Альдегіди і спирти 7 страница
Тіофосфамід (тіо-теф) виявляє цитостатичну дію і пригнічує розвиток злоякісної тканини. Призначають хворим на рак яєчника, неоперабельний рак молочної залози, рак шийки матки з метастазами та з іншими пухлинами. Вводять внутрішньовенно, внут- рішньом'язово, внутрішньоплеврально, внутрішньоочеревинно.
Побічні ефекти: агранулоцитоз з явищами геморагічного діатезу, анемія, нудота, блювання, анорексія.
Мієлосан застосовують при загостреннях хронічного мієлолейкозу. Препарат малотоксичний. Ремісія триває від декількох тижнів до декількох місяців.
Побічні ефекти: аменорея, тромбоцитопенія, іноді нудота, блювання, пронос.
Антиметаболіти
Антиметаболіти є антагоністами фолієвої кислоти та пурину, тобто порушують метаболізм ДНК і РНК. Препарати діють на різних етапах синтезу нуклеїнових кислот.
Меркаптопурин є антагоністом пурину, спричинює порушення синтезу нуклеїнових кислот і таким чином — проліферацію клітин пухлин. Виявляє імунодепресивний ефект. Призначають при всіх формах лейкозу в дітей і дорослих.
Побічні ефекти: анорексія, нудота, блювання, пронос, виразкове ураження слизових оболонок травного каналу, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія. Геморагічний діатез, алопеція, зниження імунітету, ураження печінки, алергійні реакції.
Метотрексат гальмує перетворення фолієвої кислоти у фолініє- ву, внаслідок чого порушується синтез нуклеїнових кислот, гальмується ріст злоякісних пухлин. Призначають при гострому лейкозі у дітей, хоріонепітеліомі матки, раку молочної залози, легені, аутоімунних захворюваннях.
Побічні ефекти: стоматит, пронос, анемія, схильність до кровотеч.
Фторурацил порушує обмін пуринів, гальмує синтез ДНК та частково — РНК. Пригнічує ріст і розвиток пухлин, а також гемо- поез. Призначають хворим на рак шлунка, прямої та товстої кишки, підшлункової залози, легень, молочної залози і яєчника.
Побічні ефекти: пригнічення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія), анорексія і діарея, виразковий стоматит, дерматит, алопеція.
Алкалоїди
Алкалоїди — біологічно активні речовини, що містяться в рослинній сировині і виявляють різноманітні ефекти, в тому числі протипухлинний.
Колхамін (демекалцин, омаїн) — алкалоїд з цибулин пізньоцвіту розкішного. Застосовують місцево у формі мазі для лікування раку шкіри (без метастазів). При цьому злоякісні клітини гинуть, а неуражені клітини епітелію не ушкоджуються. Під час лікування роблять перерви, оскільки препарат виявляє подразнювальний ефект (гіперемія, набряк, біль). Усередину призначають у комбінації із сарколізином для лікування хворих на рак стравоходу.
Побічні ефекти: нудота, блювання, пригнічення кровотворення, діарея, алопеція, кров у блювотних масах і калі.
Вінбластин і вінкристин — алкалоїди з барвінка рожевого. Блокують мітоз у стадії метафази і виявляють протипухлинний ефект. Вінбластин (розевин) призначають хворим з генералізова- ними формами лімфогранулематозу, а також у складі комбінованої хіміотерапії при злоякісних пухлинах.
Побічні ефекти: диспепсичні явища, пригнічення кровотворення, біль у животі. При введенні в вену можливий розвиток флебіту.
Вінкристин — призначають у складі комплексної терапії при гострому лейкозі, а також при інших пухлинах.
Побічні ефекти: неврологічні порушення (атаксія, невралгія, парестезії), ураження нирок.
Подофілін — алкалоїд подофілу щитоподібного. Призначають місцево при папіломатозі гортані, папіломі сечового міхура.
