АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Альдегіди і спирти 5 страница

Піразинамід — один із найефективніших препаратів II групи, хоча і поступається ізоніазиду. Впливає на стійкі до інших пре­паратів мікобактерії туберкульозу.

Етіонамід (Етіомід) — за протитуберкульозною дією поступа­ється ізоніазиду. Резистентність до препарату виникає швидко. Препарат легко всмоктується з травного каналу, проникає в спин­номозкову рідину.

Показання до застосування: туберкульоз легень, а також у ви­падках, коли препарати І групи втрачають ефективність через розвиток резистентних форм збудників.

Побічні ефекти: диспепсія, алергійні реакції, іноді порушення з боку ЦНС та периферійної нервової системи.

Протипоказання: вік до 2 років.

Протіонамід (тревентикс) — за протитуберкульозною дією по­дібний до етіонаміду, але краще переноситься. Можна призначати з іншими протитуберкульозними засобами.

Показання до застосування: туберкульоз легень та нелегенева його форма.

Побічні ефекти: порушення функції травного каналу, зменшен­ня маси тіла, загальна слабкість, тахікардія, алергійні реакції.

Протипоказання: слід проявляти обережність при тяжких за­хворюваннях печінки і нирок; період вагітності.

Антибіотики

Стрептоміцину сульфат та канаміцину сульфат — антибіотики, широкого спектра дії (див. у розділі «Антибіотики-аміноглікозиди»).

Циклосерин — антибіотик широкого спектра дії; затримує ріст мікобактерій туберкульозу. За активністю поступається стрепто­міцину. Добре всмоктується з травного каналу, легко проникає в спинномозкову рідину, виділяється нирками.

Показання до застосування: хронічні форми туберкульозу. За­стосовують в умовах стаціонару разом з іншими протитуберку­льозними препаратами.

Побічні ефекти: головний біль, безсоння, погіршення пам'яті, неврит, психастенічний стан, галюцинації, депресія, епілепти- формні напади, знепритомнення.

Протипоказання: органічні ураження ЦНС (епілепсія та ін). Слід проявляти обережність, призначаючи препарат пацієнтам з порушен­ням функції нирок, нестійкою психікою та хворим на алкоголізм.

Флориміцину сульфат (віоміцин) — антибіотик, що має ши­рокий спектр протимікробної дії. Діє на резистентні до проти­туберкульозних препаратів (за виключенням канаміцину) фор­ми мікроорганізмів. Препарат погано проникає в спинномозкову рідину, всмоктується в кров тільки при парентеральному вве­денні.

Показання до застосування: туберкульоз легень, туберкульоз­ний лімфаденіт.

Побічні ефекти: ототоксичність, алергійний дерматит, голов­ний біль, ураження нирок, печінки.

Протипоказання: захворювання слухового нерва, нирок.

Протитуберкульозні препарати III групи

Натрію пара-аміносаліцилат (ПАСК-натрій) — це синтетич­ний протитуберкульозний препарат. Ефективний при вживанні всередину. Призначають у дозі 3-4 г на один прийом 3 рази на добу через 0,5-1 год після їди. Препарат запивають молоком, лужними мінеральними водами або 2 % розчином натрію гідрокарбонату. Внутрішньовенно крапельно вводять 3 % розчин натрію пара- аміносаліцилату.

Побічні ефекти: нудота, блювання, діарея, агранулоцитоз, тромбоцитопенія; алергійні реакції.

Якщо виникають тяжкі реакції, лікування припиняють.

Фармакобезпека:

— необхідно суворо дотримуватися режиму дозування;

— для запобігання нейротоксичності слід призначати з ізоніа­зидом піридоксин (вітамін В_в), глютамінову кислоту, тіамін (ві­тамін BJ, седуксен;

— при застосуванні етамбутолу потрібен систематичний контроль функції зору. Пацієнту радять звернути увагу на те, чи може він читати після вживання препарату;

— лікувальна терапія при туберкульозі має бути тривалою та безперервною;

— на початку лікування слід призначати 3-4 препарати. Важливо, щоб вони відрізнялися за механізмом дії на мікробну клітину;

— лікарські препарати необхідно призначати, як правило, 1 раз на день;

— доцільно хоча б один з них вводити внутрішньовенно;

— при комбінації препаратів обов'язковим є призначення одно­го або двох основних засобів, особливо похідних ГІНК. Є готові комплексні лікарські засоби: пасоміцин (стрептоміцин + ПАСК), стрептосалюзид (стрептоміцин + салюзид) тощо;

— не слід комбінувати препарати, що мають однакові побічні ефекти (наприклад, стрептоміцин і канаміцин або флориміцин), оскільки всі вони виявляють ото- і нефротоксичність.

