 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Розчини електролітів
Розчини електролітів — це сольові препарати, які містять солі натрію, калію, кальцію, магнію у збалансованих концентраціях, близьких до таких у плазмі крові. Ізотонічний розчин натрію хлориду (0,9 %) поповнює нестачу рідини в організмі. Показання до застосування: зневоднення, шок, колапс, крововтрата. Розчин Рінгера — Локка (фізіологічний розчин) містить 9 г натрію хлориду, по 0,2 г натрію гідрокарбонату, кальцію і калію хлориду, 1 г глюкози на 1 л води для ін'єкцій. Застосовують у тих самих випадках, що і розчин натрію хлориду. Розчини «Дисоль», «Трисоль», «Ацесоль» — збалансовані комбіновані сольові препарати, які поповнюють нестачу електролітів і рідини в організмі. Попереджують згущення крові, розвиток ацидозу, покращують капілярний кровообіг, посилюють діурез, виявляють антитоксичну дію. Фармакобезпека: • препарати заліза погано всмоктуються, тому їх необхідно призначати з яблучним соком чи вітаміном С; • негативно впливають на всмоктування заліза солі кальцію, фосфору, оксалати, танін, левоміцетин, тетрациклін; • лікування гемостатиками слід проводити під контролем коагулограми; • вікасол можна призначати не більш ніж на 3-4 дні; • кальцію хлорид потрібно вводити тільки внутрішньовенно обережно. У разі введення його в тканини розвивається некроз; • розчин фібриногену слід використати протягом 1 год з моменту розведення;
• розчин тромбіну та гемостатичну губку необхідно застосовувати тільки місцево. Тампон чи серветку з тромбіном слід накласти на місце кровотечі не менше ніж на 5 хв, потім обережно зняти. Розчин тромбіну не можна вводити внутрішньовенно чи внутрішньом'язово; • усі непрямі антикоагулянти (антагоністи вітаміну К) належать до списку А; • етамзилат не можна змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами; • феніндіон (фенілін) забарвлює долоні в помаранчевий колір, а сечу — в рожевий (попередити пацієнта); • під час лікування антикоагулянтами можливі тяжкі кровотечі, які у разі застосування непрямих антикоагулянтів пов'язані ще і з розширенням судин. Крім того, в цей час небажані внутрішньому язові та підшкірні введення лікарських засобів; • для розведення гепарину застосовують лише фізрозчин. Гепарин безпечніше використовувати тривало краплинно, ніж невеликими дозами струминно. Тривалість лікування гепарином має становити не більше 6 днів; • гепарин провокує розвиток бронхіальної астми; • наприкінці лікування непрямими антикоагулянтами поступово зменшують дозу препаратів. • фібринолітичні препарати (фібринолізин, стрептоліаза, ак- тилізе тощо) слід застосовувати тільки при свіжих тромбах — до 5 діб з моменту утворення. їх призначають разом з гепарином під контролем показників згортання крові; • неогемодез потрібно вводити краплинно зі швидкістю 40- 50 крапель за 1 хв, підігрівши розчин до 35-37 °С. За необхідності повторні інфузії слід робити не раніше ніж через 10-12 год. Дата добавления: 2015-08-14 | Просмотры: 659 | Нарушение авторских прав |