АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ІV.ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІКУВАЛЬНО-ЕВАКУАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ПРИРОДНОГО ТА ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ

Вищевикладені елементи процесу ЛЕЗ у тому чи іншому сполученні реалізуються у будь-якій НС незалежно від чинників, що її викликали. Проте кожний вид стихійного лиха чи техногенної катастрофи має свої особливості, які накладають відбиток на характер медичного забезпечення.

Досвід організації медичного забезпечення при аварійно-рятувальних роботах свідчить, що через певні властивості ситуації, яка виникає внаслідок стихійного лиха, великого значення набуває медична розвідка. Перш за все вона здійснюється з метою своєчасного визначення об’єктивних даних про медико-санітарну обстановку і має бути активною, здійснюватись безперервно та забезпечувати своєчасне оперативне отримання певної інформації. Як правило, вона здійснюється всіма ланками (формуваннями, підрозділами), але, коли наслідки стихійного лиха набули значних масштабів або мають тенденцію до поширення, розвідка здійснюється оперативними медичними групами центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, які діють самостійно чи у складі загальних розвідувальних формувань.

У осередку стихійного лиха проводяться медико-тактична і санітарно-епідеміологічна розвідка. Основними завданнями медико-тактичної розвідки є збір даних щодо кількості і структури патології серед потерпілих, а також місць їх розміщення, умов пошуку, збору і виносу з осередку катастрофи, визначення стану шляхів просування медичних формувань, з’ясування наявності і стану медичних сил і засобів, які опинились в районі (осередку) стихійного лиха, приміщень, придатних до розгортання ЕМЕ, визначення шляхів евакуації постраждалих до лікувальних закладів.

Організація санітарно-епідеміологічної,біологічної (бактеріологічної) розвідки, епідеміологічного нагляду детально розглядається в розділі ѴІ.

Організація медико-тактичної і санітарно-епідеміологічної розвідки покладається на органи управління охорони здоров’я відповідної території, а практичне виконання здійснюють територіальні центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та СЕС.

Слід відзначити, що серед потерпілих при стихійних лихах значну частину населення складають діти. За даними деяких авторів, серед загальної кількості постраждалих вони становлять від 12,6 до 23,2%. При організації медичного забезпечення дітей слід враховувати ряд факторів:

§ у дітей виключається самодопомога(у більшості випадків і взаємодопомога)через це медична допомога насамперед надається дітям, і при однаковому ступені тяжкості ураження вони мають перевагу перед дорослими як у вогнищі ураження, так і на наступних етапах медичної евакуації;

§ винос дітей та їх евакуація у лікувальні заклади здійснюється обов’язково у супроводі родичів(сусідів, знайомих тощо), затримка їх на першому етапі евакуації вкрай небажана;

§ починаючи з першого етапу треба передбачати створення 20-25% ліжкомісць для дітей, а також створення умов для тимчасової їх госпіталізації, використовуючи медичне майно дитячих лікарень.

Необхідно враховувати такі властивості перебігу уражень у дітей, пов’язані з їх анатомо-фізіологічними особливостями:

§ Чутливість дітей до крововтрати, навіть незначної;лабільний артеріальний тиск сприяє швидкому розвитку шокового стану;

§ Схильність слизових оболонок дихальних шляхів до набряків; тому напружене функціонування нирок підвищує ризик утворення набряку легенів, гіпергідратації або зневоднення організму дитини;

§ Еластичність кісткової системи у дітей зменшує частоту переломів, але обумовлює властиві для дитячого віку пошкодження кістяка(розколи, вилом, підкісний перелом);

§ Зміни у роботі серцево-судинної системи та системи дихання швидко набувають патологічних ознак і в подальшому можуть призвести до розвитку конвульсійного синдрому;

§ Завжди треба враховувати психоемоційний стан дитини, зокрема у віці 2-4 років, коли її поведінка може набути неконтрольованого характеру.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про правові засади цивільного захисту” для забезпечення укриття населення при виникненні надзвичайних ситуацій в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруд. Порядок створення фонду захисних споруд визначається рішеннями Уряду України.

Передбачається завчасне накопичення сховищ для нетранспортабельних хворих, які перебувають в установах охорони здоров’я,де можливе виникнення сильних руйнувань, а також обслуговуючого цих хворих медичного персоналу.

Сховища повинні будуватись з урахуванням наступних вимог:

§ забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше 2-х діб;

§ не будуватись на ділянках, які не можуть бути затоплені;

§ бути на відстані від мереж водостоку і каналізації;

§ не дозволяється прокладання транзитних інженерних комунікацій черезсховище (стислого повітря, гарячого водопостачання, газо- та паропроводів);

§ прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання допускається при наявності вимірювальних пристроїв;

§ мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок завалу – мати аварійний вихід.

