АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікувальна фізкультура і масаж у ранньому післяопераційному періоді

Вимушене положення хворого на спині, його недостатня активність, поверхневе дихання у зв’язку з парезом кишечнику і болями в операційній рані ведуть до розвитку застійних явищ в легенях з порушенням газообміну, тромбоемболічних ускладнень, серцевої і легеневої недостатності. Ці ускладнення розвиваються як у молодих, так і особливо у хворих похилого віку з різними супутніми захворюваннями.

Лікувальна фізкультура і масаж показані усім хворим після планових і термінових операцій на грудній і черевній порожнині, пацієнтам, які знаходяться довго на штучній вентиляції легень, паралізованим хворим.

Протипоказаннями для масажу і ЛФК є шлунково-кишкові кровотечі, гостра ниркова і печінкова недостатність, набряк легень, інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії, аневризми судин, септичний стан, делірій, гепаторенальний синдром, туберкульоз легень в активній фазі, лімфаденіти.

Фізичні вправи і масаж сприяють активізації дихання, кровообігу, обміну речовин, покращенню функціонального стану нервової і ендокринної систем. Прискорюється крово- і лімфообіг, покращується функція легень, серця, паренхіматозних органів і шлунково-кишкового тракту. Таким чином, попереджується розвиток пневмоній, тромбозів та емболій, динамічної кишкової непрохідності.

Види прийомів масажу та його послідовність вирішує лікар-фізіотерапевт під наглядом лікаря, котрий лікує хворого.

Догляд за хворими на етапах лікування в хірургічному стаціонарі

Догляд за хворими у відділенні реанімації та інтенсивної терапії

Великі, складні, травматичні і тривалі оперативні втру­чання, операції у хворих літнього і старечого віку, у тих, що мають важку супроводжуючу патологію, потребують старанної передопераційної підготовки та інтенсивної терапії в ранньому післяопераційному періоді. В сучасних клініках організовані спеціалізовані відділення, де здійснюється інтенсивне спостереження, тобто, постійний кваліфікований контроль за станом хворого. Лікарі, середній та молодший медичний персонал відділення інтенсивної терапії або реанімації здійснюють комплекс універсальних лікувальних заходів, спрямованих на нормалізацію гомеостазу, попередження і лікування гострих порушень життєвоважливих функцій серця, легень, печінки, нирок, обмінних процесів у хворих, що перебувають у критичному стані.

Відділення анестезіології і реаніматології або реанімації та інтенсивної терапії повинні бути поблизу від приймальної палати та операційного блоку. В кожному відділенні повинні бути реанімаційні зали, палати інтенсивної терапії, операційна для нетранспортабельних хворих, в якій виконуються невеликі операційні втручання (трахеостомія, пункція плевральної порожнини та ін.), а також перев'язки під час ревізії операційних ран, редренування та ін.; експрес-лабораторія, кабінет зав. відділенням, ординаторська, кімнати старшої сестри і сестри-господарки, середнього і молодшого персоналу, душові, санвузол.

Відділення реанімації та інтенсивної терапії оснащується функціональними ліжками, які дають змогу хворому перебувати у вигідному для нього положенні. Ліжка розташовуються у залах і в палатах так, щоб до хворого можна було вільно підійти з трьох боків, і щоб усі вони буди добре помітними з сестринського поста. Вони забезпечені велики­ми колесами з гальмовим обладнанням, що дає змогу їх легко пересувати і використовувати для доставки хворого з операційної та при переводі до хірургічного відділення. Кожне ліжко забезпечується штативом для інфузійної системи, звукової і світлової сигналізації, індивідуальним світильником, централізованою подачею кисню, контрольно-діагностичною, дихальною, наркозною апаратурою. В палатах є також апарати, що дають змогу реєструвати частоту пуль­су, його ритм, ЕКГ, параметри дихання, артеріальний і центральний венозний тиск, тиск у легеневій артерії та інше. Експрес-лабораторія дає інформацію про рівень гемоглобіну, гематокріту, білків, електролітів, ОЦК, кислотно-лужного стану, білірубіну, сечовини, цукру, протромбіну та ін. Періодичну інформацію збирають не рідше 3 разів на добу, а при необхідності і частіше, контролюючи таким чи­ном стан хворого і ефективність інтенсивної терапії. У тих випадках, коли хворим необхідна екстрена допомога, в палатах інтенсивної терапії повинна бути апаратура для ШВЛ, набори для трахеостомії та венесекції, апарат для дефібріляції серця, набір лікарських препаратів, трансфузійних засобів та ін.

Для зниження мікробної флори повітря в палатах встановлюються пересувні рециркуляційні повітряочищувачі. Двері у відділення повинні бути зачиненими. Лікувальні приміщення і тамбур перед входом обладнують стаціонарними бактерицидними ртутно-кварцевими лампами низького тиску.

Організація праці лікарів, середнього і молодшого пер­соналу відзначається цілим рядом особливостей, обумовлених тяжким станом хворих, екстреністю медичної допомоги, різним обладнанням, високим напруженням розумових і фізичних сил, моральної відповідальності за життя пацієнтів. Персонал відділення повинен бути зібраним, акуратним, професійно грамотним. В основі інтенсивного спостереження лежить раннє виявлення симптомів, котрі свідчать про порушення обміну речовин або виникнення ускладнення в післяопераційному періоді, а також неадекватність відповідних реакцій хворого на лікувальні дії, що дає змогу попередити виникнення критичних станів.

