АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тактика хірурга під час операції. Операція на селезінці повинна бути проведена під загальним знеболюванням із ШВЛ

Операція на селезінці повинна бути проведена під загальним знеболюванням із ШВЛ. Найкращими доступами до органа є верхньо-серединна лапаротомія або розріз по краю лівої реберної дуги, що при необхідності може бути продовжений вліво і вниз по зовнішньому краю лівого прямого м'яза живота.

При ревізії органів черевної порожнини хірург повинний визначити джерело кровотечі, масивність крововтрати і чи є ушкодження селезінки ізольованим або воно поєднується з ушкодженням інших паренхіматозних або порожнистих органів шлунково-кишкового тракту.

Найбільш виправданим втручанням при масивних травмах селезінки або ушкодженнях судинної ніжки є спленектомія.

Спочатку хірург відтискає пальцями судини, що кровоточать, видаляє кров з черевної порожнини і виводить селезінку в рану. Поетапно розсікаються діафрагмально-селезінкові і шлунково-селезінкові зв'язки. У селезінковій ніжці краще спочатку лігірувати селезінкову артерію, а потім вену. Перев'язку судин необхідно робити якнайближче до воріт селезінки. Інакше є небезпека травматичного ушкодження хвоста підшлункової залози, що нерідко знаходиться в безпосередній близькості від воріт селезінки. Травмування підшлункової залози при спленектомії часто веде до розвитку післяопераційного панкреатиту, що значно ускладнює післяопераційний період.

Після спленектомії і ретельного туалету піддіафрагмального простору і черевної порожнини, останні дренуються хлорвініловими дренажами, рукавично-трубчастими або двохпросвітковими трубками, виведеними через контрапертури в лівій поперековій ділянці по середній і задній пахвовій лінії й у лівій клубковій ділянці. Дренажні трубки, виведені в лівій поперековій зоні дренують лівий піддіафрагмальний простір і лівий фланг, а дренаж, виведений у правій підвздошній ділянці, дренує малий таз.

Органозберігаючі операції на селезінці виконують при одиночних невеликих розривах селезінки. Рану ушивають окремими П-подібними швами, використовуючи для перитонізації сальник, очеревину у вигляді вільного шматка, кетгут. Шви накладають на різну глибину і стягають до зіткнення країв рани.

В останні роки широко пропагандуються засоби обробки раньових ушкоджень різновидами біологічного клею (МК-2, МК-6, желатин-резорцин-формальдегідний клей; і ін.).

Для збереження функції селезінки після спленектомії запропоновані і такі методи, як трансплантація ділянки селезінки між листками великого сальника.

У післяопераційному періоді продовжується гемостатична терапія, заповнення крововтрати шляхом переливання крові і кровозамінювачів. Тривале підвищення температури спостерігається в багатьох хворих після спленектомії. Треба однак пам'ятати, що при недостатній санації черевної порожнини або неадекватному дренуванні, можуть утворитися піддіафрагмальні абсцеси (нагноєна гематома лівого піддіафрагмального простору). Поряд із клінікою, важливе значення в діагностиці вищезгаданого ускладнення мають ультразвукове і рентгенологічне дослідження, при якому виявляють рівень рідини під діафрагмою або співчутливий плеврит ліворуч.

Дренажі видаляють через 6-7 днів після операції при відсутності будь-яких виділень, нормалізації температури і поліпшення загального самопочуття хворих.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 389 | Нарушение авторских прав