АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невідкладна допомога при раптовій смерті

Прочитайте:
  1. B. Число випадків смерті
  2. Анафілактичний шок. Патогенез, клінічні варіанти перебігу, невідкладна допомога.
  3. Види кровотеч. Перша медична допомога при кровотечах
  4. Види утоплення. Перша допомога.
  5. Гострі патологічні стани (печінково-больовий синдром, гравітаційний шок, гіпоглікемічний стан тощо), причини виникнення, невідкладна допомога
  6. Долікарська допомога при еклампсії
  7. Долікарська допомога при загрозливому розриві матки
  8. ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА У РАЗІ ТРАВМ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ
  9. Допомога при ускладненнях наркозу
  10. Класична ручна допомога.
Оснащення: - тонометр, фонендоскоп; - секундомір, або годинник з секундною стрілкою; - одноразовий пристрій для штучного дихання; - S-подібна дихальна трубка або ротоглоточний повітровід; - ручний дихальний апарат РДА - апарат для ШВЛ; - бікс зі стерильними матеріалами та інструментами; - шприці та голки в/венних ін’єкцій; - лейкопластир; - одноразові системи для в/венного краплинного введення ліків; - штатив; - стерильний набір для катетеризації підключичної вени; - гумові рукавички; - спирт етиловий 70%; - маска, окуляри, клейончастий фартух; - електрокардіограф; - ємкості з дезінфікуючими розчинами; - аптечка «АнтиСНІД; - ноші. Лікарські препарати для парентерального введення. Розчини в ампулах: - адреналіну гідрохлориду 0,1% -1,0; - лідокаїну 2% - 1,0; - аміодарону (кордарону) 150мг/3мл - атропіну сульфату 0,1% - 1,0 Розчини у флаконах: - натрію гідрокарбонату 4% - 200,0
Етапи Обґрунтування
Долікарська допомога (незалежна функція медсестри)
Дії 1-8 виконуються дуже швидко медичними працівниками, які стали свідками події, там, де трапилась клінічна смерть
1. Подбати про власну безпеку, використати гумові рукавички, маску. Попередження ризику інфікування медичного працівника.
Примітка 1: кожний медичний працівник повинен завжди мати при собі, індивідуальні засоби захисту (гумові рукавички, маску), в крайньому випадку можна використовувати імпровізовані захисні засоби
2.Представитися водночас оточуючим пацієнта, заручитися їх допомогою. Звернутися при цьому до конкретної особи. 2.1. Повідомити негайно лікаря про стан пацієнта: - Викликати лікаря через будь-кого з молодшого медичного персоналу в умовах стаціонару. - Доручити будь-кому з оточуючих викликати бригаду «Швидкої допомоги», якщо пацієнт перебуває поза межами лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ). Використати при цьому ключову фразу: «Проводимо реанімацію». Виказується повага до прав людини, налагоджуються контакти з оточенням пацієнта.     Створюються умови для безперервного спостереження за пацієнтом медичним працівником та надання йому невідкладної долікарської допомоги. Забезпечується чітка передача інформації лікарю, персоналу швидкої допомоги.
3. Встановити водночас ознаки клінічної смерті:
  • Втрата свідомості;
  • Прогресуючий ціаноз або мертовна блідість шкіри;
  • Відсутність пульсу на сонній артерії;
  • Візуальна відсутність дихальних рухів грудної клітки;
  • Розширення зіниць, відсутність їх реакції на світло.
3.1. Негаяти час на вимірювання АТ, вислуховування тонів серця, реєстрацію ЕКГ; 3.2. Визначити діагноз за 8-10сек
Здійснюється оцінка ситуації, що склалась, обирається подальша тактика медичних працівників.     Враховується, що реанімаційні заходи найбільш ефективні, якщо їх розпочати протягом перших 1-2хв.
4. Розпочати легенево-серцеву реанімацію, не чекаючи приходу лікаря, – етапи: · А (від англ. air way – шлях повітрю); · B (від англ. breath for victim – дихання для жертви; · С (від англ.circulation the blood – підтримка циркуляції крові). Досягається необхідна швидкість подання реанімаційної допомоги. Здійснюється мінімальна підтримка життя

 