Інтенсивне спостереження може бути візуальним, моніторним, лабораторним і комбінованим. На кожного хворо­го слід завести карту погодинного спостереження і листок призначення. Через 1—3 години протягом доби реєструються показники дихання, кровообігу, температури тіла, діурезу, кількість виділеного по дренажах і катетерах, об'єм рідини, яку вводять, і тієї, що виводиться. При оцінці стану хворого важливе значення має спостереження за функціональним станом органів (форма і ступінь здуття живота, напруження м'язів передньої черевної стінки, наявність внутрішньої або зовнішньої кровотечі, стан післяопераційної рани та ін.). Заслуговують на увагу ікавка або блювання в післяопераційному періоді, кількість і характер шлунково-кишкового виділення, його колір, запах. Аускультація і перкусія живота дають змогу визначити перистальтичні шуми кишечнику, наявність газу або рідини в черевній по­рожнині.

Динамічне спостереження за функцією дихання і серцево-судинної системи найчастіше здійснюється за допомогою моніторних обладнань. Моніторна техніка дає змогу реєструвати частоту дихання, вміст вуглекислого газу, число серцевих скорочень, артеріальний і центральний венозний тиск, ЕКГ, тиск в порожнинах серця, температуру тіла та ін. У випадках, коли хворий перебуває на штучній вентиляції легень (ШВЛ), слід вести старанне спостереження за роботою респіратора, контролювати хвилинний об'єм дихання, частоту його, тиск при вдиху і видиху, визначати ступінь адаптації хворого до апарату, виконувати аускультативний контроль, туалет трахеобронхіального дерева.

Поряд з візуальним і моніторним спостереженням не менш важливим є лабораторна діагностика, що дає змогу вивчати до 55 лабораторних показників. При тривалій ШВЛ, крім контролю її ефективності за клінічними, рентгенологічними і лабораторними даними, слід проводити вібраційний і перкусивний масаж грудної клітки. Харчуються такі хворі парентерально або через зонд. В залежності від функціонального стану кишечнику призначають очищувальні, гіпертонічні або сифонні клізми.

Особливу увагу слід звернути на функціонально вигідне положення хворого. Тривале положення на спині призводить до розвитку пролежнів, гіпостатичної або абсцедуючої пневмонії, легеневої недостатності. Розлад дихання нерідко спостерігається внаслідок механічної закупорки дихальних шляхів (западання язика, закупорка чи затікання блювотних мас в дихальні шляхи, закупорка штучною щелепою ізйомними зубами та ін.). При западанні язика необхідно висунути нижню щелепу наперед так, щоб хрипляче дихан­ня змінилось на рівне, або ввести повітрявід.

При асфіксії застосувати штучне дихання засобом «рот в рот» або «з рота в ніс». Для попередження потрапляння блювотних мас в дихальні шляхи голову хворого повертають вліво, щоб витікав вміст шлунку. 3 метою евакуації блювотних мас тампоном і змазують вазеліновим мас­лом, розчином гліцерину чи іншими засобами. Слід дотримувати суворої асептики при венепункції, катетеризації судин, сечового міхура, зміни інфузійних систем і пере­в’язках.

Персоналу відділення важливо стежити за випорожненням і сечовипусканням хворих. Можливі мимовільні сечовипускання і дефекація. Необхідно використовувати підкладні клейонки і додаткову білизну, котрі замінюються після забруднення.

Харчування хворих проводиться лише після дозволу оперуючого хірурга або лікуючого лікаря. Ентеральне приймання харчів проводиться малими дозами з ложки чи поїльника. Харчі даються висококалорійні, легкозасвоювані, в теплому і рідкому вигляді. За спеціальними хірургічними показниками харчі у вигляді поживних сумішей вводяться по постійному назогастральному зонду (зондове ентеральне харчування).

Хворі, що оперовані з приводу перитоніту, гнійних захворювань і післяопераційних ускладнень, розміщуються в ізольовані палати. В них повинна бути гарна вентиляція (4—8-кратний обмін повітря на годину), що забезпечується вентиляційними установками з перевагою притоку і бактеріальними фільтрами. Досить ефективним методом зниження бактеріальної флори є кондиціонування. Для виключення перехресної інфекції, поруч з ретельною дезинфекцією, доцільне короткочасне перебування хворих у відділенні. По можливості дотримують систему циклічності заповнення па­лат. Черговість «роботи» і «відпочинку» приміщень є дієвою мірою профілактики внутрішньолікарняної інфекції. Прибирання приміщень проводять вологим способом не рідше 2 разів на день з використанням дезинфікуючих засобів. Один раз на тиждень проводять генеральне прибирання приміщень. Перед надходженням хворих з операційної дезінфікують приліжкову тумбочку, ліжко, потім застилають ліжко білизною, котра пройшла камерну обробку. Постільну білизну міняють щодня.

Поряд з ретельним доглядом за хворим важливе значення має дотримання правил медичної етики і деонтології. Лікар, середній і молодший медичний персонал мусять виявляти співчуття, підтримувати атмосферу посиленої уваги до хворого і надію на видужання, берегти його психіку. Пер­сонал відділення регулярно обстежується на бактеріоносіїв і при їх виявленні проводиться санація. Особи з ознаками інфекційних захворювань до роботи не допускаються. Відвідування хворих родичами не дозволяється. Огляд хво­рих лікуючими лікарями, консультантами допускається ли­ше в змінному одягу і бахілах.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 417 | Нарушение авторских прав