АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Альдегіди і спирти 7 страница

Тіофосфамід (тіо-теф) виявляє цитостатичну дію і пригнічує розвиток злоякісної тканини. Призначають хворим на рак яєчни­ка, неоперабельний рак молочної залози, рак шийки матки з мета­стазами та з іншими пухлинами. Вводять внутрішньовенно, внут- рішньом'язово, внутрішньоплеврально, внутрішньоочеревинно.

Побічні ефекти: агранулоцитоз з явищами геморагічного діа­тезу, анемія, нудота, блювання, анорексія.

Мієлосан застосовують при загостреннях хронічного мієлолей­козу. Препарат малотоксичний. Ремісія триває від декількох тиж­нів до декількох місяців.

Побічні ефекти: аменорея, тромбоцитопенія, іноді нудота, блю­вання, пронос.

Антиметаболіти

Антиметаболіти є антагоністами фолієвої кислоти та пурину, тобто порушують метаболізм ДНК і РНК. Препарати діють на різ­них етапах синтезу нуклеїнових кислот.

Меркаптопурин є антагоністом пурину, спричинює порушення синтезу нуклеїнових кислот і таким чином — проліферацію клі­тин пухлин. Виявляє імунодепресивний ефект. Призначають при всіх формах лейкозу в дітей і дорослих.

Побічні ефекти: анорексія, нудота, блювання, пронос, вираз­кове ураження слизових оболонок травного каналу, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія. Геморагічний діатез, алопеція, знижен­ня імунітету, ураження печінки, алергійні реакції.

Метотрексат гальмує перетворення фолієвої кислоти у фолініє- ву, внаслідок чого порушується синтез нуклеїнових кислот, галь­мується ріст злоякісних пухлин. Призначають при гострому лей­козі у дітей, хоріонепітеліомі матки, раку молочної залози, легені, аутоімунних захворюваннях.

Побічні ефекти: стоматит, пронос, анемія, схильність до кровотеч.

Фторурацил порушує обмін пуринів, гальмує синтез ДНК та частково — РНК. Пригнічує ріст і розвиток пухлин, а також гемо- поез. Призначають хворим на рак шлунка, прямої та товстої киш­ки, підшлункової залози, легень, молочної залози і яєчника.

Побічні ефекти: пригнічення кровотворення (анемія, лейкопе­нія, тромбоцитопенія), анорексія і діарея, виразковий стоматит, дерматит, алопеція.

Алкалоїди

Алкалоїди — біологічно активні речовини, що містяться в рос­линній сировині і виявляють різноманітні ефекти, в тому числі протипухлинний.

Колхамін (демекалцин, омаїн) — алкалоїд з цибулин пізньоцві­ту розкішного. Застосовують місцево у формі мазі для лікування раку шкіри (без метастазів). При цьому злоякісні клітини гинуть, а неуражені клітини епітелію не ушкоджуються. Під час лікування роблять перерви, оскільки препарат виявляє подразнювальний ефект (гіперемія, набряк, біль). Усередину призначають у комбіна­ції із сарколізином для лікування хворих на рак стравоходу.

Побічні ефекти: нудота, блювання, пригнічення кровотворен­ня, діарея, алопеція, кров у блювотних масах і калі.

Вінбластин і вінкристин — алкалоїди з барвінка рожевого. Блокують мітоз у стадії метафази і виявляють протипухлинний ефект. Вінбластин (розевин) призначають хворим з генералізова- ними формами лімфогранулематозу, а також у складі комбінова­ної хіміотерапії при злоякісних пухлинах.

Побічні ефекти: диспепсичні явища, пригнічення кровотво­рення, біль у животі. При введенні в вену можливий розвиток флебіту.

Вінкристин — призначають у складі комплексної терапії при гострому лейкозі, а також при інших пухлинах.

Побічні ефекти: неврологічні порушення (атаксія, невралгія, парестезії), ураження нирок.

Подофілін — алкалоїд подофілу щитоподібного. Призначають місцево при папіломатозі гортані, папіломі сечового міхура.

Антибіотики

Антибіотики поряд з протимікробною активністю виявляють цитостатичні властивості, зумовлені пригніченням синтезу ну­клеїнових кислот. їх поділяють на декілька груп:

1) актиноміцети (фактиноміцин);

2) мітозани (мітоцин С, порфіроміцин);

3) похідні аурелової кислоти (олівоміцин, хроломіцин, мітра- міцин);

4) антрацикліни (дауноміцин, рубоміцин, адріаміцин, кармі- номіцин);

5) стрептонігрини;

6) високомолекулярні сполуки білкової природи (блеоміцини, флеоміцини).