Етап А
5. Відновити анатомічну прохідність дихальних шляхів; натиснути для цього одночасно на лоб постраждалого і на підборіддя, спрямовуючи його догори. 5.1. Видалити з дихальних шляхів будь-яким способом сторонні тіла, блювотні маси, слиз (пальцем, обгорнутим серветкою, тампоном на утримувачі, відсмоктувачем). Досягається максимальне розгинання голови в атланто-окципітальному з’єднанні. Відсувається наперед язик, відкривається вхід до гортані   Відновлюється прохідність дихальних шляхів
Етап В
6. Накрити рот та ніс постраждалого серветкою, ввести одноразовий клапан для штучного дихання. Здійснювати штучне дихання методом «з рота в рот» затискуючи при цьому ніс пацієнта («з рота в ніс» при травмах щелеп, пораненні ротової порожнини, губ). 6.1. Використати за можливістю S-подібний повітровід, мішок Амбу, ручний дихальний апарат або проводити (якщо клінічна смерть настала у відділенні лікарні) штучну вентиляцію легень (ШВЛ) киснем. Ефективність: роздування грудної клітки та синхронне – передньої черевної стінки під час вдиху для хворого. Долається почуття гидливості. Усувається загроза інфікування особи, що проводить реанімацію. Забезпечується постачання організму пацієнта киснем.     Підвищується ефективність заходу через запобігання зміщенню язика вниз.  
Етап С
7. Проводити непрямий (закритий) масаж серця: покласти руки, зімкнуті в замок, між середньою і нижньою третинами грудини. Робити 100 -120 натискувань за 1хв, прогинаючи грудину на 4-5см. Ефективність: звуження зіниць, поява пульсацій на сонних артеріях, зникнення блідості, ціанозу. Здійснюється підтримка мінімального кровообігу, досягається утримання АТ на рівні 60 – 80мм рт. ст.
Примітка 2: на 2 вдихи робиться 30 натискувань грудної клітки.
8. Припинити реанімаційні заходи, коли: · Життєдіяльність постраждалого відновлена – з’явилися пульс і самостійне дихання; · На місце пригоди прибула спеціалізована бригада «Швидкої допомоги», яка почала надавати допомогу постраждалому; · Ознаки клінічної смерті зберігаються, не зважаючи на правильне проведення реанімації протягом 30 – 40хв., а спеціалізовану бригаду викликати неможливо; · Настало повне виснаження реаніматора; · Спостерігаються ознаки біологічної смерті (найбільш ранньою її ознакою вважають феномен «кошачої зіниці»).   Зникає необхідність в подальшому проведенні легенево-серцевої реанімації.   З’являється можливість надання допомоги пацієнту на більш високому рівні.     Стає очевидною недоцільність продовження реанімаційних заходів.  
Дії 9 виконуються спеціалізованою бригадою «Швидкої допомоги»
9. Госпіталізувати постраждалого в разі ефективності реанімаційних заходів на ношах до реанімаційного відділення. Проводити контроль пульсу, АТ, дихання та реанімаційні заходи під час транспортування. Забезпечуються послідовність дій медичних працівників, подальше надання медичної допомоги в повному обсязі.
Лікарська допомога. (виконання залежної функції медсестрою)
Наступні дії 10 -15 виконуються медсестрами реанімаційного відділення за призначенням лікаря
10. Продовжувати штучну вентиляцію легенів за допомогою S-подібних повітроводів, мішка Амбу, ручних дихальних апаратів або проводити ШВЛ зволоженим киснем. Забезпечується гіпервентиляція легенів, постачання організму киснем
11.Забезпечити доступ до периферійної вени. або підготувати стерильний набір для пункції та катетеризації підключичної вени. Асистувати лікарю під час її проведення Створюється можливість безперебійного введення ліків
12. Забезпечити ЕКГ- контроль або моніторинг життєвих функцій пацієнта Встановлюється причина зупинки серця (при електричних ускладненнях інфаркту міокарда), з’ясовується доцільність подальшої серцево-легеневої реанімації
13. Допомагати лікарю під час проведення електроімпульсної терапії (ЕІТ) при нестабільній гемодинаміці та відсутності ефекту розрядами від 4500В до 7000В (напруга кожного наступного розряду на 500В вища за попередню). Нормалізується серцевий ритм
14. Розпочати інтенсивну медикаментозну й інфузійну терапію: 14.1. Розвести 1мл 0,1% розчин адреналіну 0,1% 1мл в 10мл ізотонічного розчину натрію хлориду; ввести в/венно; повторювати в разі необхідності кожні 3-5 хв. до відновлення серцевої діяльності або припинення реанімації. 14.2. Ввести розчин атропіну сульфат 0,1% 3мл з 10 мл фізіологічного розчину в/венно одноразово або 6мл з 10мл фізіологічного розчину в/трахеально. 14.3. Вводити розчин аміодорону 300мг з 20мл 5% розчину глюкози в/венно болюсно; розчин лідокаїну 2% 4-6мл в/венно при відсутності ефекту від застосування аміодорону. 14.4 Вводити розчин натрію гідрокарбонату 4% по 2-4мл/кг маси тіла в/венно кожні 10 хв. реанімації під контролем показників кислотно-лужного стану.   Підвищується тонус судин, стимулюється спонтанна діяльність серця, зростає амплітуда фібриляцій шлуночків, що сприяє відновленню серцевого ритму.   Знижується тонус блукаючого нерва.     Стабілізується серцева діяльність.     Усовуються явища метаболічного ацидозу.  
Примітка 2: якщо лікарські засоби вводять в периферійні вени, треба трохи піднімати кінцівку для збільшення швидкості постачання ліків до серця.
15. Дезінфікувати використані інструменти, матеріали, обладнання, рукавички. Забезпечується інфекційна безпека. Здійснюється профілактика внутрішньолікарняної інфекції (ВЛІ).
Подальша тактика після стабілізації стану пацієнта
16. Здійснювати постійний моніторинг життєво важливих функцій і показників організму пацієнта. Оцінюється стан пацієнта, ефективність проведених заходів
17. Брати участь в реалізації програм церебральної реанімації та лікуванні постреанімаційної хвороби, виконувати призначення лікаря. Зводиться до мінімуму ризик ушкодження кори головного мозку у зв’язку з кисневим голодуванням. Проводиться інтенсивна терапія змін та ускладнень з боку інших органів та систем організму.

