|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Клінічна картина гострої правошлуночкової недостатності
Спостерігається раптове збільшення частоти дихання, відчуття тиску або болю в ділянці серця. З’являються ціаноз, холодний піт; набрякають шийні вени, збільшується печінка з появою пульсуючого болю в правому підребер’ї. Пульс стає малим, частим, артеріальний тиск знижується, венозний тиск підвищується.
Невідкладна допомога надається згідно з причиною, що викликала дане захворювання. Оскільки тромбоемболії легеневої артерії та її гілок є найчастішими причинами гострої правошлуночкової недостатності, невідкладна допомога надається лікарями-реаніматологами з використанням відповідних хірургічних втручань.
Можливі варіанти дії медичних працівників при гострій лівошлуночковій недостатності
розглядаються в алгоритмі
невідкладна допомога при серцевій астмі, набряку легенів
| Оснащення:
- тонометр, фонендоскоп;
- годинник з секундною стрілкою;
- носовий катетер;
- електровідсмоктувач;
- шприц Жане;
- грушоподібний балон
- джерело кисню (централізована система подачі кисню, портативний кисневий апарат);
- апарат Боброва, заповнений дистильованою водою температурою 37-38оС;
- спирт етиловий 96%;
- антифомсилан 10%;
- джгути (еластичні бинти);
- гірчичники;
- лоток з водою температурою 40-45оС;
- бікс зі стерильними матеріалами, інструментами;
- шприци, голки для п/шкірних, в/м’язових, в/венних ін’єкцій;
- системи одноразового використання;
- джгут, клейончасті подушечки;
- штатив;
- лейкопластир;
- гумові рукавички;
- маска, окуляри, клейончастий фартух;
- ємкості з дезінфікуючими розчинами.
- аптечка «АнтиСНІД», протишоковий набір;
- ноші.
| Лікарські засоби для сублінгвального застосування:
- нітрогліцерин – 0,001 в табл.;
Лікарські засоби для парентерального введення.
Розчини в ампулах:
- нітрогліцерину 1% -5,0
- морфіну 2% 1,0;
- промедолу 2% 1,0;
- пентаміну 5% - 1,0;
- фуросеміду 2% - 2,0;
- бензогексонію 2,5%- 1,0,
- преднізолону 3% - 1,0;
- натрію хлориду 0,9% - 10,0;
- допаміну 4% - 5,0;
- добутамін 0,25 (порошок);
Розчини у стерильних флаконах:
- натрію хлориду 0,9% - 200,0 – 500,0
| | Етапи
| Обґрунтування
| | Невідкладна долікарська допомога
(виконання незалежної функції медсестрою)
| | Дії 1-12 виконуються в домашніх умовах медичним працівником, що опинився на місці події; в умовах стаціонару – палатною, черговою медсестрою.
| | 1. Представитися (якщо в цьому є необхідність) пацієнту, запропонувати йому свою допомогу, отримати його згоду
1.1. Повідомити негайно лікаря про стан пацієнта, не залишаючи його при цьому на самоті:
- Викликати бригаду «Швидкої допомоги», якщо пацієнт перебуває дома.
- Послати за лікарем будь-кого з молодшого персоналу в умовах стаціонару.
| Виказується повага до прав людини, налагоджуються контакти медичного працівника з пацієнтом.
Забезпечується безперервне спостереження за пацієнтом медичним працівником та надання йому екстреної долікарської допомоги.
| | 2. Подбати про власну безпеку, одягти захисні окуляри, маску, клейончастий фартух, рукавички або імпровізовані засоби захисту.
| Попереджається потрапляння біологічних рідин на шкіру і слизові оболонки. Усувається ризик інфікування особи, що надає допомогу.
| | 3. Підняти головний кінець ліжка.
| Полегшується дихання.
| | 4. Створити широку аерацію (відкрити вікна, розстебнути одяг, що стискає тіло).
| Покращується постачання організму киснем
| 5. Обстежити пацієнта:
- Перевірити стан показників АВС.
- Оцінити колір шкіри.
- Виявити характер кашлю (сухий, вологий), кількість і вигляд харкотиння.
- Визначити вид задишки, підрахувати кількість дихальних рухів.
- Провести дослідження пульсу.
- Виміряти АТ.
| Оцінюється важкість стану пацієнта. Обирається в залежності від цих показників подальша тактика медичних працівників.
| | 6. Повідомити пацієнта та/або його родичів про результати обстеження і про ваші подальші дії, отримати їх згоду.
| Реалізується право пацієнта на інформацію. Виражається повага до гідності людини. Створюються умови для взаємодії пацієнта і медичного працівника.
| | 7. Надати пацієнту відповідне положення:
7.1.Якщо АТ високий – положення сидяче зі спущеними ногами.
