їх членів до роботи в умовах НС через залучення до підготовки планів медичного забезпечення, участі у командно-штабних та інших видах навчань, розробки формалізованих документів збору й передачі інформації, відпрацювання систем оповіщення і зв’язку.

Основним органом, що забезпечує загальне керівництво й координацію всіх видів робіт з ліквідації наслідків катастроф на адміністративній території, є комісія, робочим органом якої на державному рівні є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а на територіальному – штаби ЦО і НС.

Взаємодія органів управління охорони здоров’я з органами управління інших галузей здійснюється:

§ за участю представників охорони здоров’я в роботі відповідної комісії з ліквідації наслід ків катастроф;

§ розмежуванням функцій та визначенням порядку дії і взаємодопомоги аварійно-рятувальних формувань;

§ визначенням характеру, обсягу й періодичності подання необхідної інформації як формуваннями й закладами державної служби медицини катастроф, так і органами управління інших міністерств і відомств;

§ визначенням характеру взаємодії на рівні формувань, оперативних груп, органів управління і штабів ЦО і НС;

§ організацією взаємного оповіщення;

§ визначенням складу медичних сил швидкого реагування;

§ визначенням місць, ділянок або напрямів діяльності медичних сил швидкого реагування;

§ визначенням місць санітарної обробки постраждалих і контролю за її якістю;

§ визначенням мережі закладів, на які покладаються відповідні функції в ліквідації наслідків катастроф;

§ визначенням сил і засобів для медичної евакуації населення з вогнища катастрофи;

§ визначенням порядку медичного та інших видів забезпечення формувань, що беруть участь у ліквідації наслідків катастроф;

ІІ.СИЛИ ТА ЗАСОБИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1853 | Нарушение авторских прав