|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Невідкладна допомога при ускладненому гіпертензівному кризі
| Оснащення:
- тонометр, фонендоскоп;
- секундомір, або годинник з секундною стрілкою;
- гірчичники;
- лоток з водою температурою 40-42оС;
- міхур з льодом, або лоток з холодною водою та два шматка гігроскопічної тканини;
- носові трубки, апарат Боброва, заповнений дистильованою водою температурою 37-38оС;
- джерело кисню (централізована система подачі кисню, портативний кисневий апарат);
- банки;
- бікс зі стерильними матеріалами та інструментами;
- шприці та голки для п/шкірних, в/м’язових, в/венних ін’єкцій;
- лейкопластир;
- одноразові системи для в/венного краплинного введення ліків;
- штатив;
- гумові рукавички;
- маска, окуляри, клейончастий фартух;
- ємкості з дезінфікуючими розчинами;
- аптечка «АнтиСНІД», протишоковий набір
| Лікарські засоби для парентерального введення.
Розчини в ампулах:
- фуросеміду 2% -2,0;
- еуфіліну 2% 10,0;
- магнію сульфату 25 % -5,0, 10,0;
- лакардія 5% -10,0;
- пірацетаму 20% -5,0
Розчини у стерильних флаконах
- глюкози 5% 250,0, 500,0;
- розчину натрію хлориду 0,9% 200,0
| | Етапи
| Обґрунтування
| | Невідкладна долікарська допомога
(виконання незалежної функції медсестрою)
| | Дії 1-10 виконуються дома або там, де настав криз, медичним працівником, що опинився на місці події. В умовах стаціонару їх здійснює палатна або чергова медична сестра.
| | 1. Представитися (якщо в цьому є необхідність) пацієнту та/або його оточенню, запропонувати свою допомогу, отримати його згоду
1. Повідомити негайно лікаря про стан пацієнта, не залишаючи його при цьому на самоті:
- Викликати бригаду «Швидкої допомоги», якщо пацієнт перебуває дома.
- Послати за лікарем будь-кого з молодшого медичного персоналу, якщо пацієнт перебуває в умовах стаціонару.
| Виказується повага до прав людини, налагоджуються контакти між пацієнтом і медичним працівником.
Забезпечується послідовність дій медичних працівників, створюються умови для безперервного спостереження і для надання пацієнту медичної допомоги.
| | 2. Подбати про власну безпеку (в разі набряку легенів, носової кровотечі), надягти маску, окуляри, клейончастий фартух або імпровізовані засоби захисту
| Попереджається потрапляння крові, піни з дихальних шляхів на шкіру та слизові оболонки та інфікування медичних працівників, ризик його інфікування ВІЛ, гепатитом В, С, Д тощо.
| | 3. Заспокоїти пацієнта, вимкнути радіоприймач, телевізор.
| Створюється психічний спокій, нормалізується емоційний стан пацієнта.
| | 4. Обстежити пацієнта:
· Оцінити стан показників АВС,
рівень порушень свідомості
· Спитати за можливістю про скарги, зібрати короткий анамнез;
· Звернути увагу на колір, вологість шкіри.
· Перевірити розмір зіниць, їх реакцію на світло.
· Оцінити дихання (ЧДР, характер задишки, наявність або відсутність хрипів, виділення мокротиння, піни з дихальних шляхів)
· Провести дослідження пульсу;
· Виміряти АТ.
· Забезпечити за можливістю ЕКГ-контроль у 12-ти відведеннях.
· Звернути увагу на наявність вогнищевої симптоматики з боку ЦНС:
а) Асиметрія обличчя;
б) Афазія (погіршення або відсутність мовної функції);
в) Атаксія (порушення координації рухів);
г) Геміанестезія (одностороння втрата чутливості).
д) Геміпарез (м’язова слабкість або частковий параліч половини тіла);
е) Дисфагія (порушення ковтання).
| Оцінюється важкість стану пацієнта,
визначається на підставі даних, отриманих при обстеженні пацієнта характер ускладнень. Обирається подальша тактика медичних працівників.
| | 5. Повідомити пацієнта та/або його родичів про результати обстеження та ваші подальші дії, отримати на це їх згоду.
| Реалізується право пацієнта на інформацію. Виражається повага до гідності людини. Створюються умови для взаємодії пацієнта і медичного працівника.
| | 6. Надати пацієнту відповідне положення:
6.1.Сидячи з опущеними ногами при серцевій астмі, набряку легенів;
6.2. Положення Фаулера при гострому коронарному синдромі;
6.3. Лежачи на боку обличчям донизу при гострих розладах мозкового кровообігу;
|
Зменшується кровонаповнення судин малого кола кровообігу, мозкових судин і ризик виникнення крововиливів у головний мозок у зв’язку з депонуванням крові у нижніх кінцівках.
