АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основний обмін

Прочитайте:
  1. D. З порушенням вуглеводного обміну
  2. Вікові й статеві особливості енергетичного обміну
  3. Газообмін у легенях і тканинах.
  4. ГОРМОНИ, ЇХ РОЛЬ В ОБМІНІ РЕЧОВИН
  5. Ехінококоз (основний метод лікування – хірургічний)
  6. Жири - це основний енергетичний ресурс, який відкладається організмом про запас.
  7. Загальний обмін
  8. Загальні відомості про обмін заліза.
  9. Кислотно-основний каталіз
  10. Обмін вуглеводів

У багатьох органах організму інтенсивність обмінних процесів у різних умовах існування перебуває на рівні, що відрізняється від стану готовності. Так, у дихальних м'язах, серці, печінці, нирках, ЦНС, ен­докринних залозах обмінні процеси завжди мають перевищувати рівень, необхідний для підтримання їхніх структур. Ці органи викону­ють зовнішню роботу навіть за абсолютного спокою організму, оскіль­ки від їхньої функції залежить його життєздатність. Саме тому зазна­чені органи мають постійно перебувати в деякому активному стані. Інші органи (скелетні м'язи, травний тракт) протягом більш-менш три­валого часу можуть бути в стані готовності без особливої шкоди для організму.

Сумарна інтенсивність обмінних процесів, обчислена в умовах спо­кою, характеризує основний обмін.

Дослідження величини основного обміну необхідно проводити:

1) уранці;

2) натще;

3) у стані фізичного й психічного спокою, у положенні лежачи;

4) з дотриманням температурного комфорту (25-26 °С).

Стандартні умови вимірювання враховують ті основні фактори, що можуть впливати на інтенсивність процесів обміну в людини.

Навіть у разі чіткого дотримання зазначених умов рівень основного обміну в різних людей може відрізнятися. Насамперед це зумовлено розходженням росту, співвідношення компонентів тіла (кісткового, м'язового, жирового), маси тіла, віку, статі, а також активністю меха­нізмів регуляції обміну речовин.

За основу рівня основного обміну можна взяти величину 1300-1700 ккал на добу або 1 ккал/кг/год (42 кДж/кг/год).

Близько половини частки основного обміну припадає на енергоспоживання печінки й скелетних м'язів. Під час сну за мінімального тону­су скелетних м'язів обмін речовин нижчий, ніж рівень основного обміну. При голодуванні, коли функціональна активність печінки зни­жена, основний обмін також знижується.

Інтенсивність основного обміну має добовий ритм коливань: з ран­ку поступово зростає, а вночі знижується.

У зв'язку з різною масою тіла доцільно визначати питому величину основного обміну на 1 кг маси тіла. Макс Рубнер встановив, що не лише люди, а й різні тварини значно ближчі одне до одного за енергоутворенням у переліку не на одиницю маси тіла, а на одиницю поверхні тіла. Він запропонував правило, відповідно до якого рівень обмінних процесів пропорційний до поверхні, тобто тієї частини тіла, де відбу­вається тепловіддача.

При деяких захворюваннях, зокрема пов'язаних з порушенням функції щитоподібної залози, рівень основного обміну змінюється. При гіперфункції залози він збільшується, а при гіпофункції – зни­жується.


Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 622 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)