Блеоміцин — це суміш антибіотиків. Препарат порушує роз­множення і спричинює загибель пухлинних клітин. Має здатність вибірково депонуватися в шкірі та слизових оболонках, мало впливає на гемопоез. Призначають хворим на рак яєчника, стате­вого члена, плоскоклітинний рак шкіри, рак слизової оболонки ротової порожнини, мигдаликів, гортані, а також при лімфогра­нулематозі.

Побічні ефекти: алергійні реакції, диспепсичні явища, пневмонія.

Брунеоміцин (руфокромоміцин) — завдяки пригніченню син­тезу ДНК виявляє виражену протипухлинну дію. Пригнічує кро­вотворення. Призначають хворим на лімфогранулематоз, хроніч­ний лімфолейкоз, ретикульоз.

Побічні ефекти: гіпоплазія або аплазія кровоносної системи, анорексія, нудота, блювання, діарея, гінгівіт, стоматит, нейродер­міт, алопеція.

Гормональні й антигормональні препарати

Гормональні й антигормональні препарати, що застосовують при злоякісних пухлинах. Для лікування пацієнтів з пухлинни­ми захворюваннями використовують:

— андрогени — тестостерону пропіонат, тестенат та ін.;

— естрогени — синестрол, фосфестрол, етинілестрадіол та ін.;

— кортикостероїди — преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон.;

— антагоністи гормонів (тамоксифен флутамід).

Гормональні препарати відрізняються від цитостатичних засо­бів. Під їхнім впливом пухлинні клітини не гинуть, у них тільки гальмуються розмноження і здатність до диференціації. Андроге­ни застосовують для лікування хворих на рак молочної залози. Дія цих препаратів полягає у пригніченні продукції естрогенів. Ці естрогени застосовують у лікуванні хворих на рак передміху­рової залози. Терапію статевими гормонами поєднують з хірургіч­ним і променевими методами лікування.

Фосфестрол — виявляє протипухлинну активність при надхо­дженні в тканини, де він розщеплюється під дією фосфатази до диетилстильбестролу, який виявляє цитостатичну дію. Призна­чають хворим на рак передміхурової залози.

Побічні ефекти: нудота, блювання, погіршення загального ста­ну, явища фемінізації.

Гестагени (медроксипрогестерону ацетат та ін.) — признача­ють хворим на рак матки.

Глюкокортикоїди — застосовують у комплексній терапії го­стрих лейкозів у дітей, а також при лімфогранулематозі, хроніч­ному лімфолейкозі, лімфосаркомі.

Важливим напрямком є створення антагоністів гормонів та їх застосування.

Антиестрогенні засоби (тамоксифену цитрат) — зв'язуються з естрогенними рецепторами пухлин молочної залози й усувають стимулювальний вплив на їхній ріст ендогенних естрогенів. Ство­рені антиандрогенні засоби.

Флутамід (флуцинон) — гальмує транспорт і зв'язує дигідро- тестостерон в ядрах клітин органу. Це затримує ріст пухлини пе­редміхурової залози. Препарат призначають всередину, він добре всмоктується з травного каналу, метаболізується у печінці та ви­діляється нирками. Добре переноситься і зумовлює тривалу ремі­сію. При тривалому застосуванні можливі гінекомастія, біль у ді­лянці молочних залоз.

Ферментні засоби з протипухлинною активністю

За даними експериментальних досліджень було встановлено, що в деяких пухлинних клітинах не синтезується амінокислота L-аспарагін, що бере участь у синтезі ДНК і РНК. Протипухлинну дію виявляють засоби, що здатні руйнувати цей фермент і обмежу­вати його надходження до клітин пухлин. До таких засобів нале­жить L-аспарагіназа. Препарат вводять внутрішньовенно. Трива­лість дії становить 10-12 год. Призначають хворим на гострий лімфобластний лейкоз, лімфосаркому.

Побічні ефекти: диспепсичні явища, порушення функції під­шлункової залози, печінки та нирок, лейкопенія, тромбоцитопе­нія, геморагії, алергійні реакції.

