АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Секреторна функція підшлункової залози

Основні процеси перетравлювання поживних речовин, як і всмоктування, відбуваються в тонкій кишці. Гідроліз різних сполук тут здійснюється ферментами панкреатичного й кишкового соків за участю жовчі.

Особливо велике значення початкової ділянки цього відділу – дванадцятипалої кишки, в яку відкриваються вивідні протоки підшлунко­вої залози й печінки. Інгредієнти цих соків беруть участь у процесах травлення не лише у дванадцятипалій кишці, а й уздовж усієї тонкої кишки.

Склад соку підшлункової залози. Зовнішньо-секреторна діяльність підшлункової залози полягає в утворенні впродовж доби в ацинарних (гроноподібних) клітинах і клітинах протоків 1,5-2 л соку, що виді­ляється у дванадцятипалу кишку. Сік підшлункової залози має найпов­ніший склад ферментів, що перетравлюють білки, жири, вуглеводи й нуклеїнові кислоти: незначну кількість пептидаз, ліпази, амілази й нуклеази. Усі вони активні в слабколужному середовищі (рН 7,0-8,0).

Тому потрапляння сюди кислого хімусу має бути доведено до зазначеної величини рН. Для нейтралізації кислого шлункового хімусу сік підшлункової залози у великій (до 125 ммоль/л) кількості містить гідрокарбонати, унаслідок чого його рН становить 7,8-8,5. Крім того, до складу соку входять катіони Na⁺, Ca²⁺, K⁺, Mg²⁺ й аніони С1^-, SO₃^2-,НРО₄^2-.

Механізм утворення і секреції. Із крові спочатку в ацинарні кліти­ни, а потім і в просвіт ацинусів підшлункової залози виділяється роз­чин електролітів. Електролітний склад первинного секрету в міру зна­ходження його у внутрішньо-часточкових протоках змінюється. Кліти­ни містять фермент карбоангідразу, під впливом якого із С0₂ і Н₂0 утворюється Н₂С0₃. Ця нестійка кислота дисоціює на Н⁺ і НС0₃. У клітинах відбувається активний обмін НСО₃^- на С1^-. Виділювані в про­світ дванадцятипалої кишки гідрокарбонати нейтралізують кислоту:

NaHC0₃ + HC1 ----> NaCl + Н₂С0₃.

Разом з електролітами в просвіт ацинусів з міхурців виливаються і зимогени. Амілази, ліпази й нуклеази надходять із клітин у секрет від­разу в активному стані, а протеази утворюються в ацинусах і зберіга­ються у вигляді неактивних зимогенів. Попередниками протеаз є трипсиноген, хімотрипсиноген, прокарбоксипептидази А і В, проеластаза, профосфорилаза. У дванадцятипалій кишці під впливом спеціального ферменту, що утворюється тут само, ентерокінази трипсиноген перетворюється на трипсин: від С-кінця відщеплюється гектапептид – інгібітор трипсину. У подальшому вже сам трипсин каталізує процес активації як подальших порцій трипсиногену, так й інших протеаз.

Трипсин, хімотрипсин, еластаза розщеплюють переважно внутріш­ні пептидні зв'язки білків їжі. У результаті утворюються низькомоле­кулярні пептиди й амінокислоти. Прокарбоксипептидази А і В пору­шують С-кінцеві зв'язки в білках і пептидах.

Нуклеїнові кислоти дисоціюються рибо- й дезоксирибонуклеазами. На ліпіди діють панкреатична ліпаза, фосфоліпаза А й естераза, що розщеплюють їх до моногліцеридів і жирних кислот. Гідроліз жирів посилюється за наявності Са²⁺ і солей жовчних кислот.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 630 | Нарушение авторских прав