Противірусні засоби

Віруси — це внутрішньоклітинні паразити. Впливати на них за допомогою ліків і не ушкодити при цьому клітини макроорганіз­му неможливо.

Противірусні засоби — препарати з обмеженим спектром тера­певтичної дії. Найбільшого ефекту можна досягти при їх застосу­ванні з профілактичною метою або місцево. Найбільше практичне значення мають засоби для профілактики та лікування грипу. До них належать: ремантадин, оксолін, інтерферони (лаферон тощо), мідантан. Усі ці препарати захищають клітини людини від про­никнення в них вірусу грипу. Призначають їх у період хвороби, але тільки в перші 2 доби захворювання з метою обмеження по­ширення вірусу в організмі і зменшення ускладнень захворюван­ня, а також для індивідуальної та масової профілактики грипу під час епідемії. При вірусних герпетичних ураженнях на шкірі та слизових оболонках ефективні препарати оксолін, герпевір, ацикловір, неовір, флореналь, бонафтон.

Для лікування хворих на СНІД призначають азидотимідин (зидовудин).

Оксолін — противірусний засіб у формі мазі, якою змащують 2 рази на день (вранці та ввечері) слизові оболонки носа, або у фор­мі розчину, який закапують у кон'юнктивальний мішок по 2 крап­лі 5-6 разів на добу.

Активний до вірусів грипу, герпесу, аденовірусів.

Показання до застосування: профілактика та раннє лікуван­ня респіраторних вірусних інфекцій, лікування вірусних уражень шкіри та слизових оболонок.

Побічні ефекти: чхання, підвищене виділення слизу.

Інтерферони — глюкопротеїди, що виробляються клітина­ми макроорганізму у відповідь на інфікування вірусами. Пре­парат інтерферон лейкоцитарний одержують з донорської крові людини.

Для профілактики грипу і гострих вірусних захворювань роз­чин інтерферону закапують у носові ходи по 5 крапель 2 рази на добу. При перших ознаках грипу препарат краще вводити інгаля­ційно.

Існують противірусні препарати для лікування герпесу (аци- кловір, флореналь, бонафтон).

Ацикловір виявляє антивірусну та імуномодулювальну дію.

Механізм дії: гальмує синтез нуклеїнових кислот вірусу. Пре­парат при прийомі всередину неповністю всмоктується з травного каналу, проникає через ГЕБ. Виділяється нирками.

Показання до застосування: простий герпес шкіри і слизових оболонок (всередину і місцево), усі форми простого і оперізуваль- ного герпесу (внутрішньовенно).

Побічні ефекти: нудота, блювання, пронос, кишкова коліка, головний біль, подразнення шкіри і слизових оболонок, алергійні реакції.

Протипоказання: гіперчутливість до препарату; період вагіт­ності та годування груддю.

Флореналь — високоактивний противірусний препарат при за­хворюваннях, спричинених вірусами герпесу й аденовірусами.

Показання до застосування: аденовірусний кон'юнктивіт, епі­демічний кератокон'юнктивіт, кератит.

Побічні ефекти: печіння в очах, дерматоз повік.

Бонафтон — активний щодо вірусу герпесу та аденовірусу.

Показання до застосування: герпетичний кератит, герпес прос­тий та оперізувальний, герпетичний стоматит, гінгівіт, герпес ста­тевих органів.

Фармакобезпека:

—ремантадин необхідно призначати з метою профілактики та в перші дні захворювання на грип під час епідемії;

— в офтальмологи слід застосовувати тільки 0,25 %, 0,5 % оксолінову мазь;

— інтерферони не можна застосовувати при порушенні функ­ції нирок;

— інтерферон 2р (реаферон) не слід призначати пацієнтам з психічними порушеннями в анамнезі.