Забезпечується фізичний спокій. Створюються умови для покращення діяльності органів кровообігу.
Здійснюється профілактика аспірації блювотних мас, попереджається западання язика
| | 7. Забезпечити широку аерацію:
7.1. Відчинити вікно (в домашніх умовах); розстебнути одяг, що стискає тіло.
7.2. Розпочати інгаляцію зволоженого кисню в умовах стаціонару.
| Покращується постачання організму киснем, усовується несприятливий вплив гіпоксії на тканинний метаболізм.
| | 8. Зробити найпростіші фізіотерапевтичні процедури:
8.1. Прикласти до голови холодний компрес або застосувати міхур з льодом.
8.2. Накласти гірчичники на потилицю, литкові м’язи або зробити гарячу (гірчичну) ванну для ніг.
| Зменшується кровонаповнення судин головного мозку та ризик виникнення крововиливів у головний мозок.
Використовується відволікаючий ефект процедур.
Покращується загальний стан пацієнта.
| | 9. Керуватися в разі виникнення гострого коронарного синдрому, серцевої астми, набряку легенів відповідними алгоритмами
| Враховується небезпека ускладнень для життя хворого
| | 10. Підготувати до приходу лікаря (в умовах стаціонару) медикаменти для парентерального введення з наведеного вище переліку.
| Досягається економія часу при подальшому наданні допомоги пацієнту
| | Лікарська допомога
(виконання залежної функції медсестрою)
| | Наступні дії 11 - 15 виконуються вдома або під час транспортування фельдшером «Швидкої допомоги», в умовах стаціонару – медсестрою процедурного кабінету, черговою медсестрою за призначенням лікаря.
| | 11. Госпіталізувати пацієнта, що перебуває дома, спеціалізованою бригадою «Швидкої допомоги» на ношах з в кардіологічне або неврологічне (нейрохірургічне) відділення (в залежності від симптоматики), минаючи приймальне відділення лікарні.
- в положенні лежачи на боку при гострих розладах мозкового кровообігу;
– в положенні на спині з піднятим підголів’ям при гострому коронарному синдромі;
- в положенні сидячи з опущеними ногами при гострій серцевій недостатності.
11.1. Попередити при інсультах (за можливістю) радіологічне відділення про необхідність комп’ютерної томографії головного мозку
11.2. Контролювати під час транспортування кожні 5 хв. життєво важливі показники
| Забезпечується негайне транспортування пацієнта та подальше надання йому адекватної допомоги.
Див. п. 6.
Використовується можливість уточнення ішемічної або геморагічної етіології інсульту та вирішення питання щодо проведення тромболізису або хірургічного втручання
Оцінюється стан пацієнта з метою корекції втручань.
| | 12. Ввести при гіпертензивній енцефалопатії один з препаратів:
- Розчин магнію сульфату 25% 5-10мл в/венно повільно;
- Розчин лакардія 5% 4мл до 10мл фізіологічного розчину в/венно повільно
| Забезпечується негайне надання допомоги, попереджається органічне ураження органів –мішеней.
Реалізується швидка гіпотензивна дія препаратів
| | Увага! Введення препаратів здійснюється під контролем АТ на другій руці або при постійному моніторингу АТ і припиняється, якщо АТ знизиться на 25% від початкового рівня.
| Враховується можливість післядії препаратів. Попереджається розвиток некерованої гіпотензії і ризики зменшення мозкового кровопостачання аж до розвитку коми, порушення коронарного кровообігу в вигляді стенокардії, аритмії, інфаркту міокарда.
| | 13. Ввести при наявності явищ набряку головного мозку додатково:
- Розчин фуросеміду 2% 2мл в/венно;
- Розчин еуфілліну 2% 10мл в/венно.
|
Посилюється діурез, зменшуються явища набряку.