7.2. Якщо він близький до норми або низький – положення Фаулера.
| Зменшується постачання кров’ю малого кола кровообігу за рахунок депонування крові в нижніх кінцівках, полегшується дихання.
| | 8. Давати під язик нітрогліцерин 0,001 1-2табл., якщо систолічний АТ не нижче 90 мм рт.ст., з інтервалами 5хв. 3-4 рази до припинення нападу або до початку дії в/венного нітрогліцерину.
| Зменшуються загальний периферійний опір та приток венозної крові до малого кола кровообігу за рахунок розширення периферійних вен. Знижується тиск у судинах легенів.
| | 9. Ввести носовий катетер, видалити піну з дихальних шляхів, за допомогою електровідсмоктувача або шприца Жане (в домашніх умовах застосувати грушоподібний балон).
| Відновлюється прохідність дихальних шляхів
| | 10. Розпочати (в умовах стаціонару, «Швидкої допомоги») оксигенотерапію:
10.1. Дати зволожений кисень, якщо у пацієнта сухий кашель.
10.2. Зробити інгаляцію кисню, зволоженого 96% етиловим спиртом зі швидкістю 8-10л/хв. протягом 20-30хв, якщо з дихальних шляхів виділяється рожеве харкотиння або велика кількість пінистої рідини.
10.3. Розпиляти спирт перед ротом пацієнта за допомогою пульверизатора в домашніх умовах.
| Покращується постачання організму киснем.
Зменшується утворення піни в дихальних шляхах.
| | 11. Накласти гірчичники на литкові м’язи або зробити гарячу (гірчичну) ванну для ніг температурою 40-42оС до 1/3 гомілок.
| Реалізується відволікаюча дія процедур
| | Примітка 1: накладати гірчичники, ставити банки на грудну клітку не можна. Хворим з низьким АТ відволікаючі процедури протипоказані
| | 12. Накласти джгути або еластичні бинти на 3 кінцівки або на 2 – діагонально (наприклад: ліва рука – права нога) на 15-20хв.
12.1. Попускати джгути після усунення набряку легенів повільно.
| Забезпечується зниження тиску в малому колі кровообігу у зв’язку з депонуванням крові у кінцівках
Попереджається швидке повернення великої кількості крові в кровотік.
| | Увага!Пульс на артеріях нижче накладеного джгута має зберігатися.
| Попереджається порушення кровообігу в судинах кінцівок.
| | 13. Підготувати до приходу лікаря (в умовах стаціонару) медикаменти для парентерального введення з наведеного переліку.
| Досягається економія часу при подальшому наданні допомоги пацієнту
| | Примітка 2: наркотичні препарати медична сестра має право готувати тільки після отримання призначень лікаря
| | Лікарська допомога
(виконання залежної функції медсестрою)
| | Наступні дії 14 -17 виконуються фельдшером «Швидкої допомоги», якщо пацієнт перебуває поза межами лікувального закладу; в умовах стаціонару – медсестрою процедурного кабінету,черговою медсестрою за призначенням лікаря.
| | 14. Розпочати (за можливістю) одночасно з сублінгвальним прийомом в/венне краплинне введення розчину нітрогліцерину 1% -1мл в 200мл ізотонічного розчину натрію хлориду з частотою від 5-7 краплин за 1 хв. збільшувати швидкість введення кожні 3 – 5хв (до 17 кр/хв) до досягнення ефекту або до зниження АТ до 100/60.
| Зменшуються приплив крові до правої половини серця та тиск в малому колі
кровообігу. Знижується навантаження на серце
| | 15. Ввести при високому АТ (систолічний тиск більше, ніж 150 мм рт.ст.) такі препарати:
15.1. Розчин фуросеміду 2% 2-4мл в/венно
15.2. Гангліблокатори в/венно:
– розчину бензогексонію 2,5% 1мл або розчину пентаміну 5% 1-2мл з 20мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Вводити повільно по 2-3мл з інтервалом 5-10 хв. Контролювати АТ паралельно на другій руці; припинити введення, якщо він знижується на 25% від перших показників.
|
Збільшується об’єм сечі шляхом посилення виведення води, іонів Na і Сl, зменшується ОЦК, знижується тиск в малому колі кровообігу. Досягається прямий судиннорозширюючий ефект препарату
Зменшується АТ та навантаження на серцевий м’яз.
Враховується ризик виникнення некерованої гіпотензії.
Забезпечується поступова дія препарату, попереджається швидке зниження АТ.
| | Увага! Тримати напоготові шприц з розчином препарату симпатоміметичної судинної дії (розчинів адреналіну0,1% 1мл, норадреналіну0,2% 1мл, розведені в 10мл ізотонічного розчину натрію хлориду).
| Забезпечується надання негайної допомоги хворому в разі значного падіння АТ
| | 16. Ввести пацієнту при низькому або нормальному АТ такі препарати:
16.1. Пресорні аміни в/венно краплинно під контролем частоти пульсу, АТ:
- розчин допаміну 0,5% або 4% 5мл з 400мл ізотонічного розчину натрію хлориду (розчину глюкози 5%) в/венно краплинно (дозу та швидкість введення від 2 до 10мкг/кг/хв. розраховує лікар).
