 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Передопераційне лікування – це противошокова та дезінтоксикаційна терапія (вприскування наркотиків, переливання неогемодезу, кристалоїдів).Знеболювання – загальна комбінована анестезія з ШВЛ. Доступ – верхня середина лапаратомія. Тактика хірурга під час операції Перед хірургом стоять головні завдання: 1. Виявити і ліквідувати перфорацію; 2. Вибрати обсяг операції; 3. Ретельно помити та висушити черевинну порожнину; Закрити рану живота і провести просторе дренування черевної порожнини у відповідності з патологією. Для швидкого рішення першого завдання треба пам’ятати, що 90 – 95% перфорації буває на передній стінці дванадцятипалої кишки чи пілоро-антрального відділу шлунка, ближче до малої кривизни і тільки 5 – 10% перфорації виникає у середній третині чи кардіальному відділі шлунка. У 3% випадків виявляється атонічна перфорація виразок, які розташовуються по задній стінці шлунка, нижче цибулини дванадцятипалої кишки, між листками великого чи малого сальника. Після огляду 12-палої кишки та шлунка необхідно, щоб асистент відвів печінку доверху, а хірург відтиснув шлунок і поперечно-ободову кишку вниз і вліво. Проривний отвір виразки слід тимчасово придавити тампонами, евакуювати ексудат електричним відсмоктувачем, поставити марлеві тампони, які відгородять печінку, правий боковий канал, поперечну кишку зліва і тільки після цього можна закривати дефект у стінці кишки чи шлунка. Вибір методу операції залежить від ступеня розповсюдження та стадії перитоніту, локалізації проривної виразки, тяжкості загального стану хворого та його супутніх хвороб. Прошивання проривного отвору або пластику проривної виразки за Полікарповим можна виконати, якщо з часу проривання пройшло більше 6 годин, при гострих невеликих язвах з м’якими краями, у хворих з тяжкою супутньою патологією. Шви треба накладати впоперек відносно поздовжньої вісі шлунка та 12-палої кишки. Шви треба провести поза зону інфільтрату, голку проводити достатньо глибоко, але не захоплювати слизову оболонку. Після того, як наклали 3 – 5 швів, починають їх зав’язувати, але краще починати з крайніх швів, тому що вони не прорізуються і досить добре інвагінують інфільтрат. У тих випадках, коли шви прорізуються, їх закріпляють прядкою сальника або застосовують метод Полікарпова, з допомогою якого проривний отвір тампонують часткою сальника на кінці. Якщо прошивання виразки привело до звужування вихідного відділу шлунка чи 12-палої кишки, слід виконати гастроентероанастамоз. Висічення проривної виразки з пілоропластикою та ваготомією показані при відсутності поширеного гнійного перитоніту, значного розширення шлунка, достатній кваліфікації хірурга, який володіє технікою стовбурної чи селективної ваготомії і тільки при виразках 12-палої кишки. Первинна резекція при проривній виразці показана у осіб з тривалим виразковим анамнезом, при відсутності поширеного перитоніту (час з моменту перфорації повинен бути не більше 6 годин), в задовільному стані, при достатній кваліфікації хірурга, наявності умов для виконання цієї технічно складної операції. Вік хворого і розташування виразки мають відносне значення. Ця операція показана у осіб середнього віку, якщо не має протипоказання. Резекція виконується за загальними правилами, частіше за Більрот І, при технічних труднощах виконують Більрот ІІ в модифікації Гофмейстера-Фінстерера. Техніка резекції шлунка детально викладена у спеціальних монографіях. Антрум – резекція з селективною вагатомією, показана при проривних виразках 12-палої кишки в поєднанні зі стенозом та високою шлунковою секрецією. Час з моменту перфорації повинен не перевищувати 6 – 8 годин. Заключним етапом операції є ретельне висушування черевної порожнини. Для видалення ексудату необхідно добре підняти черевну стінку, потім видалити ексудат з місця найбільшого скупчення: з правого підпечінкового і піддіафрагмального простору правого боку, потім з лівого підпечінкового, піддіафрагмального простору, лівого боку і малого тазу. Найменш травматичним є видалення ексудату електровисмоктувачем. Ретельно обробляють великий сальник, на поверхні якого залишаються харчові маси і фібринові плівки, де скопичуються мікроорганізми і токсини. Якщо з моменту перфорації пройшло мало часу і ексудату було мало, черевну стінку зашивають наглухо. Якщо проривання настали після їди, а давність перфорації 6 – 12 годин, то черевну порожнину та малий таз треба поширено дренувати. Відведення, як правило, виконують під печінкою, зліва під діафрагмою, правий і лівий фланги, малий таз. В післяопераційному періоді повинні бути використані усі заходи лікування і профілактики перитоніту (боротьба з парезом кишок, анальгетики, антибіотики, ГБО, дихальна гімнастика, введення сольових розчинів, вітамінів, плазма-коректорів, білкові препарати).
1.5. Гострі шлунково-кишкові кровотечі Гострі шлунково-кишкові кровотечі являють собою серйозну проблему невідкладної хірургії органів черевної порожнини. Летальність досягає 10 – 50%. Кровотеча, як правило, є не самостійним захворюванням, а ускладненням іншого захворювання. Класифікація гострої кровотечі
І. Причини і локалізація кровотеч: Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 330 | Нарушение авторских прав |