АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ІІ.2.Структура та функції сил ДСМК

Структурна організація сил Служби розроблена відносно:

§ а) НС воєнного часу;

§ б) НС мирного часу.

ІІ.2.1 Структурна організація сил Служби відносно НС воєнного часу залишається класичною(сили – це особовий склад невоєнізованих рухомих медичних формувань, закладів та органів управління ).

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 819 від 16 жовтня 1996р.”Про взаємодію медичних служб Збройних Сил та інших військових формувань України із державною системою охорони здоров'я і створення загальнодержавної системи екстремальної медицини” проводяться заходи щодо медичного забезпечення цивільного населення і військовослужбовців на випадок екстремальних ситуацій, надзвичайного стану і на воєнний час.

Спільна участь у створенні загальнодержавної системи екстремальної медицини (медицини катастроф) є першим і основним інтеграційним напрямком.

Наказом МОЗ України від 20 листопада 1997р. №334 за погодженням з МО України у склад медичних сил і засобів територіального рівня ДСМК визначені сили і засоби військово-медичної служби: ГВКГ МО України, де формуються 4 спеціалізовані бригади постійної готовності (нейрохірургічна, комбустіологічна, токсикологічна, реанімаційна) з виділенням 100 ліжок хірургічного і 50 ліжок терапевтичного профілів та 386 ВГ Сімферополя з виділенням 50/50/50/20 хірургічних, травматологічних, токсикологічних, комбустіологічних ліжок постійної готовності.

Додатково окремою Директивою ГШ визначені сили і засоби (пересувні загони медицини катастроф та позаштатні пересувні лікарсько-сестринські бригади в ЦВКГ Одеса, Львів, 384 ВГ Харків,385ВГ Дніпропетровськ, 762 ВГ Біла Церква, 376ВГ Чернівці.

Науковий аналіз розвитку і становлення організаційних форм медичного забезпечення військ, практичний досвід роботи медичної служби в різних умовах і регіонах, вивчення стану і можливостей її матеріальної бази, ступеню впливу комплексу факторів, що характеризують рівень сучасного військового будівництва, показує, що найбільш перспективною організаційною формою участі медичної служби Збройних Сил в загальнодержавній системі охорони здоров’я у воєнний час є територіальна система медичного забезпечення (ТСМЗ).

Отже, другим напрямком інтеграції медичної служби ЗСУ та закладів МОЗ є спільна участь у виконанні вимог Постанови Кабінету міністрів від 30.11.1998р, де визначені лікувальні заклади системи МОЗ що братимуть участь у наданні медичної допомоги на воєнний час. Постановою передбачається створення ТерГБ МОЗ. Відпрацьовані „Положення про ТерГБ МОЗ”, ”Інструкція щодо відмобілізування ТерГБ”, „Положення про органи управління ТерГБ”.

Принциповою основою побудови ТСМЗ військ слугує адміністративний поділ України та, за умов воєнного часу, стратегічні напрямки воєнних дій. ТСМЗ являє собою організаційно оформлене об'єднання регіональних сил та засобів, децентралізоване в управлінні за зонами відповідальності з метою автономного і ефективного забезпечення військ на визначеній території в мирний час, при мобілізаційному розгортанні та з початком війни. Таким чином, ця система відповідає наступним вимогам: автономність і живучість у мирний час і з початком війни; ефективність та економічність на основі раціонального використання регіональних медичних сил та засобів усіх відомств, які розташовані на даній території; відносна децентралізація та управління медичною службою за зонами відповідальності; є стійкою та оперативною.

З 1998 року в Україні запроваджена нова система воєнно-адміністративного поділу держави. Замість військових округів утворено три оперативні командування (ОК), які функціонально стали постійними оперативно-стратегічними об’єднаннями, призначеними для виконання як у мирний, так і воєнний час оперативних, мобілізаційних завдань і завдань територіальної оборони у встановлених для них межах, а також для всіх, в тому числі медичного, видів забезпечення військ (сил), що знаходяться на їх території, незалежно від відомчої підпорядкованості. Медичне забезпечення ОК організоване за територіальним принципом.

Функціонування ТСМЗ передбачає: розвиток ще в мирний час військово-медичної інфраструктури з урахуванням створюваних угрупувань військ, вирішення питань комплектування медичної служби місцевими ресурсами, інтеграція її з цивільною системою охорони здоров'я; оснащення медичної служби сучасною технікою та майном; удосконалення системи переведення її з мирного на воєнний час тощо. За вказаною системою завершення кваліфікованої та надання спеціалізованої медичної допомоги пораненим і хворим військовослужбовцям з термінами видужання більше 45 діб здійснюється в територіальних госпітальних базах (ТерГБ), які розгортає з початком війни Міністерство охорони здоров’я України.

