 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Торгова назва. І. Оксацилін-КМП АТ, "Київмедпрепарат"
І. Оксацилін-КМП АТ, "Київмедпрепарат". Пеніциліни з розширеним спектром активності. На відміну від пеніциліну та оксациліну, напівсинтетичні амінопеніциліни ампіцилін та амоксицилін діють на аеробні грам(-) бактерії сімейства Enterobacteriaceae (E.coli) та H.influenzae. Як і пеніцилін, руйнуються β-лактамазами. Амоксицилін краще, аніж ампіцилін та пеніцилін, діє на пневмококи, він кислотостабільний, має у 2-2,5 рази більшу біодоступність при прийомі п/о, аніж ампіцилін; краще переноситься, рідше викликає діарею. Ампіцилін на сьогодні приймають, як правило, парентерально. Особливістю небажаної дії амінопеніцилінів є розвиток макулопапульозного («ампіцилінового») висипу неалергічної природи, який зникає без відміни препарату. Фактор ризику – інфекційний мононуклеоз.
Фармакотерапевтична група. J01С А01 - бета-лактамні антибіотики. Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: бактерицидна. Фармакодинаміка,фармакокінетика,біоеквівалентність для аналогів: відповідає описаному в загальній частині, окрім цього активний щодо ентерококів, лістерй, Егуsipelothrix гusiopathiase та грам (-) м/о, такі як Наеmophilus іnfluenzae, Воrdetella petrussis, Ргоteus mirabilis, сальмонели, шигели, Е. соlі. Моrganella morganii та Ргоvidencia rettgeri майже повністю є резистентними; до терапевтичного спектру дії ампіциліну не входять Рseudomonas aeruginosa, Кlebsiella, Еnterobacter, Sеггаtіа, Сіtrobacteг, Yersinia, Аегоbacter аегоgепеs, а також усі пеніциліназоутворюючі м/о; залежно від частоти застосування спостерігається тенденція до збільшення ступеня резистентності, зумовленого утворенням β-лактамази; після перорального прийому біодоступність досягає 30-62 %; одночасний прийом їжі впливає на біодоступність; максимальні концентрації в плазмі крові досягаються через 90-120 хв; T1/2 - 1-2 год; 8-30% препарату зв'язується з білками плазми; добре проникає у тканини, проникає крізь плацентарний бар'єр, переходить у материнське молоко; до спинномозкової рідини переходить при інтактних мозкових оболонках лише 5 % від концентрації у плазмі, але при запаленні мозкових оболонок концентрація у лікворі може підвищуватися до 50 % від концентрації у плазмі; виведення відбувається переважно нирками у незміненому стані, а також із жовчю та калом. Показання для застосування ЛЗ: г. та хр. бактеріальні інфекції різноманітної локалізації та інтенсивності, спричинені чутливими до ампіциліну збудниками (наприклад, менінгіт, ендокардит, сепсис та остеомієліт); інфекції вуха, горла та носа; інфекції дихальних шляхів, включаючи коклюш; інфекції сечостатевих органів; інфекції жовчного міхура та жовчних шляхів; інфекції ШКТ (включаючи санацію носіїв, які протягом тривалого часу виділяють Salmonella typhi); інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції очей. Спосіб застосування та дози ЛЗ: сумарна добова доза – 2 - 6 г на 3 - 4 прийоми; перед застосуванням препарату з порошку готують суспензію шляхом розведення у прокип'яченій охолодженій питній воді; суспензію приймають з великою кількістю рідини за 0,5-1 год до або через 2 год після їди (одночасний прийом їжі погіршує всмоктуваність препарату); препарат застосовують протягом 7-10 днів, ще 2-3 дні після того, як зникнуть симптоми хвороби; при лікуванні інфекцій, спричинених β-гемолітичними стрептококами, показано лікування протягом не менше 10 днів. Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ – часто нудота, блювання, метеоризм, м'яке випорожнення або пронос, псевдомембранозний ентероколіт, які у більшості випадків мають легку форму; іноді - екзантеми та запалення слизових оболонок, особливо у порожнині рота, типова кореподібна екзантема (розвивається на 5-11-ту добу від початку курсу лікування і дозволяє проведення подальшої терапії похідними пеніциліну); шкірні реакції - екзантема, свербіж і почервоніння, кропив'янка; АР - медикаментозна пропасниця, еозинофілія, ангіоневротичний набряк, набряк гортані, сироваткова хвороба, гемолітична анемія, алергічний васкуліт або нефрит, анафілактичний шок; кровотворна система - гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, анемія або мієлосупресія, зміна часу згортання крові та протромбінового часу; зрідка - інтерстиціальний нефрит, стани збудження ЦНС, міоклонії та судоми; тривале та повторне застосування іноді призводить до розвитку суперінфекцій; тимчасово може спостерігатися сухість у роті й зміна смакових відчуттів. Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до пеніциліну, цефалоспоринів; вірусні захворювання, (особливо інфекційний мононуклеоз); лімфатична лейкемія (підвищений ризик розвитку екзантеми); новонароджені і жінки у період лактації. Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,5 г, по 1,0 г у фл., порошок для приготування суспензії для перорального застосування (125 мг/5 мл) у фл., табл. по 0,25 г. Умови та термін зберіганн ЛЗ: зберігати приготовану з порошку суспензіїю в холодильнику при t° 2°С - 8 °С 10 діб; термін зберігання порошку - З роки. Дата добавления: 2015-07-23 | Просмотры: 667 | Нарушение авторских прав |