Фармакобезпека:

— постійно контролювати стан органів кровотворення, а та­кож печінки, нирок, серцево-судинної системи.

Діагностичні засоби

Одним з універсальних методів діагностики захворювань є штучне контрастування, тобто виявлення найменших відхилень в організмі людини за допомогою спеціальних сполук, що не про­пускають рентгенівські промені.

Рентгеноконтрастні засоби — це низькомолекулярні сполуки різної хімічної будови, що відрізняються за спроможністю погли­нати рентгенівські промені від тканин тіла і тому дозволяють роз­дивитися анатомічні структури деяких органів і систем. Усі рент­геноконтрастні засоби поділяють на дві групи:

1) засоби, що пропускають рентгенівські промені;

2) засоби, що затримують їх.

До першої групи належать вуглеводу двоокис, азот, кисень та ін. Засоби другої групи поділяють на дві підгрупи: йодовмісні спо­луки і речовини, що не містять у своєму складі йоду. В медичній практиці широко застосовують йодовмісні речовини та йодовані рослинні олії.

Білігност — йодовмісний рентгеноконтрастний препарат, що застосовують для рентгенологічного дослідження жовчних протоків і жовчного міхура. Препарат вводять внутрішньовенно повільно. Доза на одне дослідження для дорослих становить 20 мл, дітям вво­дять з розрахунку 0,5-0,75 мл/кг. Через 20-25 хв можна одержати зображення жовчних протоків, а через 2,5 год — жовчного міхура.

Побічні ефекти: відчуття жару, нудота, блювання, тахікардія, сльозотеча, алергійні реакції, аритмія, фібриляція шлуночків серця, набряк легень та ін. Перед застосуванням препарату слід визначити індивідуальну чутливість пацієнта до йоду.

Йодоліпол — олійний контрастний препарат, що одержують шля­хом йодування. Застосовують під час рентгенологічного дослідження трахеї і бронхів (бронхографія), матки та маткових труб (метро- і саль- пінгографія). Бронхографія протипоказана при загальному тяжкому стані хворого, а також при декомпенсації серцевої діяльності.

Індигокармін для ін'єкцій — порошок темно-синього кольору, розчинний у воді. Препарат має властивість швидко виділятися в не- зміненому вигляді із сечею і не порушує функцію нирок, тому його застосовують для дослідження видільної функції нирок і динамічної діяльності ниркових лоханок і сечоводів. Розчин індигокарміну можна також вводити в порожнини та нориці для виявлення пору­шень цілісності порожнини і визначення довжини норицевих ходів.

Матеріали для самоконтролю

Запитання

1. Що таке притипухлинні засоби і як їх класифікують?

2. У чому полягає принцип дії алкілювальних засобів? Назвіть пре­парати та їх застосування.

3. Що таке антиметаболіти? Назвіть препарати і проведіть їх фарма- котерапевтичний аналіз.

4. Алкалоїди яких рослин виявляють протипухлинну дію? Назвіть препарати та їх застосування.

5. Назвіть антибіотики, що виявляють протибластомну дію, та дайте їм фармакотерапевтичну характеристику.

6. Проведіть фармакотерапевтичний аналіз гормональних та анти- гормональних препаратів, що застосовують в онкології.

Тести

1. Визначте препарат з алкілювальних засобів, що призначають при гемобластозах:

1) дексаметазон;

2) флутамід;

3) колхацин;

4) брунеоміцин;

5) циклофосфан.

2. Визначте препарат алкалоїду для лікування хворих на рак шкіри:

1) тіофосфамід;

2) колхамін;

3) блеоміцин;

4) фторурацил;

5) мієлосан.

3. Визначте антагоніст фолієвої кислоти для лікування гострого лей­козу в дітей:

1) тестостерону пропіонат;

2) фторурацил;

3) метотрексат;

4) тіофосфамід;

5) вінкристин.

4. Визначте антибіотик для лікування хворих на рак слизових обо­лонок порожнини рота і гортані:

1) меркаптопурин;

2) вінбластин;

3) вінкристин;

4) блеоміцин;

5) фосфестрол.

5. Визначте ферментний препарат для лікування хворих на гостру лімфобластну анемію:

1) брунеоміцин;

2) флутамід;

3) L-аспарагіназа;

4) мієлосан;

5) циклофосфамід.