У сховищах і ПРУ організовуються медичні пости та медичні пункти з розрахунку: у сховищах місткістю 800 –1200 осіб передбачається кімната площею 9 м² і додатково 1 м² на кожних 100 осіб. У захисних спорудах, де медична кімната не передбачається, на кожні 500 осіб обладнується 1 сан. пост площею 2 м², але не менше одного на сховище.

Для надання медичної допомоги у складі ланок з обслуговування захисних споруд передбачаються медичні працівники. В захисних спорудах місткістю до 150 осіб – 2 сандружинника, 150-600 осіб – 1 фельдшер і 2 сандружинника, 600-1200 осіб – 1 фельдшер (лікар), 4 сандружинника, більше 1200 – 1 лікар, 4 сандружинника..

Медичний персонал (крім сандружин) в групи (ланки) по обслуговуван- ню захисних споруд виділяється зі складу медичних пунктів, медсанчастин, амбулаторій, поліклінік та інших медичних закладів.

У кожній захисній споруді передбачається наявність колективної аптечки, та крім того, кожна сандружинниця має санітарну сумку, а на фельдшера і лікаря передбачається відповідний набір ліків.

Аптечки колективні і набори комплектуються медичними закладами (мед. пунктами, мед. санчастинами, амбулаторіями або поліклініками), які обслуговують об`єкти народного господарства у період приведення у готовність захисних споруд за рахунок майна поточного постачання і придбання бракуючих предметів в аптечній мережі і магазинах “Медтехніки”.

У випадках, коли стихійне лихо охоплює значну територію і його негативний вплив на населення набуває довготривалого характеру, виникає нагальна потреба у здійсненні евакуаційних заходів.

Медичне забезпечення евакуації здійснюється шляхом проведення комплексу організаційних, лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів з метою збереження здоров’я евакуйованих.

Ці заходи здійснюються на збірних евакуаційних пунктах (ЗЕП), станціях посадки і висадки,на маршрутах евакуації, приймальних евакуацій-них пунктах (ПЕП) а також в місцях розселення з метою збереження здоров’я евакуйованого населення. До них відносяться:

§ надання медичної допомоги в ході евакуації при травмах і гострих захворюваннях;

§ контроль за підтриманням необхідних санітарно-гігієнічних умов;

§ попередження виникнення і розповсюдження серед населення інфекційних захворювань.

Медичне забезпечення евакуйованого населення організується за виробничо-територіальним принципом. Воно включає:

§ розгортання медичних пунктів;

§ залучення сил і засобів СЕС,станцій швидкої медичної допомоги;

§ контроль за санітарно-гігієнічним станом приміщень евакуаційних пунктів, станцій посадки і висадки,транспортних засобів...

При збірних евакопунктах (ЗЕП) за рахунок лікувального закладу міста розгортають медичний пункт у складі 1 лікаря і 2 середніх медичних працівників на одну зміну (тривалість роботи 12 годин) з необхідним медичним майном. Середній медичний персонал надає населенню першу та долікарську медичну допомогу,організує при необхідності доставку хворих в стаціонарні медичні заклади. Його завданням також є виявлення і тимчасова ізоляція інфекційних (підозрілих на інфекційне захворювання) хворих.

На вокзалах,в портах,на пристанях,аеропортах медична допомога населенню забезпечується силами медичної служби Міністерства транспорту,включених до складу ДСМК.

На пунктах посадки,що створюються медичне забезпечення організується за рішенням штабу ЦО міста (району).

За рахунок сил і засобів місцевих лікувально-профілактичних закладів розгортаються лікарські медичні пункти з розрахунку 1-2 лікаря,2-3 середніх медичних працівника на зміну. Завданням медичного персоналу є:надання невідкладної медичної допомоги постраждалим і хворим;виявлення і тимчасова ізоляція інфекційних (підозрілих на інфекцію)хворих; евакуація хворих,які цього потребують, в лікувальні заклади.

Хворі,що потребують стаціонарного лікування,евакуюються з медичних пунктів ЗЕП і пунктів посадки в найближчі лікарні заміської зони,а тих хворих,яким тривале транспортування протипо- казане,доставляють в розгорнуті в місті стаціонари для нетранспор- табельних хворих. Евакуація в ці лікувальні заклади здійснюється бригадами швидкої медичної допомоги, що залишаються в місті до кінця евакуації.