ТерГБ МОЗ України призначені для надання у воєнний час пораненим та хворим військовослужбовцям і населенню відповідної території кваліфікованої та спеціалізованої допомоги, їх лікування та реабілітації в оперативному і стратегічному тилу, а в мирний час – у випадку введення надзвичайного стану або виникнення надзвичайної ситуації.

ТерГБ організовуються на базі лікувальних закладів МОЗ України, управлінь охорони здоров’я обласних державних адміністрацій та військових госпіталів, санаторіїв МО України,які розташовані в межах однієї області.

На ТерГБ покладаються наступні основні завдання:

· прийом, медичне сортування поранених і хворих, їх розподіл по лікувальних закладах (територіальних госпіталях) ТерГБ, реєстрація та розміщення;

· надання пораненим і хворим кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги, їх лікування та реабілітація до повного одужання;

· проведення пораненим і хворим військово-лікарської та медико-соціальної експертиз;

· матеріальне забезпечення та побутове обслуговування поранених і хворих.

Кількість лікувальних закладів, які входять до кожної ТерГБ буде різною, і залежатиме від кількості та місткості лікувальних закладів конкретної області, її географічного розташування в межах території України тощо.

Територіальні госпіталі формуються за рахунок медичного персоналу, фондів та інфраструктури забезпечення лікувальних закладів МОЗ України

у складі:

§ територіального хірургічного госпіталю;

§ територіального травматологічного госпіталю;

§ територіального нейрохірургічного госпіталю;

§ територіального психоневрологічного госпіталю;

§ територіального торакоабдомінального госпіталю;

§ територіального терапевтичного госпіталю (центру реабілітації);

Вони повинні утримуватись у постійній готовності до виконання завдань відповідно до їх призначення. Кожному лікувальному закладу (територіа- льному госпіталю) надається відповідний номер, він має свою печатку і штамп. Відповідальність за укомплектування особовим складом, автомобільним транспортом, матеріально-технічними, медичними засобами, підтримання мобілізаційної готовності лікувальних закладів ТерГБ покладено на МОЗ України; МО України здійснює контроль за мобілізаційною підготовкою їх органів управління та лікувальних закладів

Невоєнізовані рухомі медичні формування утворюються як на базі немедичних так і на базі медичних установ.

На базі немедичних установ створюються санітарні пости(СП), санітарні дружини(СД) та загони санітарних дружин (ЗСД).

Санітарні пости працюють в повсякденній ситуації. Формуються з розрахунку 1 пост на 200 працюючих із складу працівників даного підприємства, кількістю 4 чоловіки, які пройшли спеціальну підготовку і призначені для надання першої медичної допомоги при травмах та гострих захворюваннях. Для роботи мають відповідне оснащення згідно з табелем.

Санітарні дружини призначені для роботи у НС.Створюються на тих самих підприємствах із складу СП. Загальна чисельність-23чол.(5СП + водій +зв’язківець + командир).

Основні завдання санітарних дружин (загонів санітарних дружин) і санітарних постів:

§ надання першої медичної допомоги постраждалим в осередках ураження;

§ проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів у осередках зараження,а також догляд за хворими.

В мирний час вони залучаються для надання першої медичної допомоги постраждалим при стихійних лихах,аваріях і катастрофах, надають допомогу органам охорони здоров’я при проведенні санітарно-оздоровчих, профілак- тиктичних і протиепідемічних заходів. Можуть працювати самостійно, у складі об’єднаних рятувальних загонів,а також у складі формувань або лікарень, в кожному випадку виконуючи окремі завдання.

Для надання першої медичної допомоги має оснащення згідно з табелем (дод.№2,3).

До медичних формувань, які створюються на базі медичних установ відносяться:

§ загін першої медичної допомоги(ЗПМД);

§ загін (бригада) спеціалізованої медичної допомоги (ЗСМД, БСМД);

§ спеціалізовані протиепідемічні бригади (СПЕБ);

§ рухомі протиепідемічні загони (РПЗ);

§ групи епідемічної розвідки (ГЕР).