Протималярійні засоби

Малярія (пропасниця, болотна лихоманка) — гостра інфекцій­на протозойна хвороба, що спричиняється кількома видами плазмодіїв, передається комарами роду Anopheles і характеризу­ється первинним ураженням системи мононуклеарних фагоцитів і еритроцитів. Захворювання проявляється нападами гарячки, гепатолієнальним синдромом, гемолітичною анемією, характери­зується схильністю до рецидивів.

Малярійний плазмодій має два цикли розвитку. Шизогонія від­бувається в організмі людини і спорогонія — в тілі комара. При укусі комара в організм людини потрапляють спорозоїти, які швидко про­никають у клітини печінки, де вони проходять цикл розвитку (тка­нинні форми плазмодію) і потім діляться, перетворюючись на тка­нинні мерозоїти. Після закінчення тканинної шизогонії мерозоїти потрапляють у кров і проникають в еритроцити, де здійснюється розвиток еритроцитарних форм. Еритроцити руйнуються і мерозої­ти потрапляють у плазму крові, де одна частина з них гине, а дру­га — проникає в інші еритроцити, і цикл еритроцитарної шизогонії повторюється. Цей процес проявляється нападом гарячки.

З частини еритроцитарних мерозоїтів утворюються чоловічі і жіночі статеві клітини — гамонти, їх запліднення відбувається тільки в тілі комара.

Спорогонія завершується утворенням спорозоїтів, які при уку­сі зі слиною комара потрапляють у кров людини і дають початок новому циклу шизогонії.

Джерелом інфекції при малярії є хворі або паразитоносії, у крові яких є статеві форми малярійних плазмодіїв (гамонти). Кількість гамонтів у крові різко збільшується під час рецидивів хвороби.

Механізм передачі малярії — трансмісивний. У разі порушень правил асептики плазмодії можуть передаватися і через медич­ний інструментарій (шприци, голки).

Протималярійні засоби класифікують залежно від їхньої дії на різні види і стадії розвитку малярійного плазмодію.

Для профілактики і лікування малярії призначають лікарські препарати, що діють на певні форми розвитку плазмодію.

Хінгамін (хлорохін, делагіл, резохін) виявляє протималярій­ний ефект, амебецидну, а також імунодепресивну дію і має проти- аритмічні властивості. Здатен відновлювати обмін колагенових структур. При вживанні всередину швидко і повністю всмокту­ється. Застосовують при всіх видах малярії, а також при поза- кишковому амебіазі. Ефективний при колагенозах, профілактич­но призначають при порушенні ритму серця.

Побічні ефекти: проявляються при тривалому застосуванні у високих дозах: дерматит, диспепсичні явища, порушення зору, рідко — лейкопенія, пригнічення функції печінки.

Хлоридин (піриметамін) — ефективний до шизонтів усіх видів малярійного плазмодію, за активністю поступається хінгаміну. Препарат депонується в тканинах і має тривалу дію. Застосову­ють переважно для профілактики і лікування хронічних форм малярії, при токсоплазмозі.

Побічні ефекти: головний біль, біль у ділянці серця, диспеп­сичні явища, анемія.

Примахін (примаквін). Препарат має гаметоцидну активність, а також діє на параеритроцитарні шизонти. Добре переноситься хворими. Застосовують при рецидивах трьох- та чотирьохдобової малярії; тропічної малярії після закінчення лікування шизо- тропними препаратами для попередження розповсюдження інфек­ції через комарів.

Побічні ефекти: біль у животі, диспепсичні явища, біль у ді­лянці серця, загальна слабкість, лейкопенія.

Хініну гідрохлорид — алкалоїд з кори хінного дерева. Виявляє протималярійну активність. За ефективністю поступається ін­шим шизонтоцидним препаратам, але дає швидкий ефект. Для лікування хворих на малярію препарат застосовують обмежено, оскільки він значно токсичний. Хворим зі злоякісними формами тропічної малярії, стійкої до хінгаміну, вводять внутрішньовенно крапельно.

Побічні ефекти: нудота, блювання, діарея, алергійні реакції, порушення слуху і зору, пригнічення функції нирок.

Мефлохін (ларіам) виявляє гемошизотропну дію. Призначають всередину. Виявляє менш тривалу, ніж токсичний хінін, дію. Можливі диспепсичні явища, шкірний висип, головний біль. При використанні препарату у високих дозах можуть спостерігатися неврологічні порушення, судоми.