Антибіотики
Антибіотики поряд з протимікробною активністю виявляють цитостатичні властивості, зумовлені пригніченням синтезу нуклеїнових кислот. їх поділяють на декілька груп:
1) актиноміцети (фактиноміцин);
2) мітозани (мітоцин С, порфіроміцин);
3) похідні аурелової кислоти (олівоміцин, хроломіцин, мітра- міцин);
4) антрацикліни (дауноміцин, рубоміцин, адріаміцин, кармі- номіцин);
5) стрептонігрини;
6) високомолекулярні сполуки білкової природи (блеоміцини, флеоміцини).
Блеоміцин — це суміш антибіотиків. Препарат порушує розмноження і спричинює загибель пухлинних клітин. Має здатність вибірково депонуватися в шкірі та слизових оболонках, мало впливає на гемопоез. Призначають хворим на рак яєчника, статевого члена, плоскоклітинний рак шкіри, рак слизової оболонки ротової порожнини, мигдаликів, гортані, а також при лімфогранулематозі.
Побічні ефекти: алергійні реакції, диспепсичні явища, пневмонія.
Брунеоміцин (руфокромоміцин) — завдяки пригніченню синтезу ДНК виявляє виражену протипухлинну дію. Пригнічує кровотворення. Призначають хворим на лімфогранулематоз, хронічний лімфолейкоз, ретикульоз.
Побічні ефекти: гіпоплазія або аплазія кровоносної системи, анорексія, нудота, блювання, діарея, гінгівіт, стоматит, нейродерміт, алопеція.
Гормональні й антигормональні препарати
Гормональні й антигормональні препарати, що застосовують при злоякісних пухлинах. Для лікування пацієнтів з пухлинними захворюваннями використовують:
— андрогени — тестостерону пропіонат, тестенат та ін.;
— естрогени — синестрол, фосфестрол, етинілестрадіол та ін.;
— кортикостероїди — преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон.;
— антагоністи гормонів (тамоксифен флутамід).
Гормональні препарати відрізняються від цитостатичних засобів. Під їхнім впливом пухлинні клітини не гинуть, у них тільки гальмуються розмноження і здатність до диференціації. Андрогени застосовують для лікування хворих на рак молочної залози. Дія цих препаратів полягає у пригніченні продукції естрогенів. Ці естрогени застосовують у лікуванні хворих на рак передміхурової залози. Терапію статевими гормонами поєднують з хірургічним і променевими методами лікування.
Фосфестрол — виявляє протипухлинну активність при надходженні в тканини, де він розщеплюється під дією фосфатази до диетилстильбестролу, який виявляє цитостатичну дію. Призначають хворим на рак передміхурової залози.
Побічні ефекти: нудота, блювання, погіршення загального стану, явища фемінізації.
Гестагени (медроксипрогестерону ацетат та ін.) — призначають хворим на рак матки.
Глюкокортикоїди — застосовують у комплексній терапії гострих лейкозів у дітей, а також при лімфогранулематозі, хронічному лімфолейкозі, лімфосаркомі.
Важливим напрямком є створення антагоністів гормонів та їх застосування.
Антиестрогенні засоби (тамоксифену цитрат) — зв'язуються з естрогенними рецепторами пухлин молочної залози й усувають стимулювальний вплив на їхній ріст ендогенних естрогенів. Створені антиандрогенні засоби.
Флутамід (флуцинон) — гальмує транспорт і зв'язує дигідро- тестостерон в ядрах клітин органу. Це затримує ріст пухлини передміхурової залози. Препарат призначають всередину, він добре всмоктується з травного каналу, метаболізується у печінці та виділяється нирками. Добре переноситься і зумовлює тривалу ремісію. При тривалому застосуванні можливі гінекомастія, біль у ділянці молочних залоз.