Загін першої медичної допомоги (ЗПМД) – це основне медичне формування,призначене для приймання уражених,їх сортування,надання їм першої лікарської допомоги,тимчасової ізоляції інфекційних та психічних хворих,проведення часткової санітарної обробки постраждалих заражених радіоактивними речовинами (вище допустимих рівнів),отруйними речовинами та бактеріальними засобами, атакож для підготовки уражених для подальшої евакуації в лікувальні заклади.Основою створення ЗПМД є лікувально-профілактичні заклади міст та сільської місцевості.

До складу ЗПМД входить управління та наступні відділення:

§ приймально-сортувальне;

§ операційно-перев’язувальне;

§ госпітальне;

§ евакуаційне;

§ часткової санітарної обробки;

§ медичного постачання;

§ лабораторне;

§ господарське.

В осередку бактеріологічного зараження ЗПМД може бути використаний для розгортання тимчасового інфекційного стаціонару.

Загін (бригада) спеціалізованої медичної допомоги (ЗСМД,БСМД).

Основне призначення – надання спеціалізованої медичної допомоги в лікувальних закладах лікарняної бази заміської зони. До складу ЗСМД в типовому випадку входить декілька бригад спеціалізованої медичної допомоги в тому числі:: нейрохірургічна, отоларингологічна, офтальмоло гіч- на, торакоабдомінальна, травматологічна, опікова, токсилогічна, і загально- хірургічна. Можуть створюватися бригади іншого профілю: урологічні, рентгенологічні, анестезіологічні та інші. Профіль бригади визначається фахом лікарів,що в неї входять.

ЗСМД, БСМД створюються переважно на базі медичних навчальних закладв,інститутів вдосконалення лікарів, науково-дослідних інститутів,а іноді великих клінічних лікарень та інших лікувально-профілактичних закладів,що мають у своєму штаті лікарів високої кваліфікації.бригада має спеціальне медичне майно в укладках і пересувається на автомобілі.

Склад,завдання спеціалізованих протиепідемічних бригад(СПЕБ) див.далі.

Рухомі протиепідемічні загони (РПЗ ) призначені для організації і проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів в осередках бактеріального зараження, а також заходів протибактеріального захисту населення. Базою їх формування є СЕС, атакож інститути епідеміологічного, мікробіологічного, гігієнічного профілю.

Типова структура РПЗ включає:

А. Управління,(куди також входять ланка зв’язку та придана санітарна дружина):

Б. відділення:

§ санітарно-епідеміологічне;

§ лабораторне до складу якого входять бактеріологічна,санітарно-хімічна та радіологічна лабораторії;

§ дезінфекційне.

Санітарно-епідеміологічне відділення організує та проводить бактеріологічну розвідку,епідеміологічне обстеження і спостереження,профі-

лактичну імунізацію і екстрену профілактику серед населення,відбір проб їх доставку в лабораторне відділення та інше.

Лабораторне відділення проводить дослідження на зараженість радіоактивними,отруйними речовинами та бактеріальними засобами води,продуктів харчування та інших об’єктів.

Дезінфекційне відділення контролює організацію і безпосередньо проводить санітарну обробку уражених,дезінфекційні,дезінсекційні та дератизаційні заходи в сосредках ураження.

Медичні заклади призначені для надання спеціалізованої і кваліфікованої медичної допомоги в повному обсязі і лікування до кінцевого виходу на другому етапі евакуації заміської зони(в лікарняній базі).

Лікарняна база - цеоб’єднання лікарень, які розгортаються в період загрози нападу противника в заміській зоні для надання спеціалізованої та кваліфікованої медичної допомоги потерпілим внаслідок НС..

Керівництво заходами з медичного забезпечення у НС воєнного часу покладається на управління лікарняною базою(УЛБ).

Керує УЛБ заступник начальника обласного управління охорони здоров’я злі кувально-профілактичної роботи. УЛБ виконує наступні завдання:

§ Організує управління лікувально-профілактичними закладами лікарської бази в період їх розгортання і роботи.

§ Організує надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги.

§ Організує лікувально-евакуаційні заходи по рівномірному заповненню ураженими закладів лікарської бази.

Базою створення закладів є районні, номерні, дільничі лікарні, які розташовані в сільській місцевості, а також лікарні, які евакуйовані з міст обласного рівня. Для збільшення ліжкової мережі додатково використовуються завчасно пристосовані для цієї мети школи, гуртожитки, клуби тощо.

До медичних закладів відносяться:

§ головна центральна районна лікарня (ГЦРЛ);

§ багатопрофільні лікарні (БПЛ);

§ травматологічні лікарні (ТРЛ);

§ терапевтичні лікарні (ТЛ);

§ інфекційні лікарні (ІЛ);

§ психоневрологічні лікарні (ПНЛ);

§ дитячі лікарні (ДЛ).

