АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Стійкий стан

Після закінчення періоду впрацювання наступає стійкий стан, при якому працездатність організму протягом деякого часу залишається на одному і тому рівні. В цей період завершується процес формування рухової домінанти і розгортання вегетативних функцій, досягається узгодженість між роботою рухового апарата і вегетативних органів. Все це і створює стійкий стан працездатності організму. Під час стійкого стану спостерігається стала величина серцевих скорочень, систолічного і хвилинного об'ємів крові, легеневої вентиляції, споживання кисню, рівня температури. Стає більш ефективною рухова діяльність, підвищується коефіцієнт корисної дії, рухи стають більш координованими, точними і швидшими, зростає м'язова сила тощо.Стійкий стан буває двох видів: справжній і уявний. Справжній стійкий стан спостерігається при роботі помірної інтенсивності. Для нього характерна висока узгодженість рухового апарата і вегетативних органів. При цьому стані споживання кисню відповідає кисневому запиту, кисневий борг не накопичується. Уявний стійкий стан характеризується тим, що споживання кисню організмом досягає максимальних величин, але, в зв'язку з тим що кисневий запит дещо вищий за його споживання, при виконанні роботи поступово накопичується кисневий борг. Цей вид стійкого стану спостерігається при роботі великої і субмаксимальної інтенсивності. Стійким станом називають його через те, що фізіологічні процеси після періоду впрацювання досягають сталого рівня і на ньому утримуються відносно тривалий час (до 40 хв.).

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 1690 | Нарушение авторских прав