Ферментні засоби з протипухлинною активністю
За даними експериментальних досліджень було встановлено, що в деяких пухлинних клітинах не синтезується амінокислота L-аспарагін, що бере участь у синтезі ДНК і РНК. Протипухлинну дію виявляють засоби, що здатні руйнувати цей фермент і обмежувати його надходження до клітин пухлин. До таких засобів належить L-аспарагіназа. Препарат вводять внутрішньовенно. Тривалість дії становить 10-12 год. Призначають хворим на гострий лімфобластний лейкоз, лімфосаркому.
Побічні ефекти: диспепсичні явища, порушення функції підшлункової залози, печінки та нирок, лейкопенія, тромбоцитопенія, геморагії, алергійні реакції.
Фармакобезпека:
— постійно контролювати стан органів кровотворення, а також печінки, нирок, серцево-судинної системи.
Діагностичні засоби
Одним з універсальних методів діагностики захворювань є штучне контрастування, тобто виявлення найменших відхилень в організмі людини за допомогою спеціальних сполук, що не пропускають рентгенівські промені.
Рентгеноконтрастні засоби — це низькомолекулярні сполуки різної хімічної будови, що відрізняються за спроможністю поглинати рентгенівські промені від тканин тіла і тому дозволяють роздивитися анатомічні структури деяких органів і систем. Усі рентгеноконтрастні засоби поділяють на дві групи:
1) засоби, що пропускають рентгенівські промені;
2) засоби, що затримують їх.
До першої групи належать вуглеводу двоокис, азот, кисень та ін. Засоби другої групи поділяють на дві підгрупи: йодовмісні сполуки і речовини, що не містять у своєму складі йоду. В медичній практиці широко застосовують йодовмісні речовини та йодовані рослинні олії.
Білігност — йодовмісний рентгеноконтрастний препарат, що застосовують для рентгенологічного дослідження жовчних протоків і жовчного міхура. Препарат вводять внутрішньовенно повільно. Доза на одне дослідження для дорослих становить 20 мл, дітям вводять з розрахунку 0,5-0,75 мл/кг. Через 20-25 хв можна одержати зображення жовчних протоків, а через 2,5 год — жовчного міхура.
Побічні ефекти: відчуття жару, нудота, блювання, тахікардія, сльозотеча, алергійні реакції, аритмія, фібриляція шлуночків серця, набряк легень та ін. Перед застосуванням препарату слід визначити індивідуальну чутливість пацієнта до йоду.
Йодоліпол — олійний контрастний препарат, що одержують шляхом йодування. Застосовують під час рентгенологічного дослідження трахеї і бронхів (бронхографія), матки та маткових труб (метро- і саль- пінгографія). Бронхографія протипоказана при загальному тяжкому стані хворого, а також при декомпенсації серцевої діяльності.
Індигокармін для ін'єкцій — порошок темно-синього кольору, розчинний у воді. Препарат має властивість швидко виділятися в не- зміненому вигляді із сечею і не порушує функцію нирок, тому його застосовують для дослідження видільної функції нирок і динамічної діяльності ниркових лоханок і сечоводів. Розчин індигокарміну можна також вводити в порожнини та нориці для виявлення порушень цілісності порожнини і визначення довжини норицевих ходів.
