АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Альдегіди і спирти 1 страница

До них належать розчин формальдегіду (формалін), лізоформ, спирт етиловий. Препарати цієї групи мають антисептичні та дезін­фекційні властивості. Механізм дії: зумовлюють дегідратацію (зне­воднення) білків клітинної мембрани і загибель мікроорганізмів.

Розчин формальдегіду (формалін) — це рідина, що містить 36,5-37,5 % формальдегіду, має різкий своєрідний запах, добре розчиняється у воді та спирту. Справляє протимікробну дію на ве­гетативні форми бактерій та їхні спори. Розчини формальдегіду застосовують для дезінфекції білизни, посуду, предметів догляду за хворими, металевого та неметалевого інструментарію, для кон­сервації анатомічних препаратів, вакцин і сироваток. Використо­вують як дезінфекційний та дезодораційний засіб при надмірній пітливості шкіри.

Лізоформ — комбінований препарат, що містить формалін. Ви­являє протимікробну і дезодоруючу дію. Використовують для зов­нішнього застосування для спринцювань при вагініті, а також для дезінфекції рук і приміщень.

Побічні ефекти: подразнення шкіри і слизових оболонок.

Спирт етиловий — рідина, що має своєрідний запах та смак. Бактерицидна дія проявляється при 20 % концентрації. Крім про­тимікробної спирт етиловий виявляє також подразливу (у низьких концентраціях) та в'яжучу (у високих концентраціях) дію.

Місцево етиловий спирт застосовують у таких концентраціях:

• 40 % — для компресів;

• 70 % — для оброблення шкіри пацієнта, рук хірурга, операційно­го поля та дезінфекції інструментів перед маніпуляціями;

• 95-96 % — для лікування опіків та дезінфекції медичних ін­струментів.

Детергенти

Детергенти — це речовини, що здатні знижувати поверхневу активність, виявляють очисну і протимікробну дію. Протимі­кробна дія полягає в тому, що детергенти змінюють проникність цитолеми мікробних клітин і спричинюють розпад бактеріаль­них клітин. До них належать зелене мило, церигель, етоній, дека- метоксин (септефрил), мірамістин.

Зелене мило — зеленкувата маса зі слабким запахом. Легко розчиняється у воді та спирту. Це аніонний детергент. Застосову­ють для очищення шкіри.

Церигель — катіонний детергент. Густа рідина із запахом спир­ту. Добре розчинна у спирту та ефірі. Виявляє дезінфекційну дію. Застосовують для оброблення рук медичного персоналу під час підготовки до хірургічних втручань.

Етоній виявляє бактеріостатичну і бактерицидну дію щодо стрептокока, стафілокока та інших мікроорганізмів. Признача­ють при трофічних гнійних виразках прямої кишки та при інших захворюваннях.

Декаметоксин (септефрил) виявляє протимікробну, протимі- козну дію, стимулює загоєння ран. Застосовують для лікування гнійних і мікозних захворювань шкіри, при ураженні слизової оболонки ротової порожнини (стоматит, гінгівіт, пародонтоз), кон'юнктивіті, отиті, а також призначають хворим на виразковий коліт, простатит.

Протипоказання: вірусні захворювання шкіри і слизових обо­лонок, а також індивідуальна непереносимість.

Сучасні антисептичні та дезінфекційні засоби

У наш час сильним дезінфектантом і стерилізуючим агентом є надоцтова кислота. Із сполук йоду широке застосування мають йодоформ (йодопірон, йодонат). За кордоном композиції на основі гідрогену пероксиду у твердій і рідких формах широко використо­вують завдяки високій ефективності, широкому спектру дії, еко­логічній безпеці та зручному застосуванню. Високу антимікробну активність мають препарати групи надкислот. У вітчизняній практиці це дезоксон-1 і дезоксон-4. Широкий спектр дії мають альдегіди — формальдегід, гліоксаль, глутаровий альдегід. Остан- 11 і ми роками в Україні випускають нові дезінфекційні препарати на основі органічних сполук хлору (ДП-2, хлорцин, сульфохло- рантин), а також засоби на основі амфолітної ПАР (поверхнево- а ктивної речовини) — катамін АБ і полісепт.