Ведучою установою лікарняної бази є головна центральна лікарня, яка функціонує на кожному лікувально-евакуаційному напрямку(ЛЕН). Базою її створення є одна з центральних районних лікарень, яка розташована на основному шляху евакуації.

ГЦРЛ керує евакуацією постраждалих з першого етапу на другий, розподіляє їх за профільними лікарням, надає кваліфіковану і спеціалізовану медичну допомогу.

Зміст роботи ГЦРЛ:

§ масове сортування уражених з метою визначення місця їх лікування та порядку евакуації за призначенням в профільні лікарні;

§ лікування тимчасово нетранспортабельних і до кінцевого наслідку важко уражених;

§ тимчасова ізоляція інфекційних хворих;

§ керівництво заготовкою і переливанням крові;

§ проведення дозиметричного контролю;

§ санітарна обробка та знезараження одягу і взуття.

В структурі ГЦРЛ є підрозділи, яких немає в інших лікарнях заміської зони. Це:

§ медичний розпорядний пункт(МРП);

§ евакуаційний приймальник (ЕП);

§ бригада спеціалізованої медичної допомоги (БСМД);

§ служба заготовки і переливання крові.

Багатопрофільна лікарня(БПЛ). Розгортається в заміській зоні на базі ЦРЛ, номерної лікарні, а також евакуйованих із міст лікарень, медико-санітарних частин, які мають в своєму складі не менше, ніж два відділення хірургічного профілю. БПЛ призначена для надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги травмованим у голову, груди, живіт, таз.

Травматологічна лікарня(ТРЛ). Розгортається в заміській зоні на базі номерних лікарень, дільничих лікарень, які мають в своєму складі одне хірургічне відділення. Надає допомогу потерпілим з механічною травмою головним чином рухомого апарату, а також з опіками.

Терапевтична лікарня(ТЛ). Розгортається на базі сільських дільничих лікарень, які не мають в своїй структурі хірургічних відділень, а також на базі евакуйованих в заміську зону міських терапевтичних лікарень і відділень. Призначена для потерпілих з променевою хворобою(дод.№9).

Інфекційна(ІЛ),психоневрологічна(ПНЛ),дитяча лікарні (ДЛ) розгортаються аналогічно терапевтичній.

Лікарські амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, поліклініки продовжують роботу по медичному забезпеченню місцевого і евакуйованого населення.

ІІ.2.2Організація медичного забезпечення у НС мирного часу здійснюється відповідно до постанови КМУ № 821 -2001р., яка дає можливість значного вибору варіантів організації Служби в залежності від конкретних територіальних, соціальних, природних, економічних та інших умов, залишаючи незмінними основні принципи і завдання ДСМК.

Основною принциповою відмінністю в організації медичної допомоги населенню у НС мирного часу є відсутність лікарняної бази заміської зони, тому медичні заклади продовжують працювати на своїх місцях і при необхідності збільшують ліжковий фонд певного профілю.

До формувань ДСМК відносять:

§ санітарні пости(СП) і дружини(СД);

§ мобільний госпіталь МНС України;

§ бригади швидкої медичної допомоги(ШМД),

§ медичні бригади постійної готовності першої черги (МБПГ-І);

§ спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги (СМБПГ-ІІ);

§ санітарно-епідеміологічні загони (СЕЗ);

§ спеціалізовані протиепідемічні бригади (СПЕБ).

СП і СД реально можуть виконувати завдання у випадках аварій на промислових об’єктах, які мають свої медико-санітарні частини.

Мобільний госпіталь МНС України.

Для надання першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги постраждалим у зонах надзвичайних ситуацій призначений мобільний госпіталь МНС України (далі - Госпіталь), який був створений у 1997 році як структурний багатопрофільний медичний підрозділ Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

За період з 1997 до до 2004 року Госпіталь залучався до надання медичної допомоги постраждалому населенню при катастрофічній повені у Закарпатській області (1998 рік), землетрусах у Республіці Туреччина (1999 р. Республіці Індія (2001 рік), Ісламській Республіці Іран (2003/04 рік), брав участь у медичному забезпеченні заходів, пов'язаних з візитом Папи Римського до м. Києва (2001 рік). Має багатий практичний досвід надання медичної допомоги населенню, яке постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій.

