АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Секреторна функція підшлункової залози
Основні процеси перетравлювання поживних речовин, як і всмоктування, відбуваються в тонкій кишці. Гідроліз різних сполук тут здійснюється ферментами панкреатичного й кишкового соків за участю жовчі.
Особливо велике значення початкової ділянки цього відділу – дванадцятипалої кишки, в яку відкриваються вивідні протоки підшлункової залози й печінки. Інгредієнти цих соків беруть участь у процесах травлення не лише у дванадцятипалій кишці, а й уздовж усієї тонкої кишки.
Склад соку підшлункової залози. Зовнішньо-секреторна діяльність підшлункової залози полягає в утворенні впродовж доби в ацинарних (гроноподібних) клітинах і клітинах протоків 1,5-2 л соку, що виділяється у дванадцятипалу кишку. Сік підшлункової залози має найповніший склад ферментів, що перетравлюють білки, жири, вуглеводи й нуклеїнові кислоти: незначну кількість пептидаз, ліпази, амілази й нуклеази. Усі вони активні в слабколужному середовищі (рН 7,0-8,0).
Тому потрапляння сюди кислого хімусу має бути доведено до зазначеної величини рН. Для нейтралізації кислого шлункового хімусу сік підшлункової залози у великій (до 125 ммоль/л) кількості містить гідрокарбонати, унаслідок чого його рН становить 7,8-8,5. Крім того, до складу соку входять катіони Na+, Ca2+, K+, Mg2+ й аніони С1-, SO32-,НРО42-.
Механізм утворення і секреції. Із крові спочатку в ацинарні клітини, а потім і в просвіт ацинусів підшлункової залози виділяється розчин електролітів. Електролітний склад первинного секрету в міру знаходження його у внутрішньо-часточкових протоках змінюється. Клітини містять фермент карбоангідразу, під впливом якого із С02 і Н20 утворюється Н2С03. Ця нестійка кислота дисоціює на Н+ і НС03. У клітинах відбувається активний обмін НСО3- на С1-. Виділювані в просвіт дванадцятипалої кишки гідрокарбонати нейтралізують кислоту:
NaHC03 + HC1 ----> NaCl + Н2С03.
Разом з електролітами в просвіт ацинусів з міхурців виливаються і зимогени. Амілази, ліпази й нуклеази надходять із клітин у секрет відразу в активному стані, а протеази утворюються в ацинусах і зберігаються у вигляді неактивних зимогенів. Попередниками протеаз є трипсиноген, хімотрипсиноген, прокарбоксипептидази А і В, проеластаза, профосфорилаза. У дванадцятипалій кишці під впливом спеціального ферменту, що утворюється тут само, ентерокінази трипсиноген перетворюється на трипсин: від С-кінця відщеплюється гектапептид – інгібітор трипсину. У подальшому вже сам трипсин каталізує процес активації як подальших порцій трипсиногену, так й інших протеаз.
Трипсин, хімотрипсин, еластаза розщеплюють переважно внутрішні пептидні зв'язки білків їжі. У результаті утворюються низькомолекулярні пептиди й амінокислоти. Прокарбоксипептидази А і В порушують С-кінцеві зв'язки в білках і пептидах.
Нуклеїнові кислоти дисоціюються рибо- й дезоксирибонуклеазами. На ліпіди діють панкреатична ліпаза, фосфоліпаза А й естераза, що розщеплюють їх до моногліцеридів і жирних кислот. Гідроліз жирів посилюється за наявності Са2+ і солей жовчних кислот.
Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 629 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 |
|