АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Догляд за хворими після операцій на органах грудної клітки

Операції на органах грудної клітки виконуються планові і екстрені (при пораненні серця, легень, судин та ін.). Всі ці операції досить травматичні і практично завжди ви­конуються під інгаляційним ендотрахеальним наркозом з штучною вентиляцією легень. Тривалі і травматичні опера­тивні втручання можуть привести в післяопераційному пе­ріоді до найрізнобічніших ускладнень: гіпостатичних, аспіраційних, інфарктних, інтерстіціальних пневмоній, ателектазів легень, ларінготрахеїтів, трахеобронхітів, гнійних захворювань плеври, серцево-судинних, нирково-печінкових і т. ін.

У зв'язку з цим, головними вимогами правильного ведення післяопераційного періоду є такі: 1) підтримування на від­повідному рівні нормальної легеневої вентиляції; 2) своє­часне поповнення крововтрат; 3) збереження адекватного рівня гемодинаміки і поліпшення периферійного кровообі­гу; 4) поліпшення функціонального стану печінки і нирок;5) збереження показників зсідальної і антизсідальної систем крові на безпечних рівнях.

З метою чіткого виконання вищенаведених вимог, хворих після операції розміщують у відділення реанімації і інтенсивної терапії, або в спеціальні післяопераційні пала­ти. Палати і ліжка готуються за загальноприйнятими правилами, згаданими вище. Хворий лягає на спину в горизон­тальному положенні, без подушки під головою. Після про­будження, при спонтанному адекватному диханні і стабільних показниках гемодинаміки, інтубаційна трубка абоповітрявід виймаються із трахеї, а хворому надається напівсидяче положення з піднятим головним кінцем ліжка. Це поліпшує вентиляцію легень, дренажну функцію бронхів, дає змогу краще відкашлювати мокротиння. З перших днів слід проводити активну дихальну гімнастику.

Щоб підняти м’язовий тонус, поліпшити кровообіг і кро­вопостачання тканин, слід призначити хворому місцевий і загальний масаж, лікувальну фізкультуру. Ранню дихальну гімнастику слід розпочинати з першої доби після операції. Вона складається з чергування глибоких вдихів і видихів, надування пластикових іграшок, гумових камер та іи. Чер­гування глибоких вдихів і видихів повторюють через кожні 15-30 хвилин. Ці вправи виконуються під контролем медичного персоналу, розпочинаючи з 2-4 вдихів, поступово збільшуючи, але не стомлюючи хворого. Положення хворо­го змінюють в залежності від його стану. Дихальну гімна­стику краще проводити, лежачи на спині з піднятою голо­вою або на здоровому боці, щоб поліпшувалась вентиляція на боці, де операційна рана.

Для профілактики дихальної недостатності нерідко про­водять інгаляції зволоженим киснем через спеціальні кате­тери, вставлені в носові ходи. Дихальна недостатність роз­починається з помірної задишки, яка може привести до повного порушення газообмінної функції легень (синдром шо­кової легені). Для запобігання шокової легені слід забез­печити добре розправлення легень в кінці операції і ста­ранний туалет дихальних шляхів, а також штучну вентиля­цію легень (ШВЛ) в режимі ПТКВ (позитивний тиск в кін­ці видиху). За наявності ознак дихальної недостатності доцільно застосовувати продовжену штучну вентиляцію ле­гень.

Післяопераційна пневмонія розвивається внаслідок три­валого порушення легеневої вентиляції, при частковійабоповній обтурації дихальних шляхів, на фоні ателектазів, які можуть з'явитись у зв'язку з аспірацією шлункового вмісту. Для профілактики пневмонії надзвичайно важливим є аспірація шлункового вмісту перед операцією, а також періодичне відсмоктування його через назогастральний зонд під час операції. Видалення шлункового вмісту позитивно впливає і на збільшення об'єму дихальних екскурсій.

Нерідко в післяопераційному періоді розвивається на­бряк гортані, котрий проявляється осиплістю голосу, каш­лем, утрудненим диханням. В таких випадках призначають­ся теплі інгаляції з гідрокарбонатом натрію, гідрокортизо­ном, ефедрином, банки, гірчичники, вводять дімедрол, кальцію хлорид, лазікс, преднізолон. При неефективності консер­вативного лікування виконують трахеостомію.

Гігієна тіла хворого, протирання шкіри, зміна білизни, перестилання ліжка проводяться на загальних підставах. Принципово важливим для хворих, оперованих на грудній клітці, е догляд за дренажами. Правильна функція дре­нажної системи дає змогу швидко розправити частину ле­гень, що лишились після операції, своєчасно евакуювати ексудат, що є перепоною в розправленні легень та слугує жи­вильним середовищем для мікроорганізмів, а також конт­ролювати культю бронха. Дренаж приєднують до аспіра­тора або опускають в посуд з рідиною, попередньо зодягши на нього листковий клапан (дренаж за Бюлау). При порушенні герметичної системи, роз'єднанні дренажа, повітря засмоктується по ньому в плевральну порожнину, що призводить до розвитку пневмоторакса і інших небезпечних на­слідків. Тому персонал зобов'язаний уважно стежити за.дренажом, щоб він був надійно фіксований до відсосу, систематично контролювати кількість і склад виділених речовин. При інтенсивному червоному забарвленні ексудату перевіряють вміст гемоглобіну, велика концентрація якого свідчить про кровотечу в плевральну порожнину. Про це негайно повідомляють лікаря, який ставить показання до повторної операції.

В першу добу після операції хворого через кожні 6 го­дин перевертають в постелі, протирають йому спину камфорним спиртом. Для полегшення відкашлювання через кожні 2 години проводять інгаляції закису азоту і кисню за допомогою наркозного апарату, а також лужних розчинів у вигляді аерозолей. При затрудненні відкашлювання трахею пунктують через перснещитовидну зв'язку і вводять 10 мл 4% розчину гідрокарбонату натрію для розрідження мокроти і стимуляції кашлю. Деякі хірурги рекомендують для стимуляції кашлю накладати мікротрахеостому, прово­дячи в трахею тонкий поліетиленовий катетер, через який періодично вводять розчин гідрокарбонату натрію і антибіотики.

Велику небезпеку являє собою нагноєння рани грудної стінки з можливим інфікуванням плевральної порожнини. В післяопераційному періоді здійснюється постійний нагляд за раною і швами. Першу зміну пов'язки виконують на наступний день після операції. В подальшому огляд рани проводять через кожні 2 дні. При появі гіперемії і наростанні набряку шкіри знімають 1—2 шви, розводять краї рани, обробляють антисептиками і дренажують.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 401 | Нарушение авторских прав