АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Корекція метаболічних порушень та харчування оперованих хворих

У післяопераційному періоді розрізняють три стадії: катаболічну, зворотнього розвитку та анаболічну.

Катаболічна стадія залежить від важкості виконаного оперативного втручання та можливих післяопераційних ускладнень, триває 3-7 днів. Вона характеризується нейроендокринними реакціями та нейрогуморальними порушеннями, які ведуть до змін судинного тонусу та кровообігу у тканинах, розладів мікроциркуляції, порушення тканинного дихання, гіпоксії та метаболічного ацидозу. Все це обумовлює порушення водно-електролітного балансу, вихід рідини з кровоносного русла у міжтканинні простори та клітини, згущення крові й стаз формових елементів. На цій стадії спостерігається збільшення розпаду м’язових білків, білків сполучної тканини, печінки, плазми, шлунково-кишкового тракту. Підсумкова втрата білка у післяопераційному періоді значна, особливо при крововтраті, післяопераційних гнійних ускладненнях.

Стадія зворотнього розвитку триває 4-6 днів, характеризується зниженням активності симпатико-адреналової системи й катаболічних процесів. Зменшується виділення азоту й калію з сечею та глікогену. Відновлюється водно-електролітний баланс. Хворі стають більш активними, зникає біль, нормалізується температура тіла, шкірні покрови набувають нормального кольору, відновлюється діяльність шлунково-кишкового тракту.

Анаболічна стадія триває від 2 до 5 тижнів, характеризується посиленим синтезом білка, глікогена, жирів та відновленням порушених функцій нервової, серцево-судинної, дихальної, травної, видільної систем. Протягом наступних 3-6 місяців після операції завершуються процеси репаративної регенерації – дозрівання сполучної тканини й утворення рубця.

Таким чином, корекція метаболічних порушень показана у катаболічній стадії й залежить від важкості операції, передопераційної підготовки, післяопераційних ускладнень та великих втрат рідини при високих кишкових норицях та інших захворюваннях.

Показанням до гемотрансфузії слід вважати крововтрату більшу за 10-15% ОЦК. При цьому крововтрату заміщують переливанням крові на 50-60%, а решту об’єму поповнюють раціональним поєднанням колоїдів, кристалоїдів, компонентів крові. Корекцію метаболічного ацидозу здійснюють за допомогою інфузії 4% розчину гідрокарбонату.

Метаболічний алкалоз супроводжується гіпохлоремією чи гіпокаліємією, а нерідко і тим, і другим. Вводять 7,5% розчин хлориду калія (1 мл містить 1 моль хлориду кальцію), котрий сполучають з 10-20% розчином глюкози для утворення 0,6-0,7% розчину препарату. Доцільно також застосування підвищених доз аскорбінової кислоти. При лікуванні порушень водно-електролітного балансу необхідно враховувати можливість дефіциту магнію, цинку, кальцію, заліза, літію.

Таким чином, для відновлення та підтримання гомеостазу необхідно застосовувати комплекс лікувальних заходів:

1. Підтримання нормального об’єму циркулюючої крові.

2. Нормалізація електролітного складу біологічних рідин.

3. Корекція зміни КЛС (тріс-буфер, бікарбонат натрію 4% 6-8 г).

4. Відновлення реології крові та мікроциркуляції (реополіглюкін 400 мл на добу, глюкозо-новокаінова суміш та ін.).

5. Дезінтоксикаційна терапія (неогемодез 400 мл в/в, нативна плазма 200 мл в/в, розчин Рінгера 400 мл в/в).

6. Нормалізація кисневого режиму організму (гіпербарична оксигенація, при відсутності протипоказань, застосування кисневих коктейлів, пін).

7. Кардіотонічна терапія з переважним застосуванням препаратів, не підвищуючих потреби міокарду у кисні (дігоксин, ізоланід, лантозід).

8. Профілактика та лікування функції печінки, нирок підшлункової залози.

9. Блокада активності протеаз та протеолізу (контрікал 20000-30000 ОД на добу, гордокс, та ін. Під контролем фібринолітичної активності крові).

10. Антикоагулянтна терапія (гепарин до 20000 ОД на добу протягом 5-6 днів під контролем коагулограми з поступовим зниженням дози).

11. Нормалізація моторної, секреторної та ферментної функції шлунково-кишкового тракту.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 355 | Нарушение авторских прав