Підвищується тонус вен, одночасно знижується тонус артеріол, що сприятливо впливає на стан мікроциркуляції.
| | 14. Вводити розчин пірацетаму 20% в/венно до 60 мл на добу
| Використовуються властивості препарату як протектора нервової системи.
| | 15. Діяти при гострому коронарному синдромі, гострій серцевій недостатності згідно з відповідними алгоритмами
|
| | 16. Дезінфікувати використані інструменти, матеріали, рукавчики, обладнання.
| Забезпечується інфекційна безпека, здійснюється профілактика ВЛІ
| | Подальша тактика.
| | 17. Продовжувати спостереження за пацієнтом з ускладненим гіпертензивним кризом після стабілізації його стану.
| Здійснюється динамічне спостереження за пацієнтом, попереджається виникнення нових кризів, забезпечується лікування ускладнень
| | Примітка 1:під стабілізацією розуміють стан пацієнта, коли на тлі зниженого АТ відсутні ознаки ураження органів - мішеней, а збереження безпечного рівня АТ не потребує парентерального введення ліків.
| | 18. Виконувати незалежну і залежну функції при роботі з пацієнтом у разі виникнення органічних ускладнень: інфаркт міокарда, інсульт та ін.
| Продовжується боротьба за життя пацієнта
|
5. ТРОМБОЕМБОЛІЯ ЛЕГЕНЕВОЇ АРТЕРІЇ
Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) – синдром, що виникає внаслідок закупорювання стовбура або відгалужень легеневої артерії тромботичними масами.
Факторами, що сприяють розвитку ТЕЛА, є ушкодження і захворювання судин (флебіт, тромбофлебіт, флеботромбоз нижніх кінцівок і таза), травми і хірургічні операції протягом останнього місяця, серцево-судинна патологія, злоякісні пухлини, літній вік та загальний атеросклероз, збільшення маси тіла.
Клініка ТЕЛА залежить від місця тромбоутворення, розмірів ембола, темпів його утворення., вираженості серцево-судинної недостатності, змін з боку інших систем та органів.
Клінічно ТЕЛА класифікують на такі типи:
- Масивна – уражено більше 50% судинного русла легень (емболія легеневого стовбура або головних легеневих артерій). Цей стан проявляється шоком або гіпотензієй;
- Субмасивна — уражено 30 — 50 % об’єму судинного русла легень (Емболія кількох часткових або багатьох сегментарних легеневих артерій). Проявляється симптомами правошлуночкової недостатності;
- Немасивна – уражено менше 30 % об’єму судинного русла легень (емболія дрібних дистальних гілок легеневих артерій). Ознаки відсутні або мінімальні (інфаркт легені виявляється при рентгенологічному дослідженні у вигляді клиноподібного затемнення відповідної ділянки легені).
Можливі такі варіанти перебігу ТЕЛА:
· Найгостріший (іноді блискавичний з летальним кінцем, якщо ембол великий і перекриває отвір стовбура легеневої артерії або одного з її основних відгалужень)
· Гострий (триває 3-5 діб)
· Підгострий затяжний (триває декілька тижнів)
· Хронічний рецидивуючий (характеризується ремісіями різної тривалості та рецидивами.
Під час ТЕЛА спостерігають певні синдроми, які повинен розпізнати молодший медичний працівник:
· Больовий синдром спостерігають у 40-85% хворих. Він виникає раптово, за типом удару кинджалом у верхню частину грудної клітки. Біль зумовлений гострою коронарною недостатністю, розширенням легеневої артерії та її відгалужень, правого шлуночка.
· Синдром гострої дихальної недостатності. Для цього стану характерні почуття браку повітря, задишка (в дихальному акті беруть участь допоміжні м’язи), кровохаркання, шум тертя плеври. Відзначається виражений ціаноз обличчя і верхньої частини тулуба.
· Синдром гострої серцево-судинної недостатності виникає в перші хвилини захворювання, характеризується вираженою тахікардією, аритмією, набряканням шийних вен, збільшенням печінки, артеріальною гіпотензією, ознаками гострої коронарної недостатності. Біля мечовидного відростка нерідко прослуховується ритм галопу, а над легеневою артерією акцент ІІ тону та систолічний шум. Спостерігають розширення серця праворуч. У хворих з масивною емболією прогресуюче погіршення серцевої діяльності завершується припиненням кровообігу.
· Церебральний синдром характеризується оглушеністю, а в деяких випадках – непритомністю, судомами, зумовленими гіпоксією або набряком головного мозку.
В діагностиці ТЕЛА важливу роль відіграють дані ЕКГ: збільшення зубця РІІІ, розщеплення QRS, зміщення вище ізолінії інтервала STІІІ, блокада правої ніжки пучка Гіса. Чутливим, але неспецифічним методом діагностики ТЕЛА є визначення рівня d-дімерів (продукт розпаду фібрина; підвищення його рівня свідчить про нещодавнє тромбоутворення)
УЗД судин нижніх кінцівок дозволяє виявити в них тромби, які найчастіше є джерелом ТЕЛА.
Виявлення ТЕЛА є досить складною задачею, тому вельми часто у зв’язку з кровохарканням помилково призначають кровоспинні препарати, що погіршує ситуацію.
Можливий варіант дій медичних працівників розглядається в алгоритмі
Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 819 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 |
|
