АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Альдегіди і спирти 8 страница

Обволікальні засоби

Обволікальні засоби — це індиферентні речовини рослинного походження, які здатні утворювати у воді клейкі рідини — слизи, що вкривають захисною плівкою слизові оболонки або шкіру та захищають їх від подразнень.

Призначають обволікальні засоби:

— при запальних та виразкових процесах на слизовій оболонці травного каналу;

— при отруєннях кислотами, основами тощо;

— для зменшення подразнювальної дії лікарських препаратів.

До обволікальних засобів належать: крохмаль, насіння льону,

кореневища та коріння алтеї лікарської, а також продукти — мо­локо, яєчний білок, відвари з вівсяної крупи.

Крохмаль — адсорбувальний засіб у формі присипок і обволі- кальний — у вигляді слизу.

Показання до застосування: призначають для зовнішнього застосування у формі присипки і пасти для лікування дермати­ту; всередину — у вигляді слизу для лікування виразок, запаль­них процесів у травному каналі; при отруєнні кислотами, луга­ми та солями важких металів; у формі мікстури — для зниження подразнювальної дії деяких ліків та уповільнення їх всмокту­вання.

Насіння льону справляє обволікальну, послаблювальну дію. Призначають для зовнішнього застосування у вигляді слизу при гострих запальних процесах (абсцес, фурункул, лімфаденіт, міо­зит, синовіт, буреїт, артрит та ін.); всередину — при гастриті, ви­разковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.

Протипоказання: активні форми туберкульозу; за наявності ранової поверхні та при кровотечі не можна робити припарки з на­сіння льону.

Корінь алтеї лікарської містить слизові та пектинові речовини, крохмаль тощо. Призначають у формі настою та мікстури. Вияв­ляє обволікальну і протизапальну дію.

Показання до застосування: всередину по 1 столовій ложці настою або мікстури через кожні 2 год або 4-6 разів на день після їди при гострому ларингіті, фарингіті, трахеїті, гострому та хро­нічному бронхіті, бронхопневмонії, катарі верхніх дихальних шляхів, кашлюку.

Адсорбувальні засоби

Адсорбувальні — це засоби, які здатні своєю поверхнею погли­нати й утримувати рідини та гази і тим самим захищати чутливі нервові закінчення від подразнень.

Вугілля активоване застосовують при отруєннях, оскільки пре­парат адсорбує токсичні речовини, уповільнює або припиняє їх всмоктування. Для кращої адсорбції застосовують у подрібненому вигляді. Призначають також при метеоризмі й проносі. Мікро- капсульовані вугільні частинки, оточені напівпроникними мемб­ранами, використовують для гемосорбції, яка є ефективним засо­бом боротьби з інтоксикацією.

Поширення набувають також такі ентеросорбенти, як ентерос- гель, сорбогель, що ефективні при отруєннях, захворюваннях органів травлення, алергійних реакціях тощо.

Подразливі засоби

Подразливі — це лікарські речовини, що чинять стимулюваль- ну дію на чутливі нервові закінчення шкіри і слизових оболонок та виявляють місцеву рефлекторну та відволікальну дію. До них відносять розчин аміаку, гірчичники, ментол.

Розчин аміаку під час вдиху подразнює рецептори слизової оболонки дихальних шляхів і рефлекторно збуджує дихальний і судиноруховий центр. Призначають інгаляційно хворим у непри­томному стані, а також при сильному алкогольному сп'янінні все­редину по 5-10 крапель із водою.

Гірчичники — виявляють відволікальний ефект при запальних процесах дихальних шляхів та легень (накладають на ділянку грудної клітки), радикуліті (на поперекову ділянку), стенокардії (на ділянку серця) і при артеріальній гіпертензії (на потилицю). Від- волікальна дія пояснюється взаємодією в ЦНС двох потоків збу­дження — з ушкоджених внутрішніх органів та поверхні шкіри на місці дц подразнювальної речовини. При цьому зменшуються біль і запальні реакції в ушкоджених органах. Не виключено, що під впливом подразливих речовин у ЦНС виробляються речовини типу енкефалінів і ендорфінів, які чинять знеболювальну дію.