Протипухлинні (протибластомні) та діагностичні засоби
Назва препарату
| Форма випуску
| Спосіб застосування
| Вищі дози та умови зберігання
| Протибластомні засоби
| Циклофосфан (циклофосфа- мід)
(Cyclophospha- пит)
| Стерильний порошок в ампулах або у герметично закритих флаконах по 0,1 та 0,2 г; таблетки по 0,005 г
| Внутрішньовенно, внутрішньом'язово за схемою;
всередину по 0,1-0,2 г 2 рази на тиждень або по 0,05, 0,1 г 2 рази на день
| Список А У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище ніж 10 °С
| Тіофосфамід
(Thiophospha-
midum)
| Порошок у герметично закритих флаконах по 0,01г (10 мг) та 0,02 г (20 мг)
| Внутрішньовенно, внутрішньом'язово, внутрішньоартеріально по 0,015 г через день. Перед введенням розчинити в 4-8 мл стерильної води для ін'єкцій
| Список А У захищеному від світла місці
| Мієлосан (Myelosanum)
| Таблетки по 0,002 г
| Всередину по 0,002 г 1-3 рази на день
| ВРД для дорослих — 0,006 г (6 мг), ВДД 0,01 г (10 мг) Список А У захищеному від світла місці
| |
Продовження
Назва препарату
| Форма випуску
| Спосіб застосування
| Вищі дози та умови зберігання
| Меркаптопу- рин
(Mercaptopu- гіпит)
| Таблетки по 0,05 г
| Всередину по 0,002- 0,0025 г/кг за добу
| Список А У щільно закупореній тарі
| Метотрексат (Methotrexa- tum)
| Таблетки по 0,0025 г; порошок в ампулах по ОД і 0,005 г
| Всередину по 5-7,5 мг на день; внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 0,005 г у формі розчину
| Список Б ВДД для дітей — 0,02 г на 1 м2 поверхні тіла При кімнатній температурі у захищеному від світла місці
| Фторурацил
(Phthorura-
cylum)
| 5 % розчин в ампулах по 5 мл (50 мг/мл)
| Внутрішньовенно крапельно з розрахунку 0,5-1 г (0,012-0,015 г/кг) та 500 мл 5 % розчину глюкози протягом 3-4 год 1 раз на тиждень; внутрішньовенно струминно по 0,015 г/кг 1 раз на день
| Список А У прохолодному, захищеному від світла місці
| Колхамін (Colchami- пит)
| Таблетки по 0,001 г; 0,5 % мазь у банках з темного скла з притертими пробками по 25 г
| Всередину по 0,002- 0,004 г 2-3 рази на день (через день) зовнішньо
| Список А При кімнатній температурі
| Вінбластин (Розевін) (Vinblasti- пит)
| Ампули, що містять по 0,005 г (5 мг) сухого препарату. Розчинник — 0,9 % розчин натрію хлориду (5 мл)
| Внутрішньовенно струминно або краплинно. Дози підбирають індивідуально
| Список А У холодильнику
| Вінкристин (Vincristinum)
| Порошок в ампулах по 0,00005 г (0,5 мг)
| Внутрішньовенно (з тижневою перервою) в дозі 0,00005-0,00015 г/кг
| У сухому, захищеному від світла місці при температурі 2-5 °С
| Брунеоміцин
(Вгипеоту-
сіпит)
| Стерильний порошок у флаконах по 0,0005 г
| Внутрішньовенно повільно по 0,00015- 0,0002 г кожні 48-72 год. Дітям по 5-10 м/кг 2 рази на тиждень
| Список А У захищеному від світла місці
| |
Продовження
Назва препарату
| Форма випуску
| Спосіб застосування
| Вищі дози та умови зберігання
| Блеоміцин
(Віеотусі-
пит)
| Порошок в ампулах по 0,015 г (15 мг) з розчинником (20 мл) 0,9 % розчину натрію хлориду
| Внутрішньовенно або внутрішньом'язово по 15 мг через день або по 30 мг 2 рази на тиждень
| Список А
| Фосфестрол
(Phosphoestro-
lum)
| 6 % розчин в ампулах по 5 мл (60 мг/мл); таблетки по 0,1 г
| Внутрішньовенно (повільно) крапельно в 5 % розчині глюкози; всередину по 0,1 г 2-3 рази на тиждень
| Список Б У захищеному від світла місці при кімнатній температурі
| Флутамід (Flutamidum)
| Таблетки по 0,25 г
| Всередину по 0,25 г 3 рази на день
| Список Б При кімнатній температурі
| Діагностичні засоби
| Барію сульфат (Barri sulfas)
| Порошок в упаковці по 100 г для рентгеноскопічного дослідження
| Всередину
| У сухому місці
| Иодоліпол (Iodipolum)
| Олійна рідина жовтого кольору в ампулах по 5, 10 та 20 мл
| При бронхоскопії через катетер 2-5 мл, поступово до 10-20 мл; у порожнину матки 3-4 мл препарату
| У запаяних ампулах у прохолодному, захищеному від світла місці
| Білігност (Bilignostum)
| Розчин для ін'єкцій в ампулах по 20 мл
| Внутрішньовенно (повільно). Доза для дорослих — 20 мл, дітям — з розрахунку 0,5-0,75 мл/кг
| У прохолодному, захищеному від світла місці
| Індигокармін для ін'єкцій (Indigocarmi- пит pro injectionibus)
| 0,4 % розчин в ампулах по 5 мл (4 мг/мл)
| Внутрішньовенно (повільно) від 5 до 20 мл у порожнини та нориці (перед введенням підігріти до температури тіла)
| У захищеному від світла місці
| |
Матеріали для самоконтролю
Запитання
1. Що таке притипухлинні засоби і як їх класифікують?