 

4. ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

Одним із проявів гіпертензивної хвороби є гіпертензивний (гіпертонічний) криз раптове підвищення АТ за межі початкового рівня, яке супроводжується появою чи посиленням симптоматики, здебільшого церебрального, кардіального та загально-вегетативного характеру.

Критеріями гіпертензивного криза є наступні:

· відносно раптовий початок;

· наявність ознак ураження органів кровообігу, нервової системи;

· індивідуально високий рівень АТ.

На сьогодні в Україні використовується класифікація гіпертензивних кризів робочої групи Українського товариства кардіологів (1999), згідно з якою виділяють неускладнені та ускладнені гіпертензивні кризи. В основу цієї класифікації покладено наявність чи відсутність ураження органів-мішеней, що визначає тактику лікування.

Неускладнені гіпертензивні кризи характеризуються відсутністю клінічних ознак гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней, але становлять потенційну загрозу життю хворого.

До неускладнених гіпертензивних кризів належать:

· церебральний неускладнений криз (головний біль, шум у вухах, тремтіння кінцівок, вегетативні розлади – почервоніння або збліднення шкіри, підвищена пітливість);

· кардіальний неускладнений криз (біль в ділянці серця, серцебиття, перебої в роботі серця, аритмії);

· підвищення систолічного АТ до 240мм рт. ст. та/або діастолічного до 140мм рт. ст., навіть при відсутності будь-яких клінічних симптомів;

· значне підвищення АТ в ранньому післяопераційному періоді (ризик виникнення кровотечі).

Всі ці види кризів потребують надання невідкладної допомоги протягом кількох годин. Лікування здійснюється шляхом прийому гіпотензивних препаратів через рот або в/м’язового введення. Госпіталізація не обов’язкова.

Ускладнені гіпертензивні кризи характеризуються клінічними ознаками гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней і становлять пряму загрозу життю хворого. Ураження органів-мішеней може бути органічним – інфаркт міокарда, інсульт, розшаровуюча аневризма аорти або функціональним – нестабільна стенокардія, гостра лівошлуночкова недостатність, аритмії, еклампсія, гостра гіпертензивна енцефалопатія, кровотечі.

Такі кризи потребують зниження АТ у проміжок часу від кількох хвилин до однієї години. Лікування здійснюється в умовах палати інтенсивної терапії шляхом парентерального введення гіпотензивних препаратів.

Можливі варіанти дій медичних працівників при станах, що розглядаються, надаються в алгоритмах


Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1484 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)