АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кваліфікаційні вимоги та основні функції персоналу

Прочитайте:
  1. IV. Основні завдання та функції служби страхових експертів
  2. Анамнез життя — це основні факти життя дитини до захворювання.
  3. Анатомічна будова та функції базальних гангліїв.
  4. Анатомічна будова та функції лімбічної системи.
  5. Анатомічна будова та функції проміжного мозку.
  6. Аптека, її структура та функції
  7. Будова зовнішніх чоловічих статевих органів. Їх функції.
  8. Будова і функції апарату Гольджі у рослинній клітині.
  9. Будова і функції довгастого мозку.
  10. Будова і функції еритроцитів.. Гемоглобін та його сполуки.
Персонал Кваліфікаційні вимоги Основні функції
Лікар 1. Досвід роботи у відділенні інтенсивної терапії новонароджених. 2. Знання критеріїв оцінки стану дитини, фізіології і патології неонатального періоду. 3. Навички надання невідкладної допомоги: • ШВЛ мішком і маскою; • непрямий масаж серця; • інтубація трахеї; • пункція і дренування плевральної порожнини; • катетеризація судин пуповини; • стабілізація гемодинаміки. 4. Навички забезпечення дихальної підтримки новонародженого. 5. Навички введення сурфактанту. 6. Знання стандартів призначення й уведення медикаментів. 7. Навички роботи з обладнанням   1. Отримання інформації про пацієнта в персоналу скеровуючої лікарні. 2. Надання рекомендацій щодо лікувально-діагностичних заходів до моменту приїзду бригади. 3. Оцінка необхідності залучення інших фахівців. 4. Оцінка стану дитини в динаміці. 5. Призначення необхідних діагностично-лікувальних заходів. 6. Виконання необхідних втручань і процедур. 7. Консультування батьків. 8. Участь у консиліумах у скеровуючій лікарні (за потреби). 9. Навчання персоналу скеровуючої лікарні у процесі стабілізації стану новонародженого і консультацій. 10. Прийняття рішення стосовно транспортування пацієнта до лікарні вищого рівня, змін лікувальної тактики та їх узгодження із завідувачем відділення. 11. Зворотний зв’язок з базовим відділенням. 12. Інформування завідувача відділення про будь-які проблеми, що виникли під час стабілізації стану дитини або під час транспортування  
Медична сестра 1. Досвід роботи у відділенні інтенсивної терапії новонароджених. 2. Знання критеріїв оцінки стану дитини. 3. Навички надання невідкладної допомоги: • ШВЛ мішком і маскою; • непрямий масаж серця; • забезпечення периферичного судинного доступу. 4. Навички забезпечення дихальної підтримки новонародженого. 5. Навички роботи з обладнанням. 6. Навички асистенції під час виконання інвазійних процедур лікарем. 7. Знання стандартів уведення медикаментів   1. Перевірка комплектності та робочого стану обладнання. 2. Участь у проведенні стабілізаційних заходів. 3. Спостереження і догляд за дитиною під час транспортування із внесенням показників основних життєво важливих функцій до транспортної форми (додаток). 4. Виконання необхідних втручань та інформування лікаря про будь-які зміни у стані пацієнта. 5. Заповнення і ведення транспортної форми. 6. Навчання середнього медичного персоналу скеровуючої лікарні у процесі стабілізації стану новонародженого. 7. Інформування батьків про приймаючу лікарню і місце її знаходження. 8. Інформування координатора транспортної програми про сестринські проблеми під час транспортування  

 

• під час чергувань, у вільний від викликів час, медичний персонал бригади бере активну участь у лікувально-діагностичному процесі у базовому відділенні;

• забезпечення неонатальної бригади наведено у додатку 2.

5. Умови транспортування:

• використання належного спеціального медичного транспорту й обладнання; підтримання обладнання у робочому стані;

• надійна фіксація жінки або дитини і створення термонейтрального середовища (за винятком випадків пасивного охолодження дитини, відповідно до вимог протоколу лікувальної гіпотермії);

• надійна фіксація зондів, катетерів, інтубаційних трубок, датчиків тощо;

• відміна ентерального харчування на час транспортування з відповідним забезпеченням парентерального уведення рідини;

• уведення шлункового зонда (порушена свідомість, проведення СРАР або ШВЛ, підозра на патологію травного каналу тощо);

• візуальне спостереження за станом пацієнтки та дитини, моніторний контроль стану життєво важливих функцій (не використовувати рутинно сечовий катетер) і підтримання прийнятних показників життєво важливих функцій;

• моніторинг показників дихальної апаратури (якщо використовується СРАР/ШВЛ);

• документування показників життєво важливих функцій, параметрів кисневої терапії та дихальної підтримки, а також усіх діагностичних і лікувальних заходів у транспортній формі;

• постійна готовність персоналу надати невідкладну і реанімаційну допомогу; негайне повідомлення колег у відділенні про будь-яку проблему, яка виникла під час транспортування;

• проведення заходів щодо стабілізації стану або усунення ускладнень (після зупинки транспортного засобу) в разі погіршення стану пацієнта або виникнення ускладнень під час транспортування;

• наявність ременів безпеки для всіх членів транспортної бригади.

6. Рекомендовані стандартні заходи після повернення бригади у приймаючу лікарню III рівня:

• персонал відділення інтенсивної терапії новонароджених приймаючої лікарні має бути попередженим про проблеми, які виникли і не були вирішені під час транспортування, і бути готовим до їх негайного вирішення;

• лікар транспортної бригади повинен повідомити персонал відділення про анамнез, особливості клінічного стану пацієнта, а також деталі проведених діагностичних і лікувальних заходів;

• персонал відділення інтенсивної терапії новонароджених приймаючої лікарні має надати інформацію батькам і колегам зі скеровуючої лікарні про стан дитини на момент прибуття до лікарні ІІІ рівня;

• після завершення транспортування треба повернути все обладнання у стан функціональної готовності, а також відновити комплект розхідних матеріалів.

7. Управління якістю системи транспортування:

• стандартизація процедур (розробка і використання протоколів, контрольних переліків обладнання, ліків і розхідних матеріалів, стандартних транспортних форм тощо);

• оцінка ефективності та аудит:

- частота ускладнень і летальність під час транспортування;

- відсоткова кількість випадків з потребою реанімаційних заходів або додаткових інвазійних і/або медикаментозних втручань під час транспортування;

- середній проміжок часу між отриманням виклику і виїздом бригади;

- середній проміжок часу між часом прибуття транспортної бригади до скеровуючого лікувального закладу і початком транспортування;

- відсоток транспортованих пацієнтів від загальної кількості викликів;

- середній вік транспортованих пацієнтів на момент госпіталізації до лікарні ІІІ рівня;

- захворюваність, додобова і загальна летальність транспортованих пацієнтів.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 478 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)