АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основні принципи центральної регуляції рухів при утворенні рухових навичок

Для пояснення механізмів регуляції складної рухової діяльності фізіологія широко використовує поняття регулювання в замкнутих контурах автоматизованих систем, які знайшли відображення в кібернетиці. В замкнутому циклі регулювання рецептори відіграють роль вимірюючих пристроїв, нервові центри – регулюючого механізму, а робочі органи (ефектори) – установчого механізму. Зовнішні або внутрішні впливи в даному випадку розглядаються як «збурювачі», що викликають зміну того чи іншого параметра руху.Згідно з теорією М.О. Бернштейна, в центральній нервовій системі існують 5 рівнів, які об'єднуються в замкнуту біологічну систему. Рівень – А – це рівень тонусу, нервові центри його знаходяться в самих нижчих відділах центральної нервової системи (довгастий, середній мозок). Завдяки цьому рівневі регуляції рухів підтримується нормальний тонус м'язів. Рівень – В, або його називають ще рівнем синергій, сприяє погодженій роботі великої кількості груп м'язів. Знаходиться він частково в середньому і проміжному мозку. Рівень С, або рівень просторового поля, забезпечує спів розмірність рухів людини з оточуючим простором. Нервові центри його знаходяться в області зорових бугрів. Рівень – Д, його називають ще рівнем предметної події, регулює ті рухи, які пов'язані з предметним мисленням. Центри його знаходяться в проміжному мозку і базальних (підкіркових) ядрах. Рівень – Е М. О. Бернштейн назвав «вищим символічним рівнем», завдяки йому здійснюються довільні, цілеспрямовані рухові дії людини.

13. Стереотипність і мінливість рухових навичок.

У центральній нервовій системі при виконанні будь-якої рухової навички завжди має місце складна мозаїка із збуджуваних і загальмованих пунктів, малюнок якої безперервно міняється при зміні різних фаз навички. Нервові імпульси, що поступають у центральну нервову систему від екстеро- і інтерорецепторів при виконанні тих чи інших фаз рухової навички, є сигналами наступних фаз. Причому в руховій навичці окремі фази, які об'єднуються в комплекс ланцюгових рефлексів, теж є сигналами для виконання наступних.За принципами динамічного стереотипу виконуються лише ті навички, в яких послідовність фаз протікає за повним стандартом. Стереотипність рухів спортсмена відносна, ось чому І. П. Павлов функціональну системність назвав не просто стереотипом, а динамічним стереотипом. Цим самим він підкреслював, що функціональна системність може змінюватись. Непостійність в характері протікання рухових навичок може спостерігатися при втомі і перетренуванні, захворюваннях спортсмена, тривалій перерві в тренуванні, зміні погодних умов та ін.

14. Стадії формування рухових навичок.

При утворенні рухової навички виділяють три фази, або стадії.В першій фазі, яка одержала назву рази генералізації, рухи учнів ще не точні, не координовані, оскільки в роботу включається багато зайвих в даному руховому акті м'язів. У фазу генералізації спостерігається в активно діючих м'язах імпульсація не лише в період скорочень їх, але і в інтервалах між ними. В результаті того, що при виконанні рухового акту м'язи весь час напружені і в нього включається багато зайвих нервово-м'язових одиниць, робота виконується неекономно, учні швидко стомлюються.У міру вдосконалення рухової навички наступає друга фаза — фаза концентрації. В цю фазу процес збудження менше іррадіює по корі великого мозку. Це пов'язано з тим, що індуктивне гальмування посилюється, збудливий процес стає більш концентрованим в осередку свого виникнення і в діяльність залучаються тільки необхідні для здійснення рухового акту м'язи. В фазу концентрації тимчасові зв'язки вже достатньо закріплені, в зовнішньому малюнку виконуваної рухової навички і в діяльності нервових центрів створюється динамічний стереотип. В третю фазу формування рухової навички, яка називається фазою стабілізації, динамічний стереотип стає міцним і вже не порушується при ускладненні зовнішніх умов.

15. Автоматизація і міцність рухових навичок.

Рухові навички, які пройшли всі фази свого формування, автоматизуються. Автоматизація рухової навички характеризується виконанням її в цілому або окремих її компонентів без осмислювання. Згідно з поглядами академіка І. П. Павлова, автоматизм здійснюються при пониженій збудливості (гальмуванні) кори великого мозку, тоді як формування рухових навичок не може проходити без оптимальної збудливості її нервових центрів. Однак, хоч автоматизація рухової навички і здійснюється при пониженій збудливості кіркових клітин, нервові центри ще здатні здійснювати добре закріплені рухові акти. Якщо рухова навичка виконується автоматично, то це не значить, що вона не буде осмислена далі. Автоматизація в різних видах спорту проявляється неоднаково, залежить вона від складності і різновидності виконуваних рухів. Рухові навички зберігаються деякий час навіть і тоді, коли спортсмен припинив тренування. Тривалість їх збереження залежить від багатьох факторів. На тривалість збереження рухових навичок мають вплив функціональний стан організму, тип нервової системи, гігієнічний стан місць занять спортивними вправами та ін.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 1352 | Нарушение авторских прав