2. У чому полягає принцип дії алкілювальних засобів? Назвіть препарати та їх застосування.
3. Що таке антиметаболіти? Назвіть препарати і проведіть їх фарма- котерапевтичний аналіз.
4. Алкалоїди яких рослин виявляють протипухлинну дію? Назвіть препарати та їх застосування.
5. Назвіть антибіотики, що виявляють протибластомну дію, та дайте їм фармакотерапевтичну характеристику.
6. Проведіть фармакотерапевтичний аналіз гормональних та анти- гормональних препаратів, що застосовують в онкології.
Тести
1. Визначте препарат з алкілювальних засобів, що призначають при гемобластозах:
1) дексаметазон;
2) флутамід;
3) колхацин;
4) брунеоміцин;
5) циклофосфан.
2. Визначте препарат алкалоїду для лікування хворих на рак шкіри:
1) тіофосфамід;
2) колхамін;
3) блеоміцин;
4) фторурацил;
5) мієлосан.
3. Визначте антагоніст фолієвої кислоти для лікування гострого лейкозу в дітей:
1) тестостерону пропіонат;
2) фторурацил;
3) метотрексат;
4) тіофосфамід;
5) вінкристин.
4. Визначте антибіотик для лікування хворих на рак слизових оболонок порожнини рота і гортані:
1) меркаптопурин;
2) вінбластин;
3) вінкристин;
4) блеоміцин;
5) фосфестрол.
5. Визначте ферментний препарат для лікування хворих на гостру лімфобластну анемію:
1) брунеоміцин;
2) флутамід;
3) L-аспарагіназа;
4) мієлосан;
5) циклофосфамід.
Ситуаційні задачі
1. Є флакони зі стерильним порошком брунеоміцину по 0,0005 г. Пацієнтові призначено ввести внутрішньовенно 0,00015 г препарату. Як це зробити?
2. Є таблетки метотрексату по 0,0025 г. Пацієнтові призначено 7,5 мг препарату. Яку кількість одиниць препарату слід дати пацієнту?
3. *В анотації до протипухлинного препарату вказано, що він спричинює лейкопенію, тромбоцитопенію, анемію, геморагічний цистит, алопецію. Поясніть ці терміни.
4. *Аптекою отримані гормональні препарати: тестостерону пропіо- нат, тестенат. синестрол, фосфестрол; антиестрогенний — тамокси- фену цитрат; антиандрогенний — флутамід. Визначте, які з них є ефективними для лікування хворих на рак молочної залози, а які — на рак передміхурової залози? Відповідь обґрунтуйте.
5. У діагностичне відділення надійшли препарати: йодоліпол, індигокармін, білігност. Обґрунтуйте їх застосування. Проведіть фарма- котерапевтичний аналіз.
