АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Альдегіди і спирти 9 страница

Галантаміну гідробромід — алкалоїд цибулинок пролісків. На відміну від прозерину проникає в ЦНС. Призначають препарат при міастенії, залишкових явищах після порушення мозкового кровообігу, у період рецидиву гострого полімієліту і хворим на ди­тячий церебральний параліч. Можна застосовувати при атонії ки­шок і сечового міхура. Вводять галантаміну гідробромід підшкір­но 1 раз, а за необхідності — 2 рази на добу. Дозу підбирають індивідуально.

Побічні ефекти: міоз, гіперсалівація, пронос.

Для усунення побічних ефектів дозу необхідно знизити або припинити прийом препарату.

Фізостигміну саліцилат — на відміну від прозерину виявляє більш сильну дію, але швидко інактивується під дією повітря, світла і високої температури. Це утруднює його застосування в те­рапевтичній практиці. Препарат призначають хворим з гострою глаукомою, бленореєю.

Армін — основний препарат для лікування хворих з глауко­мою, що характеризується високою ефективністю та тривалістю дії.

Побічні ефекти: гіперемія слизової оболонки ока, біль в очах, судоми повік, головний біль.

Протипоказання: період вагітності.

Антихолінестеразні засоби виявляють оборотну дію, тобто че­рез декілька годин після їх введення в організм активність аце- тилхолінестерази повністю відновлюється. Є речовини з необорот­ною дією — фосфорорганічні сполуки (хлорофос, карбофос), які використовують у побуті і є високотоксичними.

Гостре отруєння речовинами антихолінестеразної дії може ви­никнути внаслідок передозування препаратів цієї групи, а також у разі недотримання правил безпеки під час роботи з інсектицида­ми типу ФОС. У потерпілих затруднюється дихання, різко спо­вільнюється серцева діяльність і знижується артеріальний тиск. Підсилюється слино- і потовиділення, з'являються блювання, пронос, судоми, запаморочення, коматозний стан.

Допомога полягає у видаленні отрути з місць, у які вона потра­пила. Так, у разі потрапляння її на шкіру ділянки ураження промивають 3-5 % розчином натрію гідрокарбонату; в травний канал — промивають шлунок, дають адсорбувальні та проносні засоби, призначають високі сифонні клізми. Якщо ФОС потра­пила в кров, проводять форсований діурез. Ефективними мето­дами є гемодіаліз і гемосорбція. Слід призначити антагоністи (атропін) та реактиватори холінестерази — дипіроксим, ізонітро-:шн, алоксим всередину, внутрішньом'язово або внутрішньовен­но. Вони взаємодіють із залишками ФОС, зв'язаними з ацетил- холінестеразою, звільнюють фермент і відновлюють його фізіологічну активність. Реактиватори холінестерази ефективні тільки в перші години після отруєння. Необхідно провести симп­томатичне лікування: спостерігати за диханням, здійснювати туалет порожнини рота, видаляти секрет з трахеї та бронхів; у разі потреби — провести штучне дихання; при психомоторно­му збудженні ввести аміназин, сибазон, натрію оксибутират.

Матеріали для самоконтролю

Запитання

1. Поясніть анатомо-фізіологічні особливості еферентної іннервації. На­ведіть схему передачі нервового імпульсу в холінергічних синапсах.

2. Які ефекти характерні для М-холіноміметичних засобів? Назвіть препарати та обґрунтуйте їх застосування.

3. У чому полягає механізм дії Н-холіноміметичних засобів? Назвіть препарати та дайте їм фармакотерапевтичну характеристику.

4. Що таке антихолінестеразні засоби? Назвіть препарати та обґрун­туйте їх застосування.

5. Які симптоми отруєння ФОС та допомога при цьому?

Тести

1. Пацієнтові для лікування глаукоми призначено лікарський засіб групи М-холіноміметиків. Визначте препарат:

а) армін;

б) пілокарпіну гідрохлорид;

в) фізостигміну саліцилат;

г) прозерин;

д) лобеліну гідрохлорид.

2. Визначте ефект, що характерний для Н-холіноміметичних засобів:

а) зниження внутрішньоочного тиску;

б) зниження тонусу гладких м'язів;

в) рефлекторна стимуляція дихання;

г) брадикардія;

д) звуження зіниць.

3. Пацієнтові для лікування післяопераційної атонії кишечнику при­значено лікарський засіб. Визначте препарат:

а) анабазину гідрохлорид;

б) пілокарпіну гідрохлорид;

в) цититон;

г) прозерин;

д)армін.

4. Визначте антагоніст при отруєнні М-холіноміметичними засобами:

а) ізонітрозин;

б) дипіроксим;

в) алексин;

г) фізостигміну саліцилат;

д) атропіну сульфат.

