АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Попередження та лікування ускладнень з боку органів дихання

Набряк легень – суворе ускладнення післяопераційного періоду. З’являється нерідко при прогресуючій серцевій недостатності, застійних явищах у малому колі кровообігу, при порушенні проникливості легеневих мембран на тлі підвищеного гідростатичного тиску у легеневих капілярах. Він характеризується різкою задишкою, клекочущим диханням, кашлем з пінистим харкотінням. У легенях вислуховуються дрібнопухирцеві хрипи. Венозний, а інколи й артеріальний, тиск підвищений. На рентгенограмі тотальне зниження прозорості легеневих полів.

Невідкладна допомога складається з таких заходів: 1) Хворому надають напівсидяче положення. 2) На кінцівки накладають венозні джгути для зменшення притоку крові до серця. 3) Інгаляції кисню з парами спирту. 4) Внутрішньовенне введення строфантину, еуфіліну, кальція хлориду, лазікса. У важких випадках вводять осмотичні діуретики (манніт, 30% розчин сечовини, виготовлений на 10% розчині глюкози), дроперідол, супрастин, димедрол, піпольфен, преднізолон, гідрокортизон 100 мг внутрішньовенно. При відсутності ефекту – інкубація, відсмоктування піни, керована вентиляція, симптоматичне лікування.

Пневмонія розвивається внаслідок тривалого порушення легеневої вентиляції при частковій чи повній обтурації дихальних шляхів, на тлі ателектазів, у зв’язку з аспірацією шлункового вмісту. Таким чином, в післяопераційному періоді можуть розвиватися аспіраційні, ателектатичні, гіпостатичні, гіповентиляційні та інфаркт-пневмонії. Діагностика пневмоній не становить особливих труднощів. Хворі скаржаться на біль у грудях, задишку, кашель з виділенням харкотіння. Шкірні покриви бліді, на щоках – яскравий рум’янець. У легенях – послаблене дихання, вологі хрипи, притуплення перкуторного звуку, у крові – лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули ліворуч.

Для лікування пневмоній треба призначити активний режим, дихальну гімнастику, оксигенотерапію, відхаркуючі засоби, антибіотики, сульфаніламідні препарати, інгаляції аерозолів, антибіотиків та протеолітичних ферментів, склянки, гірчичники, серцеві препарати, полівітаміни.

Ателектаз легені – спадання легеневих альвеол та дрібних бронхів. Розрізняють 1) компресійний ателектаз, викликаний здавленням легені ззовні при пневмотораксі, пухлинах; 2) рефлекторний ателектаз - внаслідок спазму гладкої мускулатури бронхів та періальвеолярної тканини; 3) обтураційний ателектаз – внаслідок порушення прохідності трахео-бронхіального дерева; 4) консолідаційний ателектаз, при якому наступає спадання легені внаслідок виключення із акту дихання грудної клітки чи діафрагми.

Клінічна картина ателектазу легенів визначається площею ураження. При великих ателектазах наступають явища гострої дихальної недостатності (задишка, тахікардія, висока температура, серцева слабість).

Лікування ателектазу залежить від причини його виникнення. Широко використовують дихальну гімнастику, відхаркуючі засоби, анальгетики та дихальні аналептики, інгаляції зволоженим киснем, вагосимпатичну новокаїнову блокаду, лікувальну бронхоскопію. При поєднанні ателектазів та пневмоній призначають антибактеріальну терапію.

Набряк гортані виявляється осиплістю голосу, кашлем, утрудненим диханням. Призначають теплі інгаляції з гідрокарбонатом натрію, гідрокортизоном, ефедрином, склянки, гірчичники, вводять димедрол, кальція хлорид, лазікс, преднізолон. При неефективності консервативного лікування виконують трахеотомію.

Дихальна недостатність може починатися у вигляді помірної задишки до повного порушення газообмінної функції легень (синдром шокової легені). Для попередження шокової легені необхідно забезпечити добре розправлення легень у кінці операції та старанний туалет дихальних шляхів, а також штучну вентиляцію легень у режимі ПДКВ (позитивного тиску наприкінці видиху. При наявності ознак дихальної недостатності доцільно застосовувати подовжену штучну вентиляцію легенів.

Профілактика легеневих ускладнень: 1) З першого дня після операції необхідно примушувати хворих глибоко дихати, робити дихальну гімнастику. 2) Попереджає розвиток ускладнень дихання з підвищеним опором на видиху (надування куль, надувних іграшок, резинових камер). Дихання через маску наркозного апарату, з’єднану з трубкою, яку опускають у воду на глибину 10 см. 3) Застосування різних засобів масажу грудної клітки (постукування, вібромасаж, поколачування) у поєднанні з бронхолітиками, муколітиками та інгаляційною зволожуючою терапією. 4) Рання активність хворого в поєднанні з достатнім знеболюванням. 5) Використання засобів боротьби з парезом кишечнику. Усі вищеназвані заходи сприяють нормалізації функції легень, попереджають розвиток легеневих ускладнень.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 331 | Нарушение авторских прав