АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості догляду за хворими похилого і старечого віку

Контингент осіб похилого і старечого віку складає приблизно 25-30% хірургічних хворих стаціонару, причому з кожним роком збільшується і число оперативних втручань, що виконуються в цій віковій категорії. За прийнятою кла­сифікацією (Ленінград, 1962) осіб від 60 до 74 років, відносять до літнього віку, від 75 до 90 років - до старих, а старших 90 років - до довгожителів.

У цих хворих важливе значення має правильна доопераційна діагностика захворювання, з приводу якого перед­бачається оперативне втручання, а також визначення характеру і ступеня вираженості супутніх захворювань, що можуть викликати тяжкі ускладнення в післяопераційному періоді. Літні і старі люди часто страждають захворюваннями легень, бронхів, серця, судин, печінки, нирок та ін.

В післяопераційному періоді необхідно вжити заходів, які б не допустили посилення обструкції бронхіального де­рева. Для цього слід зменшити бронхоспазм, набряк слизової оболонки, секрецію мокроти. Хворому надають напівсидячого положення, проводять інгаляцію кисню з парами спирту, внутрішньовенно вводять строфантин, еуфілін, каль­цію хлорид, лазикс. Під час розвитку набряку легень позитивну дію виявляють осмотичні діуретики (маніт, 30% розчин сечовини, приготований на 10% розчині глюкози), дроперідол, супрастин, дімедрол, піпольфен, преднізолон або 100 мг гідрокортизону внутрішньовенно. За відсутністю ефекту - інтубація, відсмоктування піни, керована вентиляція, симптоматичне лікування.

Похилим людям треба дуже обережно призначати знеболюючі і наркотичні засоби. Дозу медикаментних препаратів краще зменшити наполовину. Слід відмовитись від введення морфіну, який пригнічує дихальний центр і послаблює кашлевий рефлекс. Пов’язані з цим порушення дренажної функції легень у ослабленого хворого сприяють виникненню ателектазів і пневмоній. Для попередження цих ускладнень медичний персонал мусить активно вести хворих у післяопераційному періоді (часта зміна положення хворого, загальний масаж, дихальна гімнастика). Добрі наслідки дає періодична інгаляція закису азота з киснем уривчастим потоком у відношенні 1:3 з допомогою наркозного апарату. Вказана суміш не пригнічує дихальний центр, сприяє зняттю больового синдрому і хорошому відкашлюванню.

При атеросклерозі, кардіосклерозі, гіпертонії хворим призначаються сердечні глюкозиди (корглюкон або строфантин) і гіпотензивні препарати (дібазол, папаверін та ін.). Для поліпшення коронарного кровотоку хворим з появою стенокардії, інфаркту показані нітропрепарати. Виникаюча в післяопераційному періоді мерехтлива аритмія небезпечна розвитком тромбоемболічних ускладнень. В таких випадках необхідно вводити антиаритмічні медикаментозні засоби. Якщо, незважаючи на вжиті заходи, явища аритмії не проходять, слід використати електричну дефібриляцію.

Сприятливий вплив на міокард мають анаболічні стероїдні гормони (нерабол, фенаболіл та ін.). Ці препарати стимулюють синтез білка в деяких органах, в тому числі в серцевих м’язах, нормалізують вуглеводний і жировий обміни. Нерабол призначають по 1-5 мг на добу, він протипоказаний при гострих захворюваннях печінки і раку передміхурової залози.

Медичному персоналу слід пам’ятати, що дія серцевих глюкозидів на м’яз серця можлива при відповідному співвідношенні внутрішніх і позаклітинних електролітів (натрію, калію, кальцію, магнію), тому літнім людям в післяопераційний період необхідно кожні 2-3 дні обстежувати плазму на вміст цих електролітів і своєчасно поповнювати їх дефіцит.

В літній групі переважають гіперкоагуляційні властивості крові, які особливо проявляються при злоякісних новоутвореннях, гострих хірургічних захворюваннях черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит, перитоніт та ін.).

Для профілактики тромбоемболічних ускладнень ще в доопераційиому періоді призначають антикоагулянти (фенілін, пелентан та ін.) навіть при нормальній тромбоеластограмі і коагулограмі. В післяопераційному періоді обе­режно застосовують гепарин. Добре себе зарекомендували дезагреганти (трентал, реополіглюкін).

В літньому і старечому віці після перенесених операцій часто розвиваються гострі виразки шлунково-кишкового тракту і гнійні ускладнення. Необхідно постійно стежити за показниками червоної крові, станом післяопераційної рани. Імунобіологічна активність пригнічена, регенеративна спроможність тканин у літніх людей знижена. Хворим призначають метилураціл, пентоксил. Шви рекомендується знімати на 16-й день, а в осіб, оперованих з приводу онкологічних захворювань, на 15-16 день після операції.

В старечому віці більш виражено порушується моторна функція травного тракту, що призводить до запорів, тяжкої динамічної непрохідності. Для збудження перистальтики використовують гіпертонічні клізми, вводять прозерін, пітутрін, церукал, аміназін, застосовують електростимуляцію, динамічні токи Бернара, тривалу перидуральну анестезію, інфузії 0,25% розчину новокаїну в корінь брижі тонкої кишки.

Гігієнічний догляд за шкірним покривом набуває особ­ливого значення в осіб літнього і старечого віку. Тривалий постільний режим призводить до здавлювання тканин, вна­слідок чого утворюються пролежні - омертвіння шкіри, підшкірної клітковини, а нерідко - і м'язів. Вони виникають в ділянці крижів, лопаток, великих вертлюгів, ліктів, п'яток, остистих відростків. Першими ознаками пролежнів є блідість або почервоніння і набрякання шкіри з наступним відшаруванням епідермісу, появою пухирів. Приєднання інфекції призводить до тяжких нагноювальних процесів, сепсису і смерті. У зв'язку з цим, медичний персонал повинен кілька разів на день змінювати положення тіла хворого, під крижі і сідниці підкладати надувне гумове коло, 2-3 рази на день протирати шкіру в місцях кісткових виступів камфорним спиртом (40% розчином), або теплою водою з подальшим протиранням насухо. При попрілості шкіри її обмивають водою з милом, висушують і припудрюютьприсипкою. Для поліпшення місцевого кровообігу признача­ють масаж, кварц. Постільну і натільну білизну весь час тримають сухими, чистими, без складок.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 362 | Нарушение авторских прав