Під час роботи з гірчичниками слід знати, що їх занурюють на 5-10 с у воду температури 37-40 °С, оскільки під впливом ферменту мірозину виділяється гірчична ефірна олія, яка має подразливі иластивості. Якщо змочити холодною водою або окропом — фер­мент не утворюється (у першому випадку) або руйнується (у друго­му випадку) і гірчична ефірна олія не виділяється. Це стосується і роботи з «Гірчичниками-пакетами». Гірчичники не використову­ють за наявності ушкоджень на шкірі, при гнійничкових захворю­ваннях, нейродерматиті, екземі, псоріазі.

Ментол — основний компонент ефірної олії м'яти перцевої. Пре­парат мало розчинний у воді, легко розчинний у спирту та олії. Ментол при нанесенні на шкіру та слизові оболонки зумовлює по­дразнення нервових закінчень, що супроводжується відчуттям холоду; виявляє рефлекторну та відволікальну дію. Призначають для втирань при міалгії, невралгії (2 % спиртовий розчин); при мігрені застосовують ментоловий олівець; при запальних проце­сах верхніх дихальних шляхів — олійний розчин. Усередину при­значають як заспокійливий засіб разом з настоянками конвалії, валеріани тощо та сублінгвально по 2-3 краплі 5 % спиртового розчину на грудочку цукру або в складі таблеток валідолу при сте­нокардії, оскільки він рефлекторно розширює вінцеві судини.

Перцевий пластир. Містить екстракт стручкового перцю густо­го та інші компоненти, що нанесені на тканину розміром 10x18 см. Виявляє подразнювальну та знеболювальну дію. Перед накладан­ням пластирю шкіру знежирюють одеколоном або спиртом і на­сухо витирають. З пластиря знімають захисну плівку, клейким боком накладають на шкіру на 2 доби. Застосовують при радику­літі, невралгії, міозиті, люмбаго.

Побічні ефекти: подразнення, шкірний висип.

Олія терпентинова очищена виявляє місцеву подразнювальну, знеболювальну, антисептичну та відхаркувальну дію.

Показання до застосування: призначають для зовнішнього за­стосування при невралгії, міозиті, люмбаго, ревматизмі, артриті; для інгаляцій — при гнилісному бронхіті, бронхоектазіях та ін­ших захворюваннях легень.

Протипоказання: захворювання печінки та нирок.

Для досягнення відволікального ефекту використовують різні спиртові компреси або лініменти, що містять подразливі речови­ни рослинного походження (олія соняшникова, олія терпентинова очищена, ментол), синтетичні (мазь фіналгон, хлороформ), препа­рати, що містять отрути бджіл та змій (мазі «Віпроксол» та «Апі­зартрон») тощо.

Подразливі засоби не можна призначати дітям дошкільного віку, оскільки у них можливі рефлекторне пригнічення та зупин­ка дихання.

Завдання для самоконтролю

Запитання

1. Назвіть препарати, які зумовлюють місцеву втрату чутливості, та обґрунтуйте їх застосування.

2. Що таке в'яжучі засоби? Назвіть препарати цієї групи і зробіть їх порівняльну характеристику.

3. Визначте механізм дії та показання до застосування обволікаль- них засобів.

4. У чому полягає принцип дії адсорбувальних засобів? Обґрунтуйте мету їх застосування.

5. Назвіть лікарські засоби, що подразнюють чутливі нервові закінчен­ня, та проведіть фармакотерапевтичний аналіз окремих препаратів.

Тести

1. Для провідникової анестезії використовують такі препарати:

а) лідокаїн, новокаїн;

б) анестезин, ультракаїн;

в) лідокаїн, дикаїн;

г) бупівакаїну гідрохлорид, анестезин;

д) дикаїн, анестезин.

2. У пацієнта В. пептична виразка шлунка. Визначте в'яжучий засіб, який застосовують у такому випадку:

а) танін;

б) активоване вугілля;

в) вісмуту нітрат основний;

г) шавлія лікарська;

д) новокаїн.

3. У складі мікстур для зменшення подразливої дії застосовують та­кий препарат:

а) анестезин;

б) танін;

в) слиз з крохмалю;

г) тримекаїн;

д)новокаїн.

4. У разі знепритомнення першою допомогою є такий препарат:

а) розчин ментолу;

б) розчин аміаку;

в) розчин таніну;

г) розчин новокаїну;

д) розчин адреналіну гідрохлориду.