Госпіталь активно залучався до міжнародних навчань "Раф енд Реді 2000" на території Харківської області, "Закарпаття 2000" на території Закарпатської області, "Сибріз 2001" на території Одеської області, неодноразово здійснював показові розгортання для міністрів з питань надзвичайних ситуацій країн СНД, делегації Франції тощо.

За час його функціонування надано медичну допомогу понад 22 тис. хворим та постраждалим.

Госпіталь призначений для надання кваліфікованої та окремих видів спеціалізованої медичної допомоги постраждалому населенню і рятувальникам у зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру:

§ у місцях, де зруйновано інфраструктуру медичних закладів;

§ у важкодоступних місцях, де виникли надзвичайні ситуації;

§ у всіх випадках ізольованого стану (інфекційний госпіталь);

§ для підсилення медичного закладу, що бере участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Госпіталь виконує наступні завдання:

§ приймання і медичне сортування постраждалих (уражених) внаслідок надзвичайної ситуації;

§ надання їм першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги у встановленому обсязі;

§ тимчасове розміщення і лікування хворих;

§ тимчасова ізоляція інфекційних хворих;

§ підготовка постраждалих (хворих) до евакуації у медичні заклади відповідно до профілю патології.

Протягом доби Госпіталь може надати кваліфіковану медичну допомогу 400 постраждалим, а також забезпечити госпіталізацію 40 нетранспортабельних хворих (при додатковому розгортанні наметового містечка - госпіталізацію до 200 хворих).

Його готовність до прийому перших постраждалих в осередку ураження - через 1 годину після прибуття на місце надзвичайної ситуації.

Госпіталь складається із комплексу споруд, призначених для створення відповідних санітарно-гігієнічних умов при наданні медичної допомоги постраждалим, та підготовки їх до евакуації в стаціонарні лікувальні заклади при аваріях, катастрофах, стихійному лиху або інших надзвичайних ситуаціях у різноманітних кліматичних регіонах, важкодоступних або віддалених від стаціонарних медичних закладів місцях.

Госпіталь складається з 18 пневматичних модулів (далі – пневмомодуль). Вага 1 пневмомодуля – 180 кг. Загальна вага Госпіталю з обладнанням становить 18,7 тонн. Матеріально-технічна частина розміщується в автомобілі “Супер-МАЗ” вантажопідйомністю 20 тонн.

Він працює в автономному режимі. Електро-енергопостачання здійснюється за рахунок дизельних генераторів. Потреба в дизельному пальному становить 400 л на добу. Напруга в електрообладнанні 220V. Площа розгортання: 100 х 100 м.

Доставка Госпіталю до району надзвичайної ситуації може здійснюватися авіаційним, залізничним та водним транспортом, а також самостійно автомобільним транспортом.

Організаційно-штатна структура Госпіталю у розгорнутому стані складається з наступних функціональних підрозділів:

§ адміністрація Госпіталю;

§ приймально-сортувальне відділення;

§ операційне відділення;

§ відділення інтенсивної терапії;

§ госпітальне відділення;

§ дитяче відділення;

§ інфекційне відділення;

§ психотерапевтичне відділення;

§ епідеміологічне відділення;

§ евакуаційне відділення;

§ лабораторне відділення;

§ відділення швидкої та невідкладної медичної допомоги;

§ відділення інформаційно-аналітичного забезпечення;

§ відділення медичного постачання та зберігання;

§ відділення матеріально-технічного обслуговування та зберігання.

Повна штатна чисельність Госпіталю становить 152 особи. Залежно від конкретних завдань і умов їх виконання, він може діяти і в меншому за чисельністю штаті - від 52 до 152 осіб.

Швидка медична допомога (ШМД). Виїзнібригади швидкої медичної допомоги (ШМД) є тією ланкою загальної системи, яка першою реально забезпечує надання екстреної медичної допомоги при НС.

Робота територіальної служби станції ШМД в НС регламентована спеціальними інструкціями та рекомендаціями.

Порядок і послідовність заходів наступна: медичний працівник служби „03” з прийому викликів зв’язує особу, яка повідомила про НС, із старшим лікарем оперативного відділу(диспетчерської).Старший лікар з’ясовує причину, характер та розмір події, адресу, номер телефону, за яким в даний момент підтримується зв’язок. На підставі отриманих даних визначається кількість виїзних бригад за наступними нормативами:

§ 3 постраждалих - дві бригади(одна з них бригада інтенсивної терапії);

§ 4-5постраждалих –три бригади(одна з них бригада інтенсивної терапії);

§ 6-10 постраждалих – на кожні 5 чоловік три бригади;

§ при кількості уражених більше 50 -на кожні 10 чоловік п’ять бригад.

