АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Резекція кишки виконується при некрозі чи при конгломераті кишкових петель на обмеженій ділянці, це створює небезпеку рецидиву непрохідності.

При завороті тонкої кишки розпрямляють заворот, після чого кишку зігрівають серветками, змоченими гарячим фізіологічним розчином, а в корінь брижі вприскують 80-100 мл 0,25% новокаїну. Якщо кишка визначається мертвою, необхідно зробити резекцію з анастомозом “кінець в кінець” чи “бік в бік”.

При завороті сигмовидної кишки роблять мезосигмоплікацію за Гален-Торном. При гангрені кишки – резекцію сигмовидної кишки та виведення одноствольного ануса. Потім шляхом релопаратомії відновляють безперервність кишок.

При вузлоутворенні нерідко хірург потрапляє у скрутне становище, особливо під час розв’язування вузла. Як правило, вузол утворюється поміж сигмовидною та петлею тонкої кишки, рідше - петлями тонких кишок. Для успішного розв’язування вузла необхідно звільнити сигмовидну кишку від газів. Якщо вузол розв’язати неможливо, розтинають защемлену кишкову петлю, вирівнюють вузол, а кінці кишкової петлі зшивають.

При некрозі кишки її вирізають, інколи не тільки тонку, а й сигмовидну кишку.

При інвагінації виконують дезінвагінацію, обережно видавлюють інвагінат із обхоплючої кишки, а не тягнуть за кишку, в якій є інвагінат. При життєздатності інвагіната операцію закінчують введенням 0,25% розчину новокаїна у корінь брижі. Якщо кишка змертвіла чи життєздатність її викликає сумніви, необхідно її вирізати.

При обтураційній товстокишковій непрохідності при пухлині кишок виконують радикальні та паліативні операції. Радикальна операція – це гемікоектомія справа, якщо пухлина локалізується в сліпій і вихідній кишці, чи обструктивна резекція - при розташуванні пухлини в сигмовидній кишці. Паліативні операції – це різноманітні розвантажувальні стоми, чи обхідні анастомози при тяжкому стані хворого та наявності метастазів.

При закупорці просвіту кишки каловим каменем, клубком аскарид, чужорідним тілом (кістка, 1 монета і т.п.) показана ентеротомія, виймання чужорідного тіла з послідовним звільненням кишок від вмісту і замиванням рани кишки.

При спастичній кишковій непрохідності через аскаридоз, необхідно вприскувати в брижу новокаїн, а в просвіт кишки - 3 – 5 мл. ефіру тонкою голкою. Місце проколу потрібно перитонізувати. Через 3 – 4 дні після операції треба провести лікування для вигнання глистів.

Декомпресія кишечника є обов’язковим компонентом оперативного лікування.

При тонкокишковій непрохідності хлорвініловий зонд з великою кількістю отворів треба провести через ніс в шлунок і далі до іліоцекального кута. При утрудненні у осіб похилого віку зонд можна провести через гастростому чи ретроградно через цекочи апендикостому.

Декомпресія кишечника через анус застосовується при товстокишковій непрохідності.

Післяопераційний період

Правильне ведення післяопераційного періоду є однією з важливих частин комплексного патогенетичного лікування гострої кишкової непрохідності. Необхідно провести корекцію гідроіонного, білкового та інших видів обміну, продовжити боротьбу з парезом кишок, усувати внутрішньоклітинну дегідратацію, порушення центральної та периферійної гемодинаміки. З цією метою призначають анальгетики (промедол, анальгін), пролонговану перидуральну анестезію, інфузійну терапію (розчин Рінгера-Локка, 5%, розчин глюкози, 0,9 % розчин хлористого натрію, неогемодез, реополюглюкін, глюкозо-новокаїнову суміш), альбумін, плазму, серцеві препарати, антибіотики та ін.

Для боротьби з парезом кишечника здійснюють нестійку декомпресію тонкої кишки, перидуральну анестезію, ГБО, електростимуляцію кишечника, внутрішньовенно вводять 30 – 40 мл 10% розчину хлориду Na, внутрішньом’язово - калімін 1.0 чи церукал 2.0 при гіпокаліємії 60 мл 3% хлористого К, діатермію на зону сонячного сплетіння, очисну клізму, якщо не було операції з розтином просвіту товстої кишки.

Для профілактики дихальної недостатності необхідна рання активність хворого, напівсидяче положення в ліжку, дихальна гімнастика, масаж тіла, фізіотерапія, оксигенація, інгаляції 2 – 3 рази на добу.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 494 | Нарушение авторских прав