Наказами МОЗ України дозволено застосування таких анти­септичних і дезінфекційних засобів:

• корзолекс плюс, корзолекс екстра, дисмозон пур (для дезін­фекції і передстерилізаційного очищення виробів медичного призначення);

• бациллоцид расант (спеціальний препарат для швидкої дезін­фекції у зонах особливої інфекційної небезпеки);

• кутасепт Ф (для перед- та післяопераційної обробки шкіри та швів, антисептичного знезараження шкіри перед ін'єкціями, гігієнічної та хірургічної обробки шкіри рук);

• стерилліум, бактолін базік (для гігієнічної та хірургічної анти­септичної обробки шкіри рук).

Фармакобезпека:

— під час роботи з фенолом слід бути обережним, оскільки він добре всмоктується через шкіру і слизові оболонки, що може при­звести до отруєння;

—під час роботи зі спиртом етиловим слід враховувати його резорбтивну дію (пригнічує функцію ЦНС і тому перебуває на предметно-кількісному обліку);

— під час роботи з розчином формальдегіду слід бути обереж­ним, оскільки вдихання парів спричинює сльозотечу, ядуху, за­дишку, психомоторне збудження;

— слід пам'ятати, що потрапляння нерозведеного розчину аміаку на кон'юнктиву або всередину зумовлює опіки;

— під час роботи з кислотою борною не слід наносити препа­рат на великі поверхні тіла, особливо дітям дошкільного віку, оскільки препарат добре проникає через шкіру та слизові оболон­ки і може накопичуватися в органах і тканинах;

— під час роботи з ртуті дихлоридом (є дуже сильною отру­тою) треба бути обережним і працювати в рукавичках, щоб пре­парат не потрапив до порожнини рота, на слизові оболонки та шкіру;

— хлоргексидин є несумісним з препаратами йоду;

—0,1 % розчин перманганату калію не ефективний для про­мивання шлунка при отруєнні атропіном, кокаїном, барбітура­тами;

—розчин нітрату срібла при його застосуванні повинен бути приготовлений ex tempore;

— пахучі лікарські засоби (розчин аміаку, дьоготь, іхтіол, йодоформ, фенол, розчин формальдегіду, хлорамін Б) слід зберіга­ти ізольовано в герметично закритій тарі, не прониклій для за­паху, окремо за найменуваннями;

— барвні лікарські засоби, які залишають забарвлений слід на тарі, закупорювальних засобах, устаткуванні та інших предметах (брильянтовий зелений, калію перманганат, метиле­новий синій, фурацилін, етакридину лактат), слід зберігати в спеціальній шафі в щільно закупореній тарі, окремо за наймену­ваннями. Для роботи з барвними речовинами для кожного най­менування необхідно виділити спеціальні ваги, шпатель та ін­ший інвентар;

— дезінфекційні засоби (хлорамін Б та інші) слід зберігати в герметично закупореній тарі, у захищеному від світла місці в ізо­льованому приміщенні, подалі від приміщень для зберігання пластмасових, гумових та металевих виробів, а також для одер­жання води очищеної.

Матеріали для самоконтролю

Запитання

1. Як класифікують антисептичні та дезінфекційні засоби?

2. Що характерно для галогеновмісних сполук?

3. У яких випадках і як застосовують калію перманганат?

4. У яких випадках обмежено застосування кислоти борної?

5. Препарати якої групи спричинюють денатурацію білка, блокують сульфгідрильні групи ферментних систем протоплазми мікробної клітини, утворюючи альбумінати?

6. У яких випадках і як застосовують фенол?

7. Що характерно для антисептиків групи барвників?

8. У чому полягає механізм протимікробної дії детергентів?

Тести

1. Який розчин водню пероксиду застосовують для хімічної стериліза­ції інструментів (%):

а) 5;

б) 1;

в) 2;

г)6; Д) 7?

2. Пацієнтці Т., 45 років, яка перебуває на лікуванні в урологічному відділенні, лікар призначив промивання сечового міхура. Який ан­тисептичний розчин повинна підготувати медична сестра:

а) 3 % розчин водню пероксиду;

б) розчин фурациліну 1:5000;

в) 0,25 % розчин хлораміну Б;

г) 7 % розчин борної кислоти;

д) 1 % розчин лізоформу?