Після направлення на місце події відповідної кількості бригад „03” старший лікар негайно повідомляє головного лікаря станції. В зону НС виїздить відповідальний працівник станції для оцінки медичної обстановки та прийняття керівництва роботою бригад ШМД(лінійний контроль).

Диспетчер „швидкої” попереджує чергових лікарів стаціонару про приблизну кількість і профіль постраждалих..

Особа, яка керує роботою в зоні НС(спочатку лікар „швидкої”, який першим прибув на місце, далі – лікар лінійного контролю, далі –один з керівників станції) виконує наступні обов’язки:

1. Визначає місце стоянки автомашин „103”.

2. Призначає начальника медичного сортувального пункту(МСП) і місце його розташування.

3. Налагоджує контакт з керівниками інших служб.

4. Організує винос постраждалих на МСП силами рятувальників.

Начальник МСП розгортає пункт, керує роботою персоналу по проведенню сортування, визначає черговість сортування.

Особовий склад бригад надає необхідну медичну допомогу, проводить медичне сортування, транспортує постраждалих у стаціонари.

Таким чином, бригади ШМД у НС виконують функції бригад постійної готовності першої черги територіального рівня. Частина їх, яка визначена МОЗ України за погодженням з територіальними органами управління охорони здоров’я, при необхідності виконує функції бригад постійної готовності першої черги державного рівня.

Якщо ліквідувати медико-санітарні наслідки НС силами ШМД неможливо, то в район катастрофи додатково направляються медичні бригади постійної готовності першої черги територіального рівня.

Медичні бригади постійної готовності першої черги(МБПГ-І)

– це формування ДСМК, що призначені для посилення служби швидкої медичної допомоги в районі НС, надання екстреної медичної допомоги потерпілим у догоспітальний період, та їх госпіталізації в лікувальні заклади. Бригади постійної готовності ДСМК першої черги можуть бути позаштатними чи штатними, входити до складу ДСМК територіального та державного рівнів.

До складу позаштатних бригад постійної готовності ДСМК першої черги територіального рівня включаються формування зі складу бригад швидкої медичної допомоги, позаштатні бригади, створені територіальними центрами екстреної медичної допомоги та відомчими лікувальними закладами.

Бригади постійної готовності ДСМК першої черги зі складу швидкої медичної допомоги у повсякденних умовах працюють як звичайні виїзні бригади швидкої медичної допомоги і надають екстрену медичну допомогу населенню території обслуговування. У разі НС і появи уражених поза межами зони обслуговування вони направляються у осередок для надання медичної допомоги та евакуації потерпілих у лікувальні заклади.

Бригади постійної готовності першої черги ДСМК, що створюються територіальними центрами екстреної медичної допомоги та відомчими лікувальними закладами ДСМК, формуються і оснащуються медичною технікою, транспортом та медикаментами на рівні не нижчому, ніж відповідні бригади із складу швидкої медичної допомоги.

Медична установа, на базі якої утворюється МБПГ-І повинна мати необхідний недоторканий запас медикаментів, оснащення для автономної роботи згідно Постанови КМУ від 9 грудня 1997р. № 1379(„Про затвердження заходів щодо розвитку ДСМК на 1998-2001рр.).

Рекомендується на першому етапі утворення ДСМК територіального рівня визначати кількість бригад із розрахунку одна бригада на 50 тисяч населення. Однак, слід пам’ятати, що максимальна кількість бригад ШМД, визначених для ДСМК, обмежується можливостями дооснащення цих бригад та забезпечення необхідного рівня медичного обслуговування службою ШМД населення адміністративної території за межами району НС при зменшенні там кількості бригад ШМД. Тому виходячи з існуючого досвіду, рекомендується, щоб число бригад ШМД, виділених до ДСМК територіального рівня, не перевищувало 20% загального числа бригад кожної конкретної станції ШМД.

Спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги (СМБПГ-ІІ) призначені для підсилення лікувальних закладів другого етапу медичної евакуації висококваліфікованими фахівцями. Спеціалізовані бригади формуються, як правило, певного профілю: хірургічні, терапев- тичні, гематологічні, реанімаційні, токсикотерапевтичні, психоневроло гічні, педіатричні, акушерсько-гінекологічні тощо.

Спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги можуть бути штатними і позаштатними, входити до складу ДСМК територіального та державного рівнів.

