АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічна картина шлункової та кишкової кровотечі

Вона залежить від темпів та об’єму крововтрати та складається із двох груп симптомів:

1 група – найбільш постійні ознаки шлункової, дуодентальної кровотечі та кровотечі з товстої кишки;

2 група – загальні симптоми, що пов’язані з кровотечею та гострою постгеморагічною анемією.

Найбільш постійні ознаки шлункової та кишкової кровотеч такі:

· блювання «кавовою гущею» (джерело кровотечі частіше розташоване в шлунку і значно рідше – у дванадцятипалій кишці);

· випорожнення, що нагадують дьоготь – мелена (близько 90% кровотеч при виразці дванадцятипалої кишки проявляється лише меленою);

· темно-червона кров, яка рівномірно перемішана з випорожненнями (частіше кровотеча з нижніх відділів товстої кишки при виразковому коліті);

· темно-червона кров, що не перемішується з каловими масами (кровотеча з гемороїдальних вен прямої кишки).

Загальні симптоми найчастіше з’являються при значній крововтраті або повторній кровотечі:

· раптова слабкість, нудота, спрага, пітливість, шум у вухах, мерехтіння мушок перед очима;

· блідість шкіри, холодний липкий піт, хриплий голос, адинамія, тахікардія, зниження систолічного АТ, олігурія.

Лікувальна тактика при стравохідних та шлунково-кишкових кровотечах будується з урахуванням таких важливих критеріїв, як

- об’єм крововтрати,

- локалізація виразок, раку, варикозних вен,

- характер морфологічних змін,

- тяжкість стану хворого.

Гостра стравохідна та шлунково-кишкова кровотеча потребує невідкладної допомоги та негайної госпіталізації пацієнта в хірургічне відділення, де йому проводитиметься інтенсивна консервативна терапія.

Консервативна терапія всіх видів кровотеч спрямована на зупинку кровотечі за допомогою:

· введення кровоспинних препаратів та кровозамінників;

· препаратів, які знижують кислотопродукцію (ранітидин, фамотидин, омепразол);

· адсорбентів та обволікаючих препаратів (альмагель, фосфалюгель, маалокс);

· ендоскопічного втручання – введення стравохідного зонду-обтуратора Блекмора, який забезпечує негайний гемостаз й може знаходитися у стравоході 24-48 годин; зрошування кровоточивої ділянки охолодженими кровоспинними рідинами (10% розчин хлориду натрію, 5% розчин новокаїну з адреналіном).

За наявністю кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу консервативне лікування має наступні особливості:

- призначаються блокатори Н₂-гістамінових рецепторів, наприклад, ин’єкційний розчин квамателу;

- призначаються препарати, що викликають спазм стравоходу, наприклад, вазопрессин, терліпрессин та їх аналоги;

- з метою зниження портального тиску призначаються нітрогліцерин, сандостатин, октастатин, ланреотид, при значному асциті проводиться абдомінальна пункція;

- для профілактики печінкової коми проводяться високі очисні клізми через кожні 8 годин з наступним введенням у пряму кишку неоміцину.

Якщо консервативна терапія не має успіху або за наявності загрози рецидиву кровотечі проводиться оперативне втручання - діатермо-лазерна коагуляція; катетерна емболізація артерій, ендоскопічна склеротерапія, ендоваскулярна оклюзія вен стравоходу, черезшлункове ендоскопічне ушивання вен стравоходу, кардії шлунка тощо.

Тактика медичних працівників при кровотечах з виразки шлунка або 12-палої кишки розглядається в алгоритмі

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 963 | Нарушение авторских прав