Бігумаль (прокванілу гідрохлорид) виявляє протималярійну дію, порушує біосинтез у малярійному плазмодії. Застосовують для тривалої профілактики малярії, тропічної малярії середньої тяжкості, трьох- та чотирьохдобової малярії.

Побічні ефекти: нудота, блювання, анорексія, зменшення маси тіла.

Хіноцид гальмує розвиток гамонтів і тканинних форм збудни­ків малярії. Застосовують для лікування трьох- та чотирьохдобо­вої малярії (після закінчення прийому шизотропних засобів) та профілактики рецидивів хвороби.

Побічні ефекти: нудота, головний біль, ціаноз губ та нігтів, по­дразнення нирок і сечового міхура, гемоліз еритроцитів, лейкопе­нія або лейкоцитоз.

Протималярійні препарати застосовують:

• для профілактики і лікування малярії. Індивідуальна хіміо- профілактика розвитку малярії полягає в попередженні захворю­вання у разі перебування здорової людини в небезпечному щодо малярії районі. Якщо спорозоїтоцидних ліків немає, то застосову­ють засоби, що впливають на прееритроцитарні форми, напри­клад хлоридин. Крім того, використовують гематошизоцидні за­соби: хінгамін, мефлохін та ін., що попереджають розвиток нападів лихоманки;

• при лікуванні малярії використовують комбінації протима­лярійних засобів з різним механізмом дії.

Фармакобезпека:

— усі протималярійні препарати є високотоксичними;

— хлоридин виділяється з грудним молоком, попереджає ви­никнення малярії у новонароджених;

— мефлохін спричинює тератогенну дію під час курсу лікуван­ня і ще 2 міс. після його закінчення, тому жінки репродуктивного віку повинні користуватися контрацептивними засобами;

— бігумаль, хіноцид, хлорохін слід уживати після їди.

Антипротозойні засоби

Антипротозойні — це лікарські засоби для лікування захво­рювань, що спричинені патогенними найпростішими.

Класифікація антипротозойних

• Засоби для лікування хворих на трихомоноз (метронідазол, тинідазол, трихомонацид, фуразолідон);

• засоби для лікування хворих на лямбліоз (метронідазол, хі- ніофон, фуразолідон, дилоксанід);

• засоби для лікування хворих на лейшманіоз (солюсурмін, ме- глумін);

• засоби для лікування хворих на амебіаз (метронідазол, хініо- фон, еметин).

Засоби для лікування хворих на трихомоноз

Трихомоноз сечових і статевих органів — це паразитарне за­хворювання, збудником якого є трихомонади. Збудник потрапляє у піхву під час статевого акту. Основне місце паразитування три­хомонад — слизова оболонка піхви, каналу шийки матки, порож­нини матки, маткових труб, вихідних протоків великих присін- кових (бартолінових) залоз, сечовипускального каналу і сечового міхура. У слизових оболонках цих органів виникає запалення. Для лікування використовують метронідазол, тинідазол (фази- жин), трихомонацид тощо.

Метронідазол (трихопол, флагіл, кліон, метрогіл) добре всмок­тується з травного каналу, проникає в усі тканини, метаболізуєть- ся в печінці, виділяється нирками. Діє бактерицидно на трихомо­нади, лямблії, амеби, збудників анаеробних інфекцій. Застосовують для лікування хворих на трихомоноз. Необхідно одночасно лікува­ти обох сексуальних партнерів, навіть якщо в одного з них відсутнє інфікування.

Побічні ефекти: переважно нудота, головний біль, відчуття су­хості або металевого присмаку в роті. Сеча може набувати темного забарвлення. Рідко (у 12 % випадків) можуть бути діарея, безсон­ня, загальна слабкість, стоматит, шкірний висип.

При застосуванні метронідазолу слід попередити пацієнтів про необхідність відмовитися від вживання алкоголю за 24 год до при­йому препарату і протягом 48 год після прийому останньої дози.

Не слід призначати метронідазол жінкам у період вагітності (особ­ливо в І триместр), годування груддю, а також дітям грудного віку.