Ситуаційні задачі

1. Є флакони зі стерильним порошком брунеоміцину по 0,0005 г. Па­цієнтові призначено ввести внутрішньовенно 0,00015 г препарату. Як це зробити?

2. Є таблетки метотрексату по 0,0025 г. Пацієнтові призначено 7,5 мг препарату. Яку кількість одиниць препарату слід дати пацієнту?

3. *В анотації до протипухлинного препарату вказано, що він спри­чинює лейкопенію, тромбоцитопенію, анемію, геморагічний цистит, алопецію. Поясніть ці терміни.

4. *Аптекою отримані гормональні препарати: тестостерону пропіо- нат, тестенат. синестрол, фосфестрол; антиестрогенний — тамокси- фену цитрат; антиандрогенний — флутамід. Визначте, які з них є ефективними для лікування хворих на рак молочної залози, а які — на рак передміхурової залози? Відповідь обґрунтуйте.

5. У діагностичне відділення надійшли препарати: йодоліпол, інди­гокармін, білігност. Обґрунтуйте їх застосування. Проведіть фарма- котерапевтичний аналіз.

6. *Перевірте рецептурні прописи: Rp: Colchacini 0,5 % — 25 г

D. S. На поверхню пухлини наносять 1—1,5 г мазі, зверху наклада­ють марлеву серветку і заклеюють лейкопластиром Rp: Pulvis Bleomycini 0,15

D. S. Вводити внутрішньовенно повільно (5 хв). Перед введенням вміст ампули розчинити в 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду

7. Випишіть рецепти на:

— алкілювальний засіб при гемобластозах;

— антиметаболіт для лікування гострого лейкозу в дітей;

— алкалоїд з барвінку рожевого;

— антибіотик для лікування хворих на рак яєчника;

— антиестрогенний препарат для лікування хворих на рак перед­міхурової залози;

— ферментний препарат для лікування хворих на лімфосаркому.

*Робота з рецептурником

1. Занотуйте класифікацію протипухлинних засобів.

2. У словник фармакологічних термінів внесіть: протипухлинні (про­тибластомні) засоби; цитотоксична дія; ДНК; РНК; антиметаболіти; алкалоїди; антиестрогенні препарати; антиандрогенні засоби.

3. Виконайте завдання з фармакотерапії (оформити у вигляді табли­ці) на препарати метотрексат, циклофосфан, меркаптопурин, він- бластин, вінкристин, брунеоміцин.

4. Випишіть вищі та середньотерапевтичні дози протипухлинних препаратів для дорослих і дітей.

Глава 5. Лікарські засоби, що впливають на нервову систему

Лікарські засоби, що впливають на аферентну іннервацію

Лікарські засоби, що впливають на еферентну іннервацію

Засоби, що діють у ділянці закінчень холінергічних нервів Засоби, що діють у ділянці закінчень адренергічних нервів

Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

Психотропні засоби

Лікарські засоби, що впливають на аферентну іннервацію

Класифікація препаратів, що діють у ділянці аферентних нервів

Місцевоанестезійні засоби

В'яжучі засоби

Обволікальні засоби

Адсорбувальні засоби

Подразливі засоби

Медичні терміни: термінальна анестезія, провідникова анестезія, інфільт­раційна анестезія, епідуральна анестезія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, радикуліт, невралгія, міалгія, синусит, бурсит, міозит, люмбаго, мігрень.

Аферентними, або чутливими, називають нервові волокна, які проводять збудження від органів і тканин до ЦНС.

Класифікація препаратів, що діють у ділянці аферентних нервів

1. Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення:

1.1. Місцевоанестезійні засоби: новокаїн (прокаїн), тримекаїн,

анестезин (бензокаїн), дикаїн (тетракаїну гідрохлорид), лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн), артикаїн (ультракаїн), бумекаїну гідрохло­рид (піромекаїн), бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн).

2. Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зовнішніх подразнень:

2.1. В'яжучі: неорганічного походження — вісмуту нітрат основ­ний та солі важких металів (міді сульфат, цинку сульфат, срібла нітрат — у низьких концентраціях); органічного походження (та­нін, лист шавлії, кора дуба, квітки ромашки, трава звіробою, су­пліддя вільхи).

2.2. Обволікальні: слиз із крохмалю, насіння льону, вівса, від­вар з кореня алтеї.