Для медичного забезпечення населення,що евакуюється на значні відстані,на кожний залізничний ешелон (або судно при евакуації водним транспортом) доцільно виділяти 1 лікаря,1-2 середніх медичних працівника з необхідним майном. Їх призначають по можливості з числа осіб,що підлягають евакуації (інваліди,пенсіонери).Для медичного супроводу автомобільних колон з евакуйованим населенням виділяється одна санітарна дружинниця на колону. Медичне забезпечення евакуйованого населення на приймальних евакопунктах організує начальник медичної служби сільського району,виділяючи на медичні пункти,що розгортаються в складі ПЕП,медичний персонал,і майно з місцевих лікувальних закладів з того ж розрахунку,що і для медичних пунктів посадки.

Медичне обслуговування населення,що евакуюється у складі піших колон, організують спочатку в місцях їх комплектування,а потім по маршруту руху колон в цілому.

До складу кожної колони виділяють, якщо є можливість, санітарну дружинницю з необхідним майном із складу санітарних дружин об’єкту господарської діяльності або особу,що має навички в наданні першої медичної допомоги (педагоги та ін.).

Надання лікарської медичної допомоги населенню на маршруті руху планують і організують місцеві органи охорони здоров’я за рахунок лікувально-профілактичних закладів (лікарень, поліклінік, амбулаторій та ін.), що знаходяться на шляху руху або близько від нього.

У випадку,коли на маршруті евакуації немає лікувально-профілактичних закладів,в районі великих привалів розгортають тимчасові медичні пункти (ТМП) у складі 1 лікаря,2-3 медичних сестер. Місця розміщення лікувальних закладів або ТМП на маршруті повинні бути чітко позначені вказівниками (пікетажем).В нічний час встановлюють вказівники,що світяться або виставляють чергові пости. Виготовлення і встановлення вказівників є покладають на керівників закладів, відповідальних за їх розгортання.

На проміжних пунктах евакуації часто може накопичуватися і тимчасово затримуватися велика кількість евакуйованого населення. Для медичного забезпечення населення в цих місцях доцільно використовувати місцеві лікувальні заклади, а при їх відсутності розгортати ТМП,На ділянках маршруту до великого привалу і далі до проміжного пункту евакуації за рахунок місцевих лікувальних закладів можуть виділятися, якщо можливий рух автомобільного транспорту, рухомі медичні бригади на автомобілі для надання невідкладної медичної допомоги хворим зі складу колон і доставки їх в найближчий лікувальний заклад або ТМП. До складу такої бригади включають фельдшера, 1-2 медичних сестер. На кожному маршруті слід мати в середньому дві рухомі медичні бригади. В окремих випадках рухомі бригади можуть пересуватися на катерах,мотоциклах.На маршрутах руху піших колон можуть також виставлятися пости середнього медичного персоналу.

Рухомі бригади (пости) підпорядковуються головному лікарю місцевого лікувального закладу. По можливості вони забезпечуються засобами радіозв’язку з органами управління. Планують,організують і відповідають за медичне забезпечення населення у складі піших колон на маршруті руху,в місцях привалів,ППЕ начальники МСЦО районі (міст) заміської зони.

Санітарно-гігієнічне і протиепідемічне забезпечення евакуйованого населення здійснюється на всьому шляху евакуації і в місцях постійного розміщення населення. Воно передбачає:

§ епідеміологічне спостереження і вивчення епідемічної обстановки;

§ виявлення, ізоляцію і госпіталізацію інфекційних хворих;

§ контроль за санітарним станом приміщень ЗЕП і ПЕП,пунктів (портів,пристаней) посадки,транспортних засобів, а також місць відпочинку (привалів) і тимчасового розміщення в проміжних пунктах (районах евакуації;

§ контроль за організацією водопостачання і харчування.

Медичне забезпечення евакуйованого населення в заміській зоні організується за територіально-виробничим принципом силами лікувально-профілактичних,протиепідемічних і аптечних закладів,що евакуюються з міст.

При організації медичного забезпечення евакуаційних заходів обов’язково треба враховувати клімато - географічні умови та пору року.

При деяких НС природного походження виникає потреба в евакуації медичних закладів (лікарень амбулаторій ФАПів тощо). Своєчасна підготовка їх до евакуації з наступним розгортанням поза районом стихійного лиха спільно з місцевими лікувальними закладами надає змогу забезпечити медичною допомогою постраждалих, евакуйованих та постійних мешканців району.

Пункти евакуації визначаються завчасно. В першу чергу евакуюються медичні формування, які створюються на базі зазначеного лікувального закладу і зараховані до складу сил ДСМК. В другу чергу послідовно евакуюють транспортабельних хворих, медичний персонал, необхідне медичне і інше майно, запаси продуктів харчування.