Штатні спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги, як правило, створюються при територіальних центрах екстреної медичної допомоги, відомчих лікувальних та провідних профільних закладах. Ці бригади в повсякденних умовах працюють на базі стаціонару, отримують необхідний рівень підготовки, а в разі назрілої необхідності працюють згідно з “Планами медико-санітарного забезпечення населення в екстремальних ситуаціях”.

Позаштатні спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги, як правило, створюються при лікарнях швидкої медичної допомоги, міських та районних лікарнях, які надають ургентну допомогу в системі швидкої медичної допомоги адміністративної території, при відомчих лікувальних закладах і провідних профільних науково-дослідних та лікувальних закладах, що розташовані на цій території. Ці бригади формуються із висококваліфікованих фахівців і направляються в лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації у разі НС.

Вони забезпечують надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги за наступними профілями: хірургічні, нейрохірургічні, травматологічні, реаніматологічні, трансфузіологічні, комбустіологічні. Профіль спеціалізованих бригад визначається в залежності від прогнозованих на даній території медико-санітарних наслідків НС.

Типовий склад штатних бригад:

§ хірургічна: лікар-хірург вузького профілю-2 посади, лікар-анестезіолог-1, фельдшер(медсестра-анестезіолог-1, операційна медсестра-1, всього-5;

§ бригада терапевтичного профілю: лікар-терапевт-1, медсестра-1,всього-2;

§ бригада токсико - терапевтичного профілю: лікар - токсиколог-1; анестезіолог-1, лаборант-1,медсестра-1,всього-4;

§ бригада психоневрологічного профілю:лікар-психіатр-1,лікар-невропатолог-1, фельдшер, всього 4 посади.

Кількість і профіль спеціалізованих бригад державного рівня, що утворюються в закладах охорони здоров’я, підпорядкованих управлінням охорони здоров’я адміністративної території, визначаються завданням МОЗ України на складання планів медико-санітарного забезпечення населення при НС, а кількість і профіль бригад територіального рівня визначається виходячи із вимог самостійної ліквідації медико-санітарних наслідків НС на своїй території. Орієнтовну кількість бригад можна визначити з розрахунку 1 бригада на 200 тис. населення. За необхідності і при можливості утримувати і оснащувати бригади за рахунок місцевого бюджету територі- альний орган управління здоров’я може визначити більшу кількість бригад.

Обладнання, оснащення, фінансування здійснюється згідно Постанови КМУ від 9 грудня 1997р. № 1379(„Про затвердження заходів щодо розвитку ДСМК на 1998-2001рр”)

Як відзначалося,вищезгадані рухомі медичні формування(крім СП,СД) можуть бути штатними та позаштатними. Основна відмінність полягає в тому, що діюча система матеріального заохочення працівників медичних закладів не передбачає матеріального заохочення складу позаштатних бригад.

Санітарно-епідеміологічні загони (СЕЗ ) формуються на базі СЕС усіх рівнів. Вони призначені для роботи в будь-якому осередку ураження і складаються із спеціалізованих бригад для організації і проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів.

Спеціалізовані протиепідемічні бригади (СПЕБ) створюються на базі спеціалізованих науково-дослідних установ протиепідемічного профілю. Призначені головним чином, для роботи в районах виникнення особливо небезпечних інфекцій.на них покладається організація і проведення повного комплексу протиепідемічних заходів в осередках і консультативно – методична допомога формуванням і закладам ДСМК та інших служб щодо проведення протиепідемічних заходів в осередках бактеріологічного зараження і врайонах стихійних лих.До складу СПЕБ входять лікарі- фахівці з особливо небезпечних інфекцій – інфекціоністи, епідеміологи,вірусологи,а також виділяється спеціальне оснащення (дезінфекційна техніка,лабораторне устаткування та ін.).

До лікувальних закладів ДСМК державного рівня відносять заклади та установи системи охорони здоров’я, які незалежно від відомчого підпорядкування визначені чинним порядком МОЗ України. Це:

§ Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф(УНПЦ ЕМД та МК);

§ 27 територіальних центрів екстреної медичної допомоги;

§ станції та лікарні швидкої медичної допомоги;

§ бази медичних навчальних, науково-дослідних установ тощо.

В Україні створено головну організацію служби медицини катастроф – Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги й медицини катастроф, визначено склад центральної координаційної комісії (Наказ МОЗ України від 8 вересня 1997 року за № 272) та склад медичних сил, засобів і лікувальних закладів служби державного рівня (Наказ МОЗ України від 14 листопада 1997 року за № 334). До складу служби державного рівня включено: 571 спеціалізовану бригаду постійної готовності І черги,190 спеціалізованих бригад постійної готовності ІІ черги й 14 659 лікарняних ліжок за основними профілями надання екстреної медичної допомоги. Вони призначені для надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги постраждалим та лікування їх до кінцевого результату на другому етапі медичної евакуації.

