 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ДакріоциститДакріоцистит – запалення сльозного мішка. У дорослих протікає в хронічній або гострій формі. Остання найчастіше спостерігається на фоні хронічної. Причинами розвитку хронічного дакріоциститу у дорослих можуть бути стеноз сльозно-носового каналу, його обтурація, наявність в ньому дивертикулів чи кісткових шипів, травм сльозного мішка та ін., які ведуть до застою сльози в сльозному мішку, приєднанню мікрофлори (пневмокок, стрептокок) і розвитку запального процесу. Слід пам’ятати, що причиною дакріоциститу може бути патологія носу (переломи кісток, пухлини, риніт та ін.). Клініка дакріоциститу. Хворі скаржаться на постійне сльозостояння та сльозотечу, гнійні або слизово-гнійні виділення з кон`юнктивальної порожнини. Частіше за все ділянка сльозного мішка не змінена. Кардинальним симптомом хронічного дакріоциститу без зовнішніх змін в області сльозного мішка є слизові або гнійні виділення із сльозних точок при надавлюванні на ділянку сльозного мішка! Незнання цього симптому може привести до помилкової діагностики кон’юнктивіту і неадекватного лікування. З часом може розвинутись розтягнення сльозного мішка, яке супроводжується появою квасолеподібного вип`ячування в місці його локалізації (водянка сльозного мішка). Ускладненнями захворювання також можуть бути кератит і флегмона сльозного мішка. Самостійно, або ж на фоні провокуючих факторів, хронічний дакріоцистит періодично може переходити в гостру форму. Гострий дакріоцистит виникає як загострення хронічного чи як наслідок травми. Він представляє собою флегмонозне запалення сльозного мішка і оточуючих тканин. Характеризується появою гіперемії, розлитої інфільтрації, болючості при пальпації в області сльозного мішка. Набряк поширюється на повіки, ніс, щоки. Може підвищуватися температура тіла. Через кілька днів інфільтрація стає м’якшою, з’являється флюктуація. Якщо своєчасно не забезпечити відтік гною назовні, він може поширитись на повіки та орбіту (флегмона повік та очниці). Можливий тромбоз кавернозного синусу, що представляє загрозу життю пацієнта! Лікування хронічного дакріоциститу у дорослих оперативне. Накладають анастомоз між сльозним мішком і порожниною носа – дакріоцисторіностомія. Лікування гострого дакріоциститу проводиться за правилами лікування гнійних процесів. Після стихання запального процесу проводять дакріоцисторіностомію. Дакріоцистит новонароджених. Є самостійною формою хронічного дакріоциститу. Найчастіше його причиною є наявність тонкої плівки поблизу вихідного отвору сльозно-носового каналу. Ця плівка в період внутрішньоутробного розвитку присутня у всіх плодів, але при народженні, з першим криком дитини, вона має розірватися. Якщо з тих чи інших причин цього не відбувається, розвивається дакріоцистит. З менш поширених причин можна відзначити вроджений стеноз, атрезію, кісткові шипи сльозно-носового каналу, патологію носа. Необхідно підкреслити, що розвинута клінічна картина дакріоциститу новонароджених з’являється не раніше перших двох місяців життя, оскільки лише в цьому віці починає в достатній кількості виділятися сльоза. Клінічно дакріоцистит новонароджених має перебіг аналогічний хронічному дакріоциститу дорослих, можливі ті ж ускладнення, але лікування відрізняється: основний, найбільш ефективний, метод лікування хронічного дакріоциститу новонароджених - це зондування сльозно-носового каналу. В деяких випадках позитивний результат дає масаж сльозного мішка. Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1005 | Нарушение авторских прав |