5. Визначте, в яких випадках призначають галантаміну гідробромід:

а) міопатія, ДЦП;

б) гостра глаукома;

в) отруєння ФОС;

г) тромбоз артерій сітківки ока;

д) атонія матки.

Ситуаційні задачі

1. У пацієнта симптоми отруєння: значне слиновиділення, рясний піт, зіниці різко звужені, дихання внаслідок спазму бронхіальних м'язів утруднене. Якими лікарськими засобами або речовинами спри­чинене отруєння? Яку допомогу слід надати пацієнту?

2. Ви працюєте медичною сестрою в офтальмологічному відділенні, де є такі препарати: 10 мл 1 % пілокарпіну гідрохлориду; 10 мл 1:5000 розчину фурациліну, 10 мл 0,01 % розчину арміну. Наведіть порів­няльну характеристику препаратів.

3. *В аптеку надійшов фармацевтичний товар. Зробіть класифікацію препаратів: а) за токсичністю; б) за застосуванням; в) за шляхом вве­дення. Препарати:

— армін у флаконах;

— ацеклідин в ампулах;

— галантаміну гідробромід в ампулах;

— лобеліну гідрохлорид в ампулах;

— нікоретте в таблетках;

— пілокарпіну гідрохлорид у флаконах;

— прозерин в ампулах;

— табекс у таблетках;

— цититон в ампулах;

— фізостигміну саліцилат у порошку.

4. *Пацієнтові для лікування глаукоми призначено армій у формі очних крапель. Поясніть пацієнту спосіб та тактику застосування препарату.

5. *Перевірте рецептурні прописи: Дитині віком 8 років:

Rp.: Sol. Galanthamini hydrobrumidi 1 % — 1 ml D. t. d. N. 6 in ampull

S. Вводити no 0,5 мл під шкіру 1-2 рази на день Дорослому:

Rp.: Pilocarpini hydrochloridi

Sol. Adrenalini hydrocloridi 0,1 % — 10 ml

M. D. S. У кон'юнктивальний мішок по 2 краплі 3 рази на день

6. Випишіть рецепти на:

— засіб для лікування глаукоми;

— антихолінестеразний засіб для лікування атонії після операції;

— стимулятор дихання.

*Робота з рецептурником

1. Занотуйте класифікацію холіноміметичних засобів.

2. До словника фармакологічних термінів внесіть: медіатор (трансмі­тер); ацетилхолін; холінорецептори; М-холінорецептори; Н-холіно­рецептори; ацетилхолінестераза; холінергічний синапс.

3. Внесіть до словника клінічних термінів: глаукома; атонія кишок і сечового міхура; міопатія; ДЦП (дитячий церебральний параліч); слабка пологова діяльність; асфіксія; шок; колапс.

4. Виконайте завдання з фармакотерапії (оформіть у вигляді таблиці):

— засіб для лікування хворих з глаукомою;

— засіб для лікування хворих з післяопераційною атонією кишеч­нику;

— засіб для лікування хворих з міастенією;

— засіб для рефлекторної стимуляції дихання;

— засіб для відвикання від тютюнопаління.

5. Занотуйте вищі разові та добові дози для дітей і дорослих: цитито- ну; лобеліну гідрохлориду; галантаміну гідроброміду; прозерину; ацеклідину.

М-холіноблокатори

М-холіноблокатори — це засоби, що блокують М-холінорецептори і перешкоджають взаємодії з ними ацетилхоліну. Під їх дією зменшу­ються або усуваються ефекти стимуляції парасимпатичних нервів.

Отже, під дією М-холіноблокувальних засобів спостерігається мідріаз (розширення зіниць), підвищення внутрішньоочного тис­ку, параліч акомодації; з'являється тахікардія, покращується атріовентикулярна провідність; знижується тонус м'язів травного каналу, жовчних проток, жовчного міхура, бронхів (спазмолітич­на дія); зменшується секреція потових і слізних залоз, шкіри, слизових оболонок порожнини рота.

До М-холіноблокаторів належать: атропіну сульфат, препара­ти беладони; платифіліну гідротартрат, метацин, гастроцепін. Усі вони є спазмолітиками.

Атропін — алкалоїд, що міститься в беладоні (Atropa Belladonna), блекоті (Hyoscyamus niger), дурмані ( Datura stramonium).

У медичній практиці застосовують атропіну сульфат. Для ньо­го характерні всі ефекти М-холіноблокаторів, крім того, він про­никає через ГЕБ і чинить складний вплив на ЦНС.

Показання до застосування: при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, холециститі, жовчнокам'яній хворобі, спазмах кишок і сечовивідних шляхів, бронхіальній астмі, для профілактики рефлекторної брадикардії перед наркозом. В офталь­мології застосовують для дослідження очного дна, при травмах ока. Використовують як антидот при отруєнні холіноміметичними й антихолінестеразними засобами.