Трихомонацид — це синтетичний препарат, який застосову­ють при трихомонозі сечових і статевих органів у жінок і чолові­ків. Призначають всередину за схемою. Подібну дію виявляють також тинідазол (фазижин), орнідазол (тиберал), атрикан та ін.

Засоби для лікування хворих на лямбліоз

Збудником лямбліозу є лямблії (Lamblia intestinabis). При цьо­му захворюванні відзначається дисфункція кишечнику (дуоденіт, ентерит). Для лікування лямбліозу призначають метронідазол, амінохінол, фуразолідон, дилоксанід.

Амінохінол виявляє протипаразитарну і протизапальну дію, сприяє відновленню обміну колагенових структур. Застосовують всередину за схемою при лямбліозі, лейшманіозі, токсоплазмозі, неспецифічному виразковому коліті. Препарат переноситься доб­ре, але можливий розвиток диспепсичних порушень, а також го­ловний біль, шум у вухах, алергійні реакції.

Засоби для лікування хворих на амебіаз

Амебіаз — інфекційна протозойна хвороба, яка спричинюєть­ся Entamoebae histolytic, характеризується виразковим уражен­ням товстої кишки, схильністю до хронічного рецидивного пере­бігу, іноді позакишковими ураженнями. Зараження відбувається у разі проникнення цистамеби з їжею або водою у травний канал. Розвитку інфекційного процесу сприяють кишковий дисбактеріоз, інтоксикації, травми, переохолодження.

Для лікування хворих на амебіаз призначають метронідазол, хініофон, еметину гідрохлорид.

Еметину гідрохлорид виявляє амебіцидну дію. Добре всмокту­ється і повільно виділяється з організму; здатний до кумуляції. Застосовують для лікування хворих на амебний шигельоз, амеб­ний абсцес, гепатит.

Побічні ефекти: нудота, блювання, загальна слабкість, біль у м'язах кінцівок, ослаблення серцевої діяльності.

Хініофон пригнічує розмноження збудників амебного шиге- льозу, сприяє видаленню цист і зникненню симптомів захворю­вання; застосовують для лікування хворих на амебний шигельоз, виразковий коліт. У наш час його застосування обмежено.

Засоби для лікування хворих на лейшманіоз

Розрізняють шкірний і вісцеральний лейшманіоз.

Для лікування хворих на вісцеральний лейшманіоз признача­ють солюсурмін. Препарат пригнічує ріст і розмноження збудни­ків лейшманіозу; його вводять парантерально.

Побічні ефекти: інфільтрати при підшкірному і внутрішньо- м'язовому введенні; кашель, металевий присмак у роті, слиноте­ча, нудота, блювання, шкірний висип.

Протимікозні засоби

Патогенні та умовно-патогенні гриби спричинюють розвиток мі­козів, що є дуже поширеними захворюваннями. Ураження, що зумов­лені дріжджоподібними грибами роду Candida (кандидамікоз), мо­жуть виникнути при застосуванні антибіотиків широкого спектра дії. При цьому можливе ушкодження слизової оболонки травного кана­лу, піхви. У тяжких випадках уражаються внутрішні органи.

Дерматомікози спричинюють патогенні гриби, які уражають шкі­ру (епідермофітія), нігті (оніхомікози), волосся (трихофітія). Розвитку захворювання сприяють контакт з хворим, генетична зумовленість, пітливість, мацерація шкіри. Лікування таких захворювань комбіно­ване і включає застосування препаратів місцевої та системної дії.

Засоби для лікування хворих із системними мікозами Амфотерицин В — антибіотик, що виявляє фунгіцидну дію. Високоактивний при генералізованих формах мікозів, а також

при мікозних захворюваннях, що не піддаються лікуванню. Пре­парат не всмоктується з травного каналу, тому його призначають внутрішньовенно, вводять у порожнини тіла, застосовують інга­ляційно та місцево. Виділяється повільно нирками. Препарат зда­тен до кумуляції і тому є токсичним.

Побічні ефекти: анорексія, блювання, кишкова коліка, діарея, зниження артеріального тиску, нефротоксичні ефекти, нейроток- сичні порушення, тромбофлебіт, алергійні реакції.

Амфоглюкамін — препарат, подібний до амфотерицину. Ефек­тивний при вживанні всередину і добре переноситься хворими. Призначають хворим на кандидоз травного каналу, носоглотки, внутрішніх органів.