5. Для якої групи лікарських засобів характерні такі дії:

— звуження судин;

— зниження секреції залоз;

— протизапальний ефект:

а) адсорбувальні;

б) обволікальні;

в) місцевоанестезувальні;

Ситуаційні задачі

1. Пацієнтові з отруєнням призначено активоване вугілля. Дайте по­ради щодо вживання засобу.

2. Медична сестра поставила пацієнту гірчичники, але ефекту не спо­стерігалося. Яка причина відсутності ефекту?

3. *В аптеку звернувся хворий з проханням порадити засоби для по­лоскання горла при фарингіті. Ваша відповідь?

4. Ви працюєте медичною сестрою в хірургічному відділенні, де є такі лікарські засоби: 2 % розчин новокаїну в ампулах по 5 мл; 0,25 % розчин лідокаїну гідрохлориду — 200 мл; 1 % розчин ультракаїну в ампулах по 1 мл; 0,25 % розчин бупівакаїну гідрохлориду у флако­нах по 20 мл. Визначте, які з них застосовують для провідникової анестезії, а які — для інфільтраційної.

5. -До аптеки надійшов фармацевтичний товар, перерахований ниж­че. Зробіть класифікацію: а) за токсичністю; б) за фармакологічними групами; в) за шляхом виведення.

Анестезин у таблетках

Бупівакаїну гідрохлорид в ампулах

Вісмуту нітрат основний в таблетках

Гірчичники

Дикаїн у порошку

Корінь алтеї в коробках

Кора дуба в коробках

Крохмаль у порошку

Лідокаїн в ампулах

Ментол у порошку

Новокаїн в ампулах

Розчин аміаку у флаконах

6. ^'Перевірте рецептурні прописи:

Rp.: Sol. Lidocaini hydrochloride 2 % 2 ml D. t. d N. 20 in amp S. Для інфільтраційної анестезії

Rp.: Sol. Tanini 2 % Glycerini 20,0

M. D. S. Для змащування ясен 7. Випишіть рецепти на:

— засіб для знеболювання при геморої;

— засоби при непритомності;

— засіб при метеоризмі;

— засіб при пептичній виразці шлунка;

— засіб для полоскання горла при фарингіті.

* Робота з рецептурником

1. У словник фармакологічних термінів внесіть: місцевоанестезійні засоби; в'яжучі засоби; обволікальні засоби; адсорбувальні засоби; подразливі засоби.

2. Занесіть у словник клінічні терміни: термінальна анестезія; про­відникова анестезія; інфільтраційна анестезія; епідуральна анесте­зія; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; радику­літ; невралгія; міалгія; синусит; бурсит; міозит; люмбаго; мігрень.

3. Виконати завдання з фармакотерапії (оформити у вигляді таблиці — див. розділ «Антисептичні та дезінфекційні засоби»).

Лікарські засоби, що впливають на еферентну іннервацію

Засоби, що діють у ділянці закінчень холінергічних нервів

Анатомо-фізіологічні особливості еферентної іннервації

М-холіноміметичні засоби

Н-холіноміметичні засоби

Антихолінестеразні засоби

М-холіноблокатори

Н-холіноблокатори

Гангліоблокатори Міорелаксанти

Медичні терміни: медіатор (трансмітер), ацетилхолін, холінорецептори, М-холінорецептори, Н-холінорецептори, ацетилхолінестераза, холінергічний синапс, глаукома, атонія кишок і сечового міхура, міопатія, ДЦП (дитячий церебральний параліч), слабка пологова діяльність, асфіксія, шок, колапс.

Анатомо фізіологічні особливості еферентної іннервації

До еферентних нервів належать рухові (соматичні), які іннер- вують скелетні м'язи, і вегетативні, які регулюють функції внут­рішніх органів.

Вегетативні нерви на відміну від соматичних перериваються у нервових вузлах (гангліях) і складаються з пре- і постгангліонарного волокон. Соматичні нерви не перериваються і мають одне волокно.

Вегетативні нерви поділяють на симпатичні і парасимпатичні. Вони відрізняються за місцем виходу з ЦНС, місцем розташуван­ня ганглій (симпатичні — знаходяться поблизу від місця виходу з ЦНС, а парасимпатичні — поблизу органів).

Симпатичні і парасимпатичні нерви протилежно діють на функції внутрішніх органів. Це пояснюється тим, що із закінчень нервів виділяються нейромедіатори (трансмітери) — речовини, які є переносниками нервового збудження. Нерви, з яких виділя­ється нейромедіатор ацетилхолін, називають холінергічними, а нерви, з яких виділяється норадреналін, — адренергічними.