3. Медична сестра готує дезінфекційний розчин для обробки рук ме­дичного персоналу після огляду хірургічних хворих. Усі приготовле­ні нею препарати належать до препаратів бактерицидної дії, окрім:

а) 0,5 % розчину хлораміну;

б) 0,9 % розчину натрію хлориду;

в) 70 % етилового спирту;

г) 1 % розчину хлораміну;

д) 0,5 % розчину хлоргексидину.

4. Пацієнту перед застосуванням препарату фурапласт потрібно об­робити ушкоджену ділянку шкіри. Визначте антисептики, які мож­на застосувати.

а) кислота борна, натрію тетраборат;

б) розчин водню пероксиду, спирт етиловий;

в) цинку сульфат, протаргол;

г) спирт етиловий, йодоформ;

д) фурацилін, розчин формальдегіду.

5. Визначте, які з антисептиків використовують для полоскання горла:

а) резорцин, метиленовий синій;

б) фурагін, етоній;

в) спирт етиловий, калію перманганат;

г) протаргол, цинку сульфат;

Д) фурацилін, етакридину лактат.

6. У підлітка акне. Який з препаратів доцільно призначити для ліку­вання:

а) кислоту борну;

б) калію перманганат;

в) фурацилін (нітрофурал);

г) бензоїлпероксид (окси 5, 10);

д) мило зелене?

7. Визначте препарат, який має такі властивості: сильну дезінфекцій­ну дію, є отрутою; його застосовують для оброблення білизни та предметів догляду за хворими:

а) фурацилін;

б) метиленовий синій;

в) ртуті дихлорид;

г) фенол;

д) срібла нітрат.

8. Брильянтовий зелений застосовують у таких випадках:

а) у разі піодермії;

б) у разі кон'юнктивіту;

в) для дезінфекції білизни;

г) для промивання сечового міхура;

д) у разі отиту.

9. Випишіть рецепти на:

— 100 мл спирту етилового для оброблення рук хірурга;

— 10 мл розчину йоду спиртового для оброблення країв ран;

— 200 мл розчину хлоргексидину біглюконату для обробки опера­ційного поля;

— 10 суппозиторіїв з іхтіолом для введення у піхву 2 рази на день;

— 25 мл розчину перекису водню для промивання гнійних ран.

Ситуаційні задачі

1. Вам потрібно приготувати розчин фурациліну для полоскання гор­ла. Як це зробити, якщо є таблетки фурациліну для зовнішнього за­стосування по 0,02 г?

2. Є 10 % розчин хлорного вапна. Вам потрібно приготувати 10 л 1 % розчину вапна. Як це зробити?

3. *В аптеку звернулася мати дитини дошкільного віку із запитанням про застосування борного спирту з метою лікування отиту в дитини. Яка повинна бути відповідь фармацевта?

4. *В аптеку надійшли лікарські засоби. Визначте засоби: а) для ліку­вання захворювань шкіри; б) для профілактики і лікування інфекцій порожнини рота і носоглотки; в) для лікування кон'юнктивіту. Перелік препаратів: фурацилін (нітрофурал); протаргол; іхтіол; цин­ку сульфат; декаметоксин; кислота борна; розчин водню пероксиду; метиленовий синій; брильянтовий зелений; фурагін; лізоформ.

5. ^Перевірте рецептурні прописи: Rp.: Viridis nitentis 3 %

Spiritus aethylici 70 % — 100 ml Aq. destill. 20 ml

M. D. S. Для змащування країв повік при блефариті

Rp.: Resorcini Ac. Salicylici Vaselini 30,0 M. f. ung D. S. Мазь.

*Робота з рецептурником

1. Занотуйте класифікацію антисептичних і дезінфекційних засобів.

2. До словника фармакологічних термінів внесіть: антисептичні, дез­інфекційні засоби; бактеріостатична та бактерицидна дія; в'яжуча, подразлива, припікальна дія; дезодораційний ефект, кератолітична, інсектицидна дія.

3. До словника клінічних термінів внесіть: тонзиліт, отит, трофічні, варикозні виразки, мастит, гайморит, стоматит, ангіна, кон'юнктивіт, дерматит, піодермія, екзема, ларингіт, уретрит, вагініт, бешиха, фу­рункульоз, акне.