6. *Перевірте рецептурні прописи: Rp: Colchacini 0,5 % — 25 г
D. S. На поверхню пухлини наносять 1—1,5 г мазі, зверху накладають марлеву серветку і заклеюють лейкопластиром Rp: Pulvis Bleomycini 0,15
D. S. Вводити внутрішньовенно повільно (5 хв). Перед введенням вміст ампули розчинити в 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду
7. Випишіть рецепти на:
— алкілювальний засіб при гемобластозах;
— антиметаболіт для лікування гострого лейкозу в дітей;
— алкалоїд з барвінку рожевого;
— антибіотик для лікування хворих на рак яєчника;
— антиестрогенний препарат для лікування хворих на рак передміхурової залози;
— ферментний препарат для лікування хворих на лімфосаркому.
*Робота з рецептурником
1. Занотуйте класифікацію протипухлинних засобів.
2. У словник фармакологічних термінів внесіть: протипухлинні (протибластомні) засоби; цитотоксична дія; ДНК; РНК; антиметаболіти; алкалоїди; антиестрогенні препарати; антиандрогенні засоби.
3. Виконайте завдання з фармакотерапії (оформити у вигляді таблиці) на препарати метотрексат, циклофосфан, меркаптопурин, він- бластин, вінкристин, брунеоміцин.
4. Випишіть вищі та середньотерапевтичні дози протипухлинних препаратів для дорослих і дітей.
Глава 5. Лікарські засоби, що впливають на нервову систему
Лікарські засоби, що впливають на аферентну іннервацію
Лікарські засоби, що впливають на еферентну іннервацію
Засоби, що діють у ділянці закінчень холінергічних нервів Засоби, що діють у ділянці закінчень адренергічних нервів
Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему
Психотропні засоби
Лікарські засоби, що впливають на аферентну іннервацію
Класифікація препаратів, що діють у ділянці аферентних нервів
Місцевоанестезійні засоби
В'яжучі засоби
Обволікальні засоби
Адсорбувальні засоби
Подразливі засоби
Медичні терміни: термінальна анестезія, провідникова анестезія, інфільтраційна анестезія, епідуральна анестезія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, радикуліт, невралгія, міалгія, синусит, бурсит, міозит, люмбаго, мігрень.
Аферентними, або чутливими, називають нервові волокна, які проводять збудження від органів і тканин до ЦНС.
Класифікація препаратів, що діють у ділянці аферентних нервів
1. Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення:
1.1. Місцевоанестезійні засоби: новокаїн (прокаїн), тримекаїн,
анестезин (бензокаїн), дикаїн (тетракаїну гідрохлорид), лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн), артикаїн (ультракаїн), бумекаїну гідрохлорид (піромекаїн), бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн).
2. Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зовнішніх подразнень:
2.1. В'яжучі: неорганічного походження — вісмуту нітрат основний та солі важких металів (міді сульфат, цинку сульфат, срібла нітрат — у низьких концентраціях); органічного походження (танін, лист шавлії, кора дуба, квітки ромашки, трава звіробою, супліддя вільхи).
2.2. Обволікальні: слиз із крохмалю, насіння льону, вівса, відвар з кореня алтеї.
2.3. Адсорбувальні: вугілля активоване, ентеросгель.
3. Речовини, що подразнюють чутливі нервові закінчення: розчин аміаку, гірчичники, ментол.
Місцевоанестезійні засоби
Місцевоанестезійні — це засоби, які зумовлюють місцеву втрату чутливості — анестезію (від грец. aethesis — відчуття, біль; an — заперечення). Під їхнім впливом на місці застосування тимчасово втрачається больова, температурна та тактильна чутливість. Механізм дії препаратів цієї групи ще до кінця не з'ясовано. Вважається, що вони діють на мембрани нервових волокон, блокуючи натрієві канали і, таким чином, блокують проведення імпульсів.