2.3. Адсорбувальні: вугілля активоване, ентеросгель.

3. Речовини, що подразнюють чутливі нервові закінчення: розчин аміаку, гірчичники, ментол.

Місцевоанестезійні засоби

Місцевоанестезійні — це засоби, які зумовлюють місцеву втра­ту чутливості — анестезію (від грец. aethesis — відчуття, біль; an — заперечення). Під їхнім впливом на місці застосування тим­часово втрачається больова, температурна та тактильна чутли­вість. Механізм дії препаратів цієї групи ще до кінця не з'ясовано. Вважається, що вони діють на мембрани нервових волокон, бло­куючи натрієві канали і, таким чином, блокують проведення ім­пульсів.

Місцевоанестезійні засоби повинні мати такі властивості:

• високу вибіркову дію;

• короткий латентний період;

• високу ефективність при різних видах місцевої анестезії;

• певну тривалість дії;

• бажано, щоб вони звужували судини (така дія зменшує всмок­тування анестетика та його токсичні ефекти).

Використовують місцевоанестезійні засоби для різних видів анестезії:

• поверхневої, або термінальної (анестетик наносять на по­верхню слизової оболонки, рани, виразки);

• інфільтраційної (розчином анестезійної речовини послідов­но «проймають» шкіру і більш глибокі тканини. Для цього вико­ристовують 0,25-0,5 % розчин новокаїну або лідокаїну);

• провідникової (анестетик вводять за ходом нерва, викорис­товуючи 1-2 % розчин новокаїну або лідокаїну);

• спинномозкової (0,7-0,8 мл розчину анестетика вводять у простір над твердою оболоною спинного мозку. Використовують 5 % розчин новокаїну або лідокаїну.

Першим анестезійним засобом, який застосовували в медичній практиці, був кокаїн — алкалоїд рослини Erythroxybon coca. Пре­парат має високу знеболювальну активність, але застосування його заборонено через високу токсичність та здатність зумовлюва­ти медикаментозну залежність.

Дикаїн (тетракаїну гідрохлорид) — за активністю майже в 10 разів перевершує кокаїн, але в 2-5 разів токсичніший. Вико­ристовують в офтальмологічній (0,25-1 % розчин)іуЛОР-практиці (1-3 % розчин) для поверхневої анестезії. Дітям віком до 10 років анестезію дикаїном не проводять. Дози дикаїну не можна переви­щувати. У літературі описано випадки, пов'язані з передозуван­ням та неправильним застосуванням дикаїну.

Анестезин (бензокаїн) — погано розчиняється у воді (легко — у спирту, олії), тому його призначають для зовнішнього застосу­вання у формі присипки, пасти, мазі, а також всередину (при болю в шлунку) та у формі супозиторіїв уводять у пряму кишку.

Новокаїн (прокаїну гідрохлорид) — місцевоанестезійний засіб, що діє протягом 0,5-1 год; має широкий спектр терапевтичної дії та відносно незначну токсичність. Застосовують для інфільтраційної (0,25-0,5 % розчин), провідникової (1-2 % розчин) та спинномозко­вої анестезії. Розчин новокаїну призначають усередину (при гіпер­тонічній хворобі, пізніх токсикозах вагітних, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки) та ректально (при спазмах ки­шок). Препарат використовують для розведення бензилпеніциліну натрієвої та калієвої солі з метою подовження тривалості дії.

Побічні ефекти: алергійні реакції (дерматит, набряк Квінке і навіть анафілактичний шок); загальна слабкість, артеріальна гі­потензія, знепритомлення.

Лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн) — місцевоанестезійний засіб, що зумовлює знеболення протягом 2-4 год; діє швидше, сильніше і триваліше, ніж новокаїн. У низьких (0,5 %) концентраціях за токсичністю не відрізняється від новокаїну, але з підвищенням концентрації (1 і 2 %) токсичність збільшується. Застосовують для всіх видів місцевої анестезії. Резорбтивну дію лідокаїну ви­користовують при гострій фазі інфаркту міокарда, для профілак­тики фібриляції шлуночків (протиаритмічна дія).

Тримекаїн зумовлює сильнішу і тривалішу анестезію, ніж но­вокаїн. Малотоксичний. При проведенні анестезії істотно не впли­ває на функцію серцево-судинної системи, дихання.

Показання до застосування: для інфільтраційної та провідни­кової анастезії.

