АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Моторика шлунка

Місткість шлунка людини становить близько 3 л, унаслідок чого він виконує функцію депо вжитої їжі. Крім того, у шлунку триває ме­ханічне й хімічне оброблення їжі, він є одним з органів APUD-системи (гормоно-утворювальним). Перебуваючи в шлунку впродовж кількох годин, їжа перемішується, набухає, розріджується.

Повноцінне функціонування наступних за шлунком відділів трав­ного тракту потребує дробного надходження хімусу в них. Шлунок як складова травного конвеєра і виконує це завдання. Відповідно до функціонального призначення шлунка його непосмуговані м'язи за­безпечують депонування, перемішування і порційну евакуацію хімусу. М'язова оболонка шлунка складається з трьох шарів непосмугованих м'язів. Зовнішній поздовжній шар найрозвиненіший уздовж малої і великої кривини. Середній круговий шар однаково добре представлений у всіх відділах. Біля надчеревної частини шлунка волокна кругового й поздовжнього шарів утворюють м'яз-замикач.

За фізіологічними властивостями внутрішній косий шар подібний до провідної системи серця. Скупчення м'язових клітин на великій кривині в проксимальній частині тіла має пейсмекерну активність. У них мимовіль­но генерується ПД із частотою близько 3,2 за 1 хв., що поширюється "про­відною системою" – міоцитами внутрішнього шару шлунка. Міжм'язові контакти – нексуси – забезпечують об'єднання міоцитів у єдиний функціональний синцитій. Порожній шлунок має деякий тонус, що ство­рює постійний, ніби зафіксований упродовж тривалого часу внутрішньо-порожнинний тиск. Без їжі шлунок перебуває у спадному стані.

М'язи шлунка можуть не лише скорочуватися, а й розтягуватися. Під час їди відбувається поступове розслаблення непосмугованих м'язів стінки шлунка, тому надходження навіть великих порцій мало відбивається на внутрішньо-порожнинному тиску. Розслаблення забез­печується властивістю пластичності самих волокон непосмугованих м'язів, а також розслаблювальним рефлекторним впливом, що надхо­дить блукаючим нервом.

Через деякий час після споживання їжі (тривалість залежить від її виду) шлунком починають прокочуватися хвилі скорочення. Хвиля за­роджується в ділянці розташування кардіального водія ритму. Ця хви­ля тримає тонус шлунка й сприяє повільному перемішуванню хімусу, що безпосередньо прилягає до стінки, зі шлунковим соком. Вони зазви­чай загасають у надчеревному відділі. Упродовж 1-ї години після їди перистальтичні хвилі ще слабкі. Надалі вони посилюються. При цьому в першу чергу до воротаря зрушується пристінкова частина їжі, просо­чена шлунковим соком значно краще, ніж інша. Якщо в шлунок надійшло достатньо багато їжі, її внутрішні шари впродовж 4-6 год. можуть не просочуватися шлунковим соком. Ці частини харчової груд­ки евакуюються в останню чергу. Зрозуміло, що рідка їжа залишає шлунок значно швидше.

Кожне перистальтичне скорочення просуває харчову грудку до ви­ходу зі шлунка. Але оскільки вона попутно закриває просвіт шлунка перед воротарем, то лише частина її проштовхується у дванадцятипалу кишку. Це найрідша частина шлункового вмісту, що містилася біля стінки шлунка й краще обробилася соком. Решта вертається в шлунок, що сприяє поступовому здрібнюванню щільних харчових мас.

Регуляція моторики шлунка. Прихідні нервові волокна здатні змінювати тонус фундального відділу дна шлунка: блукаючий нерв містить збудливі (холінергічні) і гальмівні (неадренергічні) нервові волок­на. За допомогою ваговагального рефлексу, аферентна частина якого розміщена в дистальній частині шлунка й тонкій кишці, стимулюється скорочення проксимального відділу шлунка. Так здійснюється гальму­вання спорожнювання шлунка в разі надходження в кишки кислот, осмотичних активних речовин.

У зв'язку з тим, що основним іоном, що ініціює як збудження, так і скорочення непосмугованих м'язів шлунка, є Са²⁺, швидкість нарос­тання концентрації його в міоплазмі впливає на силу і частоту хвиль перистальтики. Тому, як правило, усі впливи, що збільшують пропускну здатність Са²⁺-каналів, посилюють скорочення шлунка. А гальмують моторику шлунка ті механізми регуляції, що призводять до зниження швидкості трансмембранного обміну Са²⁺.

Ритм активності місцевого пейсмекерного водія модулюється під впливом механізмів нейрогормональної регуляції. Подразнення рецеп­торів порожнини рота, стравоходу, шлунка, кишок й низки інших орга­нів запускає відповідні рефлекси. За посередництвом периферичних і центральних утворень вегетативної нервової системи імпульси парасим­патичними й симпатичними нервами досягають непосмугованих м'язів шлунка. Рухи шлунка стимулює парасимпатичний нерв. Взаємодія АХ з М-холінорецепторами збільшує потік Са²⁺. Але в складі постгангліонарних волокон блукаючого нерва містяться нервові закінчення, що виділя­ють ще й аденозин. На відміну від АХ аденозин, взаємодіючи зі спе­цифічними рецепторами, прискорює вихід Са²⁺ з міоцитів, що забезпе­чує розслаблення шлунка – оптимальну базальну релаксацію.

Симпатичний нерв, навпаки, гальмує перистальтику. Постгангліонарні симпатичні волокна закінчуються як на інтрамуральних гангліях, гак і безпосередньо на міоцитах. Це визначає механізм гальмування. У регуляції моторики шлунка беруть участь ГІГ, інші біологічно активні речовини (БАР) і продукти гідролізу їжі. Моторику стимулює гастрин, ХЦК-ПЗ, мотилін, серотонін, інсулін.

Перехід хімусу у дванадцятипалу кишку. Коли їжа розріджуєть­ся, починається порціонна евакуація її у дванадцятипалу кишку. Змі­шана їжа в шлунку затримується до 3-8 год., що визначається:

а) консистенцією шлункового вмісту;

б) осмотичним тиском шлунка;

в) хімічним складом їжі;

г) ступенем наповнення дванадцятипалої кишки.

Їжа, багата на вуглеводи, евакуюється швидше, а на жири – з найнижчою швидкістю.

Важливу роль у порціонному надходженні харчового хімусу в киш­ки відіграє м'яз – замикач воротаря. Однак і при його видаленні швид­кість евакуації мало відрізняється від норми.

Процес переходу їжі регулюється комплексом механізмів. Насампе­ред має значення пропульсивна перистальтика шлунка, що створює ви­сокий тиск у надчеревному відділі. Що більший градієнт тиску між шлунком і кишками, то швидше евакуюється вміст воротаря. Порожня дванадцятипала кишка прискорює евакуацію. Прояв зазначених меха­нізмів зумовлено погодженим впливом механорецепторів шлунка (прискорення) і дванадцятипалої кишки (уповільнення).

Неабияка роль у регуляції евакуації належить також погодженій дії хімічних агентів їжі й ГІГ. Наявність у дванадцятипалій кишці НС1 й жирів гальмує евакуацію їжі зі шлунка. Надходження жирів і кислого шлункового хімусу спричинює вивільнення секретину, ХЦК-ПЗ і ШІП. Усі вони гальмують спорожнювання шлунка. Просування жирного або кислого хімусу із дванадцятипалої кишки, нейтралізація його кишко­вим соком полегшують відкриття м'яза-замикача й надходження нової порції хімусу. Прискорюють евакуацію їжі мотилін і соматостатин.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 849 | Нарушение авторских прав