Місцевоанестезійні засоби повинні мати такі властивості:
• високу вибіркову дію;
• короткий латентний період;
• високу ефективність при різних видах місцевої анестезії;
• певну тривалість дії;
• бажано, щоб вони звужували судини (така дія зменшує всмоктування анестетика та його токсичні ефекти).
Використовують місцевоанестезійні засоби для різних видів анестезії:
• поверхневої, або термінальної (анестетик наносять на поверхню слизової оболонки, рани, виразки);
• інфільтраційної (розчином анестезійної речовини послідовно «проймають» шкіру і більш глибокі тканини. Для цього використовують 0,25-0,5 % розчин новокаїну або лідокаїну);
• провідникової (анестетик вводять за ходом нерва, використовуючи 1-2 % розчин новокаїну або лідокаїну);
• спинномозкової (0,7-0,8 мл розчину анестетика вводять у простір над твердою оболоною спинного мозку. Використовують 5 % розчин новокаїну або лідокаїну.
Першим анестезійним засобом, який застосовували в медичній практиці, був кокаїн — алкалоїд рослини Erythroxybon coca. Препарат має високу знеболювальну активність, але застосування його заборонено через високу токсичність та здатність зумовлювати медикаментозну залежність.
Дикаїн (тетракаїну гідрохлорид) — за активністю майже в 10 разів перевершує кокаїн, але в 2-5 разів токсичніший. Використовують в офтальмологічній (0,25-1 % розчин)іуЛОР-практиці (1-3 % розчин) для поверхневої анестезії. Дітям віком до 10 років анестезію дикаїном не проводять. Дози дикаїну не можна перевищувати. У літературі описано випадки, пов'язані з передозуванням та неправильним застосуванням дикаїну.
Анестезин (бензокаїн) — погано розчиняється у воді (легко — у спирту, олії), тому його призначають для зовнішнього застосування у формі присипки, пасти, мазі, а також всередину (при болю в шлунку) та у формі супозиторіїв уводять у пряму кишку.
Новокаїн (прокаїну гідрохлорид) — місцевоанестезійний засіб, що діє протягом 0,5-1 год; має широкий спектр терапевтичної дії та відносно незначну токсичність. Застосовують для інфільтраційної (0,25-0,5 % розчин), провідникової (1-2 % розчин) та спинномозкової анестезії. Розчин новокаїну призначають усередину (при гіпертонічній хворобі, пізніх токсикозах вагітних, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки) та ректально (при спазмах кишок). Препарат використовують для розведення бензилпеніциліну натрієвої та калієвої солі з метою подовження тривалості дії.
Побічні ефекти: алергійні реакції (дерматит, набряк Квінке і навіть анафілактичний шок); загальна слабкість, артеріальна гіпотензія, знепритомлення.
Лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн) — місцевоанестезійний засіб, що зумовлює знеболення протягом 2-4 год; діє швидше, сильніше і триваліше, ніж новокаїн. У низьких (0,5 %) концентраціях за токсичністю не відрізняється від новокаїну, але з підвищенням концентрації (1 і 2 %) токсичність збільшується. Застосовують для всіх видів місцевої анестезії. Резорбтивну дію лідокаїну використовують при гострій фазі інфаркту міокарда, для профілактики фібриляції шлуночків (протиаритмічна дія).
Тримекаїн зумовлює сильнішу і тривалішу анестезію, ніж новокаїн. Малотоксичний. При проведенні анестезії істотно не впливає на функцію серцево-судинної системи, дихання.
Показання до застосування: для інфільтраційної та провідникової анастезії.
Побічні ефекти: такі самі, як у новокаїну; при передозуванні може спричинити клонічні судоми.
Протипоказання: захворювання печінки та нирок.
Бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн) — найбільш сильний місцевий анестетик тривалої дії, не впливає на протимікробну дію сульфаніламідів. Використовують для інфільтраційної, епіду- ральної та сакральної (каудальної) анестезії.
