АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізіологічна характеристика легкої атлетики (спортивна ходьба, біг)

Ходьба буває звичайна і спортивна. Воно являє собою вправу циклічного характеру помірної інтенсивності. Під час ходьби фаза скорочення м'язів ритмічно змінюється на фазу розслаблення, що забезпечує роботу нервових центрів тривалий час на високому рівні. Енергетичні витрати при ходьби по рівній дорозі із швидкістю 4 км/год становлять в середньому 13,4 кДж^* (3.2 ккал.) на 1 кг маси тіла за 1 год. Спортивна ходьба – складний руховий акт і виконується з більшою швидкістю, ніж звичайне ходьба (на дистанції 5-50 км). Під час спортивної ходьба фаза польоту відсутня, а тому м’язи спортсмена знаходяться в стані значного напруження. Витрати енергії у швидкоходів досить великі. На дистанції 5 км вони становлять 1050 кДж (252 ккал.), на дистанції 10 км – 2520 кДж (604,8 ккал.), а на дистанції 50 км – понад 9660 кДж (2318 ккал) Витрати енергії задовольняються посиленням функції зовнішнього дихання і кровообігу. Легенева вентиляція на дистанції у них може досягати 70... 80 л/хв, а поглинання кисню – 3... 3,5 л/хв. Частота серцевих скорочень на фініші у швидкоходів знаходиться в межах 150... 180 уд./хв, а при прискореннях нерідко дорівнює 200... 220 уд./хв. В цих же межах знаходиться і систолічний тиск крові. Біг, як і спортивна ходьба, відноситься до циклічних рухів, в якому фаза поодинокої опори чергується з фазою польоту. Залежно від довжини дистанції біг може виконуватися з різною інтенсивністю. Біг на короткі дистанції (60...200м) виконується з максимальною інтенсивністю, біг на середні дистанції (400...1500м) – з субмаксимальною, біг на довгі дистанції (300...10000 м) з великою, а біг на наддовгі дистанції (більше 10000 м) – з помірною.^* 1 кДж = 0.24 ккал. (1 ккал = 4.19 кДж)

51. Фізіологічна характеристика легкої атлетики (стрибки, метання).. Найпростіші за своєю структурою і координацією рухів стрибки з місця, найскладніші – з жердиною. Стрибки з розбігом являють собою вправи змішаного типу. Розбіг – це циклічний вид локомоції, а сам стрибок – ациклічний; Різні види стрибків відрізняються один від одного, але разом з тим у них є і багато спільного. По-перше, всі стрибки мають швидкісно-силову направленість. По-друге, максимальна швидкість рухів спостерігається; в момент відштовхування від площі опори. По-третє, всі рухи легкоатлетів високо координовані. По-четверте, нервова система спортсмена повинна мати велику рухливість нервових процесів. В стрибках необхідне різке Переключення циклічної локомоції розбігу на ациклічну локомоцію стрибок. По-п'яте, в стрибках вимагається від спортсменів, щоб вони точно попадали на брусок для відштовхування, не знижуючи при цьому швидкості розбігу. По-шосте, у спортсменів-стрибунів повинна бути добре розвинена “вибухова сила” рухового апарата У легкій атлетиці розрізняють метання списа, диска, гранати, молота і штовхання ядра. Всі ці різновидності метання є ациклічними вправами швидкісно-силового типу. Особливо це характерно для метання молота і штовхання ядра. Хоч рухи спортсменів при різних метаннях неоднакові, але в усіх основною метою є надання легкоатлетичному снаряду в момент вильоту максимального прискорення і точності польоту.Напруга м'язів під час метання залежить від маси снаряду. У метаннях не стільки складним за координацією є сам акт метання, як його узгодження з підготовчими рухами. Це потребує високого напруження рухових нервових центрів, високої координації рухів і хорошого розвитку «вибухової сили».

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 1868 | Нарушение авторских прав