|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Невідкладна допомога при гіпоглікемічній комі
| Оснащення:
- ноші;
- джерело кисню (киснева подушка, централізована система подавання кисню, портативний кисневий апарат);
- носові трубки;
- апарат Боброва, заповнений дистильованою водою температурою 37-38оС;
- тонометр;
- фонендоскоп;
- одноразові шприци, голки для в/венних, п/шкірних ін’єкцій;
- одноразові системи для в/венних краплинних вливань;
- лейкопластир;
- штатив;
- бікс зі стерильними матеріалами, інструментами;
- етиловий спирт 70%;
- джгут, клейончасті подушечки;
- ємкості з дезінфікуючими розчинами;
- гумові рукавички, маска;
- аптечка «АнтиСНІД», протишоковий набір;
| Лікарські засоби для парентерального введення.
Розчини в ампулах:
- глюкози 40 % - 20,0;
- адреналіну гідрохлориду 0,1% -1,0;
- фуросеміду 2% - 2,0;
- вода для ін’єкцій -10мл
Препарати у вигляді порошку:
- глюкагену -1мг
Розчини у стерильних флаконах:
- глюкози 5% - 100,0;
- манітолу 20% - 250,0;
| | Етапи
| Обґрунтування
| | Невідкладна долікарська допомога
(виконання незалежної функції медсестрою)
| | Дії 1-10 виконує медичний працівник, що опинився на місці події, якщо пацієнт перебуває поза межами лікувального закладу; в стаціонарі їх виконує палатна, чергова медсестра.
| | 1. Представитися (якщо в цьому є необхідність) оточуючим пацієнта, запропонувати свою допомогу, отримати згоду, заручитися їх підтримкою.
1.1. Повідомити негайно лікаря про стан пацієнта, не залишаючи його на самоті:
- Послати за ним будь-кого з молодшого медичного персоналу в умовах стаціонару.
- Викликати бригаду «Швидкої допомоги», якщо пацієнт перебуває дома.
| Виказується повага до прав людини, налагоджуються контакти з оточенням пацієнта
Забезпечується безперервне спостереження за пацієнтом медичним працівником та надання йому екстреної долікарської допомоги.
| | 2. Подбати при цьому насамперед про власну безпеку: використати індивідуальні засоби захисту.
| Попереджається потрапляння біологічних рідин на шкіру та слизові оболонки. Знижується ризик інфікування особи, що надає допомогу.
| | 3. Дати пацієнту, якщо свідомість збережена, солодкий чай, кілька шматочків цукру, цукерок (недіабетичних), печиво, мед тощо.
| Підвищується рівень глюкози крові.
| | 4. Виконати, якщо у пацієнта спостерігаються клоніко-тонічні судоми, наступні дії:
4.1. Покласти хворого на підлогу разом з матрацом.
4.2. Утримувати голову.
4.3. Ввести між кореневими зубами шпатель, обгорнутий серветкою.
4.4. Видаляти з ротової порожнини блювотні маси.
4.5. Утримувати язик.
|
Здійснюється профілактика травм пацієнта (ушкоджень голови, розтрощення зубів, прикусів язика), а також попередження можливої асфіксії у зв’язку з западанням язика або аспірацією блювотних мас.
| 5. Обстежити пацієнта, якщо судом нема або вони припинилися:
- Перевірити при первинному огляді стан основних фізіологічних показників пацієнта АВС.
- Оцінити стан свідомості за шкалою Глазго*.
- З’ясувати (за можливістю) анамнез.
- Звернути увагу на стан шкіри – вологість, тургор, колір.
- Визначити тип дихання, підрахувати ЧДР за хвилину.
- Провести дослідження пульсу.
- Виміряти АТ.
- Визначити (за наявністю) глюкометром рівень глюкози крові.
| Проводиться первинна діагностика, оцінюється важкість стану пацієнта, обирається подальша тактика медичних працівників.
| | Примітка 1: при гіпоглікемічній комі рівень глюкози крові знижується до 2,78 – 3,3 ммоль/л
| | 6. Створити широку аерацію.
6.1. Звільнити пацієнта від одягу, що стискує тіло, відчинити вікно в домашніх умовах;
6.2. Почати оксигенотерапію в умовах стаціонару або «Швидкої допомоги».
| Покращується постачання організму киснем, усувається несприятливий вплив гіпоксемії на організм.
| | 7. Повідомити родичів про стан пацієнта і про необхідність термінової госпіталізації, отримати їх згоду.
| Реалізується право людини на інформацію, виявляється повага до гідності людини.
| | 8. Утерти в ясна, слизову оболонку щік варення, мед.
| Підвищується рівень глюкози крові.
| | 9. Покласти пацієнта на ноші на спину з повернутою набік головою і транспортувати його в реанімаційне відділення.
| Проводиться профілактика аспірації блювотних мас під час транспортування.
Створюються умови для надання кваліфікованої медичної допомоги в повному обсязі.
| | 10. Підготувати (в умовах стаціонару) до приходу лікаря медикаменти для парентерального введення з наведеного вище переліку
| Досягається економія часу при подальшому наданні допомоги пацієнту
| | Лікарська допомога
(виконання залежної функції медсестрою)
| | Наступні дії 11 -17 виконуються в домашніх умовах фельдшером «Швидкої допомоги», в стаціонарі – медичною сестрою процедурного кабінету, черговою медсестрою за призначенням лікаря.
| | 11. Ввести в/венно струминно розчин глюкози40% до 60мл.
| Підвищується рівень глюкози крові, ліквідується енергетичний дефіцит в клітинах головного мозку.
