Серед профілактичних заходів, які забезпечують здоров'я та працездатність населення і особового складу формувань чільне місце посідає доброякісне, вчасне та достатнє водопостачання посідає. Історія воєн знає багато прикладів здачі міст та укріплень через дефіцит питної води.
Гігієнічне значення водопостачання визначається фізіологічним, епідеміологічним, господарсько-побутовим та загальнозміцнюючим аспектами споживання води як структурного елементу природного середовища. Вода використовується для господарсько-питних потреб, миття людей, санітарної обробки та прання білизни, для дезінфекції,дегазації та дезактивації одягу, техніки,об’єктів.
Мінімальна норма забезпечення водою евакуйованих у заміські зоні повинна складати не менше 25 літрів на добу. Однак при дефіциті питної води, необхідно встановлювати більш жорсткий режим водопостачання, який складає у середньому 12,5 літрів на одну людину. У поняття водоспоживання входять: питна вода, приготування їжі, умивання, санітарно-гігієнічні потреби, прибирання приміщень.
№ з/п
Види водоспоживання
Норми водоспоживання по режимах, л/чол.доба
1 режим
2 режим
3 режим
1.
Питна вода
2,5/5
2,5/5
2,5/5
2.
Приготування їжі, умивання
7,5
7,5
3.
Задоволення санітарно-гігієнічних потреб людини та забезпечення санітарного стану приміщень
Всього:
2,5/5
10/12,5
31/33,5
Примітка:
1. Водозабезпечення у першому режимі не повинно продовжуватися більше 5 діб у кліматичних зонах з помірним кліматом. Після цих термінів необхідно переходити на більш ощадливі режими водозабезпечення.
2. У чисельнику указані норми водозабезпечення населення та підлітків старших 14 років, у знаменнику – для дітей віком до 14 років та годуючих матерів.
3. Норми водозабезпечення однієї людини на добу надані для другої кліматичної зони. Для першої – вводиться коефіцієнт 1,3; а для третьої та четвертої – 1,6.
4. Для лікувальних потреб додатково до норм, вказаних у таблиці, встановлюють по 5,5 літрів на добу на кожного хворого.
5. Норми водозабезпечення, вказані у таблиці, розраховані на малу фізичну активність людини. Норми водозабезпечення для пиття людям, виконуючим роботи різного ступеню важкості встановлюється введенням коефіцієнтів; легкого – 1,25; середнього – 1,33 – 1,54; важкого– 1,75.
Вибір джерел водозабезпечення узгоджується з органами СЕС, які видають висновок про придатність їх до водопостачання.
Для забезпечення господарських та питних потреб особового складу в польових умовах обладнуються пункти водопостачання (ПВП) та водорозбірні пункти. Пункти водопостачання — місце, де проводиться добування, очищення, зберігання та видача води. Місце, призначене для видачі запасів води називається водорозбірним пунктом. ПВП розгортаються поблизу пунктів харчування.
Для захисту джерел водопостачання від можливого забруднення та зараження навколо пунктів водопостачання в радіусі 100 м встановлюється зона санітарної охорони, в якій заборонено створювати звалища сміття, влаштовувати туалети та вигрібні ями.
Під час вибору місця для розгортання ПВП повинно бути враховано санітарно-епідеміологічний стан території та поблизу розташованих населених пунктів, можливість зараження води бактеріологічними рецептурами, радіоактивними та отруйними речовинами, санітарно-технічні характеристики джерела водопостачання, його дебіт. Для виявлення джерел води та визначення можливості їх використання проводиться розвідка на воду. До складу групи повинен входити представник медичної служби. Завдання розвідки складається з встановлення кількості, місця розташування та санітарного стану джерел та навколишньої місцевості; визначення придатності води для питних та інших потреб; відбору проб води для лабораторних досліджень; оцінки технічного стану джерел, дебіт та запас води в них.
Під час вибору джерел водопостачання перш за все слід орієнтуватись на артезіанські води та природні підземні джерела, як найбільш захищені від впливу шкідливих забруднень, потім на ґрунтові води та відкриті водоймища. Використання верховодки для господарсько-питного водопостачання допускається в останню чергу. Незалежно від походження води в польових умовах її використання для питних та господарських потреб дозволяється лише після очищення та знезараження.
Очищення води — така її обробка, яка відновлює або надає воді необхідних гігієнічних властивостей. В залежності від поставленого завдання розрізняють такі види очищення води: освітлення, знезараження, знешкодження, дезактивація та опріснення.
Вживання води дозволяється лише після перевірки її якості медичною службою або фахівцями санітарно-епідеміологічних закладів.
В польових умовах питна вода повинна бути такої якості, щоб її вживання протягом часу, який визначається реальними обставинами, не призвело до зниження працездатності і захворюваності.