Синапс — це місце контакту між двома нейронами або між нер­вовими закінченнями й ефектором (виконавчим органом). Синап- си, в яких виділяється ацетилхолін, називають холінергічними, а в яких норадреналін — адренергічними.

Холінергічний синапс складається з пресинаптичної і пост- синаптичної мембран, між якими розташована синаптична щіли­на. У пресийаптичних закінченнях холінергічних нервів є пухир­ці (везикули), в яких виробляється медіатор ацетилхолін, що надходить у синаптичну щілину і потрапляє на постсинаптичну мембрану, де взаємодіє з холінорецепторами. Внаслідок цього ви­никає деполяризація постсинаптичної мембрани — потенціал дії, який спричинює зміну функції ефектора. Після взаємодії ацетил­холін руйнується ферментом ацетилхолінестеразою.

Холінорецептори (спеціальні утворення на постсинаптичній мембрані) неоднаково чутливі до хімічних речовин. Розрізняють мускариночутливі, або М-холінорецептори, що чутливі до муска­рину (алкалоїд грибів мухоморів), та нікотиночутливі, або Н-холінорецептори, що чутливі до нікотину (алкалоїд тютюну).

М-холінорецептори розташовані в постгангліонарній мембрані клітин ефекторних органів, на закінченнях холінергічних нервів, у ЦНС, екзокринних залозах.

Н-холінорецептори розташовані в гангліях (симпатичних і па­расимпатичних), у мозковій речовині надниркових залоз, каро- тидних синусах, на закінченнях соматичних нервів і в ЦНС.

М-холіноміметичні засоби

М-холіноміметичні засоби — це лікарські препарати, які сти­мулюють мускариночутливі рецептори. Дія М-холіноміметичних засобів подібна до такої, яка виникає при збудженні парасимпа­тичного відділу вегетативної нервової системи.

Пілокарпіну гідрохлорид — алкалоїд, який одержують з рос­лини Pilocarpus jaborandi (росте в Південній Америці). Препарат звужує зіниці і знижує внутрішньоочний тиск, спричинює спазм акомодації. У практичній медицині застосовують місцево у формі розчину для лікування глаукоми. Перед сном закладають за пові­ки пілокарпінову мазь. Є плівки для очей з пілокарпіном (закла­дають за повіки 1-2 рази на добу).

Ацеклідин — синтетичний препарат, який використовують для лікування глаукоми (краплі для очей), а також при атонії ки­шок та сечового міхура, гіпотонії матки (вводять підшкірно). У те­рапевтичних дозах добре переноситься хворими. Внаслідок пере­дозування можливі слинотеча, пітливість і пронос. Протипоказано застосування препарату при бронхіальній астмі, тяжких захво­рюваннях серця, стенокардії, епілепсії, у період вагітності, при запальних процесах у черевній порожнині.

Фармакобезпека:

— після закапування препаратів необхідно притиснути на 2-3 хв ділянку сльозового мішка, щоб уникнути надходження пре­парату в сльозовий канал і порожнину носа;

— М-холіноміметики не сумісні з антигістамінними засоба­ми і місцевими анестетиками.

При отруєнні М-холіноміметиками, а також мускарином можливі брадикардія, міоз, слинотеча, надмірне потовиділення, блювання, пронос. У хворих знижується артеріальний тиск, утруднюється дихання внаслідок бронхоспазму, виникають судо­ми, коматозний стан. Допомога полягає у вжитті заходів із запо­бігання всмоктуванню отрути, внутрішньовенному введенні функціонального антагоніста — атропіну сульфату по 2 мл кожні 10 хв до появи сухості в роті. Необхідно проводити симптоматичне лікування.

Н-холіноміметичні засоби

Н-холіноміметичні засоби — це лікарські препарати, що сти­мулюють нікотиночутливі холінорецептори подібно до нікотину.

Нікотин — алкалоїд листя табака. Використовується тільки в експериментальній фармакології. У зв'язку з розповсюдженням тютюнопаління знання фармакокінетики та фармакодинаміки нікотину має значення у токсикологічному аспекті.

Фармакокінетика: нікотин добре всмоктується зі слизових оболонок і шкіри. Біотрансформація відбувається в основному в печінці, а також у нирках і легенях. Виводиться із сечею. У період годування груддю частково виділяється з грудним молоком.