Побічні ефекти: тахікардія, сухість у роті.

Препарати беладони

Настойку беладони призначають всередину дорослим по 5-10 крапель як спазмолітичний і знеболювальний засіб при ви­разковій хворобі шлунка та жовчнокам'яній хворобі.

Екстракт беладони сухий призначають у формі таблеток і су­позиторіїв як болезаспокійливий і спазмолітичний засіб.

Комбіновані препарати з беладоною — бекарбон, бесалол, бе­лалгін — призначають при захворюваннях травного каналу; при геморої і болю в прямій кишці — супозиторії бетіол, анузол.

Скополамін — алкалоїд, що міститься разом з атропіном у бе­ладоні, блекоті, дурмані, скополії. У медичній практиці застосо­вують у вигляді скополаміну гідроброміду. Подібний до атропіну. На відміну від останнього пригнічує ЦНС — чинить седативний ефект, протиблювотну дію, знижує рухову активність. Застосову­ють скополаміну гідробромід для лікування хворих на паркінсо­нізм, разом з анальгетиками, іноді як протиблювотний засіб при морській і повітряній хворобі (аерон). В офтальмології — з діа­гностичною метою.

Платифілін — алкалоїд рослини жовтозілля (Senecio platyphyl- lis). Застосовують препарат платифіліну гідротартрат. Виявляє міотропну, спазмолітичну дію, розширює судини, знижує AT.

Показання до застосування: при спазмах шлунка, кишок, жовч­них проток і жовчного міхура, виразковій хворобі шлунка та два­надцятипалої кишки, бронхіальній астмі, при спазмах мозкових і вінцевих судин, стенокардії. В офтальмології використовують для розширення зіниць. Препарат діє менш тривало, ніж атропін.

Метацин (метацину йодид) — синтетичний М-холіноблокатор. Застосовують при виразковій хворобі шлунка та хронічному га­стриті, нирковій і печінковій коліці; в анестезіології — для пре- медикації перед наркозом.

Гастроцепін (пірензепін) — селективний блокатор Mj-холіно- рецепторів обкладних і основних клітин слизової оболонки шлун­ка. Пригнічує секрецію хлористоводневої кислоти і пепсину. Не проникає через ГЕБ і не виявляє центральної дії.

Показання до застосування: лікування хворих з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічним гіпера­цидним гастродуоденітом.

Побічні ефекти М-холіноблокаторів: сухість у роті (порушення ковтання), тахікардія, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску; атонія кишок, закреп, зниження тонусу сечового міхура; порушення тепловіддачі (за рахунок зменшення потовиділення).

Протипоказання: глаукома.

схемою пацієнтам з гіпертонічною хворобою. Виражений антигі- пертензивний ефект розвивається упродовж 4-7 діб і зберігається після відміни препарату до 2 тиж. Для посилення дії і зменшення затримки рідини в організмі препарат комбінують із діуретика- ми. Лікування краще починати в стаціонарі.

Побічні ефекти: ортостатичний колапс, брадикардія, нудота, блювання, сухість слизових оболонок носа і ротової порожнини, набряки, ульцерогенна дія, імпотенція.

Резерпін (рауседил) — це алкалоїд рослини роду раувольфія. Препарат знижує вміст норадреналіну в закінченнях адренергіч­них нервів, тобто виявляє симпатолітичну дію. Знижує рівень ка- техоламінів у ЦНС, тому діє заспокійливо і має слабкий антипси- хотичний ефект. Під впливом резерпіну зменшується загальний периферичний опір артеріальних судин, знижуються частота сер­цевих скорочень, артеріальний тиск.

Показання до застосування: для лікування хворих на артері­альну гіпертензію. Гіпотензивний ефект резерпіну розвивається через 2-3 доби, а після відміни препарату триває 2-4 тиж. Розчин резерпіну вводять повільно. Для підсилення дії препарат комбіну­ють з дихлотіазидом та іншими антигіпертензивними засобами.

Побічні ефекти: депресія, сонливість, загальна слабкість, яви­ща паркінсонізму (внаслідок тривалого застосування), зниження лібідо, гінекомастія, гіперацидний гастрит, загострення виразко­вої хвороби шлунка, нудота, блювання, діарея.

У разі появи побічних явищ дозу знижують або препарат тим­часово відміняють.

Фармакобезпека:

• необхідно пам'ятати, що а-адреноблокатори можуть зу­мовлювати ортостатичний колапс. Поради пацієнту: після вве­дення препарату не можна вставати протягом 1,5-2 год;

• при тривалому застосуванні анаприліну треба стежити за функцією серцево-судинної системи, загальним станом пацієн­та. При вираженій брадикардії дозу препарату слід знизити;

• анаприлін не можна приймати разом з транквілізаторами та нейролептиками;