Побічні ефекти: при передозуванні можливі судоми, порушення серцевої діяльності (зупинка серця).
Ультракаїн (артикаїну гідрохлорид) виявляє швидку та відносно тривалу місцевоанестезійну дію. Малотоксичний.
Показання до застосування: для провідникової, інфільтраційної, субарахноїдальної (спинномозкової) та люмбальної анестезії. У стоматологічній практиці застосовують комбіновані препарати з адреналіну гідрохлоридом (ультракаїн Д-С, ультракаїн Д-С форте).
Фармакобезпека:
— необхідно зібрати алергологічний анамнез; якщо він не з'ясований, слід зробити пробу на чутливість (до внутрішньої поверхні плеча прикладають тампон, змочений препаратом, накривають вощаним папером і забинтовують. Поява через 1 добу дерматиту є проявом підвищеної чутливості);
— для зменшення всмоктування і подовження дії анестетиків до них потрібно додати 1-2 краплі 0,1 % розчину адреналіну гідро- хлориду на 5-10 мл анестетика;
— лідокаін може спричинити артеріальну гіпотензію, брадикардію, у разі передозування можливі психомоторне збудження, судоми;
— новокаїн не сумісний із сульфанілімідними препаратами;
— лідокаін у 10%розчині не можна вводити в тканини, оскільки розвивається миттєва анафілаксія;
— місцевоанестезійні засоби не сумісні з М-холіноміметиками, антихолінестеразними засобами, серцевими глікозидами, судинорозширювальними засобами та /3-адреноблокаторами;
— бупівакаін не сумісний з окситоцином через ризик розвитку інсульту;
— у разі запальних процесів у тканинах активність місцевих анастетиків зменшується.
В'яжучі засоби
В'яжучі — це такі засоби, які ущільнюють поверхневий шар слизових оболонок і шкіри, утворюючи плівку, що захищає від подразнень чутливі нервові закінчення. Вони справляють:
— болезаспокійливу дію (зменшення болю при запальних процесах);
— протизапальну дію (звуження судини, зниження їхньої проникності, зменшення проявів ексудативного процесу);
— зниження секреції травних залоз.
До в'яжучих належать препарати органічного (рослинного) походження (танін, кора дуба, трава звіробою, ягоди чорниці) і неорганічного (вісмуту нітрат основний, дерматол).
Танін — галодубильна кислота, яку одержують із чорнильних горішків, тобто наростів на пагонах малоазіатського дуба й сума- хи. Призначають для зовнішнього застосування у формі розчину та мазі при запальних процесах шкіри і слизових оболонок.
Кора дуба містить 8 % дубильних речовин, які зумовлюють його в'яжучу дію. Відвар кори дуба використовують для лікування запальних процесів ротової порожнини, кровоточивості ясен, опіків.
Шавлія лікарська. У медичній практиці використовують листки рослини, які зберігають у щільно закритій тарі. У листках шавлії є леткі олії, алкалоїди, дубильні речовини, флавоноїди, що виявляють в'яжучу, протизапальну, дезінфекційну дію. Застосовують як ефективний засіб для полоскання ротової порожнини і горла при гінгівіті, стоматиті, ларингіті, фарингіті.
В'яжучу дію справляють також трава звіробою, ягоди чорниці, квітки ромашки тощо. їх застосовують при запальних процесах ротової порожнини і горла, а також приймають всередину при коліті, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.
Вісмуту нітрат основний — в'яжучий засіб неорганічного походження. Призначають для зовнішнього зостосування у формі мазі і присипки при запальних процесах шкіри; всередину — при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ентериті, коліті. Широко застосовують також комбіновані препарати — таблетки Вікалін, Вікаїр, а також вісмуту субцитрат — Де-нол (вентрисол).
Дата добавления: 2015-08-14 | Просмотры: 1030 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 |
|