АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПІСЛЯПОЛОГОВІ СЕПТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Післяпологові септичні захворювання являють собою ра­нову інфекцію. Протягом останніх років спостерігається дея­кий ріст післяпологових інфекційних (септичних) захворювань. Це пов'язано із зміною збудників септичного процесу внаслі­док широкого, іноді неконтрольованого вживання антибіоти­ків, розвитку антибіотикорезистентних форм збудників.

Етіологія. Одним із найчастіших збудників є патогенний стафілокок. Поряд з тим досить часто збудником буває киш­кова паличка (нерідко в асоціації із стафілококом), протей, ентеробактер, синьогнійна паличка, а також анаероби. Збуд­никами післяпологових септичних захворювань можуть бути також мікроорганізми, що передаються статевим шляхом. Найчастіше при цих захворюваннях виділяють асоціації мік­роорганізмів, що взаємно посилюють вірулентність.

Інфекція потрапляє в організм із різних джерел. Розрізня­ють екзогенну і ендогенну інфекції. До екзогенних джерел слід віднести бацилоносіїв серед медичного персоналу. Інфікуван­ня можуть зумовити порушення санітарно-епідеміологічного режиму в пологових будинках, недотримання правил приби­рання пологових зал, післяпологових і дитячих палат, стерилі­зації рукавичок, інструментарію, білизни. Це необхідно врахо­вувати для профілактики післяпологових інфекційних захворю­вань. Щодо ендогенної інфекції, то її джерелами можуть бути приховані вогнища інфекції при хронічному синуситі, карієсі, хронічному тонзиліті, пієлонефриті, цервіциті, кольпіті та ін­ших запальних процесах.

У патогенезі післяпологових септичних захворювань вели­ку роль відіграють взаємовідносини макро- і мікрооорганізму. Провідне значення належить макроорганізму, його реактив­ності і захисним властивостям.

Сприяють зниженню реактивності організму затяжні по­логи, несвоєчасне відходження навкоплодових вод, пологова травма, оперативні втручання, ручні втручання у порожнину матки. Анатомічні особливості післяпологової матки, внутріш­ня поверхня якої являє собою ранову поверхню, а плацентарна площадка має багато кровоносних і лімфатичних судин сприя­ють поширенню інфекції.

Певну роль у виникненні післяпологових інфекційних зах­ворювань відіграють процеси сенсибілізації, алергічні реакції, а також інтоксикація організму продуктами мікробного і тка­нинного розпаду.

Шляхи поширення інфекції. Із вогнища інфекції мікроорга­нізми можуть поширюватись по кровоносних судинах (гематогенно), по лімфатичних (лімфогенно), а також інтраканалікулярно (по тканинах, контактне). Часто спостерігається тен­денція до комбінованого поширення інфекції.

Класифікація. Найбільше відповідає клінічним вимогам класифікація за С.В.Сазоновим та А.В.Бартельсом. За цією класифікацією різні форми післяпологових захворювань роз­глядають як етапи розвитку єдиного септичного процесу.

І етап — інфекція обмежена післяпологовою раною — піс­ляпологовий ендометрит та післяпологова виразка (на проме­жині, вульві, піхві, шийці матки).

II етап — інфекція поширюється за межі рани, але ще ло­калізована — метрит, параметрит, аднексит, пельвіоперитоніт, обмежений тромбофлебіт.

III етап — інфекція, близька до генералізованої — загаль­ний перитоніт, септичний шок і прогресуючиий тромбофле­біт.

IV етап — генералізована інфекція — сепсис без метаста­зів та сепсис із метастазами.

Дата добавления: 2014-11-24 | Просмотры: 848 | Нарушение авторских прав