4. Виконайте завдання з фармакотерапії (оформити у вигляді таблиці). Зразок

• засіб для лікування кон'юнктивіту;

• засіб для обробки операційного поля;

• засіб для полоскання горла;

• засіб для промивання шлунка при отруєннях;

• засіб для лікування піодермії;

• засіб для обробки гнійних ран.

Хіміотерапевтичні засоби Антибіотики

Правила раціональної хіміотерапії Загальна характеристика антибіотиків. Класифікація Пеніциліни. Порівняльна характеристика препаратів Цефалоспорини. Властивості. Застосування Макроліди й азаліди

Препарати тетрацикліну. Класифікація. Застосування

Хлорамфеніколи. Застосування

Аміноглікозиди і глікопептиди. Порівняльна характеристика препаратів

Циклічні поліпептиди (поліміксини)

Рифампіцинн

Фузидини

Лінкозаміди

Медичні терміни: сепсис, септицемія, ангіна, синусит, тонзиліт, фарин­гіт, отит, бронхіт, пневмонія, плеврит, менінгіт, остеомієліт, дифтерія, сибірка, скарлатина, кашлюк, сифіліс, гонорея, шигельоз, коліт, ентеро­коліт, перитоніт, мастит, дисбактеріоз, кандидамікоз, правець

Правила раціональної хіміотерапії

Інфекційні захворювання дуже поширені серед населення земної кулі. Вявлено близько 250 різних видів збудників. Лікарські препа­рати, які пригнічують життєдіяльність збудників інфекційних за­хворювань в організмі людини, називають хіміотерапевтичними за­собами. На відміну від антисептиків вони справляють вибіркову протимікробну дію і менш токсичні для людини. Хіміотерапевтичні засоби застосовують емпірично з давніх часів. Так, у медицину було введено препарати ртуті для лікування сифілісу (XVI ст.), препарати кори хінного дерева — для лікування малярії (XVII ст.). Піонером хіміотерапії є Пауль Ерліх (1854—1915), який запропонував препара­ти арсену — сальварсан та неосальварсан — для лікування хворих на сифіліс і сформулював основні правила хіміотерапії.

Правила раціональної хіміотерапії

1. Лікування слід починати якомога раніше.

2. Необхідно встановити точний діагноз, тобто виявити збудни­ка та визначити його чутливість до хіміотерапевтичних засобів. Якщо збудник невідомий, слід призначати препарати з іпироким спектром протимікробної дії або комбінацію декількох препаратів і вибрати засіб, який найбільше підходить, з урахуванням специфіч­ності його дії, фармакологічних ефектів, анамнестичних даних.

3. Препарат доцільно призначати в такій дозі (разовій і добовій) і вибрати такий шлях введення, щоб забезпечити його середню те­рапевтичну концентрацію в тканинах макроорганізму впродовж усього курсу лікування. На початку лікування слід призначати препарат в ударній дозі.

4. Для забезпечення середньої терапевтичної концентрації пре­паратів слід враховувати їхню взаємодію із засобами інших груп:

— на фармакологічному рівні;

— на фармакокінетичному рівні;

— на фізико-хімічному рівні.

5. Дотримуватись оптимальної тривалості лікування, у разі необхідності проводити повторний курс терапії.

6. Здійснювати контроль за процесом одужання при деяких ін­фекціях.

Загальна характеристика антибіотиків. Класифікація

Антибіотики — це хіміотерапевтичні засоби мікробного, рослинного або тваринного походження, їх напівсинтетичні й синтетичні аналоги та похідні, які вибірково пригнічують життє­діяльність мікроорганізмів, вірусів, найпростіших, грибів, а та­кож затримують ріст пухлин. В основі одержання антибіотиків лежить антагонізм між мікроорганізмами — антибіоз (від грец. anti — проти; bios — життя).

Характерні властивості антибіотиків:

— висока біологічна активність щодо чутливих до них мікро­організмів;

— висока вибіркова протимікробна дія;

— біологічну активність антибіотиків оцінюють в умовних оди­ницях, які містяться в 1 мл розчину (ОД/мл) або в 1 мг препарату (ОД/мг);

Дата добавления: 2015-08-14 | Просмотры: 1381 | Нарушение авторских прав