- розчин добутаміну 250мг у 500мл ізотонічного розчину натрію хлориду (дозу та швидкість введення від 2 до20мкг/кг/хв. розраховує лікар).
16.2. Розчин преднізолону 3% 3-4мл в/веннно а ізотонічним розчином натрію хлориду 10,0.
16.3. Розчин фуросеміду 2% 2- 4мл в/м’язово або в/венно після корекції АТ.
|
Посилюється скоротлива функція міокарда.
Підвищується артеріальний тиск, покращується гемодинаміка.
Попереджається виникнення несприятливих явищ (тахікардія, аритмія, коливання АТ).
Зменшується проникливість кровоносних судин. Реалізується неспецифічна протишокова дія препарата, відбувається сприяння стабілізації АТ.
Див п 15.1
| | 17. Вести при незначному ефекті 2% розчину морфіну 1мл або 2% розчину промедолу 1-2мл п/шкірно.
| Нормалізується емоційний стан пацієнта. Знижується збудливість дихального центру, зменшується задишка.
| | 18. Дезінфікувати використане обладнання, інструменти, матеріали.
| Забезпечується профілактика ВЛІ.
| | Подальша тактика
| | 19. Госпіталізувати пацієнта, якщо допомога надавалась дома, спеціалізованою бригадою «Швидкої допомоги» після покращення стану – на ношах з високо піднятим головним кінцем на тлі продовження оксигенотерапії.
| Забезпечується подальше спостереження за пацієнтом, його лікування; здійснюється профілактика рецидиву набряку легенів.
| | 20. Здійснювати спостереження і догляд за пацієнтом, якщо він перебуває у відділенні. Попередити його, що він має лежати протягом 2 годин після введення гангліоблокаторів.
| Здійснюється профілактика ортостатичного колапсу. Оцінюється якість надання допомоги, запроваджується профілактика рецидиву гострої серцевої недостатності.
| | 21. Проводити в домашніх умовах профілактику рецидивів у пацієнтів, які перенесли набряк легенів:
· Звертати увагу на амбулаторному етапі на появу ознак хронічної серцевої недостатності (наростання задишки, раптове збільшення маси тіла, периферійні набряки).
· Переконувати пацієнта в необхідності заходів по корекції способу життя та регулярного прийому препаратів (інгібіторів, блокаторів АПФ) за призначенням лікаря.
| Враховується факт, що гостра серцева недостатність найчастіше розвивається на тлі хронічної недостатності кровообігу.
|
8. АРИТМІЇ
Аритмії - це порушення нормальної частоти серцевого ритму, проведення імпульсу, а також зміна послідовності активації передсердь та шлуночків. Аритмії можуть бути минущими або постійними і виникають переважно при органічних ураженнях серцево-судинної системи. Вони зумовлені порушеннями найважливіших функцій міокарду – автоматизму, збудливості та провідності.
У серці за відсутності зовнішніх подразників здійснюється автоматичне управління. Водієм ритму є синусовий вузол, в якому зароджується збудження, що поширюється за допомогою міжвузлових провідних шляхів на передсердно-шлуночковий вузол, через нього на пучок Гіса та його ніжки, волокна Пуркін’є до міокарду шлуночків. Порушення можуть виникати на будь-якій ділянці провідної системи.
Причини виникнення аритмій:
- органічні ураження серцево-судинної системи найчастіше призводять до аритмій - ішемічна хвороба серця, міокардити, вади серця, артеріальна гіпертензія, перикардити;
- ендокринні захворювання – тиреотоксикоз, феохромоцитома;
- інтоксикації при передозуванні лікарських засобів (серцеві глікозиди, адреноміметики), при гострих інфекційних захворюваннях;
- порушення водно-електролітного балансу іонів калію, кальцію, магнію;
- надмірне споживання кави, алкогольних напоїв;
- паління;
- фізичні навантаження або психоемоційні напруження навіть у здорових людей.
У Класифікації порушень ритму і провідності серця, адаптованою згідно з рекомендаціями VІ та VІІ Національних конгресів кардіологів України (2000, 2004) ураховуються основні патогенетичні механізми розвитку аритмій.
1. Порушення утворення імпульсу:
- синусова тахікардія,
- синусова брадикардія,
- синусова аритмія,
- зупинка (відмова) синусового вузла,
- вислизувальні комплекси та ритми,
- міграція надшлуночкового провідника ритму,
- екстрасистолія,
- тахікардії (надшлуночкові та шлуночкові),
- фібриляція (мерехтіння) та тріпотіння передсердь,
- фібриляція і тріпотіння шлуночків.
2. Порушення проведення імпульсу – блокади.
Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 817 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 |
|