Фармакодинаміка: нікотин виявляє двофазну дію на пери­ферійні і центральні Н-холінорецептори: у низьких дозах збу­джує, а у високих — гальмує. За систематичністю тютюнопа- ління виникає стан фізичної і психічної залежності. Нікотин, продукти спалювання тютюну і паперової обгортки цигарок спричинюють небезпечні розлади серцево-судинної системи внаслідок дії пресорних катехоламінів (звуження судин, від­кладення в них холестерину, втрата еластичності судин, атеро­склероз, ендартеріїт, артеріальна гіпертензія, стенокардія, аритмія), а також запалення слизової оболонки дихальних шляхів (трахеїт, бронхіт), рак легені, імпотенцію, передчасне старіння шкіри.

Як лікарські засоби іноді використовують такі Н-холіноміме- тики, як цититон і лобеліну гідрохлорид. Вони збуджують Н-холіно- рецептори сонної пазухи і рефлекторно-дихальний центр. Під їхнім впливом збільшуються глибина і частота дихання, а також підви­щується артеріальний тиск (стимулюють симпатичні ганглії і моз­кову речовину надниркових залоз).

Лобеліну гідрохлорид — сіль алкалоїду з рослини лобелії. Засто­совують при рефлекторних зупинках дихання, останнім часом — дуже рідко. Лобелін входить до складу таблеток лобесилу — препа­рату, що полегшує відвикання від тютюнопаління.

Цититон — це розчин алкалоїду цитизину, що міститься в на­сінні термопсису. Дія цититону нетривала. Застосовують при рефлекторних зупинках дихання, шоковому і колаптоїдному стані, інфекційних захворюваннях. Для полегшення відвикан­ня від паління призначають препарати, що збуджують Н-холіно­рецептори. Ефект ґрунтується на конкурентній взаємодії препа­ратів з нікотином у ділянці специфічних нікотиночутливих рецепторів.

Анабазину гідрохлорид. За фармакологічними властивостями подібний до нікотину, цитизину і лобеліну. Для полегшення від­викання від паління використовують таблетки, плівки та жуваль­ні гумки Гамібазин, що містять алкалоїд анабазин. Таблетки при­значають всередину або під язик за схемою.

Цититон входить до складу таблеток Табекс — препарату для відвикання від тютюнопаління. Призначають всередину за схе­мою. На курс лікування — 100 таблеток протягом 25 діб.

Нікоретте — препарат для лікування нікотинової залежнос­ті. Він запобігає розвитку синдрому відміни у людей, які кинули палити, перешкоджає відновленню тютюнопаління. При його застосуванні концентрація нікотину в крові підвищується по­вільніше, ніж при палінні. Курс лікування становить 3 міс.; максимально — 1 рік.

Побічні ефекти: головний біль, нудота, стоматит, ларингіт.

Протипоказання: ерозивно-виразкове ураження травного ка­налу у фазі загострення, період вагітності.

Антихолінестеразні засоби

Антихолінестеразні засоби — знижують активність фермен­ту ацетилхолінестерази і сприяють накопиченню в холінергіч- них синапсах ацетилхоліну, який стимулює М- і Н-холінорецеп- тори. Під впливом препаратів підвищуються тонус і скоротлива активність гладких (непосмугованих) м'язів (циркулярні м'язи райдужки, м'язи бронхів, травного каналу, жовчовивідних шля­хів тощо), розвивається брадикардія, функція серця та артері­альний тиск знижуються, підсилюється секреція залоз, а також виявляються нікотиноподібні ефекти: покращується передача збудження на скелетні м'язи та у вегетативних гангліях.

Прозерин — синтетичний антихолінестеразний засіб. Засто­совують при міастенії, паралічі, залишкових явищах після ме­нінгіту, полімієліту, при атонії кишок і сечового міхура, іноді при глаукомі. Призначають дорослим всередину, а при міасте- нічному кризі — внутрішньовенно. Застосовують іноді при слаб­кій пологовій діяльності по 0,003 г 4-6 разів через 40 хв. Для стимуляції пологів вводять під шкіру по 1 мл. При глаукомі при­значають 0,5 % розчин препарату.

Дата добавления: 2015-08-14 | Просмотры: 1435 | Нарушение авторских прав