Мікогептин — виявляє фунгіцидну дію при глибоких і систем­них мікозах і захворюваннях, спричинених дріжджоподібними грибами. Призначають всередину та місцево.

Міконазол (дактарин, мікогель-КМП) — діє фунгіцидно на дерматоміцети, дріжджеподібні та інші патогенні гриби. Призна­чають всередину для лікування і профілактики мікозів порожни­ни рота і травного каналу. Вводять внутрішньовенно при систем­них мікозах, місцево — при грибкових ураженнях шкіри і нігтів.

Побічні ефекти: тромбофлебіт, нудота, діарея, алергійні реакції.

Флуконазол (дифлюкан) добре всмоктується при ентеральному введенні, проникає через ГЕБ. Виділяється нирками. Застосовують при кандидозі внутрішніх органів, шкіри, слизових оболонок, при стрептококовому менінгіті, дерматомікозах; для профілактики і лікування мікозів у пацієнтів з порушенням імунітету внаслідок СНІДу, а також після проведення хіміо- і радіотерапії.

Побічні ефекти: диспепсичні розлади, нудота, шкірний висип.

Засоби для лікування хворих з дерматомікозами

Клотримазол — синтетичний препарат, що має широкий спектр протимікозної дії. При місцевому застосуванні в низьких концентраціях виявляє фунгістатичну дію, а у високих — фунгі­цидну. Спектр дії: гриби роду Candida, збудники дерматомікозів, а також грампозитивні коки (стафілококи і стрептококи). Призна­чають тільки місцево (у формі крему, мазі, розчину, таблеток для інтравагінального застосування) для лікування мікозів стоп і урогенітального кандидозу.

Протипоказання: період вагітності.

Нітрофунгін — виявляє фунгіцидну дію на дерматофіти і гриби роду Candida. Застосовують для лікування хворих з епідермофіті­єю, трихофітією (грибкове ураження волосся), грибковою екземою і кандидозом шкіри шляхом змащування ушкоджених ділянок (2-3 рази на день) до зникнення клінічних проявів хвороби.

Гризеофульвін — антибіотик, що продукується пліснявим гри­бом. Препарат добре всмоктується з травного каналу, його біозасвоєн- ня збільшується у разі споживання жирної їжі. Краще всмоктується при застосуванні у формі суспензії. Препарат накопичується в кліти­нах епідермісу і, зв'язуючись із кератином, порушує синтез клітин­ної стінки грибів. Одужання настає після повної заміни інфікованого епідермісу. Застосовують при дерматомікозах. Призначають всере­дину у формі таблеток під час їди з олією або у формі суспензії.

Побічні ефекти: диспепсичні явища, головний біль, алергійні реакції, явища дезорієнтації, іноді лейкопенія. Під час дослідів на лабораторних тваринах у гризеофульвіну виявлено тератоген- ний та канцерогенний ефект.

Мазь «Цинкундан». До складу мазі входять інгредієнти, які при місцевому застосуванні виявляють фунгістатичну і фунгіцид­ну дію. Мазь втирають в уражені ділянки 2 рази на день. Курс лі­кування — 15-20 діб. Застосовують при епідермофітії, дріжджо­вих дерматозах.

Мікосептин. За фармакологічною дією препарат подібний до мазі Цинкундан. Після промивання шкіри теплою водою мазь втирають у шкіру або наносять на бинт та прикладають на ураже­ні ділянки. Курс лікування — 2-6 тиж. З профілактичною метою застосовують 1-2 рази на тиждень.

Мікозолон — комбінований препарат (мазь), що містить міко­назол та протизапальний кортикостероїд деперзолон. Застосову­ють при ураженнях шкіри і нігтів дерматоміцетами. Мазь ефек­тивна при мікозах із суперінфекцією, що спричинена грампозитивними бактеріями.

Засоби для лікування хворих з кандидамікозами

Ністатин — антибіотик, що пригнічує ріст патогенних грибів і особливо дріжджових роду Candida, звикання до препарату роз­вивається повільно. При вживанні всередину ністатин погано всмоктується і виводиться з калом. Призначають місцево у вигля­ді аплікацій на шкіру і слизові оболонки у формі мазі, свічок, сус­пензії та всередину — для профілактики і лікування кандидозів у дітей та дорослих зі зниженим імунітетом.