Повертається свідомість.
| | 12. Повторити введення такої ж дози глюкози в іншу вену, якщо свідомість не повернулась, через 3-5 хвилин.
| Виявляється наполегливість у досягненні позитивних результатів. Попереджається розвиток постін’єкційних флебітів.
| | 13. Розпочати в/венне краплинне введення розчину глюкози 5%, якщо стан не покращився, до відновлення свідомості.
| Здійснюється профілактика ускладнень – набряку головного мозку, зупинки дихання.
| | 14. Ввести п/шкірно розчин адреналіну гідрохлориду 0,1% 0,5мл.
| Підвищується АТ, рівень глюкози крові.
| | 15. Розвести та ввести в/м’язово або в/венно струминно 1-2мг глюкагону, якщо попередні заходи не дали результатів.
| Використовуються властивості препарату як гормону-антагоністу інсуліну. Зростає рівень глюкози крові; проводиться профілактика ускладнень коми; відновлюється свідомість.
| | 16. Розпочати в/венне краплинне введення розчину манітолу 20% із розрахунку 0,5-1мл на 1кг маси тіла.
| Усовуються явища набряку головного мозку.
| | 17. Ввести в/венно струмінно розчин фуросеміду 2% 3 – 4мл.
| Див. п. 14
| | 18. Дезінфікувати використане обладнання, матеріали, інструменти.
| Здійснюється профілактика ВЛІ
| | Подальша тактика
| | 19. Продовжити спостереження за пацієнтом після покращення його стану; оцінювати рівень порушень свідомості, показники АТ, пульсу, дихання, вміст глюкози в крові тощо.
| Відвертається виникнення ускладнень, відновлення коми.
| | 20. Нагодувати пацієнта після повернення свідомості їжею, багатою на вуглеводи (хліб, картопля).
| Попереджається рецидив гіпоглікемії.
| | 21. Навчити пацієнта та його родичів виявляти симптоми гіпоглікемії, надавати допомогу або самодопомогу.
| Запроваджується профілактика виникнення приступів гіпоглікемії в майбутньому
|
16. КЕТОАЦИДОТИЧНА КОМА
Кетоацидотична (гіпергликемічна, діабетична) кома - тяжке ускладнення цукрового діабету, що є наслідком вираженої інсулінової недостатності та зниження утилізації глюкози тканинами, що призводить до тяжкого кетоацидозу, порушення всіх видів обміну речовин, розладу функцій всіх органів та систем і в першу чергу нервової системи із втратою свідомості. Цей вид коми розвивається здебільшого в молодому віці за наступних умов:
1. пізня діагностика цукрового діабету;
2. припинення введення або недостатня доза інсуліну чи цукрознижувальних препаратів;
3. порушення дієти;
4. психоемоційні та фізичні перевантаження;
5. приєднання гострих та гнійних інфекційних захворювань, оперативні втручання;
6. вагітність;
7. отруєння;
8. наявність станів, що збільшують потребу в інсуліні (інфаркт міокарда, інсульт);
Клініка має три стадії розвитку, що поступово розвиваються та змінюють одна одну:
І. Стадія помірного кетоацидозу;
ІІ. Стадія прекоми;
ІІІ. Стадія кетоацидотичної коми.
Симптомами стадії помірного кетоацидозу є підвищена стомлюваність, нервова збудженість, головний біль, шум у вухах, безсоння, посилене відчуття спраги, підвищення рівня глюкози крові, наявність кетонових тіл в крові та сечі.
Симптоми стадії прекоми розвиваються протягом від декількох годин до декількох днів – наростає стомлюваність, з’являються слабість, млявість, сонливість, апатія, знижується апетит, можливі нудота, блювання, іноді у вигляді кавової гущі, визначаються наростання спраги, сухість у роті, запах ацетону з рота, поліурія, тахікардія, зниження АТ, погіршення зору, рівень глюкози крові підвищується, рівень кетонових тіл теж зростає, свідомість при цьому збережена.
У разі розвитку помірного кетоацидозу та прекоми треба негайно звернутися до лікаря-ендокринолога з метою визначення причини погіршання стану, коригування дози цукрознижувальних препаратів, лікування, обмеження чи ліквідація причин, що призвели до погіршення стану.
За наявністю коми хворий - без свідомості. При огляді складається враження різкого схуднення через зневоднення. Обличчя набуває рожевого кольору, шкіра стає сухою зі зниженим тургором, наявністю трофічних змін, піодермії. Дихання рідке, глибоке, за типом Куссмауля, на видиху відчувається запах ацетону. Тонус м’язів та сухожильні рефлекси знижені, очні яблука м’які, зіниці вузькі, відзначаються птоз і асиметрія очних щілин. Серцеві тони ослаблені, пульс частий, малого наповнення і напруження, частіше ритмічний, іноді аритмічний, АТ знижений. Язик сухий, обкладений, живіт здутий, м’який, іноді напружений. Відзначається надмірне сечовипускання. В крові визначається гіперглікемія, гіперкетонемія, зниження вмісту калію, хлору, лужних резервів, нейтрофільний лейкоцитоз; сечі – високий рівень глюкози ацетону, наявність білка і циліндрів.
Можливі варіанти надання невідкладної допомоги при цьому стані наводиться в алгоритмі
Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 2561 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 |
|