Відповідальність за евакуацію лікувально-профілактичних закладів покладається на їх головних лікарів. Як правило, з метою підготовки до прийому лікувального закладу і організації його роботи на новому місці створюється оперативна група із співробітників цього закладу. Її склад та завдання визначаються у кожному випадку окремо з урахуванням особливостей регіону.

Медичне постачання населення та лікувально-профілактичних закладів при організації медичного забезпечення ліквідації наслідків стихійного лиха здійснюється на основі аналізу захворюваності населення та прогнозу виникнення і розвитку характерного для певного регіону стихійного лиха.

Потреба в медичному, санітарно-господарському та спеціальному майні визначається,насамперед, планом проведення лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів і залежить від кількості і структури санітарних втрат, числа і профілю медичних формувань та ліжкової мережі.

Медичне постачання, головним чином, здійснюється за рахунок структур органів і закладів медичного постачання, існуючих в системі охорони здоров’я (аптечні склади, бази, аптеки тощо). Їх завдання полягає в забезпеченні медичних формувань та лікувальних закладів необхідним медичним майном для роботи в районі стихійного лиха, проведенні ефективних заходів щодо захисту медичного майна від впливу негативних факторів стихійного лиха, організації контролю за витратами і доцільністю його використання та поповнення в процесі роботи.

Враховуючи те, що запаси видаткового медичного майна для формувань і лікувальних закладів обмежені і вимагають постійного поповнення, система постачання передбачає використання, в першу чергу, ресурсів аптечних закладів, розташованих поблизу, а вже потім – термінового підвозу з інших баз постачання.

Для своєчасного забезпечення медичних формувань і лікувальних закладів необхідним майном разом з використанням транспорту аптечних закладів часто використовуються зворотні рейси санітарного транспорту.

Поповнення медичним майном формувань, які працюють безпосередньо в осередку стихійного лиха, здійснюється ”аптечними літучками”, що створюються за допомогою сил і засобів відповідних органів постачання.

При виникненні значної за масштабами зони стихійного лиха в організації медичного постачання використовуються матеріальні резерви інших адміністративних районів, областей, а в деяких випадках і державний резерв. В таких випадках необхідно здійснювати маневр ресурсами майна з максимальним використанням всіх джерел постачання даного району і тільки потім використовувати міжобласну або державну допомогу.

Забезпечення ліками евакуйованого населення здійснюється через існуючу аптечну мережу. Всі питання, пов’язані з медичним постачанням у разі виникнення стихійного лиха, розробляються завчасно і відображаються в плані медичного забезпечення населення.

Як свідчить досвід організації робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха, успішне здійснення заходів щодо надання екстреної медичної допомоги постраждалим у вогнищі катастрофи обумовлено, передусім, узгодженими діями особового складу медичних і аварійно- рятувальних формувань, які там працюють.

При виникненні перешкод для доставки медичних формувань до району стихійного лиха автотранспортом через руйнування шляхів, мостів, утворення завалів, зон затоплення їх доцільно доставляти повітряним транспортом. Важливим є вибір місця для розгортання і роботи медичних формувань у районі стихійного лиха. Він має відповідати таким вимогам:

§ місце для розгортання медичного формування або закладу повинно бути максимально наближене до осередку масових санітарних втрат;

§ місце розташування медичних формувань визначається на незначній відстані від основних маршрутів евакуації населення;

§ вибір місця має забезпечити захист потерпілих та особового складу формувань від впливу негативних факторів довкілля та, за можливості виключити його часту передислокацію.

Підводячи підсумок всього викладеного, можна скласти узагальнений перелік питань, які треба вирішувати при реалізації заходів лікувально - евакуаційного забезпечення населення за умов НС:

§ стислий аналіз загальної обстановки та завдань стосовно організації медичного забезпечення населення;

§ відомості про санітарні втрати та їх структуру;

§ визначення потреби в медичних силах і засобах, порядок їх залучення та організації роботи в районі стихійного лиха;

§ визначення терміну та порядку евакуації потерпілих;

§ організація амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню в районі НС;

§ організація психоневрологічної допомоги;

§ контроль за санітарно-гігієнічним і протиєпідемічним станом району стихійного лиха, на маршрутах евакуації та тимчасового перебування евакуйованого населення;

§ організація медичного постачання;

§ судово-медична експертиза загиблих та медична експертиза постраждалих (оцінка тяжкості пошкоджень та ймовірності втрати працездатності);

§ визначення складу резерву і порядку його використання та можливого маневрування медичними силами і засобами;

§ організація управління і взаємодії.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1167 | Нарушение авторских прав