Побічний ефект: діарея. Якщо з'являється кашель та підвищу­ється температура тіла, лікування слід припинити.

Леворин — антибіотик, активний щодо дріжджових грибів роду Candida і деяких найпростіших. За фармакологічними влас- гивостями подібний до ністатину, але більш токсичний. Призна- 'ніють всередину та місцево.

Побічні ефекти: нудота, діарея, дерматит.

Фармакобезпека:

— клотримазол необхідно призначати тільки для зовнішньо­го застосування;

— ністатин не сумісний з глюкозою;

— флуконазол, інтраконазол, кетоназол слід обережно за­стосовувати у хворих з порушенням функції печінки;

— амфоглюкамін доцільно призначати після їди, а гризео- фульвін — під час їди;

— клотримазол, кетоконазол (нізорал), міконазол, флуко­назол протипоказані жінкам у період вагітності.

Протигельмінтні засоби

Протигельмінтні засоби — це препарати, які застосовують для лікування гельмінтозів. Гельмінтози дуже поширені серед насе­лення земної кулі. Збудниками гельмінтозів є глисти (гельмінти) та їхні личинки, які паразитують в організмі людей і тварин. Ві­домо 3 класи гельмінтів: а) нематоди (круглі глисти — аскариди, гострики); б) цестоди (стьожкові глисти — бичачий, широкий і карликовий ціп'як); в) трематоди (сисуни).

Засоби, для лікування хворих з кишковими нематодозами Піперазину адипінат призначають дорослим всередину за схе­мою: при аскаридозі — протягом 2 днів, при ентеробіозі — 5 днів,

при тяжких інвазіях курс лікування повторюють через 1 тиж. Препарат добре переноситься хворими; іноді зумовлює розвиток диспепсичних явищ, головний біль. Унаслідок вживання у висо­ких дозах виникають нейротоксичні ускладнення. У хворих на епілепсію можуть загостритися напади захворювання.

Нафтамон — синтетичний протигельмінтний препарат. При­значають для лікування аскаридозу всередину щоденно за 2 год до сніданку в дозі 5 г (для дорослих та дітей віком понад 10 ро­ків) протягом 3-5 днів. Лікування проводять в умовах стаціо­нару.

Мебендазол (вермокс) — синтетичний препарат, що має широ­кий спектр антигельмінтної дії і є малотоксичним. Призначають всередину для лікування ентеробіозу до або після їди (перед ков­танням таблетку слід розжувати) у дозі 100 мг і повторюють при­йом через 2-4 тиж.

При аскаридозі дорослим і дітям віком понад 2 роки признача­ють по 100 мг 2 рази на день протягом 3 діб. Лікування можна по­вторити через 2-3 тиж.

Левамізол (декарис) — імуностимулювальний та протиглис­ний засіб. Має високу активність при аскаридозі. Призначають всередину 1 раз перед сном. Лікування у разі необхідності повто­рюють через 1 тиж.

Усі вищеперераховані препарати майже не всмоктуються з травного каналу.

їх призначають всередину з водою під час або після їди. При за­стосуванні протинематодозних засобів не потрібно дотримуватися дієти і приймати проносні засоби.

Побічні ефекти: диспепсичні явища, головний біль, загальна слабкість, сонливість; при надходженні в кров препарати можуть справляти тератогенну дію.

Пірантел (комбантрин) порушує нервово-м'язову і пригнічує холінестеразну передачу, зумовлюючи в гельмінтів спастичний параліч. Призначають при аскаридозі, ентеробіозі, анкилостомі- дозі. Препарат переноситься добре.

Побічні ефекти: зниження апетиту, головний біль, нудота, діарея.

Квіти пижма — виявляють протигельмінтну та жовчогінну дію. Застосовують усередину у формі напою при аскаридозі, енте­робіозі, а також холециститі та хронічному гепатиті.

Протипоказання: більшість антигельмінтних препаратів про­типоказані в період вагітності та при виразці шлунка. Обережно призначають дітям віком до 1 року (мебендазол, пірантел).

Дата добавления: 2015-08-14 | Просмотры: 722 | Нарушение авторских прав