| Оснащення:
- шприци, голки для п/шкірних, в/м’язових, в/венних ін’єкцій;
- штатив;
- системи одноразового використання для в/венного краплинного введення ліків;
- лейкопластир;
- бікс зі стерильними матеріалами, інструментами;
- етиловий спирт 70%;
- розчин фурациліну 1:2000 – 200,0;
- стерильний гліцерин;
- одноразовий катетер Фолея;
- носові трубки;
- апарат Боброва, заповнений дистильованою водою температурою 37-38оС;
- джерело кисню (централізована система подачі кисню, портативний кисневий апарат);
- тонометр;
- фонендоскоп;
- годинник з секундною стрілкою;
- гумові рукавички;
- ємності з дезинфікуючими розчинами;
- аптечка «АнтиСНІД», протишоковий набір;
- ноші.
| Лікарські засоби для парентерального введення.
Розчини в ампулах:
- нітрогліцерину 1% -5,0
- анальгіну 50% - 2,0;
- димедролу – 1% - 1,0;
- баралгіну 5,0;.
- морфіну 1%-1,0;
- промедолу 1%-1,0;
- омнопону 1%-1,0;
- атропіну сульфату 1%-1,0;
- седуксену 0,5%-2,0;
- фентанілу 0,005%-1,0;
- дропиредолу 0,25%-2,0;
- лідокаїну 2%-5,0.
- допаміну 0,5% 5,0; 4%-5,0;
- добутамін 0,25 (порошок);
- норадреналіну 0,2% - 1,0;
- преднізолону 3% - 1,0.
Розчини у стерильних флаконах:
- натрію хлориду 0,9% - 200,0;
- реосорбілакту - 200,0;
- волювену 6% - 1000,0;
- рефортану 6% - 500,0.
- гекодезу 6% - 200,0
|
| Етапи
| Обґрунтування
|
| Невідкладна долікарська допомога
(виконання незалежної функції медсестрою)
|
| Дії 1-7 виконуються поза межами стаціонару медичним працівником, що опинився на місці події), в умовах стаціонару – палатною медичною сестрою.
|
| 1. Представитися (якщо в цьому є необхідність) пацієнту та/або його оточенням, запропонувати свою допомогу, отримати згоду.
1.1. Повідомити негайно лікаря про стан пацієнта:
- Послати за лікарем будь-кого з молодшого персоналу, якщо пацієнт перебуває в стаціонарі;
- Попросити родичів пацієнта або будь-кого з оточуючих осіб викликати спеціалізовану (кардіологічну) бригаду «Швидкої допомоги».
| Виказується повага до прав людини, налагоджуються контакти з пацієнтам та його оточенням.
Забезпечується безперервне спостереження за пацієнтом медичним працівником та надання йому екстреної долікарської допомоги.
|
| 2. Подбати про власну безпеку, застосувати маску, гумові рукавички або імпровізовані засоби захисту
| Усуваються можливість потрапляння крові на шкіру і слизові оболонки медичного працівника, зменшується ризик його інфікування ВІЛ, гепатитом В, С, Д тощо.
|
3. Обстежити пацієнта:
- Перевірити стан показників АВС;.
- Оцінити рівень змін свідомості пацієнта (збудження, тривожність, розгубленість, загальмованість)
- Звернути увагу на колір, вологість шкіри.
- Виміряти АТ.
- Провести дослідження пульсу.
- Забезпечити за можливістю ЕКГ-контроль у 12 відведеннях
| Здійснюється первинна діагностика, обирається подальша тактика медичних працівників.
|
| Примітка 1: діагностичними критеріями рефлекторного кардіогенного шоку є зниження систолічного АТ< 90 мм рт.ст., брадикардія. Під чассправжнього кардіогенного шоку систолічний АТ падає < 80, пульсовий – < 20 мм рт.ст.
|
| 4. Надати пацієнту положення лежачи.
| Забезпечується фізичний спокій. Створюються умови для покращення діяльності органів кровообігу. Покращується кровопостачання життєво важливих органів.
|
| 5. Повідомити пацієнта та/або його родичів про результати обстеження та про ваші подальші дії, отримати його згоду.
| Виявляється повага до гідності людини та реалізується її право на одержання інформації. Створюються умови для взаємодії пацієнта і медичного працівника.
|
| 6. Забезпечити широку аерацію:
6.1. Відчинити вікно, звільнити пацієнта від одягу, що стискує тіло, якщо він перебуває в домашніх умовах.
6.2. Подати зволожений кисень через носові трубки зі швидкістю 6-10 л за хвилину в умовах стаціонару або «Швидкої допомоги».
| Усувається несприятливий вплив гіпоксемії на тканинний метаболізм.
|
| 7. Підготувати до приходу лікаря (в умовах стаціонару) медикаменти для парентерального введення з наведеного переліку.
| Досягається економія часу при подальшому наданні допомоги пацієнту
|
| Примітка 2: наркотичні препарати медична сестра має право готувати тільки після отримання призначень лікаря
|
| Лікарська допомога
(виконання залежної функції медсестрою)
|
| Наступні дії 8-17 виконуються в машині «Швидкої допомоги» під час руху фельдшером, в умовах стаціонару медсестрами блоку інтенсивної терапії за призначенням лікаря.
|
| 8.Транспортувати пацієнта, який перебував поза межами лікувального закладу, в кардіологічне відділення з блоком інтенсивної терапії бригадою, яка має можливість провести дефібриляцію в салоні автомобіля, з продовженням протишокової терапії під час руху.
8.1 Дотримуватися під час транспортування таких правил:
• нести пацієнта на ношах з піднятим головним кінцем;
• не переодягати пацієнта;
• контролювати РS, ЧДР, АТ;
• доставити в палату, минаючи приймальне відділення.
| Передбачається можливість надання кваліфікованої медичної допомоги хворому під час його транспортування у стаціонар.
Досягається послідовність дій медичних працівників в наданні невідкладної допомоги на догоспітальному етапі.
Забезпечується максимальний фізичний та емоційний спокій пацієнта, його швидке транспортування у спеціалізоване відділення, профілактика ускладнень.
|
| 9. Перевести пацієнта за розпорядженням лікаря в реанімаційне відділення або у блок інтенсивної терапії, якщо він перебуває в стаціонарі.
| Створюються умови для спостереження за пацієнтом та надання йому медичної допомоги в повному обсязі.
|
| 10. Приймати участь у проведенні заходів по забезпеченню безперервного моніторингу: контроль АТ, пульсу, ЕКГ.
| Своєчасно оцінюються зміни у стані пацієнта, ефективність лікування.
|
| 11. Налагодити стійкий зв'язок з периферійною веною.
11.1. Підготувати стерильний набір для катетеризації підключичної вени, асистувати лікарю під час її проведення.
| Забезпечується швидке безперебійне внутрішньовенне введення ліків.
|
| 12. Ввести в сечовий міхур постійний катетер Фолея.
| Здійснюється контроль за погодинним діурезом.
|
| Примітка 3: олігурія є обов’язковим симптомом кардіогенного шоку. Збільшення діурезу до 30-50мл/год, навіть тоді, коли АТ залишається низьким, вважається сприятливою ознакою і свідчить про ефективність лікування.
|
| А. При рефлекторному кардіогенному шоку.
|
| 13. Здійснити адекватне знеболення, тромболітичну терапію (див. алгоритм «Невідкладна допомога при гострому коронарному синдромі»).
| Усувається біль, переривається ланцюжок патологічних рефлексів, покращується стан пацієнта.
Відновлюється кровообіг в зоні некрозу міокарду, зменшує подальше його ушкодження
|
| 14. Ввести в/венно краплинно плазмозамінники - реополіглюкін, якщо попередні заходи виявилися неефективними.
14.1.Мати на увазі можливість використання колоїдних препаратів волювену, рефортану, гекодезу та ін.
| Ліквідується відносна гіповолемія, підвищується артеріальний тиск, нормалізується гемодинаміка.
|
| Б. При справжньому кардіогенному шоку
|
| 15. Почати терапію з введення плазмозамінників реосорбілакту або сорбілакту невеликими дозами – 100 -150мл, але з досить великою швидкістю – 20мл за 1хвилину при постійному моніторингу.
| Збільшується ОЦК, покращуються її реологічні властивості.
Відновлюється порушена мікроциркуляція.
Забезпечується утримання введеної рідини в судинному руслі.
|
| 16. Ввести в/венно краплинно один із пресорних амінів:
- розчин допаміну 0,5% або 4% 5мл з 400мл ізотонічного розчину натрію хлориду (розчину глюкози 5%) в/венно краплинно(дозу від 2 до10мкг/кг/хв.та швидкість введення розраховує лікар);
- розчин добутаміну 250мг у 500мл ізотонічного розчину натрію хлориду (дозу та швидкість введення від 2 до20мкг/кг/хв. розраховує лікар);
- розчин норадреналіну 0,2% 1мл у 200мл ізотонічного розчину натрію хлориду (20 – 30кр./хв.).
|
Покращується скорочувальна функція міокарда, підвищується артеріальний тиск, нормалізується гемодинаміка.
|
| Примітка 4:оптимальним вважається підвищення артеріального тиску до 110-115 мм рт.ст., Подальше підвищення тиску недоцільне через ризик збільшення навантаження на серце
|
| Увага!Не вводити допамін, добутамін, норадреналін в/м’язово або п/шкірно.
| Попереджається виникнення некрозів в місцях ін’єкцій. Забезпечується можливість розрахунку адекватної дози препарату.
|
| В. При аритмічній формі кардіогенного шоку:
|
| 17. Здійснити лікування залежно від виду аритмії (див. алгоритм «Надання невідкладної допомоги при аритміях»).
| Нормалізується ритм серця, збільшується систолічний та хвилинний об’єм серця, що сприяє виведенню пацієнта зі стану шоку.
|
| 18. Дезінфікувати використане обладнання, інструменти, рукавички, предмети догляду.
| Забезпечується інфекційна безпека, профілактика ВЛІ.
|
| Подальша тактика
|
| 19. Здійснювати подальше спостереження та догляд за пацієнтом, виконувати призначення лікаря.
| Забезпечується послідовність дій медичних працівників, надання адекватної медичної допомоги, профілактика нових ускладнень.
|
7. ГОСТРА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ
· Тяжкі порушення серцевого ритму (пароксизмальна тахікардія, фібриляції шлуночків);
· Міокардити.
Досить часто гостра серцева недостатність виникає на фоні хронічної недостатності кровообігу.
В наслідок цього порушується газообмін у легенях, знижується вміст кисню та підвищується рівень вуглекислоти в крові, що призводить до погіршення постачання киснем органів та тканин.
Особливо потерпає від цього ЦНС – підвищується збудливість дихального центру, що призводить до розвитку задишки, ядухи – серцева астма.
Застій крові в легенях при його прогресуванні супроводжується пропотіванням у просвіт альвеол серозної рідини, що в подальшому погрожує розвитком набряку легенів.