Визначені також сили, засоби й лікувальні заклади служби територіального рівня. У своїй діяльності Центр керується конституцією України, законами України, наказами МОЗ, Президента України, Кабінету Міністрів, Статутом.

Основною метою Центру є надання громадянам в екстремальних ситуаціях медичної допомоги, виконання науково-дослідної роботи з проблем екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, надання медичної допомоги лікувальним закладам, що входять до складу ДСМК з питань організації й надання медичної допомоги в екстремальних ситуаціях. Реалізація цих заходів у повному обсязі дозволить створити в Україні діючу оперативну медичну службу швидкого реагування на випадок виникнення НС, що сприятиме зниженню їх негативних наслідків, збереженню життя багатьох тисяч потерпілих, зниженню рівня їх інвалідності.

Фахівці Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф(УНПЦ ЕМД та МК) працюють у складі мобільного госпіталю МНС в осередках НС(землетруси в Туреччині-1999р., Індії-2001р., Ірані -2003р).

Керівництво ДСМК територіального рівня під час ліквідації медико-санітарних наслідків екстремальних ситуацій покладається відповідно на Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій

До медичних сил і засобів ДСМК територіального рівня належать територіальні центри екстреної медичної допомоги, визначені органами управління охорони здоров’я цієї території лікувальні заклади системи охорони здоров’я та відомчі лікувальні заклади, що розташовані на цій території, бригади постійної готовності першої черги, спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги та інші формування.

Територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Територіальні центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі ТЦЕМД) є основними медичними закладами ДСМК адміністративної території, призначеними для організації надання екстреної медичної допомоги населенню адміністративної території в екстремальних ситуаціях, прогнозування медико-санітарних наслідків можливих надзвичайних ситуацій на території обслуговування (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) та планування заходів з ліквідації їх наслідків.

До завдань територіальних центрів входять розробка та обгрунтування проекту Плану медико-санітарного забезпечення населення адмініст- ративної території при надзвичайних ситуаціях та організація створення і раціонального використання оперативного резерву матеріально-технічних ресурсів ДСМК адміністративної території для ліквідації медико-санітарних наслідків НС.

В системі планування медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території в надзвичайних ситуаціях центри займають провідне місце. За їх планами, затвердженими органами управління охороною здоров’я, здійснюється розподіл необхідних запасів засобів між іншими закладами, розробляється система доставки засобів до місць призначення в умовах надзвичайної ситуації.

До структури центрів обов’язково мають входити склади нормативно визначених оперативних запасів медикаментів, медичної апаратури, інструментів, майна тощо. Центри накопичують майно, що складає основну частину оперативного резерву медичного майна ДСМК.

Як уже зазначалось, для надання медичної допомоги до складу ДСМК входять лікувальні заклади, ліжкофонд яких складається із штатних і додатково розгорнутих ліжок. У разі виникнення екстремальних ситуацій і появи уражених у лікувальних закладах, віднесених до ДСМК, хронічні хворі та видужуючі виписуються або переводяться для продовження лікування в інші медичні заклади, що не належать до ДСМК. Залежно від величини санітарних втрат у відповідних відділеннях додатково розгортаються ліжка.

При розрахунку мінімальної кількості ліжок теоретична кількість ліжок теоретична кількість потерпілих, які потребують госпіталізації при НС територіального рівня множиться на коефіцієнт 2,2, але максимальна кількість не повинна перевищувати 5% всього ліжкового фонду системи охорони здоров’я адміністративної території.

Для цієї кількості ліжок у лікувальному закладі накопичуються запаси інвентаря, медикаментів, інструментів, предметів догляду за хворими згідно з існуючими нормативами. З розрахунку на ці ліжка планується збільшення чисельності медичного персоналу зі складу бригад постійної готовності другої черги. Частина ліжкофонду територіального рівня за погодженням з територіальними органами виконавчої влади та відомствами зараховується до державного рівня.

Правильне використання державної служби медицини катастроф та лікувальних закладів дозволяє створити в Україні діючу оперативну медичну службу швидкого реагування на випадок виникнення надзвичайних ситуацій, що сприятиме зниженню їх негативних наслідків, збереженню життя багатьох тисяч потерпілих, зниженню рівня їх інвалідності.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1960 | Нарушение авторских прав