АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗАХВОРЮВАННЯ НИРОК У ВАГІТНИХ

Найбільш часте захворювання нирок — ПІЄЛОНЕФРИТ. Жінки хворіють пієлонефритом у 5 разів частіше за чоловіків. Вагітність сприяє розвиткові запалення сечових шляхів за ра­хунок порушення відтоку сечі. Це порушення виникає як на­слідок розширення, видовження і викривлення сечоводів під впливом прогестерону та інших гормонів. Частіше виникає пра­вобічний пієлонефрит як за рахунок тиску на сечовід збільше­ної і ротованої вправо матки, так і за рахунок стискання його правою яєчниковою веною, яка знаходиться в єдиному із сечо­водом сполучнотканинному футлярі і варикозно розширюєть­ся під час вагітності.

Збудники пієлонефриту — найчастіше грам-негативні мік­роорганізми, нерідко сапрофіти: кишкова паличка, ентерокок, клебсіела, протей, а також стафілококи, стрептококи. В біль­шості випадків зустрічаються асоціації мікроорганізмів. Інфек­ція поширюється як гематогенним — із мигдаликів, зубів, ге­ніталій, — так і висхідним шляхом — із сечового міхура, урет­ри.

Таким чином, для виникнення пієлонефриту необхідно дві основні умови: інфекційний агент і порушення уродинаміки.

Для клініки пієлонефриту характерно: підвищення темпе­ратури до 38°-40°С, лихоманка, біль голови, біль у кінцівках — тобто неспецифічні загальні ознаки. Біль у попереку може ви­никати дещо пізніше, частіше на другий, а іноді і на третій день. Біль спочатку двобічний, потім локалізується з одного, часті­ше правого, боку, ірадіює вниз по ходу сечоводів, у стегно, па­хову область. Симптом Пастернацького часто позитивний. Нерідко приєднується цистит і з'являються дизуричні явиша.

Хворі з пієлонефритом мають бути віднесені до групи висо­кого ризику. До І ступеню ризику відносяться хворі із неус-кладненим пієлонефритом, що виник під час вагітності: до II ступеню — з хронічним пієлонефритом, що був до вагітності; до III ступеню — жінки з пієлонефритом і гіпертензією чи азо­темією та пієлонефритом єдиної нирки. Хворим із І та II сту­пенем ризику можна дозволити вагітність. Вони повинні пере­бувати на диспансерному обліку у терапевта жіночої консуль­тації. Аналіз сечі поза загостренням необхідно проводити кож­ні 2 тижні, а після 22 тижня — щотижневе.

При III ступені ризику вагітність протипоказана.

Лікування пієлонефриту проводять обов'язково в умовах стаціонару. Ліжковий режим вимагається лише у період лихо­манки, декілька разів на день можна рекомендувати колінно-ліктьове положення, спати на здоровому боці.

Основою лікування є антибактеріальна терапія. Призначаючи антибіотики, слід обов'язково враховувати чутливість до антибіотиків мікрофлори, виділеної із сечі. Заради плода в І триместрі слід вживати лише пеніцилін, оксацилін чи ампіци­лін. Пеніцилін призначають по 8-10 млн/добу, в 4 прийоми, ампіцилін — 500 мг х 4 рази на день внутрішньом'язово, окса­цилін — 3-4 г на добу, ампіокс — 2-4 г на добу. Лікування анти­біотиками проводиться 8-10 днів. Починаючи з II тримес­тру вагітності, коли включається захисна функція плаценти, можна приєднувати інші антибіотики — цефалоспорини (це-порин, цефазолін, цефалорідин, кефзол, клафоран) по 0,5 3-4 рази на день.

Аміноглікозиди можна призначати після 20 тижня вагіт­ності при відсутності порушень функції нирок та слуху. Най­частіше з цієї групи вживають гентаміцин — по 0,4-0,8 внут­рішньом'язово тричі на день.

З II триместру можна вживати уросептики — 5-НОК, не-віграмон. Крім антибактеріальної, проводиться детоксикацій-на терапія, призначаються десенсибілізуючі, спазмолітики, рос­линні антисептики і сечогінні (толокнянка, польовий хвощ). Якщо протягом трьох днів антибактеріальної терапії не минає лихоманка, необхідно проводити катетеризацію сечовода.

Розродження при пієлонефриті необхідно проводити вагі-нальним шляхом. Кесарський розтин вкрай небажаний. Якщо виникає така необхідність, перевагу слід надавати екстрапе-ритонеальному кесарському розтину.

У післяпологовому періоді для лікування пієлонефриту вжи­ваються ті самі антибіотики, що і в ІІ-ІІІ триместрі. Можна вживати також бісептол. При лікуванні необхідно утримува­тись від грудного вигодовування.

Після виписки із родильного стаціонару породіль повинен спостерігати уролог.

Дата добавления: 2014-11-24 | Просмотры: 846 | Нарушение авторских прав