|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Невідкладна допомога при аритміях
| Оснащення:
- тонометр, фонендоскоп;
- секундомір або годинник з секундною стрілкою;
- електрокардіограф;
- лейкопластир;
- системи для в/венного краплинного введення ліків;
- штатив;
- шприци, голки для в/венних ін’єкцій;
- бікс зі стерильними матеріалами та інструментами;
- спирт 70о у флаконі;
- гумові рукавички;
- дефібрилятор;
- електрокардіостимулятор;
- ємкості з дезінфікуючими розчинами;
- аптечка «АнтиСНІД», протишоковий набір;
- ноші.
| Лікарські засоби для перорального введення:
- ізадрин 0,005 в табл.
Лікарські засоби для парентерального введення.
Розчини в ампулах:
- атропіну сульфат 0,1% - 1,0;
- еуфіліну 2% -10,0;
- новокаїнаміду 10 % - 1,0, 2,0, 5,0;
- лідокаїну 2 % - 1,0;
- аміодарону (кордарону) 150мг/3мл;
- верапамілу 0,25 % - 2,0;
- АТФ 1% -2,0;
- аспаркам 5,0
- сібазону 0,5% 2,0;
- тіопенталу натрію 0,5-1,0 порошку;
- оксибутірату натрію 20% - 10,0;
- вода для ін’єкцій 10,0
Розчини у стерильних флаконах:
- глюкози 5 % - 200,0;
- натрію хлориду 0,9 % - 200,0.
| | Етапи
| Обґрунтування
| | Невідкладна долікарська допомога
(виконання незалежної функції медсестрою)
| | Дії 1-8 виконує поза межами ЛПЗ медичний працівник, що опинився на місці події, палатна або чергова медсестра, якщо пацієнт перебуває в стаціонарі
| | 1. Представитися (якщо в цьому є необхідність) пацієнту, запропонувати йому свою допомогу, отримати його згоду
1. Повідомити негайно лікаря про погіршення стану пацієнта, не залишаючи його на самоті.
- Викликати кардіологічну бригаду «Швидкої допомоги», якщо пацієнт перебуває дома.
- Послати за лікарем будь-кого з оточуючих осіб, якщо пацієнт перебуває у стаціонарі.
| Виказується повага до прав людини, налагоджуються контакти медичного працівника з пацієнтом.
Забезпечується постійне спостереження за пацієнтом та своєчасне надання йому екстреної долікарської допомоги.
| | 2. Подбати про власну безпеку, одягти маску, рукавички або імпровізовані засоби захисту.
| Попереджається потрапляння біологічних рідин на шкіру і слизові оболонки. Усувається ризик інфікування особи, що надає допомогу.
| | 3. Заспокоїти пацієнта, створити фізичний та психічний спокій.
| Нормалізується емоційний стан пацієнта.
| | 4. Обстежити пацієнта.
· Оцінити стан свідомості.
· Звернути увагу на колір шкіри, наявність задишки, пульсацію судин шиї.
· Провести дослідження пульсу. Визначити дефіцит пульсу.
· Виміряти АТ.
· Оцінити результати моніторингу, якщо пацієнт перебуває в палаті інтенсивної терапії.
| Здійснюється попередня діагностика, обирається подальша тактика медичних працівників.
| | 5. Розповісти пацієнту та/або його родичам про результати обстеження, ваші подальші дії й отримати їх згоду.
| Реалізується право пацієнта на інформацію, виявляється повага до гідності людини. Створюються умови для взаємодії пацієнта і медичного працівника.
| | 6. Надати пацієнту відповідне положення:
при синусовій брадикардії та порушеннях провідності - лежачи з піднятими під кутом 45о ногами; у всіх інших випадках – положення Фаулера.
|
Збільшується повернення венозної крові до серця, підвищується кількість серцевих скорочень.
| | 7. Створити широку аерацію.
7.1. Відчинити вікно, звільнити пацієнта від одягу, що стискує тіло, в домашніх умовах.
7.2. Зробити інгаляцію зволоженого кисню зі швидкістю 3-5 л за 1 хв., якщо пацієнт перебуває в стаціонарі.
| Усувається несприятливий вплив гіпоксії на тканинний метаболізм.
| | 8. Зробити (в умовах стаціонару) ЕКГ в 12-ти відведеннях.
| Уточнюється характер аритмії, обирається подальша тактика медичних працівників.
| | 9. Підготувати (в умовах стаціонару) медикаменти для парентерального введення з наведеного вище переліку.
| Досягається економія часу при подальшому наданні допомоги пацієнту.
| | Примітка 1: наркотичні препарати медична сестра має право готувати тільки після отримання призначень лікаря
| | Лікарська допомога
(виконання залежної функції медсестрою)
| | Наступні дії 9-15 виконуються фельдшером «Швидкої допомоги» поза межами ЛПЗ, медичною сестрою процедурного кабінету, черговою медсестрою за призначенням лікаря, якщо пацієнт перебуває в стаціонарі
| | 10. Налагодити стійкий зв'язок з периферійною веною.
10.1. Підготувати стерильний набір для катетеризації підключичної вени, асистувати лікарю під час її проведення.
| Забезпечується швидке безперебійне внутрішньовенне введення ліків.
| | При екстрасистолічній аритмії:
| | 11.Ввести при будь-якій формі екстрасистолії
- аспаркам 5мл + до 20мл 0,9% розчину натрію хлориду в/венно зі швидкістю не більше 5мл/хв;
- розчин аміодарону (кордарону) 5% 3-6мл з 10мл фізіологічного розчину натрію хлориду в/венно.
11.1. Застосувати при передсердній екстрасистолії розчин верапамілу 0,25% 2-4мл з 10мл фізіологічного розчину натрію хлориду в/венно.
11.2. Ввести при шлуночковій екстасистолії розчин лідокаїну 2% 5мл з 10мл фізіологічного розчину натрію хлориду в/венно. Повторити в разі необхідності введення через 10хв. Вводити далі в/венно крапельно 30 краплин за хвилину до зникнення екстрасистол.
|
Покращуються метаболічні процеси в міокарді Реалізується антиаритмічна дія препаратів.
Попереджається подальше виникнення миготливої аритмії.
Ураховується ризик виникнення фібриляції шлуночків.
| | Примітка 2:в більшості випадків екстрасистолічна аритмія не потребує невідкладного втручання. Його проводять:
при передсердній екстрасистолії, коли є ризик виникнення миготливої аритмії, а саме
- кількість екстрасистол більша, ніж 6 за хвилину;
- реєструється бігеменія або тригеменія;
- екстрасистолія значно погіршує стан пацієнта;
при шлуночковій екстрасистолії, коли є ризик фібриляції шлуночків, а саме
- частота екстрасистол більша, ніж 5 за 1хв.;
- виникнення поліморфних шлуночкових екстрасистол;
- наявність парних і групових екстрасистол.
| | При приступі пароксизмальної тахікардії:
| | 12. Ввести при будь-якій формі пароксизмальної тахікардії
- розчин АТФ 1% - 1-2мл в/венно з 20мл фізіологічного розчину натрію хлориду протягом 10сек., повторити введення через 2хв.;
12.1. Використати один з антиаритмічних препаратів:
- розчин новокаїнаміду 10% 1мл з 20мл фізіологічного розчину натрію хлориду в/венно протягом 3-4хв., далі в/венно краплинно до зняття пароксизму;
- розчин аміодарону (кордарону)5% 3 – 6мл з 10мл фіз. розчину в/венно або.
12.2. Застосувати при пароксизмальній тахікардії з вузькими комплексами розчин верапамілу 0,25% 2-4мл з 10мл фізіологічного розчину натрію хлориду в/венно.
12.3. Використати при пароксизмальній тахікардії з широкими комплексами розчин лідокаїну 2% 5мл з 10мл фізіологічного розчину натрію хлориду в/венно. Повторити в разі необхідності введення через 10хв. Вводити далі в/венно краплинно 30 краплин за хвилину до усунення нападу.
12.3. Допомагати лікарю під час проведення при нестабільній гемодинаміці та відсутності ефекту від медикаментів ЕІТ.
|
Покращуються метаболічні процеси в міокарді.
Реалізується антиаритмічна дія препаратів.
Нормалізується серцевий ритм
| | Примітка 3: ЕІТ має передувати премедикація – розчин сібазону 0,5% 2мл або розчини тіопенталу- натрію 10 -20мл, оксибутірату натрію 20% в/венно до субнаркотичного стану.
| | Увага! при використанні тіопенталу-натрію мати напоготові шприц для в/венного або в/м’язового введення з кордіаміномабо розчином бемегриду 0,5% 10мл.
| Враховується ризик виникнення зупинки дихання (апное) при використанні препарату, створюються умови для надання негайної допомоги.
| | При миготливій аритмії:
| | 13. Ввести один з перелічених нижче препаратів при тахісистолічній формі:
- розчин дігоксину 0,025% 2мл з 20мл 0,9% розчину натрію хлориду в/венно повільно, повторити введення через 3-4 години;
- розчини новокаїнаміду; аміодорону, верапамілу (див. п.10, 10.1, 11).
13.1. Допомагати лікарю під час проведення ЕІТ, якщо попередні заходи виявились еефективними.
13.2. Ввести при брадисистолічній формі
- розчин атропіну сульфату 0,1% 1мл п/шкірно;
- розчин еуфіліну 2% 10мл в/венно з 10мл ізотонічного розчину натрію хлориду.
|
Досягається зменшення кількості скорочень серця, іноді відновлюється синусовий ритм.
Див. п. 12.3
| | При синусовій брадикардії та АВ - блокаді:
| | 14. Ввести в/венно розчин атропіну сульфату 0,1% 0,5мл з 20мл ізотонічного розчину натрію хлориду, повторити при необхідності введення через 4-5 год.
| Усовується брадикардія завдяки зниженню впливу блукаючого нерва.
| | Примітка 4: максимальна добова доза атропіну становить 2мл.
| | Увага!Не користуватися дозами атропіну менше, ніж 0,5 мл.
| Ураховується ризик виникнення парадоксальних реакцій при застосуванні малих доз препарату.
| | 15.1. Використати при неефективності атропіну або при наявності протипоказань до його вживання (глаукома, парез сечового міхура, гіпертрофія передміхурової залози)
-- розчин еуфіліну 2% 10мл з 10мл фізіологічного розчину натрію хлориду в/венно.
15.2. Давати пацієнту 1табл. ізадрину 0,005 під язик кожні 2-3 години при відсутності засобів для парентерального введення.
|
Збільшується кількість скорочень серця у зв’язку зі стимуляцією β-адреноергічних рецепторів міокарда.
| | Увага! Підтримувати кількість серцевих скорочень на рівні 60-65 за хвилин.
| Попереджається синусова тахікардія та посилення ішемії міокарда.
| | 15.2. Допомагати лікарю при тимчасової електрокардіостимуляції, якщо попередні заходи виявились неефективними.
| Виявляється наполегливість у досягненні позитивних результатів.
| | 16. Продезінфікувати використані інструменти, матеріали, обладнання.
| Забезпечується інфекційна безпека. Здійснюється профілактика ВЛІ.
| | Подальша тактика після усунення приступу
| | 17 Залишити пацієнта дома, якщо аритмія усунена.
18.Порекомендувати звернутися до сімейного або дільничного лікаря.
| Забезпечується подальше спостереження за пацієнтом і його адекватне лікування.
| | 19. Транспортувати машиною «Швидкої допомоги» в кардіологічне відділення, якщо стан пацієнта не покращився.
| Створюються умови для надання пацієнту кваліфікованої допомоги в повному обсязі.
| | 20. Продовжувати спостереження і догляд за пацієнтом в умовах стаціонару.
| Забезпечується послідовність дій медичних працівників.
|
9. ПЕРФОРАЦІЯ ВИРАЗКИ ШЛУНКА
Перфорація виразки шлунку – проникнення виразки в черевну порожнину – це небезпечне ускладнення пептичної виразки шлунку та дванадцятипалої кишки.
Виразки частіше перфорують під час загострення – навесні і восени.
Факторами, що провокують перфорацію є:
- фізична втома,
- нервово-психічні навантаження,
- приймання алкоголю,
- переповнення шлунку їжею.
Клінічна картина перфорації..
Раптово виникає різкий кинджальний біль в надчеревній ділянці живота. Шкіра та слизові оболонки бліді. Язик сухий, живіт втягнутий, не бере участі в акті дихання. Визначаються дошкоподібне напруження м’язів живота, позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга, зникнення печінкової тупості. У перші години можливі випорожнення і відходження газів, але надалі наростає метеоризм, виникає затримка випорожнень, виділення газів і сечі.
Через 6-8 годин розвивається перитоніт.
Діагноз перфорації виразки підтверджується рентгенологічним дослідженням черевної порожнини - виявляється симптом „серпа” – смуга повітря над печінкою під діафрагмою.
Лікування перфоративної виразки може бути лише оперативним, тому хворий потребує негайної госпіталізації в хірургічне відділення. Хворого транспортують на ношах в положенні на спині, з повернутою набік головою (профілактика аспірації блювотних мас), із зігнутими в колінах ногами для зменшення тонусу черевного пресу (зменшується біль) та міхуром з льодом на передній черевній стінці (гальмуються розвиток перитоніту, кровотеча).
N.B! На догоспітальному етапі забороняється проводити знеболення, щоб не стерти клінічні ознаки гострого живота або щоб не спровокувати категоричну відмову пацієнта від госпіталізації. Слід додати, що сучасні американські медики вважають таку тактику безглуздою і негуманною по відношенню до пацієнта. До того ж, як вони стверджують, знеболення сприяє повноцінному обстеженню хворого.
10. КРОВОТЕЧІ ЗІ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ
Стравохідна кровотеча супроводжує пептичні виразки, травми, пухлини, що розпадаються, запалення, дивертикули, варикозне розширення вен стравоходу, нестримне блювання. Сприяють кровотечі надмірне фізичне навантаження, блювання, кашель, крик, надуживання під час пологів, дефекації, вживання алкоголю.
Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 2507 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 |
|