Побічні ефекти: такі самі, як у новокаїну; при передозуванні може спричинити клонічні судоми.

Протипоказання: захворювання печінки та нирок.

Бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн) — найбільш сильний міс­цевий анестетик тривалої дії, не впливає на протимікробну дію сульфаніламідів. Використовують для інфільтраційної, епіду- ральної та сакральної (каудальної) анестезії.

Побічні ефекти: при передозуванні можливі судоми, порушен­ня серцевої діяльності (зупинка серця).

Ультракаїн (артикаїну гідрохлорид) виявляє швидку та від­носно тривалу місцевоанестезійну дію. Малотоксичний.

Показання до застосування: для провідникової, інфільтрацій­ної, субарахноїдальної (спинномозкової) та люмбальної анестезії. У стоматологічній практиці застосовують комбіновані препарати з адреналіну гідрохлоридом (ультракаїн Д-С, ультракаїн Д-С форте).

Фармакобезпека:

— необхідно зібрати алергологічний анамнез; якщо він не з'я­сований, слід зробити пробу на чутливість (до внутрішньої по­верхні плеча прикладають тампон, змочений препаратом, на­кривають вощаним папером і забинтовують. Поява через 1 добу дерматиту є проявом підвищеної чутливості);

— для зменшення всмоктування і подовження дії анестетиків до них потрібно додати 1-2 краплі 0,1 % розчину адреналіну гідро- хлориду на 5-10 мл анестетика;

— лідокаін може спричинити артеріальну гіпотензію, брадикар­дію, у разі передозування можливі психомоторне збудження, судоми;

— новокаїн не сумісний із сульфанілімідними препаратами;

— лідокаін у 10%розчині не можна вводити в тканини, оскіль­ки розвивається миттєва анафілаксія;

— місцевоанестезійні засоби не сумісні з М-холіноміметиками, антихолінестеразними засобами, серцевими глікозидами, суди­норозширювальними засобами та /3-адреноблокаторами;

— бупівакаін не сумісний з окситоцином через ризик розвитку інсульту;

— у разі запальних процесів у тканинах активність місцевих анастетиків зменшується.

В'яжучі засоби

В'яжучі — це такі засоби, які ущільнюють поверхневий шар слизових оболонок і шкіри, утворюючи плівку, що захищає від по­дразнень чутливі нервові закінчення. Вони справляють:

— болезаспокійливу дію (зменшення болю при запальних про­цесах);

— протизапальну дію (звуження судини, зниження їхньої про­никності, зменшення проявів ексудативного процесу);

— зниження секреції травних залоз.

До в'яжучих належать препарати органічного (рослинного) по­ходження (танін, кора дуба, трава звіробою, ягоди чорниці) і неор­ганічного (вісмуту нітрат основний, дерматол).

Танін — галодубильна кислота, яку одержують із чорнильних горішків, тобто наростів на пагонах малоазіатського дуба й сума- хи. Призначають для зовнішнього застосування у формі розчину та мазі при запальних процесах шкіри і слизових оболонок.

Кора дуба містить 8 % дубильних речовин, які зумовлюють його в'яжучу дію. Відвар кори дуба використовують для лікування за­пальних процесів ротової порожнини, кровоточивості ясен, опіків.

Шавлія лікарська. У медичній практиці використовують лист­ки рослини, які зберігають у щільно закритій тарі. У листках шавлії є леткі олії, алкалоїди, дубильні речовини, флавоноїди, що виявляють в'яжучу, протизапальну, дезінфекційну дію. За­стосовують як ефективний засіб для полоскання ротової порож­нини і горла при гінгівіті, стоматиті, ларингіті, фарингіті.

В'яжучу дію справляють також трава звіробою, ягоди чорниці, квітки ромашки тощо. їх застосовують при запальних процесах ротової порожнини і горла, а також приймають всередину при ко­літі, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.

Вісмуту нітрат основний — в'яжучий засіб неорганічного похо­дження. Призначають для зовнішнього зостосування у формі мазі і присипки при запальних процесах шкіри; всередину — при вираз­ковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ентериті, коліті. Широко застосовують також комбіновані препарати — таблетки Вікалін, Вікаїр, а також вісмуту субцитрат — Де-нол (вентрисол).

Дата добавления: 2015-08-14 | Просмотры: 1031 | Нарушение авторских прав