АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічна картина нападу бронхіальної астми

Прочитайте:
  1. II. Клиническая картина
  2. II. Клиническая картина
  3. III. Клиническая картина
  4. IV. Клиническая картина
  5. V. Клиническая картина
  6. VI. Клиническая картина
  7. VIII. Клиническая картина
  8. XIV. Клиническая картина
  9. А. Классификация и клиническая картина
  10. А. Клиническая картина

Виділяють три періоди типового нападу бронхіальної астми:

1. Період передвісників – закладення носу, кашель, дистанційні хрипи.

2. Період ядухи починається з задишки експіраторного характеру.

Хворі займають вимушене положення сидячи з нахилом тулуба вперед, спираючись на руки. Вираз обличчя страждаючий, рот відкритий, ніздрі роздуті. Плечі при цьому підняті та зведені, визначається випинання надключичних та яремної ямок, участь у дихання міжребрових м’язів. Під час видиху набрякають вени шиї, напружуються м’язи живота, шиї. Шкіра та слизові оболонки стають блідими з акроціанозом.

При перкусії визначається коробковий звук над легенями, зменшення розмірів або зникнення абсолютної тупості серця, при аускультації – жорстке везикулярне дихання з подовженим видихом, сухі хрипи високого тембру на видиху, акцент ІІ тону над легеневою артерією, тахікардія.

3. Період зворотного розвитку нападу характеризується кашлем зі склоподібним харкотинням, що важко видаляється.

Астматичний статус (загроза зупинки дихання) це тяжкий стан, загрозливий для життя пацієнта. Він характеризується пролонгованим нападом бронхіальної астми, розвитком синдрому гострої дихальної недостатності і резистентністю до стандартної терапії. Розрізняють дві форми астматичного статусу: анафілактичну та метаболічну.

Анафілактична форма астматичного статусу спостерігається при екзогенній (атопічній) формі бронхіальної астми і проявляється швидко прогресуючою дихальною обструкцією, аж до тотальної дихальної недостатності. За своєю суттю це є анафілактичний шок, тому невідкладна допомога в такому випадку розглядається у відповідному розділі.

Метаболічна форма астматичного статусу розвивається поступово на фоні загострення захворювання та прогресуючої гіперреактивності бронхів.

Причинами, що викликають метаболічний астматичний статус можуть бути:

- неправильне лікування;

- безконтрольне зловживання адреноміметиками;

- зниження дози чи відміна глюкокортикоїдів;

- надмірне вживання седативних препаратів, які пригнічують кашльовий рефлекс та стимулюють утворення в’язкого секрету, що спричиняє обтурацію бронхів;

- загострення запальних захворювань бронхо-легеневої системи.

 

Клінічна картина астматичного статусу (загрози зупинки дихання)

Клініка астматичного статусу поділяється на три стадії.

І стадія – стадія відносної компенсації характеризується нестерпним сухим кашлем, нападом ядухи. Хворі збудженні, роздратовані, можуть спостерігатися марення, галюцинації. Блідість шкіри швидко переходить у ціаноз. В акті дихання приймають участь допоміжні м’язи, частота дихальних рухів (ЧДР) досягає 40 за 1 хв. В верхніх відділах легенів вислуховується жорстке дихання з значною кількістю сухих хрипів, в нижніх відділах – дихання не прослуховується. АТ підвищується, розвивається тахікардія до 120 за 1 хв., часто виникають аритмії.

ІІ стадія – стадія декомпенсації (стадія «німих легень», стадія прогресуючих вентиляційних розладів) визначається абсолютною дихальною недостатністю і проявляється сірим кольором шкіри, великою кількістю поверхневих дихальних рухів, відсутністю дихальних шумів і хрипів над більшістю поверхні легенів («німі легені», «грудна клітка, що мовчить»), поступовим падінням АТ, наростанням тахікардії до 140 і більше за 1хв. Розвивається абсолютна дихальна недостатність.

ІІІ стадія – гіпоксемічна, гіперкапнична кома починається з втрати свідомості пацієнта. «Сірий ціаноз» змінюється «червоним», наростає гіпоксія, розвивається патологічне дихання Чейн-Стокса, шуми в легенях відсутні. Прогресують ознаки ураження серцево-судинної системи – пульс ниткоподібний, аритмічний, АТ знижений, тони серця глухі, аритмічні, іноді фібриляція шлуночків. Розвивається гіперкапнічна ацедотична кома з прогресивною гіпоксією, гострою серцево-судинною недостатністю.

Один з можливих варіантів дій медичних працівників при станах, що розглядаються, надається